Ухвала суду № 109765118, 23.03.2023, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/2073/23

н/п 1-кс/953/2181/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023220000000321 від 21.03.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старосілля, Ракітянського району, Бєлгородської області, громадянина України, із середньою освітою, який є інвалідом другої группи, пенсіонера, ареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження :

прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника підозрюваного ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

23.03.2023 до суду надійшло клопотання прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000000321від 21.03.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 21 березня 2023 року приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_4 , керував технічно справним автомобілем: «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. Тюрінській зі сторони вул. Віренського у напрямку пр. Героїв Харкова у м. Харкові.

Під час руху в районі буд. 135-А по пр. Героїв Харкова в м. Харкові ОСОБА_4 , діючи необережно, проявив неуважність, не переконався в безпеці руху при виникненнінебезпеки дляруху увигляді пішохода ОСОБА_7 ,яка вцей часперетинала проїжджучастину понерегульованому пішохідномупереходу,зліва направовідносно напрямкуруху автомобілю, яку він об`єктивно спроможний був виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не маючи для цього перешкод технічного характеру, не дав дорогу пішоходу, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 . Внаслідок ДТП пішохід загинула на місці.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 виявилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив усіх необхідних заходів для того, щоб забезпечити безпеку при проїзді пішохідного переходу, не зупинив керований ним автомобіль, маючи таку можливість, щоб дати дорогу пішоходу, який перетинав проїжджу частину зліва направо відносно руху автомобіля та скоїв наїзд на пішохода, чим спричинив загибель ОСОБА_7 .

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_7 .

Вказане правопорушення 21.03.2023 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000000321 відповідно за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

21березня 2023року о21годині 40хвилин, ОСОБА_4 затримано упорядку ст.208КПК Українита 22березня 2023року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Правова кваліфікація дій підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ч. 2 ст.286 КК України, тобто підозрюється у у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_7 .

Причетність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до скоєнняінкримінованого кримінальногоправопорушення підтверджуєтьсязібраними укримінальному провадженнідоказами,якими обґрунтовуєтьсяпред`явлена підозра, а саме: протоколом огляду місця ДТП від 21.03.2023, поясненнями ОСОБА_4 від 21.03.2023, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 21.03.2023; протоколом огляду предмету (флеш носія) від 22.03.2023.

Обґрунтованість повідомленої підозри сторона обвинувачення підтверджує зібраними під час досудового розслідування доказами, наданими до суду.

На даний час у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знаходячись на свободі незаконно впливати на свідків.

Прокурор вказує, що зазначені ризики підтверджуються тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 3 (трьох) до 8 (восьми) років, що свідчить про можливі спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду; підозрюваний, знаходячись на свободі, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Прокурором зазначенопро необхідністьзастосування до ОСОБА_4 запобіжного заходуу виглядітримання під вартою,зважаючи нате,що існуванняризиків,передбачених п.п.1,3ч.1ст.177КПК Українита їхвагомість свідчитьпро неможливістьзабезпечення належноїпроцесуальної поведінкипідозрюваного ОСОБА_4 , шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а також з метою забезпечення виконання ним покладених на нього кримінальним процесуальним законодавством процесуальних обов`язків у якості особи, стосовно якої здійснюється кримінальне переслідування у якості підозрюваного.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Наявність вказаних ризиків підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Прокурор, слідчий в судовому засіданні підтримали зазначене клопотання в повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підозрюваний у судовому засіданні причетність до скоєного визнав, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, зазначив, що усвідомлює тяжкість скоєного, переховуватись від органу досудового розслідування, суду та здійснювати вплив на свідків наміру не має, навпаки бажає вчинювати дії направленні на відшкодування спричиненої шкоди.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував та також просив обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, вказав, що на обґрунтування ризиків, зазначениху клопотанні, прокурором не надано доказів, у зв`язку з чим клопотання не відповідає вимогам ст. 184 КПК України, просив врахувати відомості про особу підозрюваного, який є особою похилого віку, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв`язки, дружину, раніше не судимий, не має наміру переховуватись, має ряд хронічних захворювань.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Cлідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 21.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000000321 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України..

21березня 2023року о21годині 40хвилин, ОСОБА_4 затримано упорядку ст.208КПК Українита 22березня 2023року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.286 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів,доданих доклопотання вбачається,що ОСОБА_4 22.03.2023 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації його дій, виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_4 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,який відповіднодо ст.12КК Україниє тяжким,за якезаконом передбаченопокарання увигляді позбавленняволі настрок від3(трьох)до 8(восьми)років.Зазначена обставинасама пособі можебути мотивомта підставоюдля підозрюваногопереховуватися відорганів досудовогорозслідування чисуду.Це твердженняузгоджується ізпозицією Європейськогосуду зправ людиниу справі«Ілійков протиБолгарії»,в якомузазначено,що суворістьпередбаченого покаранняє суттєвимелементом приоцінюванні ризиківпереховування.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

У свою чергу сторона захисту не змогла навести достатні аргументи того, щоб взагалі виключити такий ризик.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_4 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для обвинуваченого наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

У справі«О`Галлоран та Фанціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо доводів захисника про відсутність доказів на обґрунтування вказаних ризиків, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання його винуватим, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 3)незаконного впливу на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя вважає, що наявність у підозрюваного місця реєстрації та тимчасового проживання, з урахуванням обставин кримінальних правопорушення, не може бути достатнім стримуючим фактором, який міг би беззаперечно невеліювати або зменшити наявні ризики.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, також на виконання вимогст. 178 КПК Українина підставі наданих сторонами матеріалів враховуєвідомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан, а саме те, що він, раніше не судимий, пенсіонер, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність до вчинення ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 19.05.2023 включно.

Суд враховує відомості про особу підозрюваного, проте, вказані обставини не спростовують висновку суду про неможливість запобігти зазначеним вище ризикам у разі застосування менш суворого запобіжного заходу.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Проте, з урахуванням даних про особу підозрюваного, який є особою похилого віку, пенсіонером, інвалідом, позитивно характеризується, одружений має ряд нагород, суд, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи підозрюваного, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, доведених ризиків, погоджується, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_4 слід визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими по данному кримінальному провадженню з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023220000000321 від 21.03.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК України - задовольнити.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк 60 (шістдесят) днів.

Строк тримання під вартою обчислювати з моменту затримання, тобто з 21 березня 2023 року до 19 травня 2023 року.

Встановити строкдії даноїухвали до19травня 2023року включно.

Визначити ОСОБА_4 , заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 134200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з -під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разівнесення заставита змоменту звільненняпідозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моментузвільнення з-підварти узв`язкуз внесеннямзастави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення

Слідчий суддя ОСОБА_1