Рішення № 10976225, 10.08.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2010 р. Справа № 7/110-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Приватного підприємства «Агророст-Сервіс», м. Одеса,

до          Науково-виробничого приватного підприємства «Трансбудком», м. Буча, Київська область,

про                    стягнення 66519,96грн.

за участю представників сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача: Маляренко Т.О. –директор, витяг з ЄДРПОУ серії АД №792065.

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Приватне підприємство «Агророст-Сервіс»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н і дати (вх. №2780 від 21.06.2010року) до Науково-виробничого приватного підприємства «Трансбудком»(далі –відповідач) про стягнення 66519,96грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов’язань за договором поставки товарів №19/10 від 19.10.2009року, зокрема, щодо проведення оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу 56940,00грн., пеню в розмірі 5724,42грн., інфляційні втрати в розмірі 3017,82грн. та 3% річних – 837,72грн., а разом 66519,96грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2010року було порушено провадження у справі №7/110-10 та призначено її розгляд на 22.07.2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.07.2010року у зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, розгляд справи було відкладено на 10.08.2010року.

У судовому засіданні 10.08.2010року представник відповідача у справі подав заяву б/н від 10.08.2010року, якою позов в частині стягнення 56940,00грн. основного боргу визнає в повному обсязі. Подана заява залучена судом до матеріалів справи.

У судове засідання 10.08.2010року позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи не з’явився, про причини неявки не повідомив.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Господарським судом у судовому засідання 10.08.2010року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника відповідача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

19.10.2009року між Приватним підприємством «Агророст-Сервіс»(постачальник за договором, позивач у справі) та Науково-виробничим приватним підприємством «Трансбудком»(покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір поставки товарів №19/10 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник передає, а покупець приймає і оплачує товар на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Згідно п. 2.4. договору право власності на товар, а з ним і ризик випадкової втрати переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками накладних, що свідчать про передачу товару.

Пунктом 4.2. договору визначено, що загальна сума договору визначається згідно накладних, які свідчать про приймання-передачу товару від постачальника до покупця.

Сторонами в п.п. 4.3., 4.4 договору погоджено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі рахунку постачальника. Покупець здійснює оплату за поставлений товар на протязі 45 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до п. 10.1. договору. він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 18.10.2010року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

На виконання умов договору постачальник, позивач у справі, поставив покупцю, відповідачу, товар за накладною №7 від 20.10.2009року на загальну суму 56940,00грн. (разом з ПДВ). Накладна, згідно якої поставлений зазначений товар, підписана повноважними представниками як позивача, так і відповідача, підписи котрих засвідчені печатками товариств.

Як стверджує позивач, вартість отриманого, згідно накладної №7 від 20.10.2009року, товару Науково-виробниче приватне підприємство «Трансбудком»у визначений договором строк не сплатило, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Господарським судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач зобов’язаний був розрахуватись за отриманий товар до 04.12.2009року (45 календарних днів з дати поставки), однак в порушення умов договору вартість товару не сплатив. На момент розгляду справи, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений по вищезазначеній накладній товар становить 56940,00грн. Вказану суму боргу визнає відповідач, що підтверджується поданою ним в судовому засіданні 10.08.2010року заявою.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов’язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Під час розгляду спору у господарському суді відповідач підтвердив існування заборгованості за поставлений товар у вказаному розмірі, а тому господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 56940,00грн. є обґрунтованою, доведеною і такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого по накладній №7 від 20.10.2009року товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 статті 549 ЦУ України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від суми несплаченого товару.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був оплачувати вартість поставленого товару протягом 45 календарних днів з дати поставки (в даному випадку до 04.12.2009року), строк нарахування пені розпочинається 05.12.2009року, а не з 03.12.2009, як помилково зазначає позивач.

Здійснивши перерахунок суми пені за період з 05.12.2009року по 31.05.2010року (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5692,44грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 31,98грн. пені (5724,42грн. -5692,44грн.), суд відмовляє.

Позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3017,82грн. інфляційних втрат та 837,72грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних нарахувань та 3% річних за період з 05.12.2009року по 31.05.2010року, (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2676,18грн. інфляційних втрат та 833,04грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог, а саме в стягненні 341,64грн. інфляційних нарахувань (3017,82грн. -2676,18грн.), та в стягненні 4,68грн. 3% річних (837,72грн. –833,04грн.) суд відмовляє.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, у сумі 66141,66грн., з яких 56940,00грн. сума основного боргу, 5692,44грн. пеня, 2676,18грн. інфляційні втрати та 833,04грн. 3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 31,98грн. пені, 341,64грн. інфляційних нарахувань та 4,68грн. 3% річних суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно п. п. б ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993року державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір державного мита, що підлягало сплаті за подання позовної заяви у справі № 7/110-10 становить 665,20грн. (1 відсоток ціни позову), в той час позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням №132 від 03.06.2010р. сплачено 695,19грн., тобто позивач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, надмірно сплачене державне мито у розмірі 29,99грн. (695,19грн. –665,20 грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

                    2.          Стягнути з Науково-виробничого приватного підприємства «Трансбудком»(08292, Київська область, м. Буча, вул. Кірова, буд. 17, кв.127, код ЄДРПОУ 31249762) на користь Приватного підприємства «Агророст-Сервіс»(65111, Одеська область, м. Одеса, вул. Паустовського, буд. 15, кв.85, код ЄДРПОУ 34444399) 56 940 (п’ятдесят шість тисяч дев’ятсот сорок) грн. 00 коп. основного боргу, 5 692 (п’ять тисяч шістсот дев’яносто дві)грн. 44 коп. пені, 2 676 (дві тисячі шістсот сімдесят шість) 18 коп. інфляційних нарахувань, 833 (вісімсот тридцять три)грн. 04 коп. 3% річних та судові витрати: 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 42 коп. державного мита і 234 (двісті тридцять чотири) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині позову відмовити.

          4.          Повернути Приватному підприємству «Агророст-Сервіс»(65111, Одеська область, м. Одеса, вул. Паустовського, буд. 15, кв.85, код ЄДРПОУ 34444399) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 29 (двадцять дев’ять) грн. 99 коп. про що видати довідку.

          5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Рішення підписане 10.08.2010року