Рішення № 109754284, 22.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2023 року справа №320/7906/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування припису.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21.05.2021 №10-17.1.18-11/151.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

14.07.2021 на адресу суду надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що оскаржуваний Припис оформлений незаконно та не відповідає нормам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме в порушення ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач при складанні Акту не зазначив тип заходу (плановий або позаплановий). Позивач зазначає, що в Акті перевірки в розділі, де зазначається адреса об`єкта обстеження, зокрема, вказано: "очисні споруди на території Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області», у той час як у Приписі, який був оформлений на підставі вищезазначеного Акту значиться: "здійснено позапланове обстеження, зокрема, очисні споруди на території Ревненської сільської ради Бориспільського району". На думку позивача, оскільки обстеження згідно з Актом проводилось щодо об`єкту, що знаходиться на території Гірської сільської ради Бориспільського району, а Припис оформлено щодо недотримання вимог законодавства об`єкту, що знаходиться на території Ревненської сільської ради Бориспільського району - даний Припис оформлений із порушенням п. 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", тобто без попередньо складеного Акту щодо даного об`єкту, на підставі якого виноситься Припис. Вказує, що очисні споруди, розташовані на території Ревненської сільської ради Бориспільського району, що прийняті на баланс та обліковуються позивачем з 01.12.1994, були спроектовані та побудовані в 1984-1986 роках, тобто до набрання чинності у 1996 році Правилами № 173, про порушення вимог яких стверджує в оскаржуваному приписі відповідач.

Вказує, що очисні споруди, розташовані на території Ревненської сільської ради Бориспільського району, що прийняті на баланс та обліковуються позивачем з 01.12.1994, були спроектовані та побудовані в 1984-1986 роках, тобто до набрання чинності у 1996 році Правилами № 173, про порушення вимог яких стверджує в оскаржуваному приписі відповідач. Зазначає, що розроблена у 1984 році проектна документація не передбачала наявності проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд та наявність з боку сельбищної території смуги деревно-чагарникових насаджень, а в період 1994 по 2021 роки реконструкція очисних споруд ним не здійснювалась. Натомість пункт 5.14 Правил № 173 встановлює, що проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти саме в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні. Вказує, що законодавством не передбачено виконання окремого проекту організації санітарно-захисної зони діючих очисних споруд без проведення їх реконструкції. Звертає увагу, що наразі ним розробляється проектна документація будівництва нових очисних споруд в межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яка отримала позитивний експертний звіт ДП «Укрдержбудекспертиза» від 28.02.2020 № 00-1099-19/13, та якою передбачено подальше використання існуючих очисних споруд як біоставку для накопичення та випуску в р. Іква попередньо очищеної води.

06.08.2021 на адресу суду від позивача надійшли витребувані судом докази.

25.08.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. Наполягає, що позивач повинен дотримуватись Правил № 173 незалежно від дати проектування та будівництва очисних споруд. Зазначає, що в Санітарних нормах проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 СН 245-71, які діяли протягом періоду проектування та будівництва очисних споруд, містились аналогічні положення щодо необхідності озеленення та наявності проекту благоустрою. У зв`язку з чим вважає, що такий проект існував, а відповідач з моменту прийняття очисних споруд на баланс не вчиняв жодних дій для отримання офіційної інформації щодо наявності чи відсутності документації щодо благоустрою санітарно-захисної зони очисних споруд, що на думку відповідача свідчить про недотримання позивачем вимог статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» в частині обов`язку з утримання наданих в користування територій відповідно до вимог санітарних норм.

27.08.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач вкотре наголошує, що вважає оскаржуваний припис винесеним відповідачем без попереднього складання належного акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту; норми пунктів 5.13 та 5.14 Правил № 173, чинних з 19.06.1996 вважає не застосовними до очисних споруд, побудованих в 1984 1986 роках; також зазначає, що посилання відповідача у відзиві в обґрунтування правомірності оскаржуваного припису на пункти 5.4 5.6 Правил № 173 та пункт 2.5. Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 СН 245-71, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки посилання на такі норми відсутні в оскаржуваному приписі.

Заперечень на відповідь на відзив на адресу суду не надходило.

12.11.2021 через канцелярію суду позивачем подано заяву від 05.11.2021 №35-22/1-553 про вжиття заходів щодо забезпечення адміністративного позову в порядку статті 150 КАС України, в якій позивач просив суд зупинити дію оскаржуваного припису до набрання рішенням законної сили у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у задоволенні заяви Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069, місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7) є юридичною особою з 23.03.1993, про що свідчить запис про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичну особу від 13.12.2004 №13541200000000265 (т.1, а.с. 100).

На балансі позивача з 01.12.1994 обліковується об`єкт основних засобів «Очисні споруди поверхневих стічних вод на річці Іква з автодорогою», інвентарний № 22136 (т. 1, а.с. 16-18).

Відповідач Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідно до Положення, затвердженого наказом Держпродспоживслужби від 24.02.2020 № 153, здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд (контроль) за дотриманням санітарного законодавства (т.1., а.с. 204-229).

У зв`язку із колективним зверненням мешканців села Затишне Бориспільського району Київської області від 11.12.2019 (т.1, а.с. 148-149), на підставі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 17.07.2020 № 3340-ОД «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» (т.1, а.с.150) відповідачем в період з 22.07.2020 по 31.07.2020 здійснено позапланову перевірку позивача за місцем розташування очисних споруд на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області на предмет дотримання вимог санітарного законодавства.

За результатами перевірки складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 № 10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 172-174), яким зафіксовано, крім іншого, наступне:

« 1. Відповідно до наданого Ситуаційного плану мережі поверхневих стоків ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Дозволу на спеціальне водокористування №49/КВ/49д-20 від 17.02.2000, виданого Державним агентством водних ресурсів України на території Ревненської сільської ради, за межами с. Затишне Бориспільського району розміщені очисні споруди поверхневих стічних вод. Проект організації санітарно-захисної зони очисних споруд не надано відповідно до п.5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».

Фактична відстань від очисних споруд до найближчого житла (1 будинок в полі) складає приблизно 300-400 метрів, до найближчої вулиці с. Затишне приблизно 1500 метрів.

Поруч з місцем скиду поверхневих стічних вод , нижче по руслу річки Іква на відстані 150-200 метрів, на полі біля лісосмуги виявлено велику кількість рідких та твердих виробничо-технологічних відходів (фекалій) фермерських господарств невідомого походження, біля яких виявлено засилля мух та відчувається стійкий запах аміаку.

2. З боку сельбищної території смуга деревно-чагарникових насаджень відсутня відповідно до вимог пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173 «Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів».

На підставі Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 № 10-17.1.18-11/70 відповідачем видано припис про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 05.08.2020 № 10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 175 -177), згідно з яким позивачу, зокрема, належало до 31.10.2020 усунути порушення норм Державних санітарних правил планування забудови населених пунктів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1994 № 173, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.07.1996 за № 379/1404 (далі Правила № 173), а саме порушення приписів:

пункту 5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173, що полягають у не наданні проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд, які розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району;

пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173, що полягає у відсутності смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території.

Листом від 22.10.2020 № 47-22-15 «Про повідомлення щодо виконання припису від 05.08.2020 № 10-17.1.18-11/70 (т.1. а.с. 179-189) позивач повідомив відповідача, що оскільки проектування та будівництво очисних споруд поверхневих стічних вод здійснювалось до набрання чинності Правилами № 173, норми цих правил не можуть бути застосовані до проектної документації на зазначені очисні споруди. Наявною проектною документацією «Реконструкція мереж водогону та каналізації. Очисні споруди поверхневих стічних вод» арх. № 1649-9 (т. 1., а.с. 19-59) не передбачені заходи облаштування смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території за відсутності проекту організації санітарно-захисної зони.

21.05.2021 відповідачем на підставі наказу від 18.05.2021 № 2075-ОД «Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)» (т.1, а.с. 192) проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) стосовно позивача на предмет виконання ним припису від 05.08.2022 № 10-17.1.18-11/70.

За результатами проведеного заходу складено Акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, підписаний позивачем із зауваженнями (т.1, а.с. 11-15).

На підставі Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151 відповідачем видано оскаржуваний припис про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, отриманий позивачем згідно із штампом про реєстрацію вхідної кореспонденції 25.05.2021 (т.1, с. 8-10).

Згідно з вказаним приписом позивачу належить усунути порушення норм Правил № 173, а саме порушення приписів:

пункту 5.14 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173, що полягають у відсутності проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд, які розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району (до 01.12.2021);

пункту 5.13 наказу МОЗ від 19.06.1996 №173, що полягає у відсутності смуги деревно-чагарникових насаджень з боку сельбищної території (до 01.045.2022).

26.05.2021 постановою № 563 у справі про адміністративне правопорушення виконуючий обов`язки начальника управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області Провізіон Г.А. визнала інженера-еколога групи з охорони навколишнього середовища ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 188-11 КУпАП, що полягало у не виконанні припису від 05.08.2022 №10-17.1.18-11/70 в частині надання проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд та створення з боку сельбищної території смуги деревно-чагарникових насаджень та наклала на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 408,00 грн. (т.1, а.с. 201-202). Штраф сплачений до державного бюджету 01.07.2021 (т.1, а.с. 203).

Не погодившись із приписом про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання припису протиправним та скасування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в акті від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, на підставі якого складено оскаржуваний припис, відповідачем зазначено про проведення санітарно-епідеміологічного обстеження очисних споруд на території Гірської сільської ради Бориспільського району, натомість в оскаржуваному приписі йдеться про очисні споруди, розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району.

Вказує, що очисні споруди, розташовані на території Ревненської сільської ради Бориспільського району, що прийняті на баланс та обліковуються позивачем з 01.12.1994, були спроектовані та побудовані в 1984-1986 роках, тобто до набрання чинності у 1996 році Правилами № 173, про порушення вимог яких стверджує в оскаржуваному приписі відповідач.

Зазначає, що розроблена у 1984 році проектна документація не передбачала наявності проекту організації санітарно-захисної зони очисних споруд та наявність з боку сельбищної території смуги деревно-чагарникових насаджень, а в період 1994 по 2021 роки реконструкція очисних споруд ним не здійснювалась. Натомість пункт 5.14 Правил № 173 встановлює, що проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти саме в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.

Вказує, що законодавством не передбачено виконання окремого проекту організації санітарно-захисної зони діючих очисних споруд без проведення їх реконструкції.

Звертає увагу, що наразі ним розробляється проектна документація будівництва нових очисних споруд в межах території ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», яка отримала позитивний експертний звіт ДП «Укрдержбудекспертиза» від 28.02.2020 № 00-1099-19/13 (т.1, а.с. 14-15, 60-69), та якою передбачено подальше використання існуючих очисних споруд як біоставку для накопичення та випуску в р. Іква попередньо очищеної води.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує. Наполягає, що позивач повинен дотримуватись Правил № 173 незалежно від дати проектування та будівництва очисних споруд. Зазначає, що в Санітарних нормах проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 СН 245-71, які діяли протягом періоду проектування та будівництва очисних споруд, містились аналогічні положення щодо необхідності озеленення та наявності проекту благоустрою. У зв`язку з чим вважає, що такий проект існував, а відповідач з моменту прийняття очисних споруд на баланс не вчиняв жодних дій для отримання офіційної інформації щодо наявності чи відсутності документації щодо благоустрою санітарно-захисної зони очисних споруд, що на думку відповідача свідчить про недотримання позивачем вимог статті 22 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» в частині обов`язку з утримання наданих в користування територій відповідно до вимог санітарних норм.

У відповіді на відзив позивач вкотре наголошує, що вважає оскаржуваний припис винесеним відповідачем без попереднього складання належного акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту; норми пунктів 5.13 та 5.14 Правил № 173, чинних з 19.06.1996 вважає не застосовними до очисних споруд, побудованих в 1984 1986 роках; також зазначає, що посилання відповідача у відзиві в обґрунтування правомірності оскаржуваного припису на пункти 5.4 5.6 Правил № 173 та пункт 2.5. Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 СН 245-71, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки посилання на такі норми відсутні в оскаржуваному приписі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України визначено, що держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» законодавство України про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення (санітарне законодавство) базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров`я, цього Закону, законів України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про протидію захворюванню на туберкульоз», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», інших нормативно-правових актів та санітарних норм.

Згідно із частиною першою статті 15 зазначеного Закону підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримувати вимог санітарного законодавства.

Статтею 22 цього ж Закону також визначено, що у процесі експлуатації виробничих, побутових та інших приміщень, споруд, обладнання, устаткування, транспортних засобів, використання технологій їх власник зобов`язаний створити безпечні і здорові умови праці та відпочинку, що відповідають вимогам санітарних норм, здійснювати заходи, спрямовані на запобігання захворюванням, отруєнням, травмам, забрудненню навколишнього середовища (частина друга).

Органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (частина третя).

У відповідності із статтею 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.

Основні гігієнічні вимоги до планування і забудови як нових, так і існуючих міських та сільських поселень України, їх санітарного упорядкування та оздоровлення визначені Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 №173, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 р. за № 379/1404 (далі - Правила № 173).

Згідно з пунктом 5.4 Правил № 173 промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.

Пунктом п 5.5 Правил № 173 встановлено, що розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикою розрахунку концентрацій в атмосферному повітрі шкідливих речовин, що містяться у викидах підприємств» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.

У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно-захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.

Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація підприємств, виробництв та об`єктів, що наведена у додатку № 4 до Правил № 173.

Розміри санітарно-захисних зон для очисних споруд господарсько-побутової каналізації визначені додатком № 12 до Правил № 173.

Аналогічні за змістом норми містилися в пункті 2.5. Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених Державним комітетом Ради міністрів СРСР по справам будівництва 05.11.1971 СН 245-71, якими, зокрема передбачалось встановлення розмірів санітарно-захисних зон для підприємств, їх окремих будівель і споруд з технологічними процесами, які є джерелами виробничих шкідливостей відповідно до санітарної класифікації підприємств, виробництв і об`єктів та в залежності від потужності, умов здійснення технологічного процесу, характеру і кількості виділюваних у навколишнє середовище шкідливих з неприємним запахом речовин, створюваного шуму, вібрацій, електромагнитних хвиль радіочастот, ультразвуку та інших шкідливих чинників, а також з урахуванням передбачених заходів щодо зменшення несприятливого впливу їх на навколишнє середовище і забезпечення дотримання вимог розділів 9-14 цих норм.

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати: пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім громадських та спеціалізованих продовольчих), будівлі управлінь, конструкторських бюро, учбових закладів, виробничо-технічні училища без гуртожитків, магазини, підприємства громадського харчування, поліклініки, науково-дослідні лабораторії, пов`язані з обслуговуванням даного та прилеглих підприємств; приміщення для чергового аварійного персоналу та добової охорони підприємств за встановленим списочним складом, стоянки для громадського та індивідуального транспорту, місцеві та транзитні комунікації, ЛЕП, електростанції, нафто- і газопроводи, свердловини для технічного водопостачання, водоохолоджуючі споруди, споруди для підготовки технічної води, каналізаційні насосні станції, споруди оборотного водопостачання, розсадники рослин для озеленення підприємств та санітарно-захисної зони пункт (5.12 Правил № 173).

Територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою. Мінімальна площа озеленення санітарно-захисної зони в залежності від ширини зони повинна складати: до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%. З боку сельбищної території необхідно передбачати смугу дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м. (пункт 5.13 Правил № 173).

Проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні (пункт 5.14 Правил № 173).

Зі змісту пунктів 5.13 та 5.14 Правил № 173 випливає, що розроблення проекту організації санітарно-захисної зони з розплануванням та упорядкуванням, яке передбачатиме смугу дерево-чагарникових насаджень з боку сельбищної території, має здійснюватися в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства.

Враховуючи, що позивачем не здійснювалась реконструкція очисних споруд, суд вважає, що у нього не виникло обов`язку розробити проект організації санітарно-захисної зони, який передбачатиме створення смуги дерево-чагарникових насаджень з боку сельбищної території.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що санітарно-захисні зони створюються в обов`язковому порядку лише якщо промисловий або інший об`єкт є джерелом шкідливих хімічних, фізичних, та біологічних факторів (шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо).

За відсутності таких факторів санітарно-захисна зона навколо об`єкта не створюється.

З наявного в матеріалах справи паспорту стану споруд по очистці та обеззараженню стічних вод на підприємствах та інших об`єктах вбачається, що побудовані у 1984 1986 роках очисні споруди, що перебувають на балансі позивача з 1994 року, призначені для механічної очистки дощових вод з території аеропорту (т.1, а.с. 152-153).

Згідно з наданим відповідачем протоколом вимірювань показників складу та властивостей води від 06.10.2020 № 3/09 відібрані на очисних спорудах проби води за показником «запах» мають 0 балів, тобто запах відсутній (т.1, а.с.188-189).

Доказів того, що належні позивачу очисні споруди поверхневих стічних вод є джерелом будь-яких інших шкідливих факторів (хімічних, фізичних, та біологічних тощо) відповідачем не надано.

Отже відповідачем не доведено наявності фактів, з якими законодавство пов`язує обов`язковість створення навколо об`єкта, в даному випадку, навколо очисних споруд позивача санітарно-захисної зони.

Відповідачем також не доведено, що очисні споруди позивача відповідають умовам, визначеним в пункті 2.5 Санітарних норм проектування промислових підприємств, затверджених 05.11.1971 СН 245-71, за наявності яких під час проектування вказаних очисних споруд в 1984 році проектом слід було передбачити створення санітарно-захисної зони з відповідним упорядкуванням (благоустроєм).

Також матеріали проведеного відповідачем заходу державного нагляду (контролю) не містять доказів надходження до очисних споруд поверхневих стічних вод, щодо яких здійснювався контроль, стоків господарсько-побутової каналізації.

Суд звертає увагу, що у додатках № 4 «Санітарна класифікація підприємств, виробництв та споруд і розміри санітарно-захисних зон для них» та № 12 «Розміри санітарно-захисних зон для очисних споруд господарсько-побутової каналізації» до Правил № 173 відсутні нормативи розмірів санітарно захисних зон для таких об`єктів як очисні споруди поверхневих стічних вод.

В свою чергу пунктом 7.2 Правил № 173 визначено, що система зливної каналізації є обов`язковим елементом інженерного забезпечення міст і селищ міського типу. Відведення поверхневих вод слід здійснювати з усього басейну стоку, передбачаючи зливну каналізацію закритого типу з попереднім очищенням стоку. Застосування відкритого водовідвідного устаткування (канав, кюветів, лотків) допускається в сільських населених пунктах, а також на території парків. Відведення, очищення і знешкодження поверхневого стоку з виробничої зони (тваринницькі комплекси, склади отрутохімікатів, паливно-мастильних матеріалів і т.ін.) сільських поселень слід здійснювати відповідно до діючих норм технологічного проектування зазначених об`єктів. Відстань від очисних споруд зливної каналізації до меж житлової забудови визначається розрахунковим шляхом, але вона не може бути менше 100 м.

Згідно із складеним відповідачем Актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 № 10-17.1.18-11/70 (т.1, а.с. 172-174) фактична відстань від очисних споруд до найближчого житла (1 будинок в полі) складає приблизно 300-400 метрів, до найближчої вулиці с. Затишне приблизно 1500 метрів. Отже приписи пункту 7.2 Правил № 173 дотримуються.

Суд відхиляє посилання відповідача в обґрунтування правомірності оскаржуваного припису на постанову від 26.05.2021 № 563 у справі про адміністративне правопорушення, якою інженера-еколога групи з охорони навколишнього середовища ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 188-11 КУпАП, що полягало у не виконанні припису від 05.08.2022 № 10-17.1.18-11/70, оскільки в силу приписів частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони особою, стосовно якої ухвалено постанову і лише під час розгляду адміністративної справи про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено таку постанову.

В силу визначень основних термінів та понять, наведених в статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» метою здійснення державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства є забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення, тобто стану здоров`я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами.

Здійснюючи перевірку за колективним зверненням мешканців села Затишне Бориспільського району Київської області від 11.12.2019, відповідач в Акті санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта від 31.07.2020 № 10-17.1.18-11/70 зазначив, що відхилень від нормативних значень показників вимірювання складу та властивостей вод на очисних спорудах не встановлено.

За таких обставин використання відповідачем повноваження на видання оскаржуваного припису не відповідає меті, з якою це повноваження надано.

Одночасно з цим відповідачем встановлено, що поруч з місцем скиду поверхневих стічних вод, нижче по руслу річки Іква на відстані 150-200 метрів, на полі біля лісосмуги виявлено велику кількість рідких та твердих виробничо-технологічних відходів (фекалій) фермерських господарств невідомого походження, біля яких виявлено засилля мух та відчувається стійкий запах аміаку.

Проте інформації про вжиті відповідачем заходи для встановлення власника відповідної земельної ділянки, виявлення джерела забруднення та усунення такого забруднення матеріали позапланової перевірки не містять.

Відповідно до частини 2 статті 2 далі КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; ) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про не відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального права та критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що позов підлягає задоволенню.

Одночасно з цим, суд відхиляє доводи позивача в обґрунтування позовних вимог про те, що в акті від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, на підставі якого складено оскаржуваний припис, відповідачем зазначено про проведення санітарно-епідеміологічного обстеження очисних споруд на території Гірської сільської ради Бориспільського району, натомість в оскаржуваному приписі йдеться про очисні споруди, розташовані на території Ревненської сільської ради за межами с. Затишне Бориспільського району.

Позаплановий захід державного нагляду (контролю), за результатами якого складено Акт від 21.05.2021 № 10-17.1.18-11/151, проведено відповідачем стосовно позивача з метою з`ясування ним виконання припису від 05.08.2022 № 10-17.1.18-11/70. В свою чергу з припису від 05.08.2022 № 10-17.1.18-11/70 вбачається, що його видано за результатами позапланової перевірки позивача за місцем розташування очисних споруд на території Ревненської сільської ради Бориспільського району Київської області. Зазначене та зміст зауважень позивача до акту перевірки свідчить про допущену в акті описку, яка не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваного припису.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.06.2021 № 2990 (т.1, а.с.7).

Відтак на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1.Адміністративний позов задовільнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області № 10-17.1.18-11/151 про усунення порушень вимог санітарного законодавства від 21 травня 2021 року.

3. Стягнути на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069, місцезнаходження: 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вулиця Бориспіль-7) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (ідентифікаційний код 40323081, місцезнаходження: вул. Балукова, 22, м. Вишневе, Бучанський район, Київська область, 08133).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 22.03.2023.

Суддя Кушнова А.О.