Рішення № 10975418, 08.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р. Справа № 9/107-10          

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну 16 тел. 239 72 81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 9/107-10 08.07.2010

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «І-КЕМ»

До Промислово –Будівельної групи «Антарес»

Про стягнення 199 970,87 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Мельник О.В. (дов. № б/н від 01.02.2010 р.)

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «І-КЕМ»(позивач) до Промислово –Будівельної групи «Антарес»(відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №15/09/2008-1 у сумі 199 970,87 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар, але відповідач належним чином за поставлений товар не розрахувався.

Ухвалою від 28.05.2009 року порушено провадження у справі № 9/107-10 та призначено її до розгляду на 22.06.2010 року; зобов’язано позивача надати в судове засідання оригінали доданих до позовної заяви документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію; відповідача на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки, інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 28.05.2010 р. явку представників сторін в судове засідання визнано обов’язковою.

В судове засідання 22.06.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду від 28.05.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв’язку з чим ухвалою суду від 22.06.2010 р. розгляд справи відкладено на 08.07.2010 р.

В судове засідання 08.07.2010 р. представник відповідача вдруге не з’явився, вимоги ухвали суду від 28.05.2010 р. та 22.06.2010 р. не виконав, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Ухвала про порушення провадження у справі та ухвала про відкладення судового засідання були направлені за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та, яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про призначення справи господарським судом до розгляду та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідачем вимоги ухвал суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Оскільки, відповідач на виклик суду не з'явився, про місце і час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, то справу розглянуто за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представника позивача господарський суд Київської області,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №15/09/2008-1 (далі по тексту Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його вартість.

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов’язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність покупця продукти нафтохімії (поліетилен низького тиску у гранулах), надалі - “товар”, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що загальна кількість, строки поставок та номенклатура товару узгоджується сторонами у додаткових угодах, які є невід’ємною частиною даного Договору. Кількість і номенклатура товару на кожну наступну поставку узгоджується сторонами і відображується у додаткових угодах.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 655 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, ціна товару, що постачається, узгоджується сторонами у Додаткових угодах, які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах відтермінування оплати –15 календарних днів з дати поставки, якщо інше не обумовлено в Додаткових угодах до Договору.

Згідно пункту 4.2. Договору, датою поставки товару вважається дата видаткової накладної.

З метою уточнення умов поставки, 15.09.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №1 в якій сторони визначили, що позивач передає товар (поліетилен Н-1000 РС), відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди, на протязі 5 календарних днів з дати сплати відповідачем авансового платежу в розмірі не менше 50 % від вартості товару яка зазначена в рахунку-фактурі позивача. Датою сплати авансового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок позивача (п. 1 додаткової угоди № 1).

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 остаточний розрахунок за цією Додатковою угодою здійснюється відповідачем відповідно до умов Договору.

Пунктом 3 додаткової угоди № 1 встановлено, що позивач передає відповідачу товар в наступній кількості, за нижче наведеними цінами: номенклатура товару: поліетилен Н-1000 РС; 17.09.2008 р. у кількості 6 тонн на суму 82800, 00 грн. (з врахуванням ПДВ); 23.09.2008 р. у кількості 4 тонни на суму 55680, 00 грн. (з врахуванням ПДВ); 23.10.2008 р. у кількості 5 тонни на суму 59300, 00 грн. (з врахуванням ПДВ).

Тобто, за умовами додаткової угоди № 1 позивач повинен був поставити відповідачу товар у кількості 15 тонн на загальну суму 209640, 00 грн.

На виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив товар на загальну суму 209 640,00 грн., що підтверджено видатковими накладними №КЕ-0000258 від 17.09.2008 року; КЕ-0000260 від 23.09.2008 року; №КЕ-0000265 від 23.10.2008 року.

За ствердженням позивача, відповідач на протязі з 19.09.2008 р. по 10.11.2008 р. за поставлений товар розрахувався. Так, відповідно до банківських виписок, які надані позивачем та долучені до матеріалів справи, відповідач за вказаний період здійснив оплату вартості товару в сумі 296 136,00 грн.

Тобто, у позивача утворився залишок грошей у розмірі 86 496,00 грн. на користь відповідача.

06.11.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до договору.

Згідно п. 1 додаткової угоди № 2 позивач, в строк не пізніше трьох банківських днів з дати підписання цієї додаткової угоди сплачує, відповідно до п. 4 цієї додаткової угоди, авансовий платіж у розмірі не менше 50% від вартості партії товару № 2. Датою сплати авансового платежу є дата зарахування коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідач здійснює оплату вартості партії товару № 1 в розмірі 100% не пізніше 24.12.2008 р. Остаточна сплата вартості партії товару № 2 здійснюється відповідачем не пізніше 45 календарних днів з дати поставки товару (п.п. 2, 3 додаткової угоди № 2 ).

Пунктом 4 додаткової угоди № 2 встановлено, що позивач передає відповідачу товар в наступній кількості, за нижче наведеними цінами: номенклатура товару: поліетилен Н-1000 РС; 10.11.2008 р. у кількості 12 тонн на суму 172 992, 00 грн. (з врахуванням ПДВ); 15-25.12.2008 р. у кількості 12 тонн на суму 172 992, 00 грн. (з врахуванням ПДВ).

Тобто, за умовами додаткової угоди № 2 позивач повинен був поставити відповідачу товар у кількості 24 тонн на загальну суму 345984, 00 грн.

На виконання умов договору та додаткової угоди № 2, позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткової накладної № КЕ-0000266 від 11.11.2008 року у кількості 12 тонн на суму 172991, 95 грн.; № КЕ-0000279 від 03.12.2008 року у кількості 3 тонни на суму 43248, 00 грн. Тобто, у загальній кількості 15 тонн та на загальну суму 216 239, 95 грн.

Товар прийнятий повноваженим представником відповідача Черепанським М.В. згідно довіреності товариства № 307 від 10.11.2008 р., яка дійсна до 20.11.2008 р., на прийняття товару від позивача у кількості 12 тонн; довіреності товариства № 346/1 від 29.12.2008 р., яка дійсна до 09.01.2009 р., на прийняття товару від позивача у кількості 3 тонн. Зазначені довіреності підписані керівником товариства та головним бухгалтером відповідача, а також скріплені мокрою печаткою товариства (копії долучені до матеріалів справи).

За ствердженням позивача, заперечень щодо кількості та якості товару, або інших зауважень щодо невиконання умов договору та додаткових угод з боку відповідача на адресу позивача не надходило.

Враховуючи вимоги п. 3 додаткової угоди № 2, відповідно до якого остаточна сплата вартості партії товару № 2 здійснюється відповідачем не пізніше 45 календарних днів з дати поставки товару, а також, враховуючи дату поставки згідно видаткової накладної № КЕ-0000266 - 11.11.2008 року, то кінцевий строк оплати товару по ній наступає –25.12.2008 р., а згідно видаткової накладної № КЕ-0000279 –03.12.2008 р., то кінцевий строк оплати товару по ній наступає –17.01.2009 р.

Оскільки відповідачем в період з 19.09.2008 р. по 10.11.2008 р. було перераховано на рахунок позивача кошти у розмірі 296 136,00 грн., які в частині 209640, 00 грн. є розрахунком по попереднім поставкам, то в частині суми 86 496,00 грн., яка надійшла на рахунок позивача, він розцінює як предоплату наступних поставок товару згідно умов додаткової угоди № 2.

Враховуючи факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 216 239, 95 грн., що підтверджується матеріалами справи, а також предоплату в сумі 86 496,00 грн., то заборгованість відповідача перед позивачем становить 129743, 95 грн.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовується загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналізуючи умови даного договору поставки, суд дійшов висновку, що його умови містять загальні положення договору про купівлю-продаж.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу товар у кількості та на суму, на яку були виписані довіреності на особу, яка представляє інтереси товариства; зауважень або претензій щодо кількості відвантаженого товару на адресу позивача від відповідача не надходило.

За таких обставин, суд вважає, що позивач умови договору та додаткових угод виконав належним чином.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач в жодне судове засідання не з’явився, вимог ухвали суду не виконав, доказів оплати або інших заперечень проти існування боргу не надав і не надіслав, то позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 129 743,95 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною четвертою статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 9.4. Договору у разі порушення покупцем вимог пункту 4.1. Договору щодо строку оплати за товар, він зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 15 367,83 грн. за період з 16.01.2009 р. по 14.07.2009 року.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, поставка товару здійснюється на умовах відтермінування оплати –15 календарних днів з дати поставки, якщо інше не обумовлено в Додаткових угодах до Договору.

Остаточна сплата вартості партії товару № 2 здійснюється відповідачем не пізніше 45 календарних днів з дати поставки товару (п.п. 2, 3 додаткової угоди № 2 ).

Враховуючи умови п. 4.1 договору, п. 3 додаткової угоди № 2, відповідно до якого остаточна сплата вартості партії товару № 2 здійснюється відповідачем не пізніше 45 календарних днів з дати поставки товару, а також, враховуючи встановлені строки оплати судом 25.12.2008 р. та 18.01.2009 р. (згідно видаткових накладних № КЕ-0000266 від 11.11.2008 року, № КЕ-0000279 від 03.12.2008 р.).

За таких обставин, позивачем не вірно визначена дата нарахування пені.

Оскільки, позивачем не вірно визначена дата з якої починається нарахування пені, то судом зроблений власний її перерахунок, на підставі якого розмір пені за обома накладними становить 15 437,97 грн.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»господарський суд, приймаючи рішення по справі, не має права виходити за межі позовних вимог, тому задовольняє пеню у сумі 15 367,87 грн. (відповідно до позовної вимоги позивача).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі №10/557-26/155).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 15 958,50 грн. інфляційних збитків (за період січень-грудень 2009 р.) та 3 888,76 грн. –3% річних (за період з 24.12.2008 р. по 01.01.2010 р. по накладній № КЕ-0000266 від 11.11.2008 р. та за період з 15.01.2009 р. по 01.01.2010 р. по накладній № КЕ-0000279 від 03.12.2008 р.).

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, такими, що підлягають задоволенню частково, а саме з нього підлягають стягненню інфляційні збитки у сумі 14 574,57 грн. (за період січень-грудень 2009 р.) та 3 % річних у сумі 3 885,21 грн. (за період з 26.12.2008 р. по 01.01.2010 р. по накладній № КЕ-0000266 від 11.11.2008 р. та за період з 18.01.2009 р. по 01.01.2010 р. по накладній № КЕ-0000279 від 03.12.2008 р.) за уточненим розрахунком суду.

Згідно пункту 4.4. Договору при здійсненні оплати після вказаного терміну, така оплата вважається протермінованою. Вразі виникнення протермінованої оплати, покупець зобов’язаний сплатити Продавцю відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,074 % за кожну протерміновану добу.

Визначення поняття товарний кредит визначено пп. 1.11.2. п. 1.11. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого товарний кредит –це товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначення строк та під процент.

Згідно статті 694 ЦК України договором куплі –продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з ростроченням платежу.

Частиною п’ятою статті 694 ЦК України визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються пороценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У частині другій статті 536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки, умовами договору (п. 4.4.) встановлено нарахування відсотків за користування товарним кредитом то, позивач нарахував відповідачу відсотки у розмірі 35 011,83 грн. за період з 24.12.2008 року по 01.01.2010 року.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд позовні вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом задовольняє частково у розмірі 34 979,84 грн. за уточненим розрахунком суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 549, 611, 614, 627, 629, 655, 692, 694, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 216-218, 230, 231, 265 ГК, ст.ст. 22, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд Київської області,-

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Промислово –Будівельної групи «Антарес»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 72, р/р 26001708154846 Київська регіональна дирекції ВАТ Райффайзен банк «Аваль»м. Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 14314274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «І-КЕМ»(04050, м. Київ, вул. Артема, 103А, р/р 26008302001 в ТОВ «Актив-Банк»м. Київ, МФО 300852, код ЄДРПОУ 34819464) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, основний борг в сумі 129 743 (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок три) грн. 95 коп., 14574 (чотирнадцять тисяч п’ятсот сімдесят чотири) грн. 57 коп. інфляційних витрат, 3885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п’ять) грн. 21 коп. –3% річних, 15367 (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят сім) грн. 87 коп. пені, 34 979 (тридцять чотири тисячі дев’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 84 коп. відсотків за користування товарним кредитом, державне мито у розмірі 1985 (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ять) грн. 51 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234 (двісті тридцять чотири) грн. 32 коп.

Видати наказ.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Л.В. Сокуренко

Рішення суду підписане –23.07.2010 року.