Рішення № 109753443, 23.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Справа № 160/17314/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сидоренко Д.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ СОБОРНОСТІ, будинок 66, код ЄДРПОУ 13967927). про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,-

Обставини справи: 01.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправною;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій про відмову призначенні ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 про яке повідомлено в рішенні №047150018207 від 26.07.2022 року;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій про відмову призначенні ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 про яке повідомлено в рішенні №047150018207 від 04.10.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.07.2022 року та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 20.07.1995 по 26.05.1997 у Сєвєродонецькому ВАТ "Об`єднання Склопластик" та призначити пільгову пенсію за Списком №1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати першого звернення, тобто з 19.07.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням від 26.07.2022 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність пільгового стажу та ненаданням довідок, що відповідають вимогам додатку 5 постанови КМУ №637. Не погодившись із таким рішенням, позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку згідно діючого законодавства та відсутній пільговий стаж роботи, підтверджений в установленому законом порядку. Комісією при ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було розглянуто заяву позивача про підтвердження періодів роботи, та до пільгового стажу не зараховано період з 20.07.1995 по 26.05.1997 у ВАТ «Об`єднання Склопластик». Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії та безпідставно не зарахував пільговий страховий стаж по списку №1.

Ухвалою суду від 04.11.2022 року відкрито провадження у справі та зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

21.11.2022 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Так, позивач у віці 53 років звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1). За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 26.07.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Підставою відмови стала відсутність пільгового стажу 7 років 6 місяців. Відтак у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону №1058.

22.11.2022 року за допомогою системи «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Документально підтверджено, що позивач перший раз звернулась до відповідача 19.07.2022 року, вік на момент звернення 53 роки, загальний стаж складав 28 років 06 місяці 09 дні, з них за Списком №1 0 років 0 місяців 0 днів. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та прийнято рішення від 26.07.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. 28.09.2022 року позивач повторно звернулась за призначенням пенсії та було надано рішення Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про підтвердження пільгового стажу №8 від 01.09.2022 року. Рішенням від 04.10.2022 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії та повідомлено про відсутність права на пенсію за віком на пільгових умовах станом на дату звернення, оскільки не має достатнього пільгового стажу. Пільговий стаж за Списком №1 склав 3 роки 10 місяців 10 днів. Спірний період роботи позивача не підтверджено комісією через відсутність атестації робочих місць. Також, відповідач зазначає, навіть у разі зарахування спірного періоду до пільгового стажу позивача, він буде складати 5 років 8 місяців 10 днів, що є недостатнім, оскільки потрібно 70 років 6 місяців. Тобто в даному випадку позивач матиме право на зниження пенсійного віку на 1,4 за кожен повний рік такої роботи. Проте, все одно , у позивача не буде права на достроковий вихід на пенсію, оскільки таке право вона набуде в 54 роки 4 місяці (60 років вік за ст.26 Закону №1058).

Ухвалою суду від 24.02.2023 року залучено до участі у адміністративній справі №160/17314/22 третього відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

15.03.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Заяву позивача від 28.09.2022 року було розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області. Пільговий стаж позивача встановлений на підставі рішення комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 01.09.2022 року, яким підтверджено періоди роботи позивача з 07.03.1989 по 10.12.1991, з 04.09.2001 по 28.02.2002, з 13.08.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 23.04.2009 для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1. Управлінням було прийнято рішення про відмову у призначення дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно статті 114 Закону №1058, у зв`язку з тим, що позивач не досягла пенсійного віку згідно діючого законодавства та у неї відсутній пільговий стаж, достатній для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Станом на 23 березня 2023 року відповідь на відзиви від позивача на адресу суду не надходила.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 26.07.2022 року №047150018207 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В даному рішенні зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (список №1) становить 45 років.

Вік заявника 53 роки. Страховий стаж становить 28 років 06 місяців 09 днів.

Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 визначений пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 07 років 06 місяців.

Пільговий стаж особи 0 років 0 місяців 0 днів. За доданими документами до страхового стражу зараховано всі періоди.

Згідно п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Якщо підприємство, на якому працював заявник на пільговій роботі, ліквідовані без визначення правонаступника, підтвердження періодів роботи здійснюється комісіями при головних управліннях ПФУ.

Додаткового зазначено, що направлено лист від 19.07.2022 року №55377/01-16 щодо підтвердження стажу роботи на пільгових умовах до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 29.05.2032.

Листом від 09.09.2022 року №0400-010304-8/91897 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Так, згідно рішення про результати розгляду заяви №8 від 01.09.2022 року, Комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області підтверджено періоди роботи ОСОБА_1 з 07.03.1989 по 10.12.1991, з 04.04.2001 по 28.02.2002, з 13.08.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 23.04.2009 для зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1.

28.09.2022 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (список №1).

Рішенням від 04.10.2022 року №047150018207 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. В даному рішенні зазначено зокрема наступне.

Згідно пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, і за результатами атестації робочих місць жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Аналіз документів, наданих 28.09.2022 року гр. ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах показує, що пільговий стаж за Списком №1 становить 03 роки 10 місяців 10 днів.

Загальний стаж роботи становить 28 років 10 місяців 03 дні.

Управління прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пп.1 п.2 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку згідно діючого законодавства та відсутній пільговий стаж роботи, підтверджений в установленому законом порядку.

Не погоджуючись із рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд зазначає наступне.

Щодо не зарахування спірного періоду роботи з 20.07.1995 по 26.05.1997 у Сєвєродонецькому ВАТ "Об`єднання Склопластик".

Згідно рішення про результати розгляду заяви №8 від 01.09.2022 року, Комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, період роботи з 20.07.1995 по 26.05.1997 не зараховано до пільгового стажу роботи, оскільки в довідках від 13.10.2015 №Є916/01, виданих комунальною установою «Трудовий архів м.Сєвєродонецька», зазначено, що картки форми Т-2, наказ щодо проведення атестації від 15.06.1994 №364 на зберігання не надходили.

Суд зазначає, щостаттею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_2 від 03.08.1987р., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спірний період працювала у Сєвєродонецькому ВАТ "Об`єднання Склопластик":

-запис 10 20.07.1995 прийнята в цех №5 по виробництву непреривного скловолокна оператором отримання непреривного скловолокна 5 розряду (Сєвєродонецьке ВАТ «Об`єднання Склопластик) (наказ 263 від 19.07.1995р.);

-запис 11 - Штамп «За результатами атестації робочих місць по умовах праці підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1, наказ №364 від 15.06.1994р.;

-запис 12 01.03.1997 цех №5 перейменовано в цех №1/8/17 по виробництву скловолокна пресматеріалів та наповнених поліамідів на основі скловолокна, рідких та твердих смол (наказ 58 від 05.03.1997р.);

-запис 13 26.05.1997 звільнена по ст.40 п.1 КЗпП України, у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, скорочення чисельності працівників (наказ 41к від 26.05.1997).

Згідно Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637(далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Проте, саме записами трудової книжки підтверджено право позивача на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №442 та п.1.5 п.1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених норм права дають підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту частини 2ст.114 Закону № 1058є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1, 2 а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз зазначених приписів свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до пункту 1 ч.2ст.114 Закону № 1058.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд констатує, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020р. по справі №520/15025/16-а.

Записами трудової книжки позивача також підтверджується право на зарахування періодів роботи з 07.03.1989 по 10.12.1991, з 04.04.2001 по 28.02.2002, з 13.08.2008 по 30.11.2008, з 01.01.2009 по 23.04.2009 до пільгового стажу за списком №1.

З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем надані відповідачу усі необхідні документи, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для не зарахування до пільгового стажу роботи період роботи з з 20.07.1995 по 26.05.1997року. В ході розгляду справи судом було встановлено, що пенсійним органом безпідставно не враховано до пільгового стажу за Списком 1 період роботи з 20.07.1995 по 26.05.1997, тому спірний період має бути зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області від 26.07.2022 року №047150018207, яким позивачу одразу не зараховано жодні періоди роботи до пільгового стажу за списком №1, та відповідно відмовлено в призначенні пенсії через відсутність пільгового стажу є протиправним та підлягає скасуванню, а позовна вимога задоволенню.

Щодо оскаржуваного рішення від 04.10.2022 року №047150018207 прийняте ГУ ПФУ в Полтавській області.

В зазначеному рішенні, відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах згідно пп.1 п.2 ст.114 Закону №1058 у зв`язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку згідно діючого законодавства та відсутній пільговий стаж роботи, підтверджений в установленому законом порядку.

В самому рішення зазначено, що згідно пп.1 п.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, і за результатами атестації робочих місць жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно паспортних даних позивача, дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, на дату звернення із заявою від 28.09.2022 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивачу виповнилось 53 роки.

Окрім того, в оскаржуваному рішенні від 26.07.2022 року №047150018207 Головним управлінням ПФУ в Одеській області факт того, що ОСОБА_1 виповнилось 53 роки на момент звернення із заявою від 19.07.2022 року, було встановлено.

Також в оскаржуваному рішенні від 26.07.2022 року №047150018207, відповідачем-1 зазначено, що пенсійний вік визначений п.1 ч.2 статті 114 Закону України №1058 (список №1) становить 45 років.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який був прийнятий на зміну положення Закону України Про пенсійне забезпечення.

Отже, оскільки і Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, і Закон України Про пенсійне забезпечення регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України Про пенсійне забезпечення підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.

Згідно з п. а ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений пункт а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали на з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015р.

Згідно з п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, і після набуття чинності нормами Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування був доповнений, зокрема, ст. 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017р.

Таким чином, з 01.10.2017р. правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам….

Відтак, з 23.01.2020р. в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 45 років за пунктом а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи частину першу статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Так у цих рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Аналізуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме: така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України.

Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на момент звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 28.09.2022, позивачці виповнилось 53 роки, що підтверджується копією паспорта позивача.

Тобто, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивач досягла необхідного віку (45 років).

За викладеного, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком за Списком №1.

Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021р. у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20), що набрала законної сили 03.11.2021р.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені у рішенні Верховного Суду та Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20).

Відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, відповідачами не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність рішення відповідача №047150018207 від 04.10.2021. щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у зв`язку з недосягнення пенсійного віку, зокрема згідно п."а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020р. рішенні №1-р/2020, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020р. та постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20 (Пз/9901/32/20).

Відповідно до частини 2статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо позовної заяви про визнання бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправною, суд зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це завжди пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Як зазначалось вище, відповідачем за результатами розгляду заяв позивача прийняті рішення про відмову в призначенні пенсії №047150018207 від 26.07.2022 року та №047150018207 від 04.10.2022 року, що виключає обставини бездіяльності відповідача.

На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог відносно визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправною.

В позовній заяві позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 19.07.2022 року та призначити пільгову пенсію за Списком №2 на підставі пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати першого звернення, тобто з 19.07.2022 року. З приводу цього суд зазначає наступне.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що задоволення повністю вказаних позовних вимог, без перевірки суб`єктом владних повноважень, дотримання заявником усіх визначених законом умов, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а відтак позовна вимога про зобов`язання призначити пільгову пенсію за Списком №1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати першого звернення, тобто з 19.07.2022 року, задоволенню не підлягає.

Таким чином, належним способам захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 19.07.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005р. № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Оскільки першу заяву позивача від 19.07.2022 року про призначення пенсії було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, а також те, що рішення від 26.07.2022 року №047150018207 судом визнано протиправним та скасовано, у зв`язку із чинністю вказаної вище норми Порядку №22-1 саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.

Судом під час розгляду даної справи встановлено, що позивач мала право на зарахування періодів її роботи до пільгового стажу за Списком №1 під час розгляду її заяви від 19.07.2022 ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки наданими документами одразу підтверджувалось право позивача на зарахування періодів її роботи в Сєвєродонецькому ВАТ "Об`єднання Склопластик" до пільгового стажу за Списком №1, зокрема трудовою книжкою.

Таким чином, суд зобов`язує саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат. У відповідності до статті 139 КАС України судові витрати у вигляді сплаченої суми судового збору у розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню з відповідач-1 та відповідача-3 пропорційно.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №047150018207 від 26.07.2022 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ СОБОРНОСТІ, будинок 66, код ЄДРПОУ 13967927) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) №047150018207 від 04.10.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) зарахувати до пільгового стажу за Списком 1 період роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 20.07.1995 по 26.05.1997 у Сєвєродонецькому ВАТ "Об`єднання Склопластик".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 19.07.2022 року, з урахуванням висновків суду, викладених у даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛ. КАНАТНА, будинок 83) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ СОБОРНОСТІ, будинок 66, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко