Рішення № 109752286, 21.03.2023, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/260/23

Провадження № 2/686/1918/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Продана Б. Г., за участю секретаря судового засідання Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу № 686/260/23 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просить стягнути з них на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.04.2011 року у розмірі 14576,08 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 20.04.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями які постійно проживали разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином, відповідачі фактично прийняли спадщину, до складу якої входить, у тому числі, кредитні зобов`язання померлої ОСОБА_3 . Станом на дату смерті ОСОБА_3 її заборгованість перед банком складала 14576,08 грн.

Враховуючи наведене, відповідачі, як спадкоємці померлої, які фактично прийняли спадщину, зобов`язані задовольнити вимоги кредитора. Що й стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

12.01.2023 року судом витребовувались докази по справі.

19.01.2023 року на виконання ухвали суду надійшла копія спадкової справи.

Ухвалою суду від 25.01.2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

21.02.2023 року справу призначено до слухання по суті.

15.03.2023 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позов. Проти заявлених вимог заперечує, вказує що ні вона, ні брат, станом на день смерті матері разом із нею не проживали та вважаються такими, що спадщину не приймали, оскільки із заявою про прийняття спадщини не звертались, більше того, у ОСОБА_3 відсутнє будь-яке спадкове майно. У зв`язку із тим, що вони не успадкували після смерті матері жодного спадкового майна, то у них відсутні зобов`язання відповідати за боргами померлої. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, у поданому відзиві просили розглянути справу у їхній відсутності та відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до позивача АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 20.04.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

АТ КБ «Приватбанк» направило до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори у місті Хмельницький претензію кредитора, згідно якої просило: включити кредиторські вимоги до спадкової маси, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в розмірі 14576,08 гривень; надати відомості чи заводилась спадкова справа.

Згідно листа Першої Хмельницької державної нотаріальної контори від 31.01.2022 року, наданого у відповідь, з якої вбачається, що за претензією кредитора заведено спадкову справу №59/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

18.02.2022 року АТ КБ «Приватбанк» надіслало листи-претензії ОСОБА_4 та ОСОБА_2 згідно яких просить останніх звернутись до будь-якого відділення банку та сплатити заборгованість спадкодавця ОСОБА_3 в розмірі 14576,08 гривень.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.12 ЦПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності.

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст .ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У аналізі практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України від 01.04.2014 Верховний Суд України вказав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Обов`язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

За змістом зазначених норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Порядок пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, який виник за життя спадкодавця.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1ст.15 ЦК України).

У позовній заяві як на підставу задоволення позову позивач посилався на те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно мешкали разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця. На підтвердження цього факту до позовної заяви долучено копії сторінок паспорта відповідачів, з відміткою про місце їх реєстрації, яке співпадає з останнім місцем реєстрації померлого боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрація за місцем проживання спадкодавця, на що посилається АТ КБ "Приватбанк" у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.

Проте, доказів того, що боржник ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідачі по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на час відкриття спадщини мешкали разом, у зв`язку з чим відповідачі фактично прийняли спадщину, позивачем суду також не надано.

Більше того, у поданому відзиві відповідачі зазначають про те, що не проживали з матір`ю на день її смерті за однією адресою, про дані обставини свідчить копія довідки ОСББ «Оселя 2020», згідно якої ОСОБА_4 з листопада 2020 року і станом на 14.03.2023 р. (дата видачі довідки) фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Копія Акту від 13.03.2023 року, складеного УМК «Дубове» про те, що у квартирі АДРЕСА_2 , зокрема протягом усього 2021 року включаючи 08.10.2021 року (день смерті ОСОБА_3 ), її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , не проживали, хоча були зареєстровані.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи, яка долучена до матеріалів, заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про прияняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , відсутні, матеріали спадкової справи містять лише претензію кредитора.

Таким чином, твердження представника позивача, про те, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями майна померлої ОСОБА_3 , фактично прийняли спадщину, а тому є відповідачами по даній справі, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, позовні вимоги заявлені у вигляді стягнення заборгованості за кредитним договором, а не у вигляді звернення стягнення на спадкове майно у межах його вартості, що унеможливлює стягнення з відповідачів заявлених позивачем грошових коштів.

Отже, правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором боргу спадкодавця у суду не має.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,5,10-13,18,258-259,263 - 265,280-283 ЦПК України, суд

вирішив :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного тексту рішення 23.03.2023 року.

Суддя: