Рішення № 10975103, 20.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2010 р. Справа № 7/078-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Комунального підприємства «Васильківтепломережа», м. Васильків, Київська область,

до                    Управління державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області, м. Васильків, Київська область,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

                    Головне управління Державного казначейства України в Київській області, м. Київ,

про                    стягнення 24679,54грн.

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Кашуба Л.Г. –представник за довіреністю №23 від 18.01.2010року;

від відповідача: не з’явились,

від третьої особи: Куценко А.Г. –представник за довіреністю №14-28/17 від 04.01.2010року

секретар судового засідання: Данилік Л.М.

Обставини справи:

Комунальне підприємство «Васильківтепломережа»(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою №296 від 26.04.2010року (вх. №2178 від 19.05.2010року) до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі –відповідач) про стягнення 24679,54грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором №1/67 від 01.10.2002року на споживання теплової енергії, а саме щодо своєчасної оплати за надані послуги теплопостачання за період з грудня 2009року та січня – березня 2010року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2010року було порушено провадження у справі № 7/078-10 та призначено її розгляд на 15.06.2010року.

У зв’язку з неявкою у судове засідання 15.06.2010року представників відповідача та необхідністю залучення Головного управління Державного казначейства України в Київській області в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи було відкладено на 20.07.2010року.

В судовому засіданні 20.07.2010року представник позивача надав заяву №495 від 15.07.2010року про уточнення позовних вимог, а саме у зв’язку з погашенням відповідачем суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 832,10грн. пені, 636,02грн. інфляційних нарахувань та 118,87грн. –3% річних. Подана заява прийнята судом до розгляду. Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві та з врахування заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання 20.07.2010року повторно не з’явились. Відповідач про причини неявки у судове засідання не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

За згодою присутніх учасників судового процесу в судовому засіданні 20.07.2010року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності суд встановив:

01.01.2002року між Комунальним підприємством «Васильківтепломережа»(постачальник за договором, позивач у справі) та Управлінням державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (споживач за договором, відповідач у справі) було укладено договір №1/67 на споживання теплової енергії (далі –договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є забезпечення постачальником об’єктів споживача тепловою енергією в кількості та об’ємах, які зазначені у додатку №1 цього договору, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.

Згідно додатку №1 договору Комунальне підприємство «Васильківтепломережа»зобов’язувалось забезпечувати тепловою енергією об’єкти відповідача, а саме об’єкти його Васильківського відділу: приміщення та актовий зал, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Луначарського,1.

Згідно п. 3.1. договору для споживачів 2 групи (госпрозрахункові та приватні підприємства) попередня оплата за теплову енергію здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок постачальника 100% вартості теплової енергії, яка запланована для поставки у відповідному місяці. Поставлена для потреб бюджетних установ теплова енергія оплачується грошовими коштами шляхом перерахування її вартості на рахунок постачальника, не пізніше наступних за розрахунковим місяцем 5 банківських днів.

Пунктами 3.2.. 3.2.1. договору визначено, що для всіх споживачів застосовуються тарифи, затверджені вищестоящою організацією постачальника. Для бюджетних організацій за 1 Гкал 72,48 грн., в тому числі ПДВ 20% - 12,08грн.

Цей договір укладається строком до 31 грудня 2002року. та набирає чинності з моменту його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо з місяць до закінчення його дії не надійшла заява від однієї із сторін про його розірвання (п. 6.1. договору).

Оскільки жодною із сторін не надано суду доказів звернення із заявами про розірвання договору в порядку вищенаведеного пункту договору, то господарський суд дійшов висновку, що договір №1/67 на споживання теплової енергії є чинним на момент розгляду спору у суді.

Господарським судом встановлено, що на підставі договору позивач своєчасно та в повному обсязі здійснював теплопостачання об’єктів Васильківського відділу УДСО при ГУМВС України в Київській області. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов’язань від відповідача не надходило.

В період з грудня 2009року та з січня по березень 2010року позивач надав відповідачеві послуг з теплопостачання на загальну суму 23092,55грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату вартості наданих послуг з теплопостачання №903 від 30.12.2009року за грудень 2009року у сумі 5580,41грн., №83 від 28.01.2010року за січень 2010року у сумі 7192,62грн., №210 від 01.03.2010року за лютий 2010року у сумі 5628,83грн., №301 від 31.03.2010року за березень 2010року у сумі 4690,69грн., виставленими на підставі договору (копії рахунків наявні в матеріалах справи, оригінали оглянуті у судовому засіданні).

Як стверджує позивач вказані рахунки відповідачем оплачені не були, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №244 від 06.04.2010року про сплату заборгованості у розмірі 23092,56грн. Оскільки відповіді на надіслану вимогу відповідач не надав та суму боргу не погасив, позивач звернувся з позовом до суду.

Господарським судом досліджено, що на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за період з грудня 2009року та з січня по березень 2010року становить 23092,56грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданими позивачем рахунками на оплату послуг з теплопостачання та не заперечено відповідачем.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов’язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст.714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

До обов’язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов’язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію становила 23092,55грн.

Під час розгляду спору у господарському суді відповідач повністю погасив суму боргу у розмірі 23092,55грн., що вбачається з поданих представником позивача заяви про уточнення позовних вимог №495 від 15.07.2010року та банківських виписок по рахунку позивача.

Враховуючи вищевикладене на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 23092,55грн. в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (п. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що споживач у разі несвоєчасної сплати рахунків за спожиту теплову енергію, сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, як це передбачено Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

На цій підставі позивачем нараховано до сплати пеню в розмірі 832,10грн.

Однак господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Таким чином, беручи до уваги вимоги ст. 253 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України та те, що відповідно до умов договору відповідач у справі повинен був оплачувати вартість поставленої теплової енергії не пізніше наступних за розрахунковим місяцем 5 банківських днів, строк нарахування пені починається за рахунком №903 від 30.12.2009року (враховуючи вихідні та святкові дні) 11.01.2010року, за рахунком №83 від 28.01.2010року 08.02.2010року, за рахунком №210 від 01.03.2009року 08.03.2010року, за рахунком №301 від 31.03.2010року 08.04.2010року.

Здійснивши перерахунок суми пені за вказаний термін (за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.0.1.») господарський суд дійшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 690,84грн. В іншій частині позовної вимоги, а саме в стягненні 141,26грн. пені (832,10грн. -690,84грн.), суд відмовляє.

Дослідивши обставини справи, майновий стан сторін господарський суд дійшов до висновку про доцільність зменшення розміру пені, враховуючи наступне.

Стаття 233 ГК України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таке ж право господарського суду передбачено п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, де зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Господарський суд, беручи до уваги те, що відповідач у справі є бюджетною установою, фінансується за рахунок видатків державного бюджету та те, що за своїми зобов’язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису та враховуючи добровільне погашення боргу відповідачем, вважає за доцільне зменшити розмір пені до 345,42грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язань щодо проведення кінцевого розрахунку за надану теплову енергію позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних у сумі 118,87грн. та інфляційних втрат у сумі 636,02грн.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, господарський суд дійшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 123,10грн. –3% річних (розрахунок суми 3% річних здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 8.0.1.»), а тому вважає, поданий позивачем розрахунок 3% річних невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 118,87грн. –3% річних, заяви про збільшення або зміни позовних вимог в цій частині КП «Васильківтепломережа» не подавало, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявлених до стягненні сумі.

Господарський суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму боргу, дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірним.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, у сумі 1100,31грн., з яких 345,42грн. пеня, 636,02грн. інфляційні нарахування та 118,87грн. –3% річних. В іншій частині позову, а саме в стягненні 486,68грн. пені суд відмовляє. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості за отриману теплову енергію в сумі 23092,55грн. господарський суд припиняє.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, 8, код ЄДРПОУ 08596914) на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа»(08600, Київська область, м. Васильків, вул. Декабристів, буд. 60-А) 345 (триста сорок п’ять)грн. 42 коп. пені, 636 (шістсот тридцять шість) грн. 02коп. інфляційних нарахувань, 118 (сто вісімнадцять)грн. 87 коп. 3 % річних та судові витрати: 246 (двісті сорок шість) грн. 80 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження в частині стягнення 23092,55грн. заборгованості за отриману теплову енергію припинити.

4.          В іншій частині позову відмовити.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В. М.

Дата підписання 21.07.2010року