Рішення № 109750136, 23.03.2023, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/238/23

Номер провадження № 2-а/708/24/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді - Івахненко О.Г.,

при секретарі Тендітній Л.В.,

з участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представниці відповідача - Колєснік Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження в м. Чигирині справуза адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 691772 від 26 лютого 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.02.2023 року поліцейським СРПП ВПД № 2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області Доном О.О. відносно нього було винесено постанову серії БАД № 691772 про притягнення до адміністративної відповідальності за те, що він нібито 26.02.2023 року о 17:33 годині на а/д Р 10-01 керував транспортним засобом автомобілем Hyundai I20, д/н НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування відповідно до постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2022 року у справі № 708/798/22 строком на 1 рік, чим порушив вимоги ПДР України щодо керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом. Відповідно до цієї постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП.

Позивач зазначає, що 26.02.2023 року він не керував транспортним засобом, як про це зазначено в оскаржуваній постанові, а лише знаходився в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні, за кермом якого була ОСОБА_3 . Транспортний засіб взагалі не рухався, стояв на узбіччі. Вказаний факт, незважаючи на підтвердження його відеозаписом з мобільного пристрою, працівниками поліції до уваги взятий не був. Розгляд справи відбувавсяу патрульному автомобілі без його присутності та без відібрання пояснення від ОСОБА_3 . Тож він був позбавлений можливості надавати пояснення, подавати докази та заявляти клопотання, а також отримати правову допомогу, йому не було роз`яснено вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП

З огляду на ці обставини та те, що він не був водієм транспортного засобу, позивач не міг бути суб`єктом вчинення порушення пункту ПДР України та бути притягнутим до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.4 ст.126 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Тому просить суд визнати незаконною (протиправною) та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 691772 від 26.02.2023 року, винесену відносно нього, а провадження у справі - закрити.

Представник відповідача направив до суду відзив на позов з копією відеозапису, в якому зазначив, що 26.02.2023 року під час несення служби на а/д Р 10-01 екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб автомобіль Hyundai I20, д/н НОМЕР_1 , та цей транспортний засіб вирішено було зупинити. Однак водій помінявся з пасажиркою місцями і пересів на місце пасажира. Після чого поліцейський підійшов до водія, належним чином представився та запитав чому він пересів на місце пасажира. Запросив водія до службового автомобіля для перевірки документів. Водій не виконав законної вимоги патрульного та з місця зупинки поїхав.

Після повторногї зупинки транспортного засобу було встановлено, що позивач позбавлений права керування відповідно до постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07жовтня 2022року усправі №708/798/22 терміном на 1 рік, постанова вступила в законну силу 18.10.2022 року.

Після чого водію було роз`яснено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інспектор СРПП Дон О.О., встановивши обставини справи, виніс постанову за ч.4 ст.126 КУпАП та наклав стягнення на позивача в розмірі 20 400 гривень відповідно до санкції статті. Відповідач відмовлявся від торимання копії постанови і від спілкування з працівником поліції, зачинився в автомобілі, поводив себе зухвало.

Все ці події було належним чином зафіксовано на боді камеру працівника поліції.

Тому вважає, що інспектор поліції діяв в межах своїх повноважень та правомріно притягнув позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовінй заяві та прохав їх задовольнити. Зазначив, що за кермом автомобіля, який належить його матері, перебував не він, а ОСОБА_3 .

Представниця відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві, а тому просила суд відмовити у задоволенні позову.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 дала показання про те, що по обставинах справи, що відбулися 26.02.2023 року саме вона перебувала за кермом автобіля Hyundai I20. Автомобіль стояв на узбіччі дороги через негаразди із колесом. Позивач приходиься їй родичем.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 , дав свідчення про те, що, працюючи поліцейським СРПП ВПД №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, 26.02.2023 року він особисто бачив, що після з`їзду на узбіччя дороги, зепинивши автомобіль Hyundai I20., позивач пересів з водійського місця на пасажирське, будучи, при цьому, позбавлений прав керування транспортним засобом, на що була винесена відповідна постанова.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи приходить до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Із частини 4 статті 126 КУпАП вбачається, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, судом встановлено, що відповідно до постанови серії БАД № 691772 від 26.02.2023 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. (а.с.25).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу , автомобіль Hyundai I20, д/н НОМЕР_1 на праві власності належить ОСОБА_5 (а.с.11).

А згідно постанови Чигиринського районного суду Черкаської області від 07 жовтня 2022 року у справі № 708/798/22, що набрала чинності 18.10.2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. (а.с.27).

У п. 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додаються відео з боді камери № 23 та запис з відеореєстратора патрульного автомобіля № 20, який надано суду (а.с.25).

Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Спеціальною нормою, яка регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до п. 2 частини 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

А згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Таким чином, суд бере до уваги як належним доказ відеозапис з боді камери та з відеореєстратора, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, оскільки оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис /п. 7 оскаржуваної постанови/. Відповідно, даний доказ суд вважає доказом, отриманим законним шляхом, оскільки він отриманий у відповідності до вимог спеціальної норми, а саме ст. 40 Закону України «Про національну поліцію».

Так, з оглянутого судом відеозапису встановлено, що позивач, помітивши патрульних та зупинивши автомобіль, який, як встановлено судм, належить його матері, змінює своє місце перебування в автомобілі з водійського сидіння на місце пасажира.

При цьому, на зауваження працівника поліції, що ОСОБА_2 керує автомобілем будучи позбавленим права керування та порушує своїми діями Правила дорожнього руху останній даного факту спочатку не заперечує, поводить себе зверхньо, на запрошення працівника поліції пройти до службового автомобіля для складання постанови у справі про адміністративне правопорушення не реагує належним чином, з місця зупинки транспортного засобу втікає, його наздоганяють працівники поліції, після чого він вже з пасажирського сидіння починає невизнавати вчинення правопорушення, зазначаючи, що він не водій, відмовляється вийти з автомобіля, спілкується агресивно, з явно вираженою неповагою до працівників поліції.

Складену постанову у справі про адміністративне правопорушення оголошено вголос під відеозапис ОСОБА_2 , в той же час йому роз'яснено права, передбачені КУпАП.

В п.п. 8-9 оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач відмовився від роз'яснення йому ст. 289 КУпАП та від отримання копії постанови, що також зафіксовано на відеозаписі.

Також позивачу повідомлено про те, що оскажувана постанова буде направлена йому для відому по місцю реєстрації.

Встановлені обставини спростовують посилання позивача на те, що йому не було роз'яснено його права та позбавлено його права на правову допомогу, оскільки судом встановлено, що він в категоричній формі відмовився і від виходу з автомобіля для спілкування з працівниками поліції, і від ознайомлення з матеріалами справи, і від отримання примірника постанови, в той час як роз`яснення йому прав відбулося працівником поліції вголос під час оголошення постанови під відеозапис.

З урахуванням цього суд приходить до висновку, що своїми діями по складенню постанови поліцейським не було порушено права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, як і не порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наданий позивачем та оглянутий в судовому засіданні відеозапис з мобільного пристрою суд не бере в основу доказів, оскільки з нього вбачається, що фіксування відбувається після зупинки працівниками поліції автомобіля позивача повторно і, очевидно, що в цей момент він вже перебував на передньому пасажирському сидінні, звідки спілкувався з працівниками поліції через напівопущене скло автомобіля та проводив відеофіксацію.

Вказаний відеозапис позивача не спростовує попередніх висновків суду після перегляду відеозапису з боді камери поліцейського та з відеореєстратора службового патрульного автомобіля.

Також суд не може взяти до уваги показання свідка ОСОБА_3 , оскільки вони так само спростовуються даними вище вказаних відеозаписів та враховує, що свідок як зазначила вона, перебуваєу родинних відносинах з позивачем. Крім того, твердження свідка у судовому засіданні про те, що причиною зупинки були негаразди з колесом авто відеозаписом не зафіксовано, працівнику поліції про дану обставину не повідомлялось.

Отже,доводи позивача щодотого,що вінне керувавтранспортним засобомна часйого зупинкиповністю спростовуютьсяналежними тадостовірними доказами,дослідженими судом,а самевідеозаписами подій,які передуютьскладанню постановипро притягненнядо відповідальностіпозивача зач.4 ст.126КУпАП,стягнення відповідачемнакладено вмежах санкціїнорми Закону;а також,будучи допитаниму судіполіцейський інспекторсуд переконав,що діїпрацівників поліціїбули вчиненівідповідно донормативних актів,а незгоду позивача з винесеною відносно нього постановою та її оскарження суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за скоєне.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає,що відповідачемяк суб`єктомвладних повноваженьнадано належніта допустимідокази вобґрунтування законностівинесеної постановита накладенняна позивачаштрафу,передбаченого санкцієюч.4ст.126КУпАП,які долученодо матеріалівсправи, і констатує, що факт порушення позивачем вимог ч.4 ст.126 КУпАП знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, відсутність доказів неправомірності дій з боку відповідача, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАСУ, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

А тому постанову серії БАД № 691772 від 26 лютого 2023 року слід залишити без змін, а позовну заяву - без задоволення.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2023 році з 01 січня встановлений у розмірі 2684 грн.

Отже, судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 536,80 грн.

З урахуванням того, що позивач, як особа з інвалідністю 2 групи з дитинства довічно /пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 від 23.09.2015 року/, при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 33, 122, 245, 251, 280 КУпАП, ст.ст.77, 132, КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління національної поліції в Черкаській області про визнання незаконною та скасування постанови серії БАД № 691772 від 26 лютого 2023 року у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційногоадміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.Г. Івахненко