Рішення № 10974716, 01.07.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

01.07.10           Справа № 19/076-10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля», м. Донецьк;

до Відкритого акціонерного товариства «Племптахрадгосп Броварський»,

с. Рожівка Броварського району Київської області;

про стягнення 1118552,92 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Савельєв В.В. (довіреність б/н від 23.04.2010 р.);

від відповідача: Олійник С.З. (довіреність б/н від 23.04.2010 р.);

Романенко С.Д. (довіреність б/н від 23.04.2010 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Племптахрадгосп Броварський»(надалі –відповідач) про стягнення 1118552,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № КК 09/01 УАЗ на виготовлення та відвантаженню продукції (комбікорму) від 20.02.2009 р. та договорів купівлі-продажу № 09/94 від 24.02.2009 р., № УАЗ 08/165 від 02.12.2008 р. не розрахувався за отриману продукцію, в результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 996090 грн., на яку нараховані за прострочення платежу пеня в сумі 94602,88 грн., втрати від інфляції в сумі 19368,82 грн. та 3% річних у сумі 8490,44 грн.

Ухвалою від 16.04.2010 р. суд порушив провадження у справі № 19/076-10 та призначив її розгляд на 26.04.2010 р.

Ухвалою від 26.04.2010 р. суд відклав розгляд справи на 27.05.2010 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважних представників сторін та неподанням витребуваних судом документів.

Присутні у судовому засіданні 27.05.2010 р. представники сторін надали витребувані судом документи та враховуючи необхідність витребування нових доказів по справі суд відклав розгляд справи на 17.06.2010 р. При цьому, на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України сторони також звернулись до суду з клопотанням про продовження строку вирішення спору.

17.06.2010 р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 138 про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю повноважних представників сторін з’явитись у судове засідання.

Ухвалою від 17.06.2010 р. суд відклав розгляд справи на 01.07.2010 р.

29.06.2010 р. на адресу господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 12 від 22.06.2010 р. про уточнення вимог до позовної заяви про стягнення суми боргу та пені від 02.04.2010 р. № 1, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 996090,78 грн., яка виникла внаслідок порушення останнім умов Договору № КК 09/01 УАЗ по виробництву та відвантаженню продукції (комбікорму) від 20.02.2009 р., та штрафні санкції за порушення виконання грошових зобов’язань, які складаються з пені в сумі 49884,18 грн. та 3% річних у сумі 7368,34 грн.

Присутній у судовому засіданні 01.07.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представники відповідача проти позовних вимог не заперечували, проте письмовий відзив на позов суду не надали. Крім того, представники відповідача заяви усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки станом на 01.06.2010 р. підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, так як кредиторська заборгованість перед Товариством становить 10663,7 тис. грн., а дебіторська заборгованість лише – 3667,9 тис. грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля»(за договором –виконавець) та відкритим акціонерним товариством «Племптахрадгосп Броварський»(за договором –замовник) було укладено Договір № 09/01 УАЗ на виготовлення та відвантаження продукції (комбікорму), згідно з умовами договору виконавець зобов’язався виготовити повнораціонний комбікорм для птахів та передати його у власність, а замовник прийняти та оплатити відповідно до умов договору, а також специфікацій, які є невід ємною частиною договору (п. 1.1.). Датою поставки вважається фактичне отримання товару згідно видаткової накладної (п. 2.7.). При поставці кожної партії товару виконавець зобов’язаний надати замовнику наступні документи: рахунок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні, якісне посвідчення та ветеринарне свідоцтво Ф № 2 (п. 2.8.). Замовник здійснює оплату на поточний рахунок виконавця протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки кожної партії продукції (комбікорму) відповідно до наданих виконавцем документів обумовлених у п.2.8.Договору.

В подальшому на виконання умов договору, між сторонами були підписані Специфікації до Договору № 09/01 УАЗ на виготовлення та відвантаження продукції (комбікорму) у кількості 54 шт., копії яких наявні в матеріалах справи та згідно з якими узгоджено вартість кожної партії поставки і деталізовано умови її оплати.

Позивач у період з 21.09.2009 р. по 01.02.2010 р. за видатковими накладними поставив відповідачеві товар на загальну суму 13214289,63 грн. Відповідач за одержаний товар розрахувався частково на суму 11062198,37 грн. Таким чином, заборгованість за одержаний товар становить 2152090,66 грн.

Однак, 31.12.2009 р. між сторонами було підписано Акт взаємозаліку, згідно з яким зараховано зустрічні однорідні вимоги, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 996090,78 грн. Зазначена сума заборгованості також підтверджується підписаним сторонами Актом звірки взаєморозрахунків, складеного на виконання вимог суду та підписаного посадовими особами сторін станом на 23.04.2010 р.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем існує заборгованість у сумі 996090,78 грн., доказів сплати якої останнім не надано.

Пунктом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому міститься елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 121 від 02.03.2010 р., щодо погашення суми боргу, яка була отримана відповідачем 11.03.2010 р. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості за одержаний товар у сумі 996090,78 грн. та вказана сума заборгованості неоспорена, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання пені в розмірі 49884,18 грн. та 3% річних у розмірі 7368,34 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.1. договору, у разі порушення строків оплати за поставлену продукцію замовник виплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення. Пеня нараховується та сплачується до моменту фактичної оплати.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та з урахуванням наведених вище підстав, вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими та такими, що підлягають задовольню в розмірі 49884,18 грн.

Проте, враховуючи вимоги ст. 233 Господарського кодексу України та з урахуванням інтересів сторін, ступеню виконання зобов’язань боржником і майнового стану останнього, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд вважає за можливе зменшити суму пені в двічі та стягнути на користь позивача 24942,09 грн.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх за період з 18.03.2010 р. по 15.06.2010 р., згідно розрахунку позивача, наведеним у заяві про уточнення позовних вимог, що відповідно складає 7368,34 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племптахрадгосп Броварський»(07414, Київська область, Броварський район, с. Рожівка, вул. Слави, 22; код 05477043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозакупівля»(83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, 12, код 33110033) 996090 (дев’ятсот дев’яносто шість тисяч дев’яносто) грн. 78 коп. –боргу, 24942 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот сорок дві) грн. 09 коп. –пені, 7368 (сім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 34 коп. –3% річних, 10284 (десять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 01 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 24942,09 грн. пені в позові відмовити.

5. Повернути на підставі рішення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю«Украгрозакупівля»(83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, 12, код 33110033) державне мито в сумі 15215 (п’ятнадцять тисяч двісті п’ятнадцять) грн. 99 коп., перерахованого платіжним дорученням № 160000,66 від 25.12.2009 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи господарського суду Київської області № 19/076-10.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          

Рішення підписано 13.07.2010 року