Рішення № 109746909, 13.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2023м. ХарківСправа № 922/2414/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна", м. Запоріжжя до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", м. Харків про стягнення 865290,60 грн. за участю представників:

позивача не з`явився

відповідача Гарагуля В.А.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 865290,60 грн., з них: 501278,06 грн. - заборгованість по оплаті за відвантажений 24.11.2021 та 17.01.2022 по специфікації № 1255891000 товар згідно договору поставки № 21064 від 19.10.2021; 116532,24 грн. - інфляційне збільшення за час прострочення; 156151,55 грн. - пеня; 41200,94 грн. - 10% річних; 50127,81 грн. - штраф за прострочення оплати більше ніж на 15 днів. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Відповідач 23.01.2023 за вх.№ 1576 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити позивачу у стягненні з відповідача на користь позивача 41200,94 грн. - 10% річних, 116532,24 грн. інфляційних витрат, 156151,55 грн. пені та 50127,81 грн. штрафу за прострочення оплати або зменшити їх стягнення на 90%. Також, згідно відзиву відповідач просить суд судові витрати покласти на позивача.

Позивач 06.02.2023 за вх.№ 2786/23 надав відповідь на відзив, у якій вказує, що докази відповідача додані до його відзиву не підтверджують виникнення обставин непереборної сили через які відповідач не виконує свого обов`язку щодо виконання договору поставки №21064 від 19.10.2021 року, укладеного з ПрАТ "Дніпроспецсталь" в частині оплати отриманого товару, а відтак в силу норм ГПК України не є належними та допустимими, через що не мають прийматися судом до уваги.

Позивач 13.03.2023 за вх.№ 5791/23 надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

19 жовтня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (постачальник) та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" (позивач) було укладено договір поставки №21064 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити металопродукцію (товар) в кількості передбаченій специфікаціями.

На виконання умов договору сторонами, зокрема було підписано специфікацію-замовлення №1255891000 від 19.12.2021.

Підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. договору передбачено, що для поставок товару автомобільним транспортом використовуються умови FCA - ПрАТ "Дніпроспецсталь", м. Запоріжжя. Датою поставки вважається дата оформлення транспортної або видаткової накладної (дата, що настала раніше).

На виконання умов договору та специфікації 1255891000 ПрАТ "Дніпроспецсталь" було виготовлено та відвантажено товар на загальну суму 2184466,80 грн. з урахуванням ПДВ, а саме:

24.11.2021 року - на суму 610224,24 грн.

17.01.2022 року - на суму 1574242,56 грн.

Факт поставки (відвантаження) товару на загальну суму 610224,24 грн. підтверджується наступними документами: рахунок № 4286978 від 24.11.2021 року на суму 273942,00 грн., рахунок №4286979 від 24.11.2021 року на суму 336282,24 грн., видаткова накладна №375730 від 24.11.2021 року на суму 273942,00 грн., видаткова накладна №375731 від 24.11.2021 року на суму 336282,24 грн., автотранспортна накладна №40627 від 24.11.2021 року на суму 1143626,16 грн., ТТН №40627 від 24.11.2021 на суму 1143626,16 грн., довіреності від 23.11.2021 №968, №970.

Факт поставки (відвантаження) товару на загальну суму 1574242,56 грн. підтверджується наступними документами: рахунок № 4288250 від 17.01.2022 року на суму 784051.20 грн., видаткова накладна №376818 від 17.01.2022 року на суму 784051,20 грн., автотранспортна накладна №40891 від 17.01.2022 року на суму 784051,20 грн., ТТН №40891 від 17.01.2022 на суму 784051,20 грн., довіреність №10 від 14.01.2022, рахунок №4288251 від 17.01.2022 року на суму 743589,12 грн., рахунок №4288252 від 17.01.2022 року на суму 46602,24 грн., видаткова накладна №376819 від 17.01.2022 року на суму 743589,12 грн., видаткова накладна №376852 від 17.01.2022 року на суму 46602,24 грн., автотранспортна накладна №40893 від 17.01.2022 року на суму 790191,36 грн., ТТН №40893 від 17.01.2022 на суму 790191,36 грн., довіреність №9 від 14.01.2022.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що оплата товару здійснюється у наступному порядку:

- авансовий платіж в розмірі 50% суми протягом 7 (семи) банківських днів від дати виставлення рахунку;

- остаточний розрахунок за товар протягом 15 календарних днів від дати відвантаження партії товару та/або передачі/направлення рахунку.

ПрАТ "Дніпроспецсталь" на виконання умов договору було виставлено наступні рахунки:

- рахунок на передплату №78887 на загальну суму 2580207,00 грн. з ПДВ з них до сплати відповідно до п.3.5. договору - 1290103,50 грн. з ПДВ;

- рахунок №4286978 від 24.11.2021 року на суму 273942,00 грн.;

- рахунок №4286979 від 24.11.2021 року на суму 336282,24 грн.;

- рахунок №4288250 від 17.01.2022 року на суму 784051,20 грн.;

- рахунок №4288251 від 17.01.2022 року на суму 743589,12 грн.;

- рахунок №4288252 від 17.01.2022 року на суму 46602,24 грн.

Відтак, остаточний розрахунок покупець мав здійснити протягом 15 календарних днів від дати відвантаження партії товару, тобто:

- по товару, поставленому 24.11.2021 року - не пізніше 09.12.2021 року;

- по товару, поставленому 17.01.2022 року - не пізніше 01.02.2022 року.

У відповідності до п. 3.7. договору, датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Згідно позову позивач вказує, що станом на дату подання цього позову від AT "Українські енергетичні машини" на рахунок ПрАТ "Дніпроспецсталь" надійшли наступні платежі: 25.10.2021 - 695051,75 грн.; 08.11.2021 року - 695051,75 грн.; 13.01.2022 року - 132867,00 грн.; 13.01.2022 року - 160218,24 грн., всього - 1683188,74 грн. Станом на дату подання цього позову заборгованість AT "Українські енергетичні машини" перед ПрАТ "Дніпроспецсталь" за виготовлений та відвантажений на виконання договору №21064 та специфікації №1255891000 товар складає 501278,06 грн. з урахуванням ПДВ.

З огляду на вищевикладене, листи відповідача № 01/05-444 від 11.07.2022, № 01/05-522 від 26.09.2022 року та відзив відповідача суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості за відвантажений товар за договором №21064 у розмірі 501278,06 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати за відвантажений 24.11.2021 та 17.01.2022 по специфікації № 1255891000 товар згідно договору поставки № 21064 від 19.10.2021 на суму 501278,06 грн., у зв`язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати товару або строків оплати витрат, пов`язаних з доставкою товару, покупець сплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі 0,5% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період за який нараховується пеня. Пеня нараховується та оплачується за весь період прострочення. Покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання за цим договором, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 6.6. договору, у разі порушення покупцем строку остаточного розрахунку за товар, передбаченого п. 3.5. договору або строків оплати витрат, пов`язаних з доставкою товару, більше ніж на 15 днів, покупець додатково до неустойки, передбаченої п. 6.5. договору, сплачує постачальнику за вимогою останнього штраф в розмірі 10% від несвоєчасно оплаченої суми.

Згідно ч.2 статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення пунктів 6.5., 6.6. договору, перевіривши розрахунок позивача пені та штрафу, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі 156151,55 грн. та штрафу за прострочення оплати більше ніж на 15 днів у розмірі 50127,81 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 116532,24 грн. та 10% річних у розмірі 41200,94 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У своєму відзиві відповідач заперечує проти нарахованих інфляційних втрат посилаючись на те, що позивачем не надано до матеріалів справ доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних публічних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, та те, що величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації в розмірі 103%.

Разом з цим суд зазначає, що інформація щодо індексу інфляції є публічною, загальнодоступною та загальновідомою, а відтак, в силу статті 75 ГПК України не потребує надання відповідних доказів. Причиною виникнення вимоги позивача щодо стягнення 116532,24 грн. інфляційного збільшення за час прострочення та 10% річних у розмірі 41200,94 грн. є прострочення відповідача із виконання умов господарського договору з оплати за отриманий товар. А відтак, в силу пункту 6.5. договору та ст. 625 ЦК України, позивач має правові підстави для стягнення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, які в свою чергу не передбачають жодних обмежень щодо порогу індексації, та 10% річних.

Також, суд зазначає, що при здійсненні розрахунку позивачем були враховані рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 362-97р., а саме: у розрахунку використаний середній індекс інфляції за період з лютого 2022 року по жовтень 2022 року за кожний повний місяць прострочення оплати незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат у відповідності до умов договору, ЦК України та рекомендацій ВС України, що в свою чергу відповідачем не спростовано, у зв`язку з чим дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У своєму відзиві відповідач просить суд зменшити (звільнити) розмір компенсаційних втрат та штрафних санкцій - 10% річних, втрат від інфляції, пені та суми штрафу мотивуючи це неподанням позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення, наявною діловою репутацією, відсутністю бюджетного фінансування, дотацій та преференцій, наявністю форс-мажорних обставин, а саме оголошення воєнного стану.

Статтею 233 ГК України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдано збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з приписами частини 3 статті 551 ЦК України, у суду є право на зменшення розміру неустойки.

У відповіді на відзив позивач вказує, що нарахування інфляційних втрат у розмірі 116532, 24 грн. та 10% річних у розмірі 41200,94 грн., за прострочення виконання договірних зобов`язань по оплаті 501278,06 грн. протягом 300 днів є справедливим. При цьому позивач вказує на ступінь виконання боржником своїх зобов`язань - за 300 днів прострочення - жодних платежів від відповідача чи ініціювань щодо перенесення чи збільшення строків оплати, надання графіків погашення заборгованості. Також, позивач зазначає, що стягнення збитків є окремим видом відповідальності (господарської санкції), а у позовних вимогах, викладених у позовній заяві, відсутні вимоги щодо стягнення збитків.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів

Вказана норма кореспондується зі статтею 617 ЦК України, відповідно до якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язав необхідних, відсутність у боржника необхідних коштів.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що посилання відповідача на наявність ділової репутації, відсутність бюджетного фінансування, дотації, преференцій як підстави для звільнення чи зменшення розміру штрафних санкцій є безпідставними.

Щодо посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин суд зазначає, що дані посилання відповідача підлягають відхиленню, оскільки відповідачем порушення зобов`язання сталося раніше, ніж було введено воєнний стан, тобто до моменту виникнення таких обставин, оскільки граничними датами оплати за отриманий товар є 09.12.2021 року та 01.02.2022 року, а відтак посилання на введення воєнного стану як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, яке сталися до його введення є безпідставним та таким що не відповідає умова укладеного між сторонами договору.

Окрім цього, суд зазначає, що сертифікат Харківської ТПП №6300-22-1122 засвідчує форс-мажорні обставини щодо обов`язку сплатити податок на прибуток за 1 квартал 2022 року, за перше півріччя 2022 року, а за таких обставин не є належним доказом того, що саме засвідчені ним форс-мажорні обставини викликали неможливість своєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати товару по договору поставки №21064 від 19.10.2021 року, укладеного між сторонами.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 12979,36 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Приватного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536) 501278,06 грн. заборгованості по оплаті за відвантажений 24.11.2021 та 17.01.2022 по специфікації № 1255891000 товар; 116532,24 грн. інфляційного збільшення за час прострочення; 156151,55 грн. пені; 41200,94 грн. 10% річних; 50127,81 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 15 днів та 12979,36 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, код ЄДРПОУ 00186536).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 199, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення складено "23" березня 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/2414/22