Ухвала суду № 109746862, 18.01.2023, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18 січня 2023 рокуСправа № 921/142/22УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровець Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

Розглянув заяву Відділу освіти Теребовлянської міської ради про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво" (вх. №6600 від 07.10.2022)

у справі №921/142/22

за заявою боржника Малого підприємства "Сяйво" , вул. Грушевського, 15, м. Теребовля, Тернопільська область

про банкрутство

за участю учасників судового процесу:

від заявника: не з"явився.

від боржника: не з"явився.

розпорядник майна - Шимечко А.Я.

Учаснику судового процесу оголошено склад суду.

Відповідно до ст.ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмного забезпечення "EasyCon".

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених статтями 35-37 Господарського процесуального кодексу України не надходило.

У судовому засіданні 18.01.2023 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Встановив:

18 березня 2022 року Мале підприємство "Сяйво" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022, для розгляду справи визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 20.04.2022 заяву Малого підприємства "Сяйво" про відкриття провадження у справі про банкрутство прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 05.05.2022.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.05.2022 відкрито провадження у справі №921/142/22 про банкрутство Малого підприємства "Сяйво"; введено процедуру розпорядження майном боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна Малого підприємства "Сяйво", арбітражного керуючого Шимечка А.Я. та призначено попереднє судове засідання на 23.06.2022, яке відкладалось на 06.07.2022.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 05.05.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство - Малого підприємства "Сяйво".

Ухвалою суду від 13.09.2022 визнано конкурсними кредиторами у справі № 921/142/22 відносно Малого підприємства "Сяйво", вул. Грушевського, 15, м. Теребовля, Тернопільська область: - Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області в розмірі 18 547,69 грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільелектропостач" в розмірі 72 334,73 грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМА" в розмірі 16 421,66 грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГ-АНТ" в розмірі 7 102,40 грн; - Приватне підприємство "Дружба - Нафтопродукт" в розмірі 595 637,40 грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичина - Табак" в розмірі 51 354,88 грн; - Товариство з обмеженою відповідальністю "САМСОН ІФ" в розмірі 29 933,75 грн.

Підсумкове засідання суду призначено на 20.10.2022.

07.10.2022 Відділ освіти Теребовлянської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника МП "Сяйво" в сумі 25 911,00 грн (вх. №6600).

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2022, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 31.10.2022 заяву Відділу освіти Теребовлянської міської ради про визнання кредиторських грошових вимог залишено без руху, для усунення недоліків.

09.11.2022 на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява Відділу освіти Теребовлянської міської ради (вх.№7442), зі змісту якої вбачається, що заявником усунуто недоліки заяви, які визначено в ухвалі про залишення заяви без руху від 31.10.2022.

Ухвалою суду від 09.11.2022 заяву Відділу освіти Теребовлянської міської ради про визнання кредиторських грошових вимог до боржника МП "Сяйво" в сумі 25 911,00 грн (вх. №6600) прийнято до розгляду та судове засідання призначено на 22.11.2022.

У судових засіданнях 22.11.2022 та 20.12.2022 оголошено перерву відповідно до 20.12.2022 та до 18.01.2023, про що зазначено у відповідних протоколах судового засідання.

Представник заявника в судове засідання 18.01.2023 не з`явився.

Представник боржника в судове засідання 18.01.2023 не з"явився.

Розпорядник майна Шимечко А.Я. в судове засідання 18.01.2023 з"явився.

Розглянувши заяву про визнання кредиторських грошових вимог та матеріали справи, судом встановлено наступне:

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 05.05.2022 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство - Малого підприємства "Сяйво".

Так, 07.10.2022 Відділ освіти Теребовлянської міської ради звернувся до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника МП "Сяйво" в сумі 25 911,00 грн (вх. №6600).

Частиною 4 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Судом встановлено, що заява Відділу освіти Теребовлянської міської ради подана з пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України (за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із заяви вбачається, що 06.12.2021 між Відділом освіти Теребовлянської міської ради (Замовником) та Малим підприємством "Сяйво" (Постачальником) укладено договір про закупівлю №1/220, відповідно до умов якого, Постачальник зобов"язується поставити Замовнику товар - бензин автомобільний А-95 (євро) за кодом ДК 021:2015: 09130000-9 нафта і дистиляти (номенклатурна позиція за ДК 021:2015:09132100-4 неетильований бензин), а Замовник зобов"язується прийняти товар та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених Договором ( п.1.1 Договору про закупівлі).

Пунктом 1.2 Договору про закупівлі, сторони домовились, що загальна кількість товару 600 л. Загальна кількість товару, що підлягає поставці (асортимент, марки) та ціна одиниці товару визначається у Специфікації на поставку товару ( Додаток №1 до Договору).

Відпуск товару з АЗС здійснюється за скретч картками або талонами (п.1.3 Договору про закупівлю ).

Згідно пункту 3.1 Договору про закупівлю, ціна Договору складає 17 880,00 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору про закупівлю встановлено, що розрахунки проводяться протягом 14 календарних днів шляхом безготівкового перер. коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі. Підставою проведення розрахунків є накладна (накладна повинна бути оформлена та містити обов"язкові реквізити відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Пунктом 5.2 Договору про закупівлю передбачено, що строк поставки товару - з дати укладання договору до 24.12.2021.

Умовами договору сторони домовилися, що Замовник зобов"язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар на умовах та у порядку, передбачених цим Договором. Постачальник зобов"язаний забезпечити поставку товару (поставку талонів, фактичне отримання товару на АЗС учасника) у строки та на умовах, передбачених цим Договором ( п.п. 7.1, 7.3 Договору про закупівлю) .

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у Замовника та діє до 31.12.2021 (п.12.1 Договору про закупівлю).

Також, сторонами підписано Специфікацію - Додаток №1 до Договору про закупівлю , якою визначено найменування товару, кількість, ціну та суму товару та Перелік автозаправних станцій Постачальника - Додаток №2 до Договору про закупівлю.

Крім того, 17.02.2022 між Відділом Теребовлянської міської ради (Покупцем) та Малим підприємством "Сяйво" (Продавцем) укладено договір купівлі - продажу №1/48, відповідно до умов якого Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю нафтопродукти (товар) , а Покупець зобов"язується прийняти їх і сплатити за них ціну відповідно до умов, вказаних у цьому Договорі : бензин А-92 (нафта і дистиляти) ( п.1.1 Договору).

Асортимент і кількість товару, який підлягає купівлі-продажу, вказані в накладній (п.1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 Договору, Продавець зобов"язується продати, а Покупець оплатити за цінами, що діють на день продажу в кількості та терміни, вказані в Специфікації: бензин А-92, в кількості 120 літрів на загальну суму 4 260,00 грн. Термін поставки до 31.12.2022.

Пунктом 2.1 Договору сторони домовилися, що фактором погодження ціни є підпис представника Покупця на накладній про прийом товару.

Строки і умови поставки товару погоджується сторонами в кожному окремому випадку ( п.4.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, Покупець зобов"язується оплатити фактично одержану кількість товару на протязі 5 банківських днів після одержання.

Даний Договір діє з моменту підписання до 31.12.2022 ( п.9.1 Договору).

Вказані Договори та Додатки, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору Покупець оплатив видаткові накладні №196 від 08.12.2021 на суму 17 880,00 грн та №19 від 17.02.2022 на суму 4260,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1632 від 09.12.2021 та №118 від 21.02.2022.

Заявник вказує, що Постачальником передано Покупцеві талони на весь обсяг оплаченого товару.

Постачальник здійснював заправку автотранспортних засобів за талонами, переданими Постачальником на АЗС Постачальника.

Як стверджує заявник, що з 25.02.2022 МП "Сяйво" перестало отоварювати наявні в підприємства талони на пальне.

22.03.2022 Відділ освіти Теребовлянської міської ради звернувся до МП "Сяйво" з претензією - вимогою №1 щодо невиконання умов договору про закупівлю та договору купівлі-продажу в частині неотоварювання талонів.

Вказана претензія боржником залишена без відповіді та задоволення.

Отже заявник вказує, що дані обставини стали підставою для завдання йому збитків у розмірі 20 949,00 грн.

Стаття 22 Цивільного кодексу України вказує, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань (статті 225 Господарського кодексу України.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (частина 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на боржника лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на заявника покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, боржник повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Суб`єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов`язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду. Носієм обов`язку відшкодувати шкоду, в свою чергу, можуть виступати: безпосередній заподіювач шкоди та інші особи (незавдавачі шкоди), на яких законом покладено обов`язок із відшкодування шкоди.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Разом із тим відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.08.2018 у справі № 923/700/17).

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

(Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 10.01.2022 у справі №910/3338/21).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.09.2021 у справі № 910/866/20.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер, зміст та розмір.

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

З огляду на обґрунтування вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно приписам ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд, дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання Комунального некомерційного підприємства Теребовлянської міської ради "Теребовлянська міська лікарня" конкурсним кредитором.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 232, 234, 235 ГПК України, Господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Відділу освіти Теребовлянської міської ради про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника Малого підприємства "Сяйво" (вх. №6600 від 07.10.2022) у справі №921/142/22, відмовити.

2. Копію ухвали надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

Заявнику: Відділу освіти Теребовлянської міської ради, вул. Шевченка, 8, м Теребовля, Тернопільська область.

Боржнику: МП "Сяйво" , вул. Грушевського, 15, м. Теребовля, Тернопільська область.

Розпоряднику майна: Шимечку Андрію Ярославовичу, вул.Копичинецька, 124 Є, м. Чортків, Тернопільська область.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційні сторінці Господарського суду Тернопільської області - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Ухвалу підписано "23" березня 2023 року.

СуддяЯ.Я. Боровець