Рішення № 109746037, 16.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2023Справа №910/5569/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Коваленко М.О. розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс»

про стягнення 1058633,53 грн

за участі представників:

від позивача - Глухенький О.А. (уповноважений представник);

від відповідача - Бусюкін І.А. (уповноважений представник).

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Фермерське господарство «Аграрний дім «Агродар» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» про стягнення 1058633,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного Договору поставки №2618 від 14.01.2022 в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 874236,85 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 82393,83 грн, 3% річних у розмірі 8910,03 грн та інфляційні втрати у розмірі 93092,82 грн.

Відповідач у своїх запереченнях підтвердив поставку товару позивачем у кількості 43,88 тон на загальну суму 874236,85 грн. Разом з тим, відповідач вказує, що оскільки позивачем недопоставлено 1,12 тон товару у строк до 03.03.2022, то для відповідача не настав строк оплати товару. Також відповідач зазначає, що позивачем в порушення п.2.2 Специфікації та п.4.6. Договору не було надано відповідачу оригінали первинних документів. Так, у зв`язку з ненастанням строку для оплати поставленого товару, у позивача відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Відповідач вказує на те, що передбачена в п.6.4. Договору пеня не визначена обліковою ставкою Національного банку України та не в межах облікової ставки НБУ, а тому п.6.4. Договору є недійсним (нікчемним). Крім того, відповідач заперечив щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 грн, оскільки такі витрати позивачем не доведено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 призначено розгляд справи №910/5569/22 за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (далі - Покупець) та Фермерським господарством «Аграрний дім «Агродар» (далі - Постачальник) укладено Договір поставки №2618 (далі - Договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику врожаю 2021 року (далі - Товар) на умовах цього Договору. (п.1.1. Договору)

Кількість Товару обумовлюється Сторонами в Специфікаціях, які і є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається постачання Товару різновеликими партіями. (п.2.1. Договору)

Ціна, загальна вартість, термін поставки, порядок оплати Товару обумовлюється Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. (п.3.1., п.3.3., п.4.2. Договору)

Відповідно до п.4.3. Договору датою поставки Товару (частини Товару) Покупцеві вважається день фактичного прийняття Товару Покупцем за кількістю та якістю, який зазначений у первинних документах на Товар (його частину) - товарно-транспортній накладній, розрахунку вартості Товару за показниками якості та видатковій накладній. При цьому повноваження особи, відповідальної за приймання Товару посвідчуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

Пунктом 4.4. Договору визначено, що право власності на Товар виникає у Покупця з дати поставки Товару (згідно п.4.3. цього Договору).

21.02.2022 позивачем та відповідачем було складено та підписано Специфікацію №8 до Договору (далі - Специфікація), відповідно до якої загальна кількість товару - 45 т., термін поставки до 03.03.2022, загальна вартість товару 900000 грн.

Згідно п.2.1. Специфікації оплата 80% вартості поставленого Товару здійснюється протягом 5 банківських днів з дати поставки Постачальником Товару, у кількості, передбаченій п.1. цієї Специфікації.

Згідно п.2.2. Специфікації оплата другої частини (залишку) вартості Товар, здійснюється протягом 5 банківських днів після поставки Постачальником, у загальній кількості, передбаченій п.1 цієї Специфікації, але не раніше отримання Покупцем Квитанції (ій) про реєстрацію податкової (их) накладної (их)/розрахунку (ів) коригування в ЄРПН, на 100% кількості поставленого Товару, відповідно до п.4.6. цього Договору та отримання Покупцем від Постачальника всіх підписаних Сторонами первинних документів, що підтверджують поставку Товару, надання яких Постачальником Покупцю передбачено умовами цього Договору та Специфікації.

Відповідно до п.6. Специфікації остаточна ціна на Товар фіксується Сторонами в видатковій накладній, за якою Товар передається Покупцю.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, передбачається, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Положеннями ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач поставив, а відповідач прийняв Товар у загальній кількості 43,88 т. на загальну суму 874236,85 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних обома сторонами видаткових накладних №32 від 22.02.2022 у кількості 21,82 т. на суму 434704,59 грн, №33 від 24.02.2022 у кількості 22,06 т., на суму 439532,26 грн та товарно-транспортними накладними №4 від 22.02.2022 та №4 від 23.02.2022.

Також, факт поставки Товару на загальну суму 874236,85 грн підтверджується копією підписаного та скріпленого печатками обох сторін Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 06.06.2022, відповідно до якого за відповідачем станом на 06.06.2022 наявна заборгованість на користь позивача у розмірі 874236,85 грн.

Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого Товару не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 874236,85 грн, вказана заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

Доводи відповідача про те, що позивачем не було поставлено товар в повному обсязі, а тому строк оплати визначний в п.2.1. Специфікації для відповідача не настав, судом відхиляються з огляду на наступне.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар в порядку ст. 692 ЦК України.

Видаткові накладні №32 від 22.02.2022, №33 від 24.02.2022 та товарно-транспортні накладні №4 від 22.02.2022 та №4 від 23.02.2022 є належним і допустимим доказом підтвердження реальності здійснення господарської операції з поставки позивачем Товару на загальну суму 874236,85 грн.

Суд зазначає, що відповідач не заперечує, що ним був отриманий товар, що також підтверджується проставленими на видаткових накладних підписами відповідача та звертає увагу сторін, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Крім того, пунктом 6.2. Договору, зокрема, передбачено, що у разі несвоєчасної поставки або непоставки Товару або його частини, Постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) Товару за кожен день прострочення, і крім того, відшкодовує всі заподіяні цим збитки.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення відповідача до позивача з вимогою допоставити товар, також відповідач, відповідно до умов Договору міг звернутися з вимогою про стягнення пені, в тому числі шляхом подання зустрічного позову, проте таких дій відповідачем не вчинено.

Відповідно до предмета позову позивач просить стягнути суму, яка встановлена за видатковими накладними, а не Специфікаціями, отже, просить стягнути вартість вже фактично поставленого та отриманого відповідачем товару, на підставі чого доводи відповідача є безпідставними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.06.2022 звернувся до відповідача з електронним листом, у якому просив відповідача здійснити оплату 80% відповідно до вищевказаних видаткових накладних

На вказаний лист, відповідач 28.06.2022 повідомив позивача про тимчасову неможливість здійснення оплати у зв`язку з окупацією заводу.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 8910,03 грн та інфляційних втрат у розмірі 93092,82 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Перевіривши надані розрахунки 3% річних, судом встановлено, що надані розрахунки містять арифметичні неточності.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7099,12 грн.

Щодо заявленої позивачем пені у розмірі 82393,83 грн та заперечень відповідача щодо її нарахування, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

У статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.4. Договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати поставленого Товару Покупець сплачує пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого (несвоєчасно сплаченого) Товару за кожен день прострочення, і, крім того, відшкодовує всі заподіяні збитки.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 65720,33 грн.

Твердження відповідача про п.6.4. Договору є недійсним (нікчемним) судом відхиляється, оскільки відповідно до ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), проте, доказів звернення відповідача у судовому порядку про визнання спірного пункту Договору недійсним (нікчемним) матеріали справи не містять.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи: копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №35 від 15.06.2022, копію Додатку №1 від 15.06.2022 до Договору, копію Акту №1 виконаних робіт від 04.07.2022 до Додатку №1 до Договору на суму 5000 грн, копію рахунку №1506 від 15.06.2022 на суму 5000 грн, копію ордеру серії АА №1219422 від 06.07.2022.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

В той же час, дослідивши матеріали справи та враховуючи рівень складності справи, розмір заявлених позовних вимог, об`єм та вид роботи проведеної адвокатом та наявність заперечень відповідача щодо розміру вказаних витрат, з метою дотримання співмірності між складністю даної справи і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, суд вважає за доцільне обмежити розмір покладених на позивача витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрекс» (01135, місто Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), буд. 92-94, офіс 37; ідентифікаційний код 25602906) на користь Фермерського господарства «Аграрний дім «Агродар» (93631, Луганська обл., Станично-Луганський район, с. Верхній Мінченок(з), вул. Центральна, буд. 7Б; ідентифікаційний номер 44088414) заборгованість у розмірі 874236 (вісімсот сімдесят чотири тисячі двісті тридцять шість) грн 85 коп., пеню у розмірі 65720 (шістдесят п`ять тисяч сімсот двадцять) грн 33 коп., 3% річних у розмірі 7099 (сім тисяч дев`яносто дев`ять) грн 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 93092 (дев`яносто три тисячі дев`яносто дві) грн 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 15602 (п`ятнадцять тисяч шістсот дві) грн 23 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 22.03.2023.

Суддя Я.В. Маринченко