Рішення № 109744080, 04.11.2021, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/1843/21

Провадження № 2-а/376/27/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. Сквирський районний суд Київської області ускладі:

Головуючого судді Коваленка О.М.,

при секретарі судового засідання Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Сквира Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київської області, поліцейського ВР ПП Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Лініченка Дениса Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 13 серпня 2021 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержантом Лінченко Денисом Сергійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 382977 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, що підтверджується копією цієї Постанови.

Відповідно до змісту вказаної постанови та твердження поліцейського , 08 серпня 2021 року в 11 год. 25 хв., в Білоцерківському районі на відрізку автодороги Т-1013 ОСОБА_1 керував автомобілем без протоколу огляду технічного контролю, а саме: авто підлягало проходженню ОТК та водійне пройшовйого своєчасно,чим порушиввимоги п.31.3«б» ПДРУкраїни,а значитьскоїв адміністративнеправопорушенняв,передбачене частиною3статті 121КУпАП .

З постановою відповідача позивач не згоден, та вказує, що він ОСОБА_1 , є військовим пенсіонером, ніде не працює і не займається підприємницькою діяльністю, не є самозайнятою людиною, грузовим таксі і маючи у власності автомобіль марки ЗІЛ ММ3 45021, реєстраційний номер НОМЕР_1 ніколи не використовував його, в тому числі і 13.08 2021 року, для перевезення пасажирів або вантажів з метою одержання прибутку. Не встановлено це і поліцейським , який зупинив його автомобіль 13.08.201 року

ОСОБА_1 вказує, що він дійсно 13.08.2021 року рухався один (без пасажирів) у своєму автомобілі марки ЗІЛ ММ3 45021, реєстраційний номер НОМЕР_1 у Білоцерківському районі на відрізку автодороги Т-1013 та перевозив пісок на який у нього був документ про його придбання для власних потреб вагою біля 6 000 кг , і не порушував вимоги ПДР, о 11 годині 25 хвилин його було зупинено відповідачем з підстави перегрузу автомобіля, і що ним порушено вимоги знаку 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 10 т, заборонено» .

На запитання позивача: чим підтверджується скоєння такого правопорушення, поліцейський не зреагував, а запропонував надати документи водія та на транспортний засіб. Позивач вказав поліцейському, що його дії незаконні, але надав всі необхідні документи і на протязі 5- ти хвилин (час який пройшов з моменту зупинки автомобіля до моменту складання постанови) з`явилася постанова серії БАВ № 382977 вже за порушення ОСОБА_1 п. 31.3 «б» ПДР із зазначенням того, що його автомобіль підлягає проходженню технічного огляду .

Тому позивач вважає, що такі дії інспектора порушують його права та просить суд:

Скасувати постановуполіцейського ВРППБілоцерківського РУПГУ НПв Київськійобласті ЛінченкоДениса Сергійовичавід 13серпня 2021року серіїБАВ №382977пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 гривень.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (місцезнаходження: м.Київ, вул. Володимирська, буд. 15 , код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору в сумі 454 грн. 00 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.17), причини неявки не повідомив, відзиву не надав.

Представник відповідача Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.18), причини неявки не повідомив, відзиву не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 4 ст. 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно дост.5КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси

Відповідно до вимог ч. 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, 13 серпня 2021 року поліцейським ВРПП Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області сержантом Лінченко Денисом Сергійовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 382977 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, що підтверджується копією цієї Постанови (а.с.12).

Відповідно до змісту вказаної постанови та твердження поліцейського , 08 серпня 2021 року в 11 год. 25 хв., в Білоцерківському районі на відрізку автодороги Т-1013 ОСОБА_1 керував автомобілем без протоколу огляду технічного контролю, а саме: авто підлягало проходженню ОТК та водійне пройшовйого своєчасно,чим порушиввимоги п.31.3«б» ПДРУкраїни,та скоївадміністративне правопорушенняв,передбачене частиною3статті 121КУпАП .

З постановою відповідача позивач не згоден, та вказує, що він ОСОБА_1 , є військовим пенсіонером, ніде не працює і не займається підприємницькою діяльністю, не є самозайнятою людиною, грузовим таксі і маючи у власності автомобіль марки ЗІЛ ММ3 45021, реєстраційний номер НОМЕР_1 ніколи не використовував його, в тому числі і 13.08 2021 року, для перевезення пасажирів або вантажів з метою одержання прибутку. Не встановлено це і поліцейським , який зупинив його автомобіль 13.08.201 року

ОСОБА_1 вказує, що він дійсно 13.08.2021 року рухався один (без пасажирів) у своєму автомобілі марки ЗІЛ ММ3 45021, реєстраційний номер НОМЕР_1 у Білоцерківському районі на відрізку автодороги Т-1013 та перевозив пісок на який у нього був документ про його придбання для власних потреб вагою біля 6 000 кг , і не порушував вимоги ПДР, о 11 годині 25 хвилин його було зупинено відповідачем з підстави перегрузу автомобіля, і що ним порушено вимоги знаку 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 10 т, заборонено» .

На запитання позивача до поліцейського: чим підтверджується скоєння такого правопорушення, поліцейський не зреагував, а запропонував надати документи водія та на транспортний засіб. Позивач вказав поліцейському, що його дії незаконні, але надав всі необхідні документи і на протязі 5- ти хвилин (час який пройшов з моменту зупинки автомобіля до моменту складання постанови) з`явилася постанова серії БАВ № 382977 вже за порушення ОСОБА_1 п. 31.3 «б» ПДР із зазначенням того, що його автомобіль підлягає проходженню технічного огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Статтею 40 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Частиною третьою ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, серед іншого, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі Надточій проти України (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).

Відповідно до правової позиції Верховного суду, що викладена в постанові у справі №337/3389/16-а (2-а/337/154/2016) від 30.05.2019, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно ч. 3 ст. 73 КАС України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як визначено ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які можуть бути прийняті судом на підтвердження того, що позивачем були порушені Правила дорожнього руху, а єдиний доказ визнаний судом недопустимим, позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, тому суд вважає, що відповідач не довів правомірності свого рішення, що є його обов`язком відповідно до ст. 78 КАС України, а відтак суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Разом із тим, відповідач не надав суду доказів чи заперечень, які могли б спростувати доводи позивача, а тому, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 122 КУпАП, суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Будь-які посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. А постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №338/1/17 від 26.04.2018.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,7 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за подання позову сплачено судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку з задоволенням позову слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2,5,9,77,78, 205,229,242 - 246, 250, 255, 286 КАС України, ст. ст. 31,40 Закону України «Про національну поліцію», ст. ст. 7, 132, 139,245,251,254,258,283 КУпАП суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білоцерківського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Київської області, поліцейського ВР ПП Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області сержанта поліції Лініченка Дениса Сергійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постановуполіцейського ВРППБілоцерківського РУПГУ НПв Київськійобласті ЛінченкоДениса Сергійовичавід 13серпня 2021року серіїБАВ №382977пропритягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 гривень.

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 121 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області (місцезнаходження: м.Київ, вул. Володимирська, буд. 15, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на сплату судового збору в сумі 454 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Коваленко