Рішення № 109743201, 21.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023м. ХарківСправа № 922/239/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури (61002, м. Харків, вул. Сумська,76) до 1-ого відповідача Харківської міської ради(61003, м.Харків, майдан Конституції,7) , 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003м.Харків, майдан Конституції,16) , 3-ого відповідача Приватного акціонерного товариства "Меридіан" ( 61023,м.Харків, вул.Сумська,126) про скасування рішення, визнання недійсним договору, повернення майна за участю представників:

прокурора - Ногіна О.М.(посвідчення №072833 від 01.03.2023 року)

представника першого відповідача -Замніус М.В.( в порядку самопредставництва)

представника другого відповідача - Замніус М.В.( в порядку самопредставництва)

представника третього відповідача - Сенаторова М.В. (ордер АХ№1091720 від 03.02.2022 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до до 1-ого відповідача Харківської міської ради, 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 3-ого відповідача Приватного акціонерного товариства "Меридіан" (далі - відповідач), у якому просив суд :

визнати незаконним та скасувати пункт 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством «МЕРИДІАН», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1693.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «МЕРИДІАН» (код ЄДРПОУ 21240582) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення № 14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Судовий збір стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800.

Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 922/239/22, призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін на 22 лютого 2022 року. 10:30.

17.02.2022 року від Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№3438) надійшов відзив на позовну заяву, в якому перший відповідач , посилається на те, що нормативно-правовими актами встановлено наступні самостійні, не пов`язані між собою, підстави для викупу орендованого майна орендарем:

1.За умови що право викупу передбачено договором оренди.

2.За умови поліпшення орендарем за власні кошти орендованого майна за згоди орендодавця яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду.

Як вказує перший відповідач у відзиві, при здійсненні відчуження комунальної власності шляхом викупу орендарем виконавчі органи Харківської міської ради діяли відповідно положень статті 289 Господарського кодексу України та частини 2 статті 777 Цивільного кодексу України.

Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень.

У даному випадку, як вказує перший відповідач, сторони уклали договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття їх до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірний правочин не відповідає ст. 203 ЦК України не підтверджено належними та допустимими доказами.

18.02.2022 року від Приватного акціонерного товариства "Меридіан", через канцелярію суду (вх.№3957), в якому просить суд залишити позов прокуратури без розгляду , крім того вказує на те, що відповідні правовідносини та їх документування відбувалося понад 3 роки тому, тобто за межами строками давності. На думку третього відповідача 21.02.2021 р. сплив 3-річний строк позовної давності за відповідними вимогами держави.

Також представник третього відповідача вважає, що , що прокурор не має повноважень на здійснення представництва держави у відповідних правовідносинах.

22.02.2022 року від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№4219) надійшла заява про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, вказана заява долучена до матеріалів справи.

22.02.2022 року від Київської окружної прокуратури м. Харкова, через канцелярію суду (вх.№4279) надійшла відповідь на відзив, в якому представник прокуратури, зазначає, що при вирішенні спору щодо приватизації державного майна мають оцінюватися не лише наслідки прийняття рішень органів влади, а й легітимність дій та очікувань набувача майна.

Так, на думку прокуратури, у діях відповідача-3 відсутній критерій легітимності очікувань набувача об`єкта державної власності, оскільки відчуження відбулось з порушенням вимог приватизаційного законодавства, зокрема внаслідок нездійснення набувачем невід`ємних поліпшень спірного майна.

Така обставина є очевидною в силу неспростовної конституційної презумпції знання закону (ч. 2 ст. 68 Конституції України), яка є основою системності та цілісності господарського процесу. Крім того, посилання відповідача на необхідність застосування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19. не обгрунтовані, оскільки, склад спірних правовідносин у даній справі є відмінним від справи № 922/239/22.

У відповіді на відзив, прокурор вказує на те, що викуп орендарем орендованого У відповіді на відзив, прокурор вказує на те, що викуп орендарем орендованого приміщення, виходячи з положення ст. ст. 11.18- 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким юно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснювалися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу. приміщення, виходячи з положення ст. ст. 11.18- 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким юно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснювалися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.

Передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звергаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, то достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, ним здійснені не були та жодні дії. які б свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним оскільки суперечить п. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, представник відповідача-1 наполягає на необхідності застосування строків позовної давності, встановлені ч. 2 ст. 30 Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна", який набрав чинності 07.03.2018 стосовно вимог до договору та поверненню.

Вказаною нормою закону (ст. 30) встановлено скорочену позовну давність порівняно загальною позовною давністю, яка встановлена положеннями ст. 257 ЦК України. Так, замість З років загальної позовної давності, положеннями ст. 30 передбачено строк позовної давності строком 3 місяці.

Проте, ч. 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» встановлено, що приватизація (продаж) об`єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об`єктів, за якими:

-дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом;

-після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу;

- на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об`єктів групи Г згідно з класифікацією об`єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для падання послуг з підготовки до приватизації та продажу об`єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.

Отже, як вказує прокурор, приватизація спірного об`єкту шляхом викупу здійснювалася та завершувалась у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», як виняток, передбачений положеннями абз. 2 ч. 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». А отже до спірних правовідносин застосовуються загальної строки позовної давності у три роки.

Протокольною ухвалою від 22.02.2022 року відкладено підготовчого засідання на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України 09.03.2022 об 12 годині 00 хвилин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, тобто до 26 березня 2022 року. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб. Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", відповідно до якого продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

09 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/239/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду від 29.04.2022 року, відкладено розгляд справи № 922/239/22, запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, разом з заявами по суті справи направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

08.07.2022 року від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№6350) надійшов відзив на позовну заяву, в якому другий відповідач наголосив на тому, що наразі прийняте Міськрадою рішення про застосування викупу як способу приватизації спірного нерухомого майна вже було реалізоване і вичерпало свою дію наприкінці грудня 2016 року внаслідок укладення між Управлінням і Товариством оспорюваного договору купівлі-продажу та переходу до покупця права власності на спірні нежитлові приміщення, а у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним цього договору та зобов`язання ТОВ «Оптіма-ФКФ» повернути територіальній громаді м. Харкова спірне нерухоме майно суди правомірно відмовили з мотивів пропуску позивачем строку позовної давності без поважних причин. Верховний Суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Харківської міськради від 26.10.2016 необхідно було відмовити з тих підстав, що така вимога не призведе до поновлення прав територіальної громади м. Харкова, відновлення володіння, користування або розпорядження нею зазначеним майном, а отже, не с ефективним способом захисту прав територіальної громади м. Харкова».

Таким чином, оскільки рішення Харківської міської ради було реалізовано та вичерпало свою дію. позовна вимога Прокурора про визнання його незаконним та скасування не є ефективним способом захисту прав територіальної громади м, Харкова.

На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовної вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування пункту 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» відмовити.

30.11.2022 року від керівника Київської окружної прокуратури надійшло клопотання про надання інформації про подальший розгляд справи та призначення дати підготовчого провадження .

Ухвалою Господарського суду від 01.12.20202 року, призначено підготовче засідання на "27" грудня 2022 р. 11:00 .

В судовому засіданні 27.12.2022 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 24.01.2023 о 12:00 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 27.12.2022.

В судовому засіданні 24.01.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; закрито підготовче провадження призначено розгляд справи по суті на "21" лютого 2023 р. о(б) 11:00

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 24.01.2023.

20.02.023 року від представника приватного акціонерного товариства "Меридіан" (третього відповідача), електронною поштою надійшла заява про залишення позовних вимог без розгляду згідно зі пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу.

Ухвалою Господарського суду від 21.02.2023 року, заяву представника приватного акціонерного товариства "Меридіан" (третього відповідача) про залишення позовних вимог без розгляду від 20.02.023 року - залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою суду від 21.02.2022 року, на підставі ст. 216 ГПК Україниоголошено перерву в судовому засіданні на 10.03. 2023 року о(б) 11:30 год.

10.03.2023 засідання не відбулось у зв`язку з відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Харківської області. Судові засідання, що мали бути проведені в цей проміжок часу не відбулися з незалежних від суду причин, про що складено акт про відсутність електроенергії, у зв`язку із чим судове засідання судове засідання по суті відкладено на "21" березня 2023 р. о 12:30.

Прокурор в судовому засіданні 21.03.23р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник першого та другого відповідачів в судовому засіданні 21.03.23р. проти позову заперечували в повному обсязі, просили суд відмовити в задоволенні позову застосувавши строк позовної давності до заявлених позовних вимог.

Представник третього відповідача в судове засідання 21.03.2023 року проти позову заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позову

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури,відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21.03.2023, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 -1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд зазначає, що системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Велика Палата ВС зазначила таке. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Харківська міська рада у спірних відносинах є органом місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені повноваження захищати інтереси держави у відносинах з приводу приватизації комунального майна, що належить територіальній громаді м. Харкова. Тому саме вона повинна була б виступати позивачем у таких справах.

Проте, у даному разі відсутні підстави для залучення Харківської міської ради позивачем у справі. Це неможливо тому, що вона визначена прокурором, як особа, яка порушила інтереси держави, і внаслідок цього у цій справі є відповідачем. Очевидно, що особа, якій інкриміновано порушення інтересів держави, не може виступати їх захисником. Інших органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, в чию б компетенцію входили питання щодо представництва інтересів держави, територіальної громади у відносинах, пов`язаних з приватизацією комунального майна, немає.

Таким чином, оскільки прокурор у цій справі визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у цій справі та пред`явив до неї вимоги, то суд оцінює наявність підстав для звернення до суду прокурора саме як самостійного позивача. Подібні за змістом правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, постанові Верховного Суду від 08.12.2020 у справі № 908/1664/19.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про порушення Харківською міською радою умов га порядку приватизації призведи не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продаж) майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.

Харківська міська рада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував ком) пальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права па участь у приватизації.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії. які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна га приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства , а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Встановлено, що Новобаварською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.

В ході досудового розслідування, на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м.Харків, вулиця Сумська, 126. Зазначена справа вилучена в повному обсязі, прошита та пронумерована.

Під час дослідження справи встановлено, що на підставі договору оренди № 515 від 29.06.2000, укладеного між Управлінням комунального майна та АТЗТ «МЕРИДІАН», у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення загальною площею 81,3 кв. м. в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

Згідно з пунктами 4.9-4.10 договору оренди Орендар зобов`язується:

-своєчасно здійснювати капітальний і поточний ремонт орендованого нежитлового приміщення (будівлі). У разі проведення капітального ремонту отримати письмову згоду Орендодавця;

-здійснювати реконструкцію і перепланування нежитлового приміщеня (будівлі), улаштування окремих входів по окремим проектам, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності відповідного рішення Харківського міськвиконкому і письмової згоди Орендодавця.

Згідно з пунктом 1.1. додаткової угоди № 16 від 29.01.2012 до договору оренди від 29.06.2000, Орендодавець (Управління комунального майна) передав, а Орендар (ПрАТ «МЕРИДІАН») прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення № 14-:-20 площею 81,3 кв.м. та 49/100 часток місць загального користування підвального приміщення № L площею 10,3 кв.м., приміщення першого поверху № LXXIV площею 10,8 кв.м., загальною площею 102,4 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

Відповідно до пункту 4.7. додаткової угоди № 16, Орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця.

Згідно з пунктами 5.2.-5.3. додаткової угоди № 16, Орендар має право: здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого Майна у встановленому порядку за наявності письмової згоди Орендодавця.

- за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого Майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 1.1. додаткової угоди № 25 від 19.02.2018 до договору оренди від 29.06.2000, Орендодавець (Управління комунального майна) передав, а Орендар (ПрАТ «МЕРИДІАН») прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення №14-:-20, L, загальною площею

104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126.

09.06.2016 ПрАТ «МЕРИДІАН» звернулось до Управління комунального майна з листом (вх. № 9589 від 10.06.2016), у якому просить дозволити приватизацію орендованих приміщень.

При цьому до вказаного листа не було долучено жодних документів, які б надавали право на таку приватизацію.

У подальшому, Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, яким дозволено приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу (п. 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18).

На виконання вказаного рішення до Управління комунального майна ПрАТ «МЕРИДІАН» подано заяву про приватизацію від 28.02.2018 №3613.

Одночасно, 28.02.2018 ПрАТ «МЕРИДІАН» звернулось до Управління комунального майна з листом (вх. № 3440 від 28.02.2018), у якому просить оцінку для приватизації вказаного майна доручити суб`єкту оціночної діяльності фізичній особі-підприємцю Остащенку К.Ю.

На виконання вказаного листа Управління комунального майна звертається до суб`єкта оціночної діяльності Остащенка К.Ю. (лист від 28.02.2018 № 2598) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень на підставі договору з ПрАТ «МЕРИДІАН».

Як наслідок, ФОП Остащенком К.Ю. складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, затверджений Управлінням комунального майна 05.03.2018, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 28.02.2018 складає 371 700 грн., а разом з ПДВ - 446 040 грн.

Вивченням зазначеного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення, відсутні.

У подальшому, 05.11.2018 між ПрАТ «МЕРИДІАН» та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу № 5646-В-С, відповідно до якого відповідач 3 приватизував вказані нежитлові приміщення шляхом викупу за 371 700 грн. без ПДВ (разом з ПДВ - 446 040 грн.).

Як наслідок, 07.11.2018 складено Акт прийому-передачі № 5640-В-С, який засвідчив факт передачі за вищевказаним договором купівлі-продажу нежитлових приміщень № 14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, та факт сплати коштів у повному обсязі за цим договором.

При цьому, у договорі купівлі-продажу зазначено, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017 та на підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 1008/18 від 21.02.2018 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова».

Звертаючись до суду з позовом прокурор вказує, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

У позові прокурор наголошує на тому, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв`язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об`єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об`єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об`єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись.

Крім того, прокурор також зазначив, що обраний спосіб приватизації суперечить інтересам держави та територіальної громади, оскільки він порушує вимогиЗакону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 691/17 від 21.06.2017

Враховуючи вищенаведене, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати недійсним рішення Харківської міської ради щодо відчуження майна, визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством «МЕРИДІАН», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1693 та зобов`язати Приватне акціонерне товариство «МЕРИДІАН» (код ЄДРПОУ 21240582) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення № 14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими , з огляду на таке.

рішення Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу є незаконним та підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Зокрема, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр., затвердженої рішенням Харківської міської ради № 691/17 від 21.06.2017 (далі - Програма).

Відповідно до п. 1.1. Програми, останню розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з п.п. 1.2 - 1.7 Програма визначає мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017 - 2022 роки.

Пунктом 2.2 визначено основні принципи приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 роки.

Так, метою приватизації є реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету; підтримання та подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації.

До пріоритетів проведення приватизації у 2017-2022 роки належать досягнення максимальної ефективності приватизації об`єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 3.3 Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Так, відповідно до положень п. 3.4 Програми приватизація об`єктів здійснюється шляхом:

-викупу;

-продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни);

-продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс);

-іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей.

Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.

Згідно з ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна», приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно з ч. 4 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації! здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України України «Про приватизацію державного майна`порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України «Про приватизацію державного майна» об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України «Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Відповідно до ст. З Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (чинного на час спірної приватизації), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 цього Закону передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 зазначеного Закону за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Згідно з чч. 1-2 ст. 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.

Орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ, а саме Порядком продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Відповідно до п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, Харківська міська рада наділена правом прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради має право укласти відповідний договір купівлі-продажу, однак за умов дотримання відповідної процедури.

Зокрема, такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме, продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Судом встановлено, що ПрАТ «МЕРИДІАН» жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна в оренді по день подачі заяви до міської ради для викупу, не здійснено, що підтверджується тим, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди та додаткових угодах до нього, договорі купівлі-продажу, заяві відповідача 3 з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.

З огляду на викладене, оскільки ПрАТ «МЕРИДІАН» до органу приватизації не подавало документи, передбачені п. 2.2. Порядку, що містили б інформацію стосовно невід`ємних поліпшеннь, здійснених за час оренди, відповідачем 3 не підтверджені підстави для застосування виключного випадку продажу комунального майна шляхом викупу орендарем об`єкту із відповідними поліпшеннями.

Таким чином. Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідний пункт рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо, зокрема, незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.

У даному випадку має місце невідповідність змісту спірного договору вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.

Так, визначеною ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності спірних правочинів є недодержання в момент їх вчинення вимог, встановлених ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, а саме: невідповідність змісту договорів вимогам ч. 2 ст. 345 ЦК України, якою передбачено, що приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом, який в даному випадку, як зазначено вище, порушено.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Так, згідно з абз.2 ч.І ст.216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Виходячи з положень ст.ст. 203, 216 ЦК України вимогу щодо реституції за недійсним правочином можно пред`явити лише стороні договору.

Відповідно до абз. 2 ч. З ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16.01.2020), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Таким чином, оскільки спірні нежитлові приміщення вибули із власності територальної громади поза її волею, останні підлягають поверненню Харківській міській територіальній громаді.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що спірний правочин порушує інтереси держави в особі територіальної громади м. Харкова, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 203, ст. 228ЦК України.

Крім того, договір купівлі-продажу ви 05.11.2018 № 5646-В-С суперечить ст. 345 ЦК України, яка визначає, що приватизація здійснюється у порядку встановленому законом, та вищезгаданим нормам спеціального Закону - «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (ч. ч. 1, 3 ст. 11, абз. 1 ч. 1 ст. 18-2). в частині недотримання на момент його укладення вимог щодо способу приватизації спірного майна, яке, всупереч цим нормам, продано шляхом викупу, а не на конкурсних засадах.

У зв`язку з вищевикладеним, спірний договір купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 05.11.2018 № 5646-В-С, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1693, підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, відповідачами у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право. При цьому, держава в такому випадку може нести ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних дій державних органів, зокрема шляхом укладання правочинів з порушенням вимог законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі №348/1237/15-ц, від 10 травня 2018 року по справі №914/1708/17).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

У постанові від 20 червня 2018 року у справі №697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Відповідачі зазначають, що прокурор мав дізнатися про порушення права з моменту прийняття відповідачем 1 спірного рішення (21.02.2018), тому трирічний строк для звернення з позовом до суду сплив 22.02.2021.

Порушення, які свідчать про незаконність набуття ПрАТ «МЕРИДІАН» нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження №42017221080000002 доказів - приватизаційної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Богдель проти Литви», ЄСПЛ підтримав позицію Верховного Суду Литви відносно початку перебігу строку давності, а саме - якщо справа стосувалася держави, то позовна давність починається із дня, коли відповідний орган «здобув достатні докази для того, щоб довести, що публічний інтерес було порушено».

Таким чином, як зазначалося вище, необхідні для виявлення порушень норм законодавства документи прокурором отримано на підставі ухвали слідчого судді від 06.02.2019, тобто саме з цього часу прокурор здобув докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі, а отже набув можливість звернутися з відповідним позовом до суду за захистом порушеного права.

Так, 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16 березня 2020 року та № 239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.

У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 30 квітня 2023 року.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі № 918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі № 926/1812/21.

Оскільки дію карантину встановлено з 12.03.2020, тобто до спливу строку, встановленого ст. 257 ЦК України для звернення з даним позов до суду (навіть у разі якщо відлік розпочинати з моменту прийняття спірного рішення від 21.02.2018), суд доходить висновку, що прокурором подано позов в межах відповідного строку, а тому заяви відповідачів про застосування позовної давності відхиляються судом.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд зазначає, що відповідачами не спростовано належними та допустимими доказами обґрунтованість позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С та витребування спірного майна.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України та покладає витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог на відповідачів 1, 2, 3 у рівних частинах, оскільки саме внаслідок неправильних дій останніх виник спір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124, 129 Конституції України, ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати пункт 34 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 21.02.2018 № 1008/18.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 05.11.2018 № 5646-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватним акціонерним товариством «МЕРИДІАН», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 1693.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «МЕРИДІАН» (код ЄДРПОУ 21240582) повернути Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243) нежитлові приміщення № 14-:-20, L, загальною площею 104,5 кв.м., в житловому будинку літ. «А-5», розташованому за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 126, шляхом складання акту приймання-передачі, а Харківську міську раду зобов`язати прийняти вказані приміщення.

Стягнути з Харківської міської ради(61003, м. Харків, майдан Конституції,7, ЄДРПОУ 04059243 ) на користь Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 - 3884,20грн. судового збору.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003м.Харків, майдан Конституції,16, ЄДРПОУ 14095412 ) на користь Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 - 3884,20грн. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Меридіан" ( 61023,м.Харків, вул.Сумська,126, ЄДРПОУ 21240582 ) на користь Харківської обласної прокуратури, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800 - 3884,20грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури (61002, м. Харків, вул. Сумська,76).

Відповідач - Харківська міська рада(61003, м. Харків, майдан Конституції,7).

Відповідач - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003м.Харків, майдан Конституції,16).

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Меридіан" ( 61023,м.Харків, вул.Сумська,126).

Повне рішення складено "22" березня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк