Рішення № 109742897, 17.03.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2023 року Справа № 915/1559/21

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: Керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18а)

в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

до відповідача: Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297)

про: стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання,

за участі представників учасників справи:

від позивача: Дідух С.П.

від відповідача: Єнтіс М.Є.

третя особа: Царюк В.В.

прокурор: Довбня В.Г.

В С Т А Н О В И В:

Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону звернувся до господарського суду з позовною заявою за вих. №5-4-1936ВИХ-21 від 26.10.2021 в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод про стягнення інфляційних витрат у розмірі 4043365,44 грн та 3% річних у розмірі 1059011,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 9215/330/15 задоволено позов заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний концерн «Укроборонпром», про стягнення грошових коштів у сумі 12 446 138,43 грн. - попередня оплата за Договором №294/14/108 від 09.12.2014. Вказане рішення набрало законної сили 09.08.2016. Згідно з платіжним дорученням № 24 від 08.01.2020 ДП «МБТЗ» сплачено суму збитків у розмірі 10327691,43 грн, тобто упродовж 1613 днів з моменту набрання законної сили рішенням мало місце невиконання зобов`язання, що призвело до знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1559/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 29 листопада 2021 року о 10:15 год.

29.11.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі на 28 грудня 2021 року о 10:30 год.

08.12.2021 до господарського суду Миколаївської області від ДП Миколаївський бронетанковий завод надійшла заява від 07.12.2021 № 1623 про залучення Державного концерну Укроборонпром до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

22.12.2021 року до господарського суду Миколаївської області від ДП Миколаївський бронетанковий завод надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заперечення відповідача обґрунтовано посиланням на норми ст. 256, 257, 261, 551, 604 ЦК України, ст. 233, 267 ГК України та мотивовано наступним:

1) за змістом ст. 625 ЦК України стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відноситься виключно до грошових зобов`язань.

19.06.2019 ухвалою Господарського суду Миколаївської області затверджено мирову угоду, укладену між Міністерством оборони України та ДП «МБТЗ», відповідно до якої ДП «МБТЗ» має надати послуги у вигляді ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016.

Отже, відбулась заміна грошового зобов`язання, встановленого рішенням суду від 25.07.2016, на інше, не грошове зобов`язання та з часу затвердження зазначеної мирової угоди 19.06.2019 у ДП «МБТЗ» відсутні зобов`язання зі сплати грошових коштів, визначених рішенням суду від 25.07.2016, а встановлюється інше, не грошове зобов`язання.

На думку відповідача, позовна вимога щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання, є неправомірною.

Відповідач також зазначає, що згідно з абзацем 4 пункту 7,2 Договору відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України встановлено інший розмір процентів - 0 (нуль) процентів. Отже, нарахування 3% річних є неправомірним також з цієї підстави;

2) рішення суду, на яке посилається позивач як на підставу виникнення зобов`язань за статтею 625 ЦК України, набрало законної сили 09.08.2016. Отже, право вимоги за грошовим зобов`язанням, що існувало на той час завершилось через три роки з дня набрання законної сили зазначеним рішенням суду. ДП «МБТЗ» заявляє про пропущення строку позовної давності щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України;

3) з 08.01.2020 зобов`язання перед Міністерством оборони України виконано в повному обсязі, про що також зазначається позивачем, а тому позовна вимога у розмірі 5102377,08 грн порушує принципи справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Позивач не враховує, що відсутні будь-які негативні наслідки для держави. ДП «МБТЗ» є оборонним стратегічним підприємством, стягнення з нього зазначеної суми буде мати негативні наслідки для обороноздатності держави.

Ухвалою від 28.12.2021 судом постановлено: задовольнити заяву Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод від 07.12.2021, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державний концерн Укроборонпром (код ЄДРПОУ 37854297, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36).

28.12.2021 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 31 січня 2022 о 10:20 год.

14.01.2022 прокурором подано до господарського суду відповідь на відзив.

Прокурор підтримує позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Прокурор не згоден з твердженням відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності.

Посилаючись на норми ст. 257, 267, 261, 526, 530, 599, 611, 625 ЦК України, судову практику, прокурор вважає, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Отже, на думку прокурора, доводи Відповідача щодо пропуску строку позовної давності до вимог про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК, загалом спростовуються наведеним вище та ґрунтуються на довільному трактуванні Відповідачем норм матеріального права, якими врегульовано поняття інфляційних втрат і 3 % річних та строків позовної давності, що до них застосовуються.

Також, прокурор не погоджується з доводами Відповідача щодо заміни зобов`язання та відсутності грошового зобов`язання у відповідача.

Зокрема, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі №915/330/15 затверджено мирову угоду, укладену між Міністерством оборони України та Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод».

Відповідно до п. 1 Мирової угоди Міністерство оборони України в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 915/330/15 приймає на загальну суму 10 327 691,43 грн., такі послуги за договором №294/14/108 від 09.12.2014, надані Державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод», а саме: ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР-70 з терміном надання послуг не пізніше 30.11.2019.

Кількість Виробів визначається відповідно до фактично понесених витрат, які підтверджуються висновками 1301 Головного військового представництва Міністерства оборони України.

Згідно із п. 2 Мирової угоди з моменту приймання Міністерством оборони України послуг вказаних в пункті 1 Мирової угоди та оформлених Сторонами актами приймання наданих послуг (актами приймання-передавання виробів) зобов`язання ДП «МБТЗ» згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 915/330/15 вважаються припиненими, крім випадку передбаченого п. 3 Мирової угоди.

У випадку приймання послуг, фактична вартість яких є меншою ніж сума в розмірі 10327691,43 грн, ДП «МБТЗ» в семиденний строк зобов`язується сплатити залишок суми заборгованості на банківський рахунок Міністерства оборони України (п.3 Мирової угоди).

Станом на 30.11.2019 ДП «МБТЗ» обов`язки передбачені умовами Мирової угоди не виконав.

Окрім того, в матеріалах справи № 915/330/15 міститься заява Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» за вих. № 6 від 02.01.2020 про відстрочення виконання рішення суду.

Згідно зазначеної заяви, станом на 06.01.2020 послуги, передбачені п. 1 Мирової угоди, не виконані, а лише розпочаті.

При цьому, ДП «МБТЗ» визнає наявність обов`язку виконання рішення по справі № 915/330/15 від 25.07.2016.

11.01.2020 ДП «МБТЗ» до Господарського суду Миколаївської області подано заяву про залишення без розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі, оскільки 08.01.2020 платіжним дорученням №24 Міністерству оборони України в рахунок повного погашення боргу були перераховані кошти у сумі 10 327 691,43 грн.

Це фактично відповідає вимогам п. 3 Мирової угоди від 19.06.2019.

Таким чином, прокурор зазначає, що грошове зобов`язання Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» перед Міністерством оборони України по справі №915/330/15 виконано у повному обсязі лише 08.01.2020, у зв`язку з чим вважає правомірним звернення до суду із відповідною позовною заявою

24.01.2022 Державним концерном «Укроборонпром» подано до господарського суду пояснення щодо позову.

Третя особа просить суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Свої твердження третя особа обґрунтовує таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів 0 (нуль) процентів (абзац 5 п. 7.2. Договору).

Ураховуючи викладене, заявлені Прокурором позовні вимоги про стягнення з ДП «МБТЗ» 3 % річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають в силу положень Договору. Схожих висновків дійшов і Виший господарський суд України у постанові від 21.11.2017 у справі № 910/6452/17 при аналізі умов аналогічного договору, укладеного між ДП «МБТЗ» та Міністерством оборони України у подібних правовідносинах.

Крім того, Прокурором невірно розрахований розмір 3% річних та інфляційних втрат.

У позовній заяві Прокурор заявляє вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з серпня 2016 року по грудень 2020 року у загальному розмірі 4 043 365,44 грн. Концерн вважає такий розрахунок інфляційних втрат невірним.

Оскільки ЦК України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання, тому за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей ст. 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абз. 5 п. 4 вказаної постанови КМУ).

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 роз`яснено механізм розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Так, у випадку часткового погашення суми основною боргу у відповідному місяці до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового місяця, помножена на індекс інфляції у цьому місяці і від зазначеного добутку необхідно відняти суму погашення боргу у цьому місяці. У результаті отримаємо залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць, тобто вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці.

Вказаний залишок боргу разом з інфляційною складовою буде базовою сумою для розрахунку індексу інфляції за наступний місяць, тобто його необхідно помножити на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку відняти суму погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці.

На випадок неврахування судом позиції щодо умов договору, згідно контррозрахунку інфляційні збитки за вказані періоди складають 3 690 084,15 грн, а не 4 043 365,44 грн як заявлено прокурором.

У позовній заяві прокурором заявлена вимоги щодо стягнення 3 % річних за період з 09.08.2016 до 08.01.2020 у загальному розмірі 1 059 011,64 грн. Концерн вважає такий розрахунок 3% річних повністю невірним. Згідно контррозрахунку 3% річних за період з 10.08.2016 по 07.01.2020 складає 1 057 318,57 грн, а не 1 059 011,64 грн як заявлено прокурором

Прокурором не враховано укладання мирової угоди між ДП «МБТЗ» та Міністерством оборони України. Укладанням наведеної мирової угоди, зобов`язання ДП «МБТЗ» з повернення грошових коштів з 19.06.2019 було замінено на зобов`язання з надання послуг за договором у строк до 30.11.2019. Відтак, ймовірне «на думку прокурора» порушення грошового зобов`язання ДП «МБТЗ» мало початись не з 09.08.2016 (дата набрання законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області №915/330/15), як стверджує прокурор, а з 01.12.2019 - з дня невиконання зобов`язань ДП «МБТЗ» за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі № 915/330/15.

На думку третьоъ особи, період прострочення грошового зобов`язання можливо може становити з 01.12.2019 по 07.01.2020, загальна сума 3% річних та інфляційних втрат, що можуть підлягати стягненню за вказаний період складає 32240,12 грн - 3% річних та 10327,69 грн збитки від інфляції.

27.01.2022 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач просить відмовити у задоволені позову повністю.

Стосовно заперечень прокурором тверджень відповідача про відсутність грошового зобов`язання відповідач зазначає, що згідно з пунктом 1 Мирової угоди Міністерство оборони України приймає послуги на загальну суму 10327691,43 грн, а саме: ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР-70 з терміном надання послуг не пізніше 30.11.2019. Проте, Міністерством оборони України зазначені послуги у вказаний строк не прийнято. З метою недопущення фактичного невиконання зобов`язань за Мирової угодою, враховуючи принцип добросовісності господарських взаємовідносин, ДП «МБТЗ» сплачено Міністерству оборони України 10327691,43 грн 08.01.2020. На думку відповідача, така сплата жодним чином не спростовує заміну грошового зобов`язання не грошовим за Мировою угодою.

31.01.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 01 березня 2022 об 11:20 год.

Судове засідання для розгляду справи по суті, призначене на 01 березня 2022 року об 11:20 год, не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області та вживались заходи до пошуку та відновлення справ, втрачених в результаті ракетного удару по будівлі суду.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 травня 2023 включно.

15.12.2022 на електронну адресу суду надійшло звернення прокурора про призначення судового засідання у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25.01.2023 о 12:00 год.

02.01.2023 відповідачем подано до господарського суду уточнення до відзиву та заяву про застосування строків позовної давності.

Не відмовляючись від своєї позиції щодо встановлення для ДП «МБТЗ» за Договором 0 (нуль) процентів річних, відповідач просить, у разі, якщо суд прийде до висновку про застосування до ДП «МБТЗ» положень частини 2 статті 625 ЦК України щодо несвоєчасного виконання зобов`язань за Договором, врахувати обставини, визначені у відзиві на позовну заяву та у даному уточненні, та зменшити на 90% стягувані проценти річних.

Відповідач додатково зазначає про складний майновий стан ДП «МБТЗ», що також має бути взятий до уваги судом відповідно до статті 233 ГК України. Так, на даний час ДП «МБТЗ» знаходиться в складному майновому стані, спричиненому пошкодженнями виробничих приміщень та інших споруд підприємства внаслідок обстрілів збройними силами рф. Зазначена обставина підтверджується, зокрема, Висновком про істотну зміну обставин (hardship) від 01.11.2022 №295/07, виданого Регіональною торгово-промисловою палатою Миколаївської області. Такий висновок ДП «МБТЗ» отримувало для продовження строку надання послуг за державним контрактом. У Висновку встановлюються обставини, що підтверджують складний майновий стан ДП «МБТЗ», у зв`язку з чим відповідач просить прийняти зазначений Висновок та врахувати його при вирішенні питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

ДП «МБТЗ» також зазначає щодо пропущення позивачем строку позовної давності в зв`язку з тим, що рішення суду від 25.07.2016 у справі 915/330/15, на яке позивач посилається як підставу виникнення зобов`язань за статтею 625 ЦК України, набрало законної сили 09.08.2016. Отже, на думку відповідача, право вимоги за грошовим зобов`язанням, що існувало на той час, завершилось через три роки з дня набрання законної сили зазначеним рішенням суду, а саме 09.08.2019.

На підставі викладеного, відповідач просить суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності та відмовити у позові.

Супровідним листом від 18.01.2023 відповідач просить суд долучити до матеріалів справи, як додаток до уточнення до відзиву, документи, що свідчать про складний майновий стан ДП «МБТЗ».

Судове засідання для розгляду справи, призначене на 25 січня 2023 року о 12:00, не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 25.01.2023 судове засідання для розгляду справи призначено на 24 лютого 2023 року о 11:30 год.

24.02.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 17 березня 2023 року о 12:00 год.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.

У судовому засіданні прокурор та представники учасників справи підтримали правові позиції, викладені у заявах по суті справи.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

09 грудня 2014 року між Міністерством оборони України(далі замовник, позивач) та державним підприємством «Миколаївський бронетанковий завод» (далі виконавець, ДП «МБТЗ», відповідач) укладено Договір №294/14/108 про закупівлю послуг за державні кошти (далі Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався у 2014 році надати замовнику послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (заводський ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР -70) за номенклатурою, у кількості, терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до Договору), а замовник зобов`язується прийняти і оплатити ці послуги (п. 1.1. Договору).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 915/330/15 задоволено позов заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний концерн «Укроборонпром», про стягнення грошових коштів у сумі 12 446 138,43 грн - попередня оплата за Договором №294/14/108 від 09.12.2014.

Вказане рішення набрало законної сили 09.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2016 у справі №915/330/15 задоволено заяву Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод № 1809 від 12.08.2016. Суд постановив: розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 915/330/15 строком на 25 місяців згідно з наступним графіком:

1) до 30.09.2016 52737 грн. 88 коп.

2) до 30.10.2016 52737 грн. 88 коп.

3) до 30.11.2016 52737 грн. 88 коп.

4) до 30.12.2016 52737 грн. 88 коп.

5) до 30.01.2017 52737 грн. 88 коп.

6) до 28.02.2017 52737 грн. 88 коп.

7) до 30.03.2017 52737 грн. 88 коп.

8) до 30.04.2017 52737 грн. 88 коп.

9) до 30.05.2017 52737 грн. 88 коп.

10) до 30.06.2017 52737 грн. 88 коп.

11) до 30.07.2017 52737 грн. 88 коп.

12) до 30.08.2017 52737 грн. 88 коп.

13) до 30.09.2017 52737 грн. 88 коп.

14) до 30.10.2017 52737 грн. 88 коп.

15) до 30.11.2017 52737 грн. 88 коп.

16) до 30.12.2017 52737 грн. 88 коп.

17) до 30.01.2018 52737 грн. 88 коп.

18) до 28.02.2018 52737 грн. 88 коп.

19) до 30.03.2018 52737 грн. 88 коп.

20) до 30.04.2018 52737 грн. 88 коп.

21) до 30.05.2018 52737 грн. 88 коп.

22) до 30.06.2018 52737 грн. 88 коп.

23) до 30.07.2018 52737 грн. 88 коп.

24) до 30.08.2018 52737 грн. 88 коп.

25) до 30.09.2018 11127691 грн. 43 коп.

Всього: 12393400 грн. 55 коп.

Зазначена ухвала набрала законної сили 08.09.2016.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.08.2018 у справі №915/330/15 задоволено заяву державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод. Судом постановлено розстрочити виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016 у справі № 915/330/15, і стягнення з державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод, вул. 1-а Слобідська, 120, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код 07856371, на користь Міністерства оборони України, пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022, заборгованості за договором від 09.12.2014 № 294/14/108 у сумі 11127691 (одинадцять мільйонів сто двадцять сім тисяч шістсот дев`яносто одна) грн. 43 коп. здійснювати частинами, починаючи з вересня 2018 року, за наступним графіком:

до 30-го вересня 2018 року 100000 грн.;

до 30-го жовтня 2018 року 100000 грн.;

до 30-го листопада 2018 року 100000 грн.;

до 30-го грудня 2018 року 100000 грн.;

до 30-го січня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го лютого 2019 року 100000 грн.;

до 30-го березня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го квітня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го травня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го червня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го липня 2019 року 100000 грн.;

до 30-го серпня 2019 року 10027691 грн. 43 коп.

Зазначена ухвала набрала законної сили 08.08.2016.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 у справі №915/330/15 затверджено мирову угоду, укладену між Міністерством оборони України та ДП «МБТЗ», відповідно до якої ДП «МБТЗ» має надати послуги у вигляді ремонтних робіт в рахунок погашення заборгованості, визначеної рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.07.2016.

Згідно з платіжним дорученням № 24 від 08.01.2020 ДП «МБТЗ» сплачено на користь Міністерства оборони України 10 327 691,43 грн.

Як витікає з наведеного, господарським судом у справі №915/330/15 встановлено існування обов`язку відповідача сплатити позивачеві суму попередньої оплати за Договором №294/14/108 про закупівлю послуг за державні кошти від 09.12.2014 в розмірі 12446138,43 грн.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних збитків нарахованих у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за рішенням суду та знеціненням грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Надаючи оцінку доводам прокурора, господарським судом в першу чергу враховується, що зобов`язання, яке існує у відповідача за договором є грошовим зобов`язанням.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто, правовідношення, в якому у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Оцінюючи доводи сторін, які стосуються обставин, пов`язаних з обґрунтованістю заявлених до стягнення сум, зокрема, постановленням Господарським судом Миколаївської області ухвал про розстрочення виконання рішення суду у справі №915/330/15 та затвердженням в цій справі мирової угоди, господарський суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

У відповідності до ч. 5 наведеної статті, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Вирішення судом по суті майнового спору про стягнення заборгованості, який витікає з встановленого факту порушення цивільного зобов`язання, цього зобов`язання не припиняє.

Рішення суду про стягнення заборгованості, не змінює змісту відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання (висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).

До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

Розстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов`язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов`язання, зокрема шляхом сплати сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Одним зі способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав та обов`язків сторін щодо предмета позову. Право сторін на укладання мирової угоди встановлено ГПК України.

За приписами частини 192 ГПК України (у редакції, станом на момент затвердження мирової угоди у справі №915/330/15) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення (висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20).

Отже, на відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; і припиняє тільки процесуально-правові відносини сторін.

Умови мирової угоди не припиняють та не змінюють цивільного зобов`язання, яке виникло між сторонами правочину.

Таким чином, зобов`язання відповідача сплатити суму попередньої оплати за Договором №294/14/108 про закупівлю послуг за державні кошти від 09.12.2014 існувало і на період виконання сторонами домовленостей, які витікали з затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.06.2019 мирової угоди у справі №915/330/15 і на період розстрочення виконання рішення суду.

З наведених міркувань витікає, що посилання відповідача на зазначені обставини є необґрунтованими. Натомість позовні вимоги прокурора щодо наявності у відповідача обов`язку сплатити суму боргу за весь період прострочення є такими, що відповідають положенням чинного законодавства.

Разом з тим, при встановленні змісту вимог, які підлягають стягненню з відповідача, господарським судом враховуються такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Частина друга статті 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, у пункті 7.2. Договору від 09.12.2014 сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі нуля відсотків річних.

Враховуючи, що диспозиція норми ст. 625 ЦК України надає право сторонам врегулювати розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання; укладаючи договір, сторони реалізували свій спільний намір щодо обсягу відповідальності за невиконання умов договору шляхом встановлення розміру процентів, відмінного від передбаченого статтею 625 ЦК України; про недійсність договору в цій частині сторонами не заявлено, в господарського суду відсутні підстави для визнання такими, що відповідають обставинам справи позовних вимог прокурора в частині стягнення з відповідача сум трьох відсотків річних.

Отже, до складу сум, що підлягають стягненню за позовом прокурора в цій справі мають входити тільки суми інфляційного збільшення за період прострочення.

Разом з тим, враховуючи, що відповідачем в цьому спорі подано заяву про застосування строків позовної давності, господарський суд вважає за необхідне навести такі міркування.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу) (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц)

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відтак, господарський суд вважає, що з відповідача має бути стягнуто суми інфляційних витрат за період з листопада 2018 року (позов до суду подано 26.10.2021) по грудень 2019 року включно, що за розрахунком суду становить 656279,38 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд зазначає, що наведеними вище міркування судом безпосередньо дано відповідь на всі поставлені сторонами питання. Необґрунтованість доводів, заперечень та заяв, які не було прямо наведено в мотивувальній частині, зокрема, щодо зменшення розміру процентів та інше є такими, що спростовуються наведеним вище або не підлягають окремому визначенню, враховуючи наслідки часткового задоволення позову.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача 9844,19 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) інфляційні втрати у розмірі 656279,38 грн.

3. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський бронетанковий завод (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120, код ЄДРПОУ 07856371) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул.. Пироговська, 11, код ЄДРПОУ 38296363, МФО 820172, ДКСУ, м. Києв, р/р UA208201720343170001000082762) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9844,19 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

7. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

особа, яка звернулась за захистом інтересів держави: Керівник Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері південного регіону (54005, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 18а)

в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6),

відповідач: Державне підприємство Миколаївський бронетанковий завод (54017, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 120),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державний концерн "Укроборонпром" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 37854297).

Повний текст судового рішення складено і підписано 22.03.2023.

Суддя В.О.Ржепецький