Рішення № 109742596, 22.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.03.2023Справа № 910/13866/22За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

про стягнення 26312,84 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 26312,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст.27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 19.12.2022 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

03.01.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 19.12.2022.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі № 910/13866/22, вирішено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105493346713 отримав ухвалу суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі 20.01.2023 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі № 910/13866/22.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З постанови Голосіївського районного суду м. Києва справа № 752/25097/21 від 15.11.2021 року вбачається, що 01.10.2021 приблизно о 09:00 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Volkswagen", д.р.н НОМЕР_1 у м. Києві по пров. Коломийському виїхав на смугу зустрічного руху та вчинив зіткнення з автомобілем "Nissan", д.р.н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушил п. "б" п. 2.3, п. 11.4 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Згідно із матеріалами справи, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", д.р.н НОМЕР_1 була застрахована ОСОБА_1 (страхувальник) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 204206948, строк дії договору з 27.05.2021 по 26.05.2022 включно, страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн.. франшиза - 2600,00 грн.

У зв`язку з цим, у порядку Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до позивача з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та з заявою про страхове відшкодування звернувся власник пошкодженого автомобіля "Nissan", д.р.н НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Відповідно до аварійного сертифікату № 17-D/97/4 з розрахунку вартості матеріального збитку завданого транспортного засобу "Nissan", д.р.н НОМЕР_2 від 18.10.2021 вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля "Nissan", д.р.н НОМЕР_2 становить 35284,50 грн без ПДВ.

Згідно з страховим актом № ЦВ/21/5880 від 06.01.2022 та розрахунку до нього позивач вирішив виплатити (по договору страхування № 204206948, дата події 01.10.2021) страхове відшкодування в розмірі 34004,50 грн (35284,50 (розмір матеріального збитку)+1320,00 (вартість евакуації ТЗ) - 2600,00 (франшиза).

06.01.2022 позивачем здійснено виплату ОСОБА_2 в розмірі 34004,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №26109 від 06.01.2022.

Водночас станом на дату ДТП (01.10.2021), цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", д.р.н НОМЕР_1 була застрахована також Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" згідно із полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР204190688, страхова сума за шкоду заподіяну майну - 130000,00 грн.. франшиза - 0,00 грн.

У зв`язку з вищезазначеним позивач керуючись Порядком виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого протоколом Президії МТСУ від 26.02.2020 №464/2020, звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" з заявою на виплату страхового відшкодування № 03/382 від 04.02.2022

Проте, будь-якої відповіді чи коштів від відповідача не надходило.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п.20-1.1 ст.20-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Відповідно до п.17.3 ст.17 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Поряд із цим у відповідності до п.14.2 ст.14 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", згідно яких страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

З урахуванням наведених вище приписів п.14.2. ст.14, п.17.3. ст.17, п.20-1.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом "Volkswagen", д.р.н НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у відповідача (ПрАТ "СК "Еталон") на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР204190688 та у позивача на підставі Полісу № 204206948, суд дійшов висновку, що особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договорами обов`язкового страхування цивільної відповідальності, є позивач та відповідач.

У відповідності до ст.540 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Також згідно з п.2.1 затвердженого протоколом Президії МТСБУ від 26.02.20 №464/2020 "Порядок виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Порядок), наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиний централізованій базі даних МТСБУ про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов`язання при укладення внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.

Вказаний Порядок є обов`язковим для виконання усіма членами МТСБУ і поширюється на врегулювання страхових випадків, інформація про настання яких отримана членами МТСБУ після 01 березня 2020 року.

Відповідно до п. 3.1 Порядку страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним Внутрішнім договором страхування, зобов`язаний (не залежно від наявності інших Внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого транспортного засобу, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом 1961 заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Згідно з п.3.2 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома Внутрішніми договори страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:

а) невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;

б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об`єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);

в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші Внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за три робочі днів до дати її проведення.

Пунктом 4.1 Порядку передбачено, що відповідальним за прийняття рішення за заявою про страхове відшкодування, визначення розміру та виплати страхового відшкодування є страховик, який отримав зазначену заяву.

Відповідно до п.5.1 Порядку страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу Внутрішні договори страхування.

Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків.

Заява про страхове відшкодування та додатки до неї мають відповідати вимогам, передбачених статтею 35 Закону 1961. До зазначеної заяви мають також додаватися докази настання страхового випадку, документи на підставі яких визначеного розмір шкоди і факт проведення страхового відшкодування заявником. У разі якщо заявник не погодив з усіма іншими страховиками розмір шкоди, то до заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням транспортного засобу, обов`язково долучається звіт про оцінку або висновок автотоварознавчого дослідження.

Згідно з п.5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші Внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов`язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) у залежності від розміру шкоди за формулами:

а) якщо визначений розмір шкоди є у межах страхової суми за відповідний тип шкоди за будь-яким із Внутрішніх договорів страхування:

Ск = Св/Кс - Ф;

б) якщо розмір шкоди перевищує розмір страхової суми за відповідний тип шкоди за будь-яким із Внутрішніх договорів страхування, але не більший за сукупний розмір страхової суми за відповідний тип шкоди за усіма Внутрішніми договорами страхування:

Ск = (Св/Кс) - (Сш-Св)/Кс - Ф,

Де

Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика;

Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування;

Кс - кількість страховиків, які застрахували один об`єкт, на дату страхового випадку;

Сш - розмір шкоди, заподіяної внаслідок страхового випадку;

Ф- розмір франшизи, визначений страховиком до якого заявником подана заява про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 5.3 Порядку, страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті.

Таким чином, сума страхового відшкодування становить 17002,25 грн. (34004,50 грн. (виплачена сума)/2).

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 17002,25 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5287,00 грн за період з 23.02.2022 по 06.12.2022.

Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.3 Порядку, страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, зобов`язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті.

Як встановлено судом, заява на виплату страхового відшкодування була отримана відповідачем 07.02.2022, а отже зобов`язання мало бути виконаним у строк до 22.02.2022. Відповідач прострочив сплату страхового відшкодування з 23.02.2022.

Оскільки відповідачем не було виплачено страхове відшкодування за Полісом №ЕР204190688, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач не врахував приписи ст. 232 ГК України та здійснив нарахування пені понад шестимісячний строк, встановлений законодавством.

Суд перерахував суму пені за період з 23.02.2022 по 23.08.2022 з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України. Згідно перерахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2841,47 грн.

З огляду на зазначене позовні вимоги в частині стягненню пені задовольняються частково в сумі, визначеній судом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" інфляційних втрат у розмірі 3119,07 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 2181,51 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 401,07 грн за період з 23.02.2022 по 06.12.2022 та втрат від інфляції у розмірі 3622,52 грн за період з березня по жовтень 2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) та втрат від інфляції не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок позивача та вважає його обгрунтованим та арифметично вірним, суми втрат від інфляції у розмірі 3622,52 грн та 3% річних у розмірі 401,07 грн такими, що підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, обставини зазначені позивачем у позовній заяві та підтверджені матеріалами справи, відповідач не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів. Відповідач не скористався наданим йому правом на подачу відзиву та доказів у спростування обставин щодо наявності підстав для стягнення з нього страхового відшкодування, пені, втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б 2 під`їзд, ідентифікаційний код 20080515) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) страхове відшкодування у розмірі 17002 (сімнадцять тисяч дві) грн 25 коп., пеню у розмірі 2841 (дві тисячі вісімсот сорок одну) грн 47 коп., 3% річних у розмірі 401 (чотириста одну) грн 07 коп., втрати від інфляції у розмірі 3622 (три тисячі шістсот двадцять дві) грн 52 коп., та судовий збір у розмірі 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн. 41 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2445,53 грн - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко