Ухвала суду № 109742395, 16.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.03.2023Справа № 910/2577/23

За позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Еверест"до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"про скасування державної реєстрації прав власності Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Тетеря І.А.від відповідача:Маркова Т.Л.вільний слухачКлименко О.А.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2577/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕВЕРЕСТ" (далі також - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "КИЇВМІСЬКБУД" (далі також - відповідач) відповідно до якого позивач просить:

- скасувати державну реєстрації права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674324480000): квартира 1, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48816974; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:06:20 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674327180000): квартира 2, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817053; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:18:06 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674329780000): квартира 3, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817119; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:47:54 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674331480000): квартира 178, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817166; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:58:37).

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 174 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Разом із позовною заявою позивачами подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії й приймати рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ухвали від 27.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.03.2023. Заяву про забезпечення позову також вирішено розглядати в судовому засіданні за участі представників сторін.

До початку підготовчого засідання від сторін надійшли наступні заяви та клопотання:

від позивача:

- письмові пояснення щодо заходів забезпечення позову;

- клопотання про зобов`язання учасника справи надати відповіді в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

від відповідача:

- відзив на позов та відповіді на питання позивача в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України);

- письмові пояснення щодо заяви про забезпечення позову.

Безпосередньо в підготовчому засіданні 16.03.2023 представники сторін надали усні пояснення щодо заяви про забезпечення позову.

За результатами розгляду заяви про забезпечення зроблено наступні висновки.

Положеннями ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) передбачено, що заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 5 ст. 140 ГПК України).

При розгляді заяви взято до уваги, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявники звертаються до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами статей 73, 74, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На обґрунтування заяви про забезпечення позивач посилається, зокрема, на таке:

- у випадку, якщо на дату скасування державної реєстрації прав власності відповідача на спірні квартири буде проведена державна реєстрація цього права за іншою особою (в результаті відчуження спірних квартир відповідачем), поновлення порушених прав, за яким звернулося ОСББ "Еверест" не відбудеться допоки подальша державна реєстрація прав не буде скасована у встановленому законом порядку;

- наявність доказів щодо наміру особи відчужити спірне майно не є вирішальною при розгляді питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту;

- поведінка представника відповідача, яка описана в заяві свідка ОСОБА_1 , полягає в прискоренні зустрічі з Головою ОСББ "Еверест" та повідомленні про можливий продаж спірних квартир;

- накладення арешту застосується виключно з метою забезпечення можливості виконання завдань господарського судочинства під час розгляду справу, а отже, такі дії не порушують прав власника майна чи третіх осіб.

Суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Позивач має право на превентивний захист судом свого права у випадку, коли ще немає порушення, однак є підстави передбачити можливість такого порушення. Однією з форм такого превентивного судового захисту, по суті, і є заходи забезпечення ефективності судового рішення.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Оскільки у даному випадку ОСББ "Еверест" звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається з доводів відповідача, обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання на потенційну неможливість ускладнення виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Більше того, як встановлено судом, зі змісту заяви реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачем можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається. До матеріалів справи не долучено доказів, які б підтверджували конкретні дії відповідача з відчужування саме спірних приміщень. Доводи позивача, якими мотивовано заяву про забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях.

На підтвердження своїх доводів позивач долучив заяву свідка ОСОБА_1 - Голови ОСББ "Еверест", в якій наголошено, що представник відповідача повідомляв Мамедову Г.О. про намір відчуження спірних квартир.

Відповідно до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Положеннями статті 89 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Однак, суд не вбачає наявності підстав для виклику свідка в судове засідання для допиту.

Наразі, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову суд не має можливості повною мірою оцінити та обґрунтувати дійсну наявність порушених прав позивача зі сторони відповідача.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору.

В контексті викладеного, позивачем не надано доказів, а судом не встановлено обставин, які свідчать про наявність потенційних труднощів у подальшому виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 січня 2020 року в справі № 922/2163/17.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, оскільки зі змісту заяв реальної загрози невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається, то у суду відсутні підстави для задоволення заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест" про забезпечення позову.

Керуючись приписами ст. ст. 120, 138, 140, 219, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку " Еверест" про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано - 21.03.2023

Суддя Ю.О.Підченко