Рішення № 10973970, 27.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

27.08.2010 р.                                                             Справа № 19/49

За позовом Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Маріам”, смт. Вишково Хустського району

про стягнення 8 758 грн. 38 коп., в тому числі 8 073 грн. 02 коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, 547 грн. 06 коп. пені, 82 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 55 грн. 37 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача –

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством Енергопостачальною компанією „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Маріам”, смт. Вишково Хустського району про стягнення 12 058 грн. 38 коп., в тому числі 11 373 грн. 02 коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, 547 грн. 06 коп. пені, 82 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 55 грн. 37 коп. три проценти річних. Представником позивача в судовому засіданні 16.07.2010 року подано заяву № 6-5-214 від 16.07.2010 року в порядку ст. 22 ГПК України про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 8 758 грн. 38 коп., в тому числі 8 073 грн. 02 коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, 547 грн. 06 коп. пені, 82 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 55 грн. 37 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

Позивач просить задоволити позовні вимоги з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, обґрунтовуючи їх доданими до матеріалів справи документальним доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору про постачання електричної енергії № Р06/15-0366 від 02.04.2007 року, а саме повністю не оплатив за спожиту реактивну електроенергію за період з січня по червень 2010 року включно в розмірі 8 073 грн. 02 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 05.07.2010 року, 16.07.2010 року та 13.08.2010 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 3613548 від 08.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 22.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 18.08.2010 року), у судові засідання 16.07.2010 року та 27.08.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Постановою Національної комісії з питань регулювання енергетики України „Про затвердження Правил користування електричною енергією” № 28 від 31.07.1996 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року № 417/1442 (з наступними змінами та доповненнями) визначені взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією, споживання електричної енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Між Відкритим акціонерним товариством енергопостачальною компанією „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород – Оноківці та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Маріам”, смт. Вишково Хустського району 02.04.2007 року був укладений договір про постачання електричної енергії № Р06/15-0366. Згідно умов договору постачальник (позивач) бере на себе зобов’язання продавати електричну енергію споживачу (відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) з приєднаною потужністю 250 кВт, а споживач (відповідач) зобов’язується оплачувати постачальнику (позивачу) вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього, які є його невід’ємною частиною.

Згідно підпункту 2.3.3. зазначеного договору споживач (відповідач) зобов’язався, зокрема, оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку 7 „Порядок розрахунків” та Додатку 8 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.

Пунктом 7 додатку № 7 до договору про постачання електроенергії № Р06/15-0366 від 02.04.2007 року передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі 90 % вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період 8-го числа календарного місяця та другий платіж – повний розрахунок за спожиту електроенергію в розрахунковому періоді яким є згідно підписаного споживачем або обома сторонами, „Акту про використану електричну енергію”, 17-го числа розрахункового місяця на протязі не більше 5-ти операційних банківських днів, рахуючи від дати отримання рахунку.

Згідно вищевказаного пункту додатку № 7 до договору, постачальником електричної енергії (позивачем) виписано Товариству з обмеженою відповідальністю „Фірма Маріам”, рахунки на оплату поставленої активної електроенергії. Із фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору № Р06/15-0366 від 02.04.2007 року відповідачем за період з січня по червень 2010 року включно спожито реактивну електроенергію на загальну суму 14 066 грн. 79 коп., що підтверджено копіями виставлених відповідачу до оплати місячних рахунків. Згідно поданого розрахунку, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати електроенергії станом на день розгляду спору утворився борг в розмірі 8 073 грн. 02 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново –господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленої йому реактивної електроенергії в розмірі 8073 грн. 02 коп., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 01.07.2010 року підписаним обома сторонами станом на 01.07.2010 року (арк. спр. № 56). Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за спожиту реактивну електроенергію в розмірі 8 073 грн. 02 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання електричної енергії. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданої електричної енергії є безспірним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 8 073 грн. 02 коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію.

Пунктом 4.2.1. договору передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком (Додаток № 7 „Порядок розрахунків”), споживач (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) пеню за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахована позивачем пеня, визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР складає 547 грн. 06 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму

боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки,

складає 82 грн. 93 коп., три проценти річних – 55 грн. 37 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 120 грн. 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 549, 526, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193, ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма Маріам”, Хустський район, смт. Вишково, вул. Шаянська, 1 (код ЄДРПОУ 22087941) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Закарпаттяобленерго”, м. Ужгород — Оноківці, вул. Головна, 57 (код ЄДРПОУ 00131529) суму 8758 (Вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім гривень) грн. 38 коп., в тому числі 8 073 (Вісім тисяч сімдесят три гривень) грн. 02 коп. заборгованості за спожиту реактивну електроенергію, 547 (П’ятсот сорок сім гривень) грн. 06 коп. пені, 82 (Вісімдесят дві гривень) грн. 93 коп. інфляційних нарахувань та 55 (П’ятдесят п’ять гривень) грн. 37 коп. три проценти річних, а також суму 120 (Сто двадцять гривень) грн. 58 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.