Рішення № 10973968, 26.08.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

26.08.2010 р.                                                             Справа № 19/58

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Скілур”, м. Ужгород

про стягнення 2 310 грн. 31 коп., в тому числі 2 050 грн. 08 коп. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 71 грн. 39 коп. пені, 144 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 44 грн. 21 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача –

Відповідача –

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” заявлено позов в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород до відповідача Закритого акціонерного товариства „Скілур”, м. Ужгород про стягнення 2 310 грн. 31 коп., в тому числі 2 050 грн. 08 коп. заборгованості за телекомунікаційні послуги, 71 грн. 39 коп. пені, 144 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 44 грн. 21 коп. три проценти річних.

Позивач просить задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови топового договору про надання послуг електрозв’язку № 673 від 02.03.2005 року, а саме повністю не оплатив телекомунікаційні послуги в розмірі 2 050 грн. 08 коп.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 09.07.2010 року, 21.07.2010 року та 13.08.2010 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням; повідомлення – судова повістка № 03637293 від 13.07.2010 року, повідомлення – судова повістка б/н від 24.07.2010 року та повідомлення –судова повістка б/н від 18.08.2010 року), у судові засідання 21.07.2010 року та 26.08.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи,

суд встановив:

Між сторонами спору 02.03.2005 року був укладений типовий договір № 673 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до якого підприємство зв’язку (позивач) взяло на себе зобов’язання надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до даного договору. Відповідно до розділу 4 договору сторони встановили, що послуги, які надаються підприємством зв’язку (позивачем), оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Пунктом 4.2. договору зазначено, що споживач (відповідач) сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою системою оплати з поданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 –го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. договору). У разі застосування авансової системи оплати споживач (відповідач) для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 – го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов’язань по наданню послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18.11.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є

юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання послуг електрозв’язку. Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг електрозв’язку є безспірним.

Відповідно до типового договору про надання послуг електрозв’язку № 673 від 02.03.2005 року та рахунків за телекомунікаційні послуги № 1.2009.441 за січень 2009 року, № 2.2009.441 за лютий 2009 року, № 3.2009.441 за березень 2009 року, № 4.2009.441 за квітень 2009 року, № 5.2009.441 за травень 2009 року, № 6.2009.441 за червень 2009 року, № 7.2009.441 за липень 2009 року, № 8.2009.441 за серпень 2009 року, № 9.2009.441 за вересень 2009 року, № 10.2009.441 за жовтень 2009 року, № 11.2009.441 за листопад 2009 року, № 12.2009.441 за грудень 2009 року, № 1.2010.441 за січень 2010 року, № 2.2010.441 за лютий 2010 року, № 3.2010.441 за березень 2010 року, № 4.2010.441 за квітень 2010 року та № 5.2010.441 за травень 2010 року, за період з січня 2009 року по травень 2010 року включно позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 3443 грн. 88 коп. Однак, за надані телекомунікаційні послуги відповідач розрахувався частково.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 14.05.2010 року на адресу відповідача була надіслана претензія № 653/г від 14.05.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за послуги електрозв’язку, однак відповідач на дану претензію не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість наданих йому телекомунікаційних послуг в розмірі 2 050 грн. 08 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за телекомунікаційні послуги в розмірі 2 050 грн. 08 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 2 050 грн. 08 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 71 грн. 39 коп.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 –го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг

у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, визначена відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України

„Про телекомунікації” від 18.11.2003 року з врахуванням обмеження її розміру однією обліковою ставкою НБУ та терміну її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 71 грн. 39 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки, складає 144 грн. 63 коп., три проценти річних – 44 грн. 21 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Скілур”, м. Ужгород, вул. Собранецька, 60 (код ЄДРПОУ 31962854) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРПОУ 25438186) суму 2 310 (Дві тисячі триста десять гривень) грн. 31 коп., в тому числі 2050 (Дві тисячі п’ятдесят гривень) грн. 08 коп. основного боргу за телекомунікаційні послуги, 71 (Сімдесят один гривень) грн. 39 коп. пені, 144 (Сто сорок чотири гривень) грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та

44 (Сорок чотири гривень) грн. 21 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.