Рішення № 10973825, 26.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.08.10 р.                     Справа № 38/156                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. у сумі 38 757,29грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 5 972,05грн., 3% річних у розмірі 802,53грн., індексу інфляції у розмірі 2061,75грн., пені у розмірі 3595,41грн.

за участю представників:

від позивача: Любкіна В.С.- за дов. №49-10”Д” від 30.12.2009р.

від відповідача: Колбіна Г.В. - за дов. №юр/984 від 12.04.2010р.

У судовому засіданні оголошувалася

                                                                       перерва з 10.08.2010р. по 26.08.2010р.

                                                                       згідно ст. 77 ГПК України

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. у сумі 38 757,29грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 5 972,05грн., 3% річних у розмірі 504,74грн., індексу інфляції у розмірі 2 497,36грн., пені у розмірі 3 449,08грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №8/37 від 16.10.2006р. з додатками; протокол розбіжностей до договору, додаток №5 до договору №8/37 від 16.10.2006р., акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за жовтень, грудень 2009р.; січень 2010р., рахунки №8/05 за жовтень, грудень 2009р.; січень 2010р., розрахунок суми боргу, невиконання відповідачем договірних зобов’язань.

У відзиві на позовну заяву №юр/2142 від 10.08.2010р. відповідач визнає позов частково, та підтвердив наявність боргу у розмірі 38 757,29грн.- заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р., 2998,75грн. – заборгованість за реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р.

Заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 2 973,30грн. за січень 2010р. оплачена відповідачем 30.06.2010р.

У відзиві відповідач посилаючись на скрутне фінансове становище, просить суд відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 504,74грн., інфляційних у сумі 2 497,36грн., зменшити розмір пені на 50%. Крім того, відповідач просить суд розстрочити суму боргу на 12 місяців від дня винесення рішення. Відзив судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду баланс станом на 01.07.2010р.

Відзив та додані до нього документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.

10.08.2010р. позивач надав суду заперечення №03юр-10315/10, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пені та відмовити у задоволенні клопотання щодо розстрочки виконання рішення.

Заперечення та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

20.08.2010р. позивач надав суду заяву №03юр-10493/10, в якій зазначив, що в порядку ст.22 ГПК України зменшує позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань за час прострочення та збільшує у частині стягнення пені, 3% річних.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. у сумі 38 757,29грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 5 972,05грн., 3% річних у розмірі 802,53грн., індексу інфляції у розмірі 2 061,75грн., пені у розмірі 3 595,41грн.

Заява судом розглянута, прийнята та залучена до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №8/37 від 16.10.2006р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками до нього.

Відповідно до п. 1 Договору, Постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 528,7кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Облік електричної енергії та порядок розрахунків сторони узгодили у розділі 7 договору та в додатку №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” до договору.

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватися протягом не більше 5 календарних днів (п. 3 Додатку № 5 до договору).

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4–2.3.5 цього Договору з порушенням термінів, визначених додатком №5 „Порядок розрахунків за електроенергію”, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.8 Додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію”, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

Згідно п.9.5 договору, договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Додатковою угодою №101-09 до договору №8/37 від 16.10.2006р. сторони змінили номер договору про постачання електричної енергії з №8/37 на №8.

Додаткова угода є невід’ємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Позивач належним чином виконав свої зобов’язання за договором, постачав Споживачу електричну енергію, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р.

Акти прийняття-передавання електроенергії були підписані сторонами без будь-яких зауважень та скріплені печатками підприємств.

Виставлені рахунки за активну та реактивну електроенергію №8/05 за жовтень, грудень 2009р., січень 2010р. були отримані уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідна відмітка про отримання на цих рахунках.

Відповідач свого обов’язку з повної та своєчасної сплати отриманої електричної енергії у встановлені строки не виконав, чим порушив умови договору.

У відзиві на позов відповідач визнав наявність заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію за період жовтень, грудень 2009р., січень 2010р. в розмірі 41 756,04грн. з яких: 38 757,29грн. – заборгованість за активну електроенергію за грудень 2009р., 2 998,75грн.- заборгованість за реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р.

Заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 2 973,30грн. за січень 2010р. відповідачем оплачена 30.06.2010р.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту ПКЕЕ), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №8 від 16.10.2006р. (з додатками), згідно з яким Постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 528,7кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Підпунктами 2, 8 п. 8.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі – Правила), закріплено, постачальник електроенергії наділений правом своєчасно отримувати від споживача оплату за електроенергію згідно умов договору та діючого законодавства.

Відповідно до п.7 додатку №5 до Договору остаточний розрахунок споживач здійснює протягом не 5 банківських днів з дня отримання рахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу у грудні 2009р. активну електроенергію на суму 38 757,29грн.; у жовтні 2009р, у грудні 2009р. та січні 2010р. реактивну електроенергію на суму 5 972,05грн., що підтверджено актами прийому-передачі електроенергії за вказаний період.

Рахунки на оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію №8/05 за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. були вручені представнику відповідача для оплати, 27.10.2009р., 28.12.2009р. та 26.01.2010р. відповідно, про що свідчать підпис уповноважених осіб відповідача на них.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України, ПКЕЕ відповідач зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати отриманої в жовтні, грудні 2009р. та січні 2010р. активної та реактивної електричної енергії у встановлені строки не виконав.

10.08.2010р. у відзиві на позов відповідач повідомив суду, що заборгованість по реактивній електроенергії у розмірі 2 973,30грн. за січень 2010р. оплачена останнім 30.06.2010р.

Розглянув матеріали справи, додатково представлені відповідачем документи, суд встановив, що відповідачем 30.06.2010р. було сплачено вартість спожитої реактивної електроенергії в сумі 2 973,30грн. за січень 2010р.

Положеннями пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадку відсутності предмету спору, господарський суд повинен припинити провадження по справі.

За таких обставин, оскільки відповідач погасив суму заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 2 973,30грн. за січень 2010р., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що внаслідок неповної та несвоєчасної оплати відповідачем електричної енергії, що була поставлена за Договором №8 від 16.10.2006р., з боку відповідача виникла заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період грудень 2009р. у сумі 38 757,29грн. та за спожиту реактивну електричну енергію за період жовтень, грудень 2009р. у сумі 2998,75грн.

На момент прийняття рішення по справі відповідач заборгованість в сумі 38 757,29грн. (актив) та в сумі 2 998,75грн. (реактив) не погасив, тому зазначені суми підлягають стягненню з останнього на користь позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач, з урахуванням заяви від 20.08.2010р., просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 802,53грн. та інфляційні в сумі 2061,75грн.

Перевіривши розрахунок щодо нарахованих 3% річних суд дійшов висновку, що розмір річних складає 790,07грн., оскільки позивачем не вірно визначений період нарахування річних на заборгованість по реактивній електричній енергії за січень 2010р.

Таким чином, вимоги позивача в цій частині суд задовольняє частково в розмірі 790,07грн.

Перевіривши розрахунок щодо інфляційних суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 2 061,75грн.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.8 Додатку №5 до договору „Порядок розрахунків за електроенергію”, у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 3 595,41грн за несвоєчасне виконання зобов’язань застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, що не суперечить чинному законодавству та умовам договору.

Під час перевірки нарахування пені, судом встановлено, що позивачем не вірно визначений період нарахування пені на заборгованість по реактивній електричній енергії за січень 2010р.

Здійснивши перевірку нарахування пені відповідно до умов договору, приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, суд приходить до висновку, що розмір пені складає 3538,87грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд зменшити суму пені на 50%, посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства, а також на те, що його підприємство є житлово-комунальним та надає послуги переважно населенню.

В судовому засіданні 26.08.2010р. оговорено клопотання відповідача стосовно зменшення суми пені на 50%. В обґрунтування клопотання відповідач надав суду баланс на 01.07.2010р. Позивач заперечив проти зменшення розміру стягуваної пені.

У відповідності до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Згідно ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов’язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача щодо зменшення суми пені з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, підлягає задоволенню частково. Суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20%.

Таким чином, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2 831,10грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд розстрочити виконання рішення на 12 місяців посилаючись на тяжкий фінансовий стан підприємства.

Відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючі рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розстрочення виконання рішення може надаватися лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк.

Розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

При розстрочці виконання рішення для позивача можуть наступити негативні наслідки, оскільки розстрочка суттєво зачіпає інтереси позивача, віддаляючи реальне виконання.

Приймаючи до уваги матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність інфляційних процесів в економіці держави суд відмовляє відповідачу у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст. ст. 256, 257, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 233, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка, Донецька область до Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. у сумі 38 757,29грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. у сумі 5 972,05грн., 3% річних у розмірі 802,53грн., індексу інфляції у розмірі 2 061,75грн., пені у розмірі 3595,41грн., задовольнити частково.

Припинити провадження по справі №38/156 у зв’язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення заборгованості за спожиту реактивну електроенергію за січень 2010р. в сумі 2 973,30грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства ”Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 260323051291 в Дон.управлінні ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130915 – заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009р. у розмірі 38 757,29грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 2600713988 в Олександрівському відділенні ДОД ВАТ “Райфайзен Банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 00130915 заборгованість за спожиту реактивну електроенергію за жовтень, грудень 2009р. у розмірі 2 998,75грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26004301571021 в ПІБ м.Добопілля, МФО 334118, ЄДРПОУ 00130915 - 3% річних у розмірі 790,07грн, індекс інфляції у розмірі 2 061,75грн., пені у розмірі 2831,10грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул.Донецька, 38, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна,11, ЄДРПОУ 00131268) на п/р 26001307550283 у філії Центрально-міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 державне мито у розмірі 511,20грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,68грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 26.08.2010р. оголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.08.2010р.

Суддя