Постанова № 10973727, 11.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2010 року 15:21 № 2а-14064/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Сахна Ю.А.;

відповідача: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомУправління у справах захисту прав споживачів у місті Києві

до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Еталон”

простягнення заборгованості На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11червня2010року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13листопада2009року (відповідно до відмітки канцелярії) Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів (далі по тексту позивач, Головне Київське міське УуСЗПС) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Еталон” (далі по тексту відповідач, ЗАТ “СК “Еталон”), в якому просить стягнути добровільно несплачені штрафні санкції у розмірі 1700,0грн. та у розмірі 2550,0грн. на загальну суму штрафних санкцій у розмірі 4250,00грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17листопада2009року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-14064/09/2670 та призначено попереднє судове засідання на 11грудня2009року.

11грудня2009року відкладено попередній розгляд справи на 22січня2010року у звязку з неявкою представників відповідача.

21січня2010року (відповідно до відмітки канцелярії) від позивача надійшло клопотання про його заміну внаслідок реорганізації Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів в Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві на підставі наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 283 від 04серпня2009року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22січня2010року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11березня2010року.

11березня2010року відкладено розгляд справи на 23квітня2010року у звязку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні 23квітня2010року представник відповідача за довіреністю №07/09-599 від 18грудня2009року, виданою ЗАТ “СК “Еталон” на імя ОСОБА_2, заявив клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні по розгляду адміністративної справи №2а-14064/09/2670, у звязку із необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та підготуватися до її розгляду, на підставі чого судом оголошена перерва до 11червня 2010року.

В судовому засіданні 11червня 2010року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання 11 червня 2010 року не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У звязку з незявленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвала про призначення розгляду справи та повістки направлялися відповідачу за адресою, внесеною відповідачем до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

11вересня2008року завідуючим сектору контролю реклами Халько М.Ю. та головним спеціалістом сектору контролю реклами Сахно Ю.А. Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві), при здійсненні державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на відповідній території, оформлено протокол фотофіксації розміщення на рекламній конструкції, що розташована за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 98/2 (ріг вул. Туполєва) зовнішньої реклами страхових послуг Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Еталон” без дозвільної документації на право розміщення зовнішньої реклами та без зазначення номеру ліцензії, дати її видачі та найменування державного органу виконавчої влади, що видав ліцензію, яка підтверджує право на здійснення такого виду діяльності, чим порушено порядок розповсюдження та розміщення реклами і, відповідно, встановлені Законом України “Про рекламу” (тут і далі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення правовідносин) вимоги щодо змісту реклами.

18вересня2008року на підставі протоколу здійснення фотофіксації від 11вересня2008року у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 26травня2004року №693 “Про затвердження Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу”, складено протокол про порушення законодавства про рекламу, а саме: частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу”.

В той же день 18вересня2008року позивач направив на адресу відповідача лист №0311/09279 про розгляд справи за ознаками порушення вимог частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу”. Також, на підставі вищезазначеного виявлення та фіксації фахівцями сектору контролю реклами Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві) порушень частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу”, керуючись частиною другою статті 26 Закону України “Про рекламу” позивач зобовязав відповідача, надати у триденний термін з моменту отримання цього повідомлення інформацію у вигляді: завірених належних чином копій, а саме: свідоцтва про державну реєстрацію, документально підтверджену вартість розповсюдженої реклами (договір, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру, ліцензію на право здійснення страхової діяльності) та пояснення по факту порушення законодавства про рекламу.

Крім того, відповідачу запропоновано направити свого представника для участі у розгляді справи та попереджено про відповідальність за не подання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості реклами та повідомлено про те, що розгляд зазначеної справи відбудеться на четвертій робочий (банківський) день після отримання даного листа за вказаною відповідачем адресою.

Вказаний лист вручений уповноваженій особі відповідача 23вересня2008року, відповідно до підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи №2а-14064/09/2670, відповідач документально підтвердженої інформації про вартість розміщеної зовнішньої реклами за вищезазначеною адресою позивачу не надав, представник відповідача на розгляд справи по даному питанню до позивача не зявився.

17жовтня2008року позивачем винесено рішення про початок розгляду справи за ознаками порушень вимог частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу” відносно ЗАТ “СК “Еталон”.

24жовтня2008року спеціалістом сектору контролю реклами Сахно Ю.А. Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів складено протокол про порушення ЗАТ “СК “Еталон” частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, а саме: на вимогу позивача (лист 18вересня2008року №0311/09279), відповідачем не надано документально підтвердженої інформації щодо вартості зовнішньої реклами розповсюдженої та розміщеної за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 98/2 (ріг вул. Туполєва).

В той же день 24жовтня2008року позивач направив на адресу відповідача лист №0311/10483, в якому повідомив ЗАТ “СК “Еталон”, що факт не виконання останнім вимог щодо наданні інформації стосовно вартості розповсюдженої зовнішньої реклами, необхідної для здійснення позивачем своїх повноважень щодо контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу, свідчить про порушення вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

Крім того, позивач повідомив, що розгляд справи за ознаками порушення частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” відбудеться на наступний робочий (банківський) день після отримання даного листа за вказаною відповідачем адресою і що в разі неприбуття справа буде розглянута за відсутності відповідача.

Вказаний лист вручений уповноваженій особі відповідача 29жовтня2008року, відповідно до підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення.

07листопада2008року позивачем винесено рішення про початок розгляду справи за ознаками порушень ЗАТ “СК “Еталон” вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

14листопада2008року на підставі протоколу засідання стосовно справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу від 13листопада2008року, позивачем винесено рішення № 192 за ознаками порушення вимог частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” про накладання на відповідача за ненадання витребуваної документально підтвердженої інформації щодо вартості розповсюдженої зовнішньої реклами, розміщеної з порушенням вимог частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу” штрафу у розмірі 1700,00грн.

В той же день 14листопада2008року на підставі матеріалів справи та протоколу засідання стосовно справи про порушення відповідачем законодавства про рекламу від 13листопада2008року, позивачем винесено рішення №193 за ознаками порушення вимог частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу” про накладання на відповідача за розміщення зовнішньої реклами страхових послуг ЗАТ “СК “Еталон” за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 98/2 (ріг вул. Туполєва), без оформлення належним чином дозвільної документації та без зазначення номеру ліцензії, дати її видачі та найменування органу, що видав ліцензію штрафу у розмірі 2550,00грн.

Як підтверджується матеріалами справи, рішення від 14листопада2008року №192 та №193 направлені на адресу відповідача супровідним листом від 19листопада2008року №0311/11552, яким зобовязано відповідача в пятиденний термін здійснити сплату штрафу в повному обсязі, про що у дводенний термін після сплати повідомити позивача з наданням оригіналу платіжного доручення.

Вказаний супровідний лист від 19листопада2008року №0311/11552 та додані до нього рішення від 14листопада2008року №192 та №193 вручені уповноваженій особі відповідача 24листопада2008року, відповідно до підпису на повідомленні про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем рішень Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів від 14листопада2008року №192 та №193 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики або в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до Указу Президента України “Про державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики” від 01жовтня2002року №887/2002, Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі - Держспоживстандарт) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Основними завданнями Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, здійснення управління у цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання питань захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 5 пункту 4 Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, затвердженого Указом Президента України “Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики” від 18березня2003року № 225/2003 (надалі Положення) Держспоживстандарт України відповідно до покладених на нього завдань у сфері захисту прав споживачів: здійснює в межах своєї компетенції контроль за додержанням законодавства про рекламу.

Відповідно до підпунктів 1, 12, 14, 18 пункту 5 Положення, Держспоживстандарт України має право: давати субєктам господарської діяльності обов'язкові для виконання приписи, подавати до суду позови стосовно захисту прав споживачів, накладати на суб'єктів господарської діяльності стягнення відповідно до законодавства, одержувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Підпунктом 4 пункту 7 Порядку встановлено, що рішення Держспоживстандарту України та його територіальних органів, прийняті в межах його повноважень, є обовязковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

У пункті 10 Положення зазначено, що Держспоживстандарт України - здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку свої територіальні органи.

Згідно підпункту 1.1. пункту 1 та підпункту 2.2. пункту 2 Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23червня2009року №229 (далі - Положення про управління), Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів (Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві) підпорядковується Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та є його територіальним органом, який здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів та про рекламу на території відповідного регіону.

Відповідно до підпунктів 3.2., 3.17., 3.18., 3.19 пункту 3 Положення про управління, Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів (Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві) має право: контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу, подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів, про заборону відповідної реклами та її публічного спростування та щодо протиправних дій рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, вимагати від рекламодавців публікації відомостей, що уточнюють, доповнюють рекламу, вимагати від рекламодавців, виробників, розповсюджувачів реклами документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Абзацом “а” підпункту 4.1. пункту 4 Положення про управління визначено, що начальник управління та його заступники накладають штрафи на субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами на підставі статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів” та статті 27 Закону України “Про рекламу”.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про рекламу” реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною першою статті 16 Закону України “Про рекламу” всатнволено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Відповідно до пункту 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29грудня2003року №2067 (далі - Правила), зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Згідно пункту 24 Правил, виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов'язаних з розташуванням рекламного засобу.

Отже, виходячи з аналізу вищезазначених норм вбачається, що інформація про особу чи товар, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару, розміщена на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг є зовнішньою рекламою, розміщення якої здійснюється на підставі відповідного дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 98/2 (ріг вул. Туполєва), станом на 11вересня2008року, відповідачем розміщено обєкт зовнішньої реклами, який містять інформацію про відповідача як страхову компанію, і крім інформації про відповідача як страхову установу містить інформацію про види страхових послуг, що надаються відповідачем.

Статтею 1 Закону України “Про страхування” дається визначення страхуванню, як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України “Про страхування”, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України “Про господарські товариства” з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Терміни “страховик”, “страхова компанія”, “страхова організація” та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Отже, наявність у назві особи слова “страхова компанія” характеризує таку особу як юридичну особу, яка дії на підставі відповідної ліцензії та здійснює діяльність щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що розповсюджуючи про себе інформацію, як про страхову компанію, шляхом її розміщення на обєкті зовнішньої реклами, відповідач здійснював розповсюдження зовнішньої реклами, розміщення якої, має здійснюватися на підставі відповідного дозволу.

Крім того, відповідно до вимог частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу”, реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), повязаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Таким чином, враховуючи що дозволи на розміщення вищезазначеного обєкту зовнішньої реклами відповідачем не отримувалися, а реклама ЗАТ “СК “Еталон”, що розташована на за адресою: м. Київ, Шевченківський район, просп. Перемоги, 98/2 (ріг вул. Туполєва) не містить інформації про номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію, відповідачем, на думку суду, порушено вимоги частини першої статті 16 та частини першої статті 24 Закону України “Про рекламу”.

Також, суд дійшов до висновку, що відповідачем порушено частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”, відповідно до якої, на вимогу органів державної влади, на які покладено контроль за дотриманням законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобовязані надавати документи, усні чи письмові пояснення, відео та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Як підтверджується матеріалами справи (лист позивача від 18вересня2008року №0311/09279), позивач вимагав від відповідача надати копію свідоцтва про державну реєстрацію та інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами (договір, акт виконаних робіт, рахунок-фактуру) проте, відповідачем дані вимоги позивача проігноровані, у звязку з чим 24жовтня2008року співробітником позивача складено протокол про порушення відповідачем частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу” та листом від 24жовтня2008року № 0311/10483 відповідача повідомлено, про дату, час та місце розгляду справи за ознаками порушення частини другої статті 26 Закону України “Про рекламу”.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону України “Про рекламу”. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за поданням органів державної влади, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України крім іншого, на розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті (порушення законодавства про рекламу), - у розмірі пятикратної вартості розповсюдження реклами.

Частиною шостою статті 27 Закону України “Про рекламу” встановлено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України “Про рекламу” у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 20 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26травня2004року сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Враховуючи, що станом на час розгляду справи відповідач у добровільному порядку штрафні санкції, встановлені рішенням позивача від 14листопада2008року №192 у розмірі 1700,00грн. та рішенням від 14листопада2008року №193 у розмірі 2550,00грн., на загальну суму штрафних санкцій у розмірі 4250,00грн., не сплатив, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вищезазначених сум у судовому порядку є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи адміністративного позову, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві задовольнити.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Еталон” (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, підїзд 2 код ЄДРПОУ 20080515) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок №3111710670001, УДК Шевченківського району міста Києва, банк ГУ ДКУ у місті Києві, код платежу 21081100, код ЗКПО 26077968, МФО 820019) суму штрафних санкцій у розмірі 4250,00грн. (чотири тисячі двісті пятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя В.А. Кузьменко