Постанова № 10973547, 22.07.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.07.2010 р. справа № 2а- 43163/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Міхно А.О.,

за участі представників :

позивача - Кузуб В.М., Сокольська Л.В.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

до Приватної фірми "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій"

пропродовження терміну застосування адміністративного арешту активів,-, - В С Т А Н О В И В :

Позивач, Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив ухвалити рішення про зупинення операцій на банківських рахунках Приватної фірми "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" на 4.380 годин.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач указував, що даним платником податків не створено належних умов для проведення перевірки, про яку він був повідомлений у встановленому законом порядку. Повідомлення про проведення планової виїзної перевірки було отримано платником податків, але проведення перевірки виявилось неможливим у звязку з відсутністю посадових осіб за місцезнаходженням платника податків. Таку поведінку платника податків вважав фактичним не допуском до проведення перевірки. В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи і вимоги заявленого позову, просили ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Приватна фірма "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" з поданим позовом не погодився.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову і заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області в силу положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та за визначенням ст.3 КАС України є субєктом владних повноважень. Право на звернення до суду з позовом про арешт коштів на рахунку платника податків надано органам державної податкової служби України п.п.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак, дана справа є справою адміністративної юрисдикції і підлягає вирішенню адміністративними судами за правилами КАС України.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Системний аналіз норм КАС України, в тому числі і ст..11 та ст..162 даного кодексу, засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а тому приписи ч.1 ст.2 КАС України стосовно завдань адміністративного судочинства підлягають застосуванню в тому числі і при розвязанні спорів за зверненнями субєкта владних повноважень.

З огляду на викладене, справа за позовом субєкта владних повноважень про зупинення операцій на банківських рахунках має бути розглянута виключно на підставі зазначених в адміністративному позові доводів та поданих на їх підтвердження доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, Приватної фірми "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набувши правового статусу субєкта господарювання, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31529825, на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться у Вовчанський МДПІ Харківської області.

Згідно з планом комплексних документальних перевірок на 4 квартал 2009р. було заплановано проведення планової виїзної перевірки Приватної фірми "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" (ідентифікаційний код - 31529825) з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обовязкових платежів) за період діяльності даного платника податків з 01.07.2007р. по 30.06.2009р.

Частиною ч.4 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок визначені ст.11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ч.1 якої указано, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

В разі відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення до активів такого платника в силу п.п. “г” п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” може бути застосований адміністративний арешт, який за визначенням п.п.9.1.1 п.9.1 ст.9 згаданого закону є виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу.

Згідно з п.п.9.1.3 п.9.1 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.

Абзацом 2 п.п.9.3.3 п.9.3 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Окрім того, п.п.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Аналізуючи положення наведених норм права, суд доходить висновку, що до предмету доказування по адміністративній справі про зупинення операцій на банківських рахунках платника податків входить зясування:

1) законності призначення податковим органом перевірки діяльності платника податків;

2) дотримання податковим органом умов допуску до перевірки;

3) наявності факту відмови платника податків від проведення перевірки;

4) стану розрахунків платника податків перед Державою по податкам, зборам (обовязковим платежам);

5) наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням;

6) обґрунтованості визначення податковим органом строку продовження адміністративного арешту активів або застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків.

Перевіряючи доводи позивача зібраними по справі доказами, суд зауважує на такому.

З наявної у справі копії повідомлення №23/23-052 та опису вкладення до поштового відправлення вбачається, що відповідач був належним чином сповіщений податковим органом про планову виїзну перевірку. Порушень закону при прийнятті рішення про проведення даної перевірки матеріали справи не містять. Направлення на перевірку №269 від 02.11.2009р., копія якого приєднана до справи, за формою, змістом, порядком заповнення відповідає закону.

Системно аналізуючи положення Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд робить висновок, що за своєю правовою природою запроваджений ст..9 означеного закону адміністративний арешт є одночасно і запобіжним заходом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків, і мірою юридичної відповідальності за порушення платником податків встановленого в державі правового порядку.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявність податкового боргу не є необхідною передумовою для застосування адміністративного арешту, бо в протилежному разі створюється нерівність між платниками податків, які вчинили аналогічні діяння не допуск контролюючого органу до проведення перевірки, але в залежності від наявності або відсутності податкового боргу підлягають притягненню до різної міри юридичної відповідальності.

Обставини, за наявності яких може бути застосований адміністративний арешт, визначені п.п. 9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

Так, п.п. «г»п.п. 9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказано, що арешт активів може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Чинним законодавством не визначено ані змісту та суті відмови платника податків від проведення перевірки або від допуску до її проведення, ані характеру цих діянь (дія чи бездіяльність).

Тому при вирішенні спору суд виходить з системного застосування п.4 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», яким встановлено обовязок платника податків допустити посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також до перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та ст..11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з якою право приступити до проведення перевірки працівники податкового органу набувають з моменту вручення платнику податків направлення на перевірку.

Матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу направлення на перевірку або його відмови від отримання такого направлення. В судовому засіданні представниками позивача підтверджено той факт, що направлення на проведення перевірки відповідачу не вручалось, так як платник податків був відсутній за місцезнаходженням.

Суд відмічає, що сама по собі відсутність платника податків за місцезнаходженням не може бути визнана безумовною підставою для застосування адміністративного арешту, бо по-перше, не передбачена законом в якості такої підстави, а по-друге, не є достатньою ознакою, яка вказує на відмову платника податків від проведення перевірки або допуску працівників контролюючого органу до її проведення.

Розглянувши подані позивачем в обґрунтування своїх доводів докази, суд зазначає, що акти від 02.11.2009р. №159/23-32447094, від 03.11.2009р. №171/23-32447094, від 04.11.2009р. №176/23-32447094, від 05.11.2009р. №181/23-32447094, від 06.11.2009р. №185/23-32447094, в яких зазначено про відсутність посадових осіб відповідача за юридичною адресою, не можуть бути взяті до уваги, так як складені без дотримання п.5.4 п.5 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків (затверджений наказом ДПА України від 25.09.2001р. №386, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2001р. за №865/6056), а саме: не працівником податкової міліції, без участі понятих, не за місцезнаходженням платника податків. Окрім того, проведене судом вивчення змісту перелічених актів показало, що перелічені акти взагалі не містять зазначення ні місця їх складання, ні часу складання, викладені в них обставини жодним чином не співвідносяться з будь-якими часовими вимірами (слід розуміти - не вказано час, коли відбувались зазначені в актах події).

З урахуванням викладеного, перелічені акти не можуть слугувати джерелом отримання фактичних даних для встановлення істини у спірних правовідносинах.

При вирішенні спору суд зважає на явну суперечливість пояснень представників позивача щодо обставин перебігу подій перевірки відповідача в період 02.11.2009р.-06.11.2009р.

Так, представник позивача, п.Сокольська Л.В., яка згідно з долученою до справи довіреністю обіймає посаду начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Вовчанської МДПІ, пояснила суду, що працівники МДПІ з 02.11.2009р. по 06.11.2009р. в період часу з 09:30год. по 17:00год. постійно перебували за місцезнаходженням відповідача. Після цього, представник позивача п.Сокольська Л.В. змінила свої пояснення і зазначила, що працівники МДПІ насправді постійно перебували за місцезнаходженням відповідача в період часу з 09:00год. по 18:00год., стверджуючи про те, що їй відомі обставини подій перевірки відповідача 02.11.2009р.-06.11.2009р., так як вона особисто брала участь в проведенні перевірки. Належних пояснень щодо того яким чином п.Яно Ю.В. постійно перебуваючи протягом 02.11.2009р.-06.11.2009р. за місцем знаходження відповідача (тобто поза межами адміністративного приміщення податкової інспекції), в цей же самий період часу створила документи, які знаходяться у справі а.с.199 т.1, а.с.201 т.1, а.с.219 т.1, а.с.221 т.1, а.с.27 т.2, а.с.44 т.2, позивач до суду не подав. Доказів здійснення п.Яно Ю.В. в означений період часу понаднормової роботи позивач на вимогу суду не надав. При цьому, суд наголошує, що згідно з направленням на перевірку №269 від 02.11.2009р. працівник МДПІ п.Сокольська Л.В. взагалі не включена до складу осіб, яким було доручено проведення перевірки відповідача.

Судом на виконання вимог ст.11 КАС України були витребувані докази, про що постановлена ухвала від 07.04.2010р. Прокурор Харківської області, прокурор Вовчанського району Харківської області, ДПА України не надали витребуваних судом матеріалів. Однак, з документів, які були надані на вимогу суду позивачем, Вовчанською МДПІ слідує, що в день складання перелічених актів про відсутність посадових осіб ПФ ЦСІ «Аграрій»за юридичною адресою, працівники податкового органу, яким було доручено проведення перевірки відповідача, зокрема, п.Яно Ю.В. виконували трудову функцію в приміщенні податкової інспекції, а отже обєктивно не могли своїми підписами засвідчувати факт відсутності посадових осіб відповідача за місцезнаходженням ПФ «ЦСІ «Аграрій». Отже, потреба в отриманні інших витребуваних судом матеріалів відпала і справа може бути вирішена на підставі наявних в цій доказів.

Окрім того, при вирішені спору суд зважає також і на те, що згідно з п.п.9.3.9 п.9.3 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Зверненню до суду передує прийняття податковим органом рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку (розділ 9 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків).

Оглянувши в судовому засіданні прийняте позивачем рішення №0011 від 10.11.2009р., суд відзначає, що дане рішення не містить обставин, за наявності яких в силу норм п.п.9.1.2 п.9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», може бути застосований адміністративний арешт. Так, замість відображення обставин відмови платника податків від проведення перевірки згадане рішення містить викладення обставин відсутності платника за юридичною адресою, що не є тотожнім.

Обґрунтованість вимоги позивача про застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків саме на 4.320 годин (тобто на 180 днів) не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки жодних пояснень та доказів стосовно подій, що мають відбутись у цей період часу, внаслідок яких потреба в адміністративному арешті активів платника податків відпаде, позивачем, МДПІ до суду не подано. Судом встановлено, що з моменту припинення проведення перевірки за власним рішенням, що мало місце 06.11.2009р. (у той час як згідно з направленням на перевірку №269 від 02.11.2009р. перевірка мала тривати до 13.11.2009р.), позивач не вжив жодних дій, спрямованих на забезпечення можливості проведення перевірки платника податків. Доказів звернення до місцевих загальних судів з заявами про розкриття банківської таємниці про рух грошових коштів на рахунках відповідача, доказів проведення аналізу складеної відповідачем податкової звітності, доказів звернення до суду з поданням про продовження адміністративного арешту, доказів вжиття інших дій, які б засвідчували намір МДПІ внаслідок застосованого адміністративного арешту все ж таки набути можливість проведення перевірки, позивач до суду не подав.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позову, позаяк вимога про застосування адміністративного арешту саме на 4.320год. не мотивована належними доводами та не підтверджена ніякими доказами, а правом на самостійне визначення строку адміністративного арешту суд згідно з законом не наділений.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так як позивачем в порядку ч.1 ст.71 КАС України не доведено правомірності заявленої вимоги, то суд вважає, що така вимога порушує права та інтереси відповідача у сфері публічно-правових відносин, а тому не може бути задоволена.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Вовчанська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області до Приватна фірма "Центр сільськогосподарського інвестування "Аграрій" про продовження терміну застосування адміністративного арешту активів,- залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 27.07.2010р.

Суддя Сліденко А.В.