Рішення № 109728507, 22.03.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/4299/23

Справа № 752/19049/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» /далі - ТОВ «Ліко-Житлосервіс»/ (ЄДРПОУ: 30303467; адреса: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 58А) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

Як вбачається з матеріалів справи, вказана позовна заява, датована 21.09.2020, за підписом позивача - директора ТОВ «Ліко-Житлосервіс» Соколова В.О., 01.10.2020 надійшла до Голосіївського районного суду міста Києва.

В позові ставиться питання про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у загальній сумі 30 899,47 грн з яких:

-29 323,70 грн - сума заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг;

-1 027,60 грн - інфляційні втрати;

-548,17 грн - 3% річних.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.10.2020 справу передано за підсудністю до Солом`янського районного суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 01.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

14.04.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла уточнена позовна заява з копією для відповідача, яка за своїм правовим характером є заявою про збільшення позовних вимог. Зазначена заява про збільшення позовних вимог судом до розгляду не приймається та повертається позивачу з огляду на відсутність доказів направлення її копії іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Згідно ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Обґрунтування позову

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_2 відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію прав від 11.11.2010.

Вказує, що ТОВ «Ліко-Житлосервіс» здійснює обслуговування, експлуатацію та утримання багатоповерхового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі акту приймання-передачі житлового будинку від 24.08.2006.

Зазначає, що відповідачка свої обов`язки за договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.12.2010 (далі - договір) належним чином не виконує, у зв`язку з чим за період з липня 2018 по серпень 2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 30 899,47 грн, з яких:

-29 323,70 грн - сума заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг;

-1 027,60 грн - інфляційні втрати;

-548,17 грн - 3% річних.

Щодо правової позиції відповідача

16.03.2021 до суду надійшов відзив на позов, датований 12.03.2021, за підписом представника відповідача - адвоката Руденка В.О. (діє на підставі ордеру) в якому останній просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування таких вимог, представник відповідача зазначає, зокрема, що борг відповідачки перед позивачем відсутній.

Зауважує, що договором встановлено фіксований розмір оплати за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у фіксованому розмірі - 420,64 грн, який може бути збільшений лише через затвердження нових тарифів уповноваженими органами.

Зі слів відповідача, з моменту укладення зазначеного договору, позивач не звертався до відповідача з пропозиціями про внесення до нього змін.

Також, у відзиві зауважується на тому, що позивач стягує заборгованість за період з липня 2018 по серпень 2020, тобто за 26 місяців, а тому за цей період нарахована сума не може перевищувати 10 936,64 грн.

Відповідачка зазначає, що фактично нею було сплачено послуги позивача за цей період у сумі 10 936,64, а тому остання не може мати заборгованості перед позивачем, а навпаки - має переплату.

Крім того звертає увагу, що на підставі самого лише розрахунку заборгованості неможливо встановити зв`язок між такою заборгованістю та договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.12.2010

Щодо позиції, викладеної у відповіді на відзив

08.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, за підписом представника позивача, у якому викладено пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотивів їх відхилення.

Зокрема позивач зазначає, що вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій було змінено до 5,76 грн за 1 кв.м. на підставі Розпорядження КМДА № 100 від 31.01.2017 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Враховуючи, що площа квартири відповідачки складає 191,2 кв.м., то вартість щомісячної оплати складає 1 101,31 грн/місяць.

Також, вказується, що посилання відповідача щодо надання позивачем послуг неналежної якості не заслуговують на увагу, оскільки жодних претензій порядку, визначеному розділом 5 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.12.2010 від останньої не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

24.06.2008 на підставі акту прийому-передачі житлового будинку, товариство з обмеженою відповідальністю «ТМО «Ліко Холдінг» передало, а товариство з обмеженою відповідальністю «Лік-Житлосервіс» прийняло в обслуговування житловий будинок АДРЕСА_2 .

Сторонами не заперечується, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 14.12.2010, умовами якого була передбачена оплата за надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у фіксованому розмірі - 420,64 грн.

Окрім того, сторонами не заперечується, що п. 3.3.5 зазначеного договору встановлено право виконавця без додаткового погодження зі споживачем проводити зміни розміру оплати наданих послуг на підставі тарифів, встановлених та затверджених в установленому законодавством порядку.

31.01.2017 на підставі Розпорядження КМДА № 100 від 31.01.2017 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема будинку АДРЕСА_2 було затверджено у розмірі 5,76 грн за 1 кв.м.

При цьому, загальна площа квартири АДРЕСА_2 складає 191,2 кв.м., що також не заперечується сторонами.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено копії квитанцій, зокрема:

-від 14.01.2019; сума переказу: 2 523,84 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за липень-грудень 2019;

-від 13.08.2019; сума переказу: 2 523,84 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за березень - серпень 2019;

-від 07.11.2019; сума переказу: 841,28 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за вересень - жовтень 2019;

-від 03.12.2019; сума переказу: 841,28 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій за січень - лютий;

-від 21.01.2020; сума переказу: 841,28 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за листопад - грудень 2019;

-від 26.05.2020; сума переказу: 2 103,20 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за січень - травень 2020;

-від 26.06.2020; сума переказу: 420,64 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за червень 2020;

-від 26.06.2020; сума переказу: 420,64 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за червень 2020;

-від 04.09.2020; сума переказу: 420,64 грн; цільове призначення: утримання будинків та прибудинкових територій ( АДРЕСА_2 ) за серпень 2020.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом

Сторонами не заперечується, що власницею квартири АДРЕСА_2 є відповідачка, а позивач є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку, в якому розташована така квартира.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування належать: встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

31.01.2017 на підставі Розпорядження КМДА № 100 від 31.01.2017 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, зокрема будинку АДРЕСА_2 було затверджено у розмірі 5,76 грн за 1 кв.м.

Положеннями ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц (провадження № 61-1647св17):

«Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними».

Заперечення відповідачки щодо надання позивачем житлово-комунальних послуг неналежної якості послуг суд не бере до уваги, оскільки відповідач у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідачкою надано не було.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 210/5796/16-ц.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

У справі, що є предметом розгляду, позивачем доведено, що відповідачка не виконує свої зобов`язання перед ТОВ «Ліко Житлосервіс» щодо сплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим станом на серпень 2020 у останньої утворилася заборгованість.

Водночас, суд не погоджується з розміром заборгованості, визначеним позивачем з огляду на часткову сплату позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до долучених відповідачем квитанцій від 14.01.2019, від 13.08.2019, від 07.11.2019, від 03.12.2019, від 21.01.2020, від 26.05.2020, від 26.06.2020, від 26.06.2020, від 04.09.2020 на загальну суму 10 936,64 грн (не вистачає лише 1 квитанції за липень 2018 на суму 2 103,2 грн).

Позивач вказує, що заборгованість відповідача перед позивачем за період з липня 2018 по серпень 2020 становить 29 323,70 грн, однак зі змісту розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що сума заборгованості з урахуванням оплат здійснених відповідачем складає 16 190,88 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21) загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують).

Як вказано у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Враховуючи наведене, суд зробив перевірку розрахунків нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України про стягнення яких з огляду на суму боргу поставлено питання в позові.

У зв`язку з викладеним, за періоди прострочень з липня 2018 по серпень 2020 з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат інфляційні втрати складають: 9.76 грн + 23.45 грн + 22.21 грн + 38.78 грн + 24.90 грн + 32.01 грн + 46.58 грн + 34.43 грн - 30.10 грн - 42.72 грн - 24.67 грн + 65.26 грн + 55.31 грн + 9.00 грн - 20.21 грн + 20.53 грн - 34.17 грн + 93.39 грн + 102.40 грн + 41.78 грн + 30.10 грн - 84.45 грн - 29.56 грн + 77.43 грн + 161.91 грн = 623.35 грн.

Три відсотки річних: 1.37 грн + 4.13 грн + 6.62 грн + 9.56 грн + 12.28 грн + 7.89 грн + 11.49 грн + 11.72 грн + 14.84 грн + 16.97 грн + 20.27 грн + 22.99 грн + 18.83 грн + 22.20 грн + 24.08 грн + 25.26 грн + 28.01 грн + 26.79 грн + 31.48 грн + 33.10 грн + 37.01 грн + 33.46 грн + 36.34 грн + 38.08 грн + 38.49 грн = 533.26 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 17 347,49 грн з розрахунку 16 190,88 грн (сума заборгованості) + 623,35 грн (інфляційні втрати) + 533,26 грн (3% річних), а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову (на 56%), на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 177,12 грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви у справі (56% від 2 102,00 грн).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко - Житлосервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» (ЄДРПОУ: 30303467; адреса: 03189, м. Київ, вул. Ломоносова, 58А):

- 17 347,49 грн (сімнадцять тисяч триста сорок сім гривень сорок дев'ять копійок), в т.ч. 16 190,88 грн - заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг, 623,35 грн - інфляційних втрат, 533,26 грн - 3% річних;

- 1 177,12 грн (одна тисяча сто сімдесят сім гривень дванадцять копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич