Рішення № 109726679, 05.10.2022, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/6243/21

н/п 2/953/452/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2022 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Шаренко С.Л.,

при секретарі - Реуцькій Н.В.,

за участю:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа п`ята Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкування за законом як спадкоємцем четвертої черги, -,-

ВСТАНОВИВ:

05.04.2021 позивач звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Харківської міської ради в якому просила суд встановити факт проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у період з травня 2013 року по 14 листопада 2019 року включно, а також визнання за нею права на спадкування після померлого ОСОБА_3 , як за спадкоємцем четвертої черги за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона у 1999 році познайомилась з ОСОБА_3 з яким з червня 2000 року почала проживати разом однієї сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою проживала також його матір ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . квартира в якій вони всі мешкали, належала матері ОСОБА_3 та після її смерті, на підставі свідоцтва про спадщину від 27.04.2015 стала належати ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 раптово помер та не залишив після себе заповіту.

Позивачка вважає, що оскільки вона проживала з ОСОБА_3 як чоловік та дружина в період з червня 2000 року по 14 листопада 2019 року, то вона є спадкоємцем після його смерті, а тому 16.03.2020 року звернулась до державного нотаріуса п`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Литвиненко Ю.Ю. з заявою про прийняття спадщини, однак постановою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не надано документи, що підтверджують факт родинних відносин. У зв`язку з відмовою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачка звернулась з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки та визнання за нею права власності на спадкове майно.

12.05.2021 представником відповідача Харківської міської ради подано відзив на позов, в обґрунтування якого представник зазначив, що Харківська міська рада вважає вимоги позивачки безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з 19.05.1979 по 12.05.2013 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . За останні п`ять років, тобто в період з 14.11.2014 по 14.11.2019 (день смерті ОСОБА_3 ) позивачем не надано доказів на підтвердження факту спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 не надано доказів того, що вони були пов`язанні спільним побутом, мали будь-які взаємні права та обов`язки. Обов`язковою умовою для визнання особи членом сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Надані позивачкою копії чеків та гарантійних талонів свідчать лише про придбання визначених в позові речей у період з 2002 по 2012 роки, а фотокартки з весілля датовані 2009 роком. Таким чином, представник відповідача зазначає, що надані позивачем докази не відповідають вимогам ст. ст. 76-80 ЦПК України щодо належності, допустимості та достовірності доказів, оскільки предметом доказування в даному випадку є доведення факту спільного проживання, ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування , участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, тобто період не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Щодо наданих позивачем копії документів, що підтверджують організацію поховання померлого ОСОБА_3 зятем позивачки, ОСОБА_6 представник відповідача зазначив, що відповідно до висновку Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18) обставини, на які посилалась позивач як на підставу своїх позовних вимог, підтверджуються свідоцтвом про поховання, договором замовлення на організацію та проведення поховання, понесеними нею у зв`язку з цим витратами, є аналогічними аргументами апеляційної скарги позивача, які належним чином були перевірені апеляційним судом та ним обґрунтовано відхиленні з тих підстав, що вказані документи датовані 28.12.2012, тобто після смерті особи та не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім`єю з останньою протягом п`яти років до дня відкриття спадщини. За таких обставин, представник позивача зазначає, що надані до суду позивачкою документи щодо проведення організації поховання датовані 16.11.2019 не відносяться до п`ятирічного строку до часу смерті спадкодавця. Таким чином, представник позивача зазначив, що позивачкою не надано доказів щодо спільного сумісного проживання, ведення спільного побуту, взаємних прав та обов`язків, останні 5 років, тобто з 2014 по 2019, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

12.05.2021 позивачка надала до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначила, що вона не погоджується із твердженнями представника відповідача, вважає їх не обґрунтованими, оскільки ці ствердження не підтверджені жодним доказом. До відзиву представника відповідача не надано жодного доказу на підтвердження численних заперечень представника відповідача. Так, позивачка також зазначила, що до позовної заяви додані копії документів, якими підтверджується факт придбання майна в період спільного сімейного проживання з ОСОБА_3 , тобто в період часу з початку червня 2000 року до 14 листопада 2019 року. Вищевказане майно в теперішній час знаходиться за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, до позовної заяви додані копії платіжних квитанцій за період з січня 2019 року по теперішній час, якими підтверджується той факт, що вона і після смерті ОСОБА_3 сплачує комунальні платежі за квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 . Комунальні рахунки до теперішнього часу оформлені на померлу ОСОБА_4 . Також, поховання ОСОБА_3 здійснювалося за її кошти. Організацією поховання ОСОБА_3 займався ОСОБА_6 , який знаходиться в фактичних сімейних стосунках із її дочкою ОСОБА_7 . В зв`язку з цим до позовної заяви долучається копія договору-замовлення за № 674/Б-9 на поховання ОСОБА_3 , копія паспорта ОСОБА_6 та копія свідоцтва про народження її дочки ОСОБА_7 . Крім того, до позовної заяви додано ксерокопію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть на отримання допомоги на поховання ОСОБА_3 , який було надано на запит ОСОБА_6 . Також, до заяви долучено конверт з фотографіями (8 шт) на яких відображено весілля її племінника, ОСОБА_8 , яке відбулося 15 серпня 2009 року та на якому вона та ОСОБА_3 були разом запрошені на вищевказане весілля.

Що стосується офіційної реєстрації її місця проживання, позивачка зазначила, що до 22.04.2015 року вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . 22.04.2015 року її було знято з реєстрації за вищевказаною адресою та вручено їй талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні, в якому вказано що вона вибула за адресою: АДРЕСА_5 , тобто за місцем її фактичного проживання. Однак, за місцем свого фактичного проживання, а саме: за адресою: АДРЕСА_1 вона не зареєструвалась, оскільки не приділяла цьому питанню достатньої уваги, а обставини складались таким чином, що в цьому не було наявної потреби

Крім того, позивачка вказала, що з 19 травня 1979 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Фактичні шлюбні відносини між нею та ОСОБА_5 припинені ще до того, як вона познайомилась з ОСОБА_3 . З 1999 року вона з ОСОБА_5 не підтримувала взаємних сімейних стосунків і з цього року вони з ним проживали окремо один від одного. Разом з тим, представник відповідача не звернув уваги на той факт, що вищевказану позовну вимогу викладено, з урахуванням того, що її колишній чоловік ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , а з 13 травня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 пройшло більше ніж п`ять років. Той факт, що вона разом із ОСОБА_3 з початку червня 2000 року до 14 листопада 2019 року, а відповідно і в період з 13 травня 2013 року по 14 листопада 2019 року проживала разом однією сім`єю без офіційної реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_2 ., окрім неї можуть підтвердити також заявлені в позовній заяві свідки.

Позивачка зазначає, що надані нею документи ( квитанції, чеки, копії документів, які свідчать про придбання майна, копії особистих документів померлого, які наявні в неї, копії документів, які свідчать про поховання померлого ОСОБА_3 , копії документів, які свідчать про її звернення із заявою про прийняття спадщини відповідно до закону, необхідно оцінювати не тільки окремо, а і в цілому, з урахуванням показів свідків, ґрунтуючись на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання представника відповідача на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21.03.2019 року у справі № 461/4689/15-ц ( провадження № 61-43735св18), в якому вказується, що документи, які свідчать про участь позивача в похованні не є доказом, що підтверджує факт проживання однією сім`єю позивач вважає не коректним, оскільки аналіз вказаного судового рішення вказує на відсутність інших доказів проживання однією сім`єю.

Позивачка зазначає, що вона прожила з ОСОБА_3 19 років, значно більше ніж 5 років, він помер на її очах, вона доглядала за його матір`ю перед смертю, вона доглядала за ОСОБА_3 коли він хворів, вони жили з ОСОБА_3 однією сім`єю, та вона його поховала.

Також позивачка зазначила, що в неї немає іншого місця проживання і власності, а тому необґрунтована правова позиція Харківської міської ради створює безпосередню загрозу її життєвим інтересам. Тому вона просить задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву..

Представник відповідача Харківської міської ради в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з відсутністю доказів спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 , вказане підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 12).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НАН № 586501, ОСОБА_3 належала двокімнатна квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 44,1 кв.м., яку після смерті, заповіла ОСОБА_3 його матір, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказану квартиру здійснена 27.04.2015 року державним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. (а.с. 15-16).

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 , його місце проживання було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 17.11.2005 по день його смерті. (а.с. 11).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 16.03.2020 після смерті ОСОБА_3 , п`ятою Харківською міською державною нотаріальною контрою (колишня Одинадцята Харківська ДНК) зареєстрована спадкова справа № 295/2020, номер у спадковому реєстрі 65683421. (а.с. 14).

Відповідно до постанови державного нотаріуса п`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Зімніцької Вікторії від 24.02.2021 № 730/02-14 вбачається, що ОСОБА_1 подано до нотаріальної контори документи, для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який на день смерті постійно проживав за місцем реєстрації, АДРЕСА_1 , однак оскільки ОСОБА_1 не подано документи, що підтверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 (а.с. 45).

Частиною другою статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 ЦК України).

За правилами статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі № 686/15993/21 зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування певних стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає відповідний розподіл та покладання тягаря доказування на сторони певним чином. Одночасно згаданий принцип не передбачає обов`язок суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 757/15585/20.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який у рішенні у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що факт проживання однією сім`єю її та померлого ОСОБА_3 в період з 2000 по листопад 2019 року, підтверджується тим, що вона доглядала його матір, доглядала його, що вони разом з ОСОБА_3 придбавали спільну побутову техніку за спільні кошти, оплачували комунальні послуги та нею здійснено витрати на його поховання.

Проте, позивачем не надано доказів ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Вказані обставини також не підтвердили допитані в судовому засіданні свідки. До того ж, позивачка в судовому засіданні зазначала про те, що вони з ОСОБА_3 не встигли зареєструвати свої відносини через його хворобу, оскільки він не міг пересуватись самостійно, а потім помер. Однак, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 який був сусідом ОСОБА_3 повідомив, що до останніх днів смерті ОСОБА_3 він зустрічався з ним в тамбурі, коли останній йшов на роботу. Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 10-12-2887-ДН/19 від 15.11.2019 також вбачається, що ОСОБА_3 помер не від хвороби, а через закриття дихальних шляхів стороннім тілом (шматком м`яса), тобто його смерть була раптова та не супроводжувалась будь-якими тяжкими захворюваннями з летальними наслідками. Також, допитана в судовому засіданні в якості свідка позивачка зазначила, що вона не встигла зареєструватись в квартирі, де вона мешкала з ОСОБА_3 , оскільки він з 2015 року хворів та не міг самостійно пересуватись, при цьому з матеріалів справи вбачається, що позивачка знялась з попереднього свого місця реєстрації 22.04.2015, а 27.04.2015 ОСОБА_3 зареєстровано його право власності на квартиру на підставі свідоцтва про право на спадщину. Державна реєстрація вказаного права відбулась у приватного нотаріуса Харківського нотаріального округу, що свідчить про те, що ОСОБА_3 самостійно звернувся до нотаріуса та зареєстрував своє право власності на майно. Таким чином, покази свідків суперечать матеріалам справи, а тому не можуть бути враховані судом.

Окрім того, надані позивачкою договір-замовлення № 674/Б-9 на організацію та проведення поховання ОСОБА_3 , а також наданий витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання № 00024579852 від 15.11.2019 не підтверджують факту наявності між ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_3 відносин, притаманних сім`ї та взагалі, що вона несла витрати на його поховання, адже відповідно до вказаного договору та витягу про отримання допомоги на поховання, вказані документи виданні на замовлення ОСОБА_10 , який лише зі слів позивачки та її дочки ОСОБА_7 , яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, є цивільним чоловіком дочки позивачки та відповідно зятем позивачки, однак між ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відсутня реєстрація шлюбу, вони не зареєстровані за однією адресою, тобто фактично не підтверджено, що він є родичем позивачки та допомагав їй з похованням, як родич. Крім того, сам договір-замовлення не свідчить про те, що позивачкою були понесенні витрати на поховання, адже матеріали справи не містять розрахункових листів, чеків, які свідчать про сплату вказаних послуг.

Гарантійні талони на побутову техніку, надані позивачкою, взагалі не містять відомостей хто придбав товари, хто за них сплачував та для кого вони були придбанні. Копії квитанції про сплату за комунальні послуги не містять відомостей хто саме сплачував за надані послуги, окрім того, лише 4 (чотири) квитанції датовані роком в якому помер ОСОБА_3 , а всі інші надані квитанції датовані вже після його смерті, таким чином, вказані квитанції не можуть підтверджувати факт проживання позивачки з ОСОБА_3 на протязі 5 років до дня його смерті.

Щодо наданих позивачкою фотокарток з весілля її племінника, на якому вона зображена разом з ОСОБА_3 суд зазначає, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15 (провадження № 61- 30273св18).

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених (частина перша статті 81 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини другої, шостої статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_3 протягом останніх п`яти років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім`ї, отже відсутні передбачені статтею 1264 ЦК України підстави для визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування за законом четвертої черги

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 11,12, 13,19,47,48,51,51, 81, 133, 141, 158,175,263,264, 265 ЦПК, ст. ст. 1223,1258, 1261 -1265 ЦК України, ст. 3 СК України, Пленумом Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 у період з травня 2013 року по 14 листопада 2019 року включно.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на спадкування після померлого ОСОБА_3 , як за спадкоємцем четвертої черги за законом.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Харківська міська ради, місцезнаходження: 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7.

Третя особа: п`ята Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02900726, місцезнаходження: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-г.

Суддя: С.Л. Шаренко