Рішення № 109720196, 07.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/183/23

07 березня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Корф П.К. звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області №192450004927 від 19.10.2022 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1977 р. по 22.02.1981 р., періоди роботи та перебування на обліку по безробіттю з 01.04,1981 р. по 21.12.1982 р., з 21.01.1983 р. по 04.10.1999 р., з 18.10.1999 р. по 11.10.2000 р., з 12.10.2000 р. по 30.04.2001 р., з 03.05.2001 р. по 03.12.2001 р., з 10.01.2002 р. по 04.01.2003 р., з 27.04.2009 р. по 11.10.2009 р., а також період здійснення постійного догляду за інвалідом І групи з 17.03.2003 р. по 31.12.2008;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 30 вересня 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 12.10.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Наприкінці жовтня 2022 року позивач отримала рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначені пенсії за віком № 192450004927 від 19.10.2022 р., у зв`язку з відсутністю необхідного для призначення такої пенсії страхового стажу.

Позивач вважає, що вищевказане рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області № 192450604927 від 19.10.2022 р. є необґрунтованим та не відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого були порушені права позивача на отримання пенсії, за віком, у зв`язку з чим дане рішення є протиправним.

Ухвалою суду від 19.01.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

23.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 27.10.2022 року №1900-0209-8/32005 направило рішення від 19 жовтня 2022 року № 192450004927 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу про відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058-IV).

На момент звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивача склав 05 років 06 місяців 14 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період роботи згідно трудової книжки від 02.04.1981 НОМЕР_1 , оскільки на першій сторінці особа зазначена по батькові (російською- ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним позивача (російською - ОСОБА_3 );

період навчання з 01.09.1977 по 22.02.1981 згідно з дипломом від 28.02.1981№ НОМЕР_2 , оскільки відсутній документ, що підтверджує дошлюбне прізвище, та зазначене ім`я позивача ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним позивачки ( ОСОБА_5 );

період догляду за престарілою особою з 01.01.2006 по 31.12.2006, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України.

На підставі вищенаведеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.

28.02.2023 відповідачем Головним управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 192450004927 від 19.10.2022 відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, про що позивачку повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 27.10.2022 №1900-0209 8/32005.

До страхового стажу ОСОБА_1 не враховано: періоди роботи згідно трудової книжки від 02.04.1981 НОМЕР_3 , оскільки на першій сторінці зазначено по-батькові російською ОСОБА_2 , що не відповідає паспортним даним позивачки (російською - ОСОБА_3 ); період навчання з 01.09.1977 по 22.02.1981 згідно з дипломом від 28.02.1981 № НОМЕР_4 , оскільки відсутній документ, що підтверджує дошлюбне прізвище, та зазначене ім`я особи ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним позивачки ( ОСОБА_5 ); період догляду за пристарілою особою з 01.01.2006 по 31.12.2006, оскільки відсутня сплата страхових внесків.

Інших документів на підтвердження спірних періодів роботи, що передбачено Порядком 637 позивачкою надано не було.

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей, страховий стаж ОСОБА_1 становить 5 років 6 місяців 14 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Зважаючи на викладене вважає прийняте рішення обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

03.03.2023 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

У вересні 2022 року ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, у зв`язку з чим виявила бажання скористатися своїм правом на пенсійне забезпечення. З цією метою 12 жовтня 2022 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області із заявою про призначення їй пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Наприкінці жовтня 2022 року позивач отримала рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області про відмову у призначені пенсії за віком № 192450004927 від 19.10.2022 р., у зв`язку з відсутністю необхідного для призначення такої пенсії страхового стажу.

Мотивуючи своє рішення, ГУ ПФУ в Хмельницькій області встановило, що з представлених ОСОБА_1 до документів підтверджується страховий стаж 5 років 6 місяців 14 днів, тоді як Законом передбачено 29 років.

Не зараховані до страхового стажу позивача наступні періоди роботи, зокрема:

« 1) період роботи згідно трудової книжки від 02.04.1981 р. НОМЕР_3 не зараховано, оскільки на першій сторінці особа зазначена по батькові (російською - ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською - ОСОБА_3 );

2)період навчання з 01.09.1977 по 22.02.1981 згідно з дипломом від 28.02.1981 р. № НОМЕР_4 не зараховано, оскільки відсутній документ, що підтверджує дошлюбне прізвище, та зазначене ім`я особи ( ОСОБА_4 ) не відповідає паспортним даним заявника ( ОСОБА_5 );

3)періоди догляду за пристарілою особою з 01.01.2006 по 31.12.2006 не зараховано, оскільки відсутня сплата страхових внесків до Пенсійного фонду України».

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Згідно ч.2 ст. 24 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністра України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Так,, відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 виданий 02.02.2000 р., Кременецьким РВ УМВС України в Тернопільській області, прізвище, ім`я та по батькові заявника зазначено - ОСОБА_1 , такі ж дані зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_3 , заповненої 02.04.1981 р.

ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 06.10.1962 р.

24 травня 1986 року позивач уклала шлюб із ОСОБА_7 та змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_7 від 27.11.1995 р., а також довідкою № 495/25.15.1-07.4 від 29.11.2022 р., виданою Кременецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області.

У даному шлюбі народилося двоє дітей, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_8 від 12.03.1987 р. та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 від 06.05.1991 р.

По батькові заявниці зазначене у трудовій книжці таким чином (а саме « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 »), у зв`язку із допущеною помилкою при перекладі з російської мови на українську.

Крім того, факт роботи ОСОБА_1 у ДП «Славутське лісове господарство» підтверджується довідкою № 543 від 07.12.2022 р. та витягами з наказів про прийняття на роботу № 54/К від 02.04.1981 р. та звільнення з роботи № 253/К від 20.12.1982 р.

Факт навчання ОСОБА_1 у Кременецькому лісотехнічному коледжі в період з 01.09.1987 р. по 28.02.1981 р. підтверджується дипломом, а також довідкою № 241 від 28.11.2022 р., виданою директором Кременецького лісотехнічного фахового коледжу.

Період постійного догляду за особою з інвалідністю І групи 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. підтверджується довідкою № 04-І6/1192 від 22.11.2022 р., виданою Управлінням соцзахисту населення Кременецької РВА.

Щодо страхового стажу та періодів робота ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне:

-з 01.09.1977 p. по 22.02.1981 p. Позивачка навчалася у Кременецькому лісотехнічному технікумі, загальна тривалість періоду становить 3 р. 3 м. 22 д.;

-з 01.04.1981 р. по 21.12.1982 р. - працювала у ДП «Славутський лісгосп», в сукупності її стаж за цей період становить 1 р. 8 м. 21 д.;

-з 21.01.1983 р. по, 04.10.1999 р. - ОСОБА_1 працювала у ВДТ «Ватин», загальний стаж роботи за вказаний період становить 16 р. 8 м. 14 д.;

-з 18.10.1999 р. по 11.10.2000 р. - позивач отримувала допомогу по безробіттю, тривалістю у 0 р., 11 м. 24 д.;

-з 12.10.2000 р. по 30.04.2001 р. - працювала у ТОВ «Науково-методичному центрі «ІЗІДА», що в м. Кременець Тернопільської області, стаж роботи за вказаний період становить 0 р. 6 м. 19 д.;

-з 03.05.2001 р. по 03.12.2001 р. - працювала у ПАТ «ПАПІРУС», загальною тривалістю вказаного періоду 0 р. 7 м. 0 д.;

-з 10.01.2002 р. по 04.01.2003 р. - ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю тривалістю 0 р. 11 м. 25 д.;

-з 17.03.2003 р. по 31.12.2008 р. - позивач здійснювала постійний догляд за особою з І групою інвалідності, відповідно перебувала на обліку в управлінні соцзахисту населення, загальною тривалістю вказаного періоду 5 р. 9 м. 15 д.;

-з 27.04.2009 р. по 11.10.2009 р. - отримувала допомогу по безробіттю, загальною тривалістю 0 р. 5 м. 15 д.

Загальний стаж роботи ОСОБА_1 за вище описані періоди становить 31 рік 3 місяці 5днів.

Тому, враховуючи, страховий стаж, який ГУ ПФУ підтверджує, а саме в сукупності 5 років 6 місяців 14 днів, а також стаж роботи позивача, який не підтверджує ГУ ПФУ, але доводиться вищевказаними доказами, загальний трудовий стаж, а відповідно і страховий стаж ОСОБА_1 становить 31 р. 3 м. 5 д., що безперечно є більше ніж достатнім для призначення їй пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 30 вересня 2022 року.

В силу вимог п. 26 Порядку № 637, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються, з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжку може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права. Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому , вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист і в частині призначення пенсії за віком - даний правовий висновок підтверджується і практикою Верховного Суду у справі № 300/860/17 від 30 вересня 2021 року.

Відтак, та обставина, що записи в трудовій книжці, дипломі про освіту та архівній довідці здійснені з порушенням правильності зазначення імені Позивача не може свідчити про відсутність трудового стажу в контексті вимог законодавства, яке регламентує його підтвердження.

Таким чином, суд вважає рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області, щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, є необґрунтованим, оскільки, згідно поданих документів, а саме трудової книжки, диплому про освіту та відповідних довідок і наказів повністю підтверджується факт її навчання в Кременецькому лісоколеджі, факт роботи у ДП «Славутське лісове господарство» м. Славута Хмельницької області, у ВАТ «Кременецька фабрика «Ватин» та факт постійного догляду за інвалідом І групи. У зв`язку з чим вказане рішення є протиправним, відповідно підлягає скасуванню.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №192450004927 від 19.10.2022, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1977 р. по 22.02.1981 р., періоди роботи та перебування на обліку по безробіттю з 01.04.1981 р. по 21.12.1982 р., з 21.01.1983 р. по 04.10.1999 р., з 18.10.1999 р. по 11.10.2000 р., з 12.10.2000 р. по 30.04.2001 р., з 03.05.2001 р. по 03.12.2001 р., з 10.01.2002 р. по 04.01.2003 р., з 27.04.2009 р. по 11.10.2009 р., а також період здійснення постійного догляду за інвалідом І групи з 17.03.2003 р. по 31.12.2008 підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсії за віком з 30 вересня 2022 року, суд зазначає наступне.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи зі змісту позовних вимог та доказів, наданих на підтвердження правової позиції відповідачами, суд доходить висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії за віком буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, а саме врахувати зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1977 р. по 22.02.1981 р., періоди роботи та перебування на обліку по безробіттю з 01.04.1981 р. по 21.12.1982 р., з 21.01.1983 р. по 04.10.1999 р., з 18.10.1999 р. по 11.10.2000 р., з 12.10.2000 р. по 30.04.2001 р., з 03.05.2001 р. по 03.12.2001 р., з 10.01.2002 р. по 04.01.2003 р., з 27.04.2009 р. по 11.10.2009 р., а також період здійснення постійного догляду за інвалідом І групи з 17.03.2003 р. по 31.12.2008, що є достатнім для призначення їй пенсії. Відтак, позов належить задовольнити частково.

При цьому суд зауважує, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є суб`єктом владних повноважень, що зобов`язаний вчинити дії на виконання рішення суду, оскільки відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу

Як випливає із п. 4.10 Порядку, після прийняття відповідного рішення електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Оскільки позивач зареєстрована та проживає у межах територіальної юрисдикції Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, то саме цей пенсійний орган зобов`язаний повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 13.01.2023 та в розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 30.01.2023 року.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області №192450004927 від 19.10.2022 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 12.10.2022, з урахуванням висновків суду, а саме врахувати зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період її навчання з 01.09.1977 р. по 22.02.1981 р., періоди роботи та перебування на обліку по безробіттю з 01.04.1981 р. по 21.12.1982 р., з 21.01.1983 р. по 04.10.1999 р., з 18.10.1999 р. по 11.10.2000 р., з 12.10.2000 р. по 30.04.2001 р., з 03.05.2001 р. по 03.12.2001 р., з 10.01.2002 р. по 04.01.2003 р., з 27.04.2009 р. по 11.10.2009 р., а також період здійснення постійного догляду за інвалідом І групи з 17.03.2003 р. по 31.12.2008, що є достатнім для призначення їй пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_10 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769).

- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Герцена, 10,м. Хмельницький,Хмельницька область,29013 код ЄДРПОУ 21318350).

Головуючий суддяПодлісна І.М.