Рішення № 109718472, 21.03.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2023 року м.Київ № 320/1461/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Служби безпеки України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанов, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Служба безпеки України з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А.М. про відкриття виконавчого провадження від 08.07.2020, про стягнення виконавчого збору у сумі 18892,00 грн та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 132,81 грн, від 14.12.2022 у виконавчому провадженні № 62502837.

Ухвалою суду від 27.01.2023 подану позовну заяву залишено без руху, позивачеві визначено строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

20.02.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, з копією квитанції про сплату судового збору та заявою про поновлення строку звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що про порушення своїх прав позивач дізналася лише у грудні 2022 року з листа відповідача від 14.12.2022.

Ухвалою суду від 24.02.2023 поновлено позивачеві строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 07.03.2023.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами Служби безпеки України подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що на виконання вимог ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа у справі №240/2664/18, виданим 02.01.2020 Хмельницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05.05.2014 відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.12.2002 №443 (з наступними змінами та доповненнями), постановою відповідача від 08.07.2020 відкрито виконавче провадження №62502837. Копію вказаної постанови направлено боржнику до виконання листом від 08.07.2020. Відповідач наголошує, що вказаним Законом чітко передбачений обов`язок державного виконавця виносити постанову про відкриття виконавчого провадження у разі надходження виконавчого документа на виконання за заявою стягувача, якщо такий виконавчий документ, відповідає вимогам Закону. Також, відповідно до ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Частиною четвертою цієї статті встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Враховуючи наведене, керуючись ст. 3, 27, 40 Закону, державним виконавцем правомірно винесено 08.07.2020 постанову про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн, яка також була направлена позивачеві поштою. Крім того, п.2 розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Тому, 08.07.2020 державним виконавцем Відділу, керуючись ст. 42 Закону "Про виконавче провадження" та відповідно до п.2 розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №62502837, якою визначено для боржника витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 132,81 грн. Копія якої також була направлена позивачу засобами поштового зв`язку. Листом від 27.07.2020, позивач звернувся з заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду. Водночас, рішення суду не було виконано боржником у спосіб та порядок, визначений виконавчим документом. Тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 Закону. Також, відповідач наголосив, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки про відкриття виконавчого провадження був повідомлений належним чином.

Не погоджуючись з позицією відповідача, зазначеною у відзиві на позовну заяву, позивач надіслав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив про те, що на момент винесення постанови про відкриття провадження ВП №6252837 від 08.07.2020 виконання рішення, викладеного у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №2240/2664/18 за позовом ОСОБА_1 , не потребувало застосування заходів для примусового його виконання, оскільки Служба безпеки України у добровільному порядку виконувала зазначене рішення у період з 30.11.2019 до 30.12.2020 (розслідування нещасного випадку завершено, складено та затверджено акт спеціальної комісії). На виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 СБУ видано накази від 30.11.2019 № 1854/ДСК Про призначення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку та від 16.01.2020 № 47/ДСК Про продовження строку спеціального розслідування за фактом нещасного випадку. Обидва накази забезпечили проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 05 травня 2014 року відповідно до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з Службою безпеки України від 12 грудня 2002 року № 443, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 січня 2003 року № 11/7332. За результатом спеціального розслідування складено та затверджено відповідні документи (Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався (зі слів потерпілого) 05 травня 2014 року приблизно у проміжок часу з 14 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин у Службі безпеки України форма НВС-2, зареєстрований в Управлінні Служби безпеки України в Запорізькій області за № 59/25-7403ДСК від 30.12.2020 та Акт № 30 про нещасний випадок, не пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби", форма НТВС, зареєстрований в Управлінні Служби безпеки в Запорізькій області за № 59/25-4635нт від 30.12.2020, які були видані ОСОБА_1 відповідно до порядку, встановленого СБУ. Додатково позивач зазначив про те, що за інформацією, отриманою 13.03.23 в Управлінні режиму документально забезпечення та контролю СБУ за обліками Системи електронного документообігу підрозділів ЦУ СБ України постанова державного виконавця від 08.07.2020 про відкриття виконавчого провадження 62502837 не значиться.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні не визнав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у письмовому відзиві на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2023 вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження відповідно до вимог ч.9 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі №2240/2664/18 зобов`язано Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05 травня 2014 року відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року №443 ( з наступними змінами та доповненнями).

На виконання зазначеного рішення суду, наказом СБУ №1854/ДСК від 30.11.2019 "Про призначення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку" призначено комісію для проведення спеціального розслідування нещасного випадку у період з 30.11.2019 до 30.12.2020.

За результатом проведеного розслідування, 30.12.2020 комісією складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.05.2014 із ОСОБА_1 і який затверджено начальником УСБУ в Запорізькій області.

Також, на виконання виконавчого листа №2240/2664/18, виданого 02.01.2020 Хмельницьким окружним адміністративним судом, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М., 08.07.2020 виніс такі постанови:

- про відкриття виконавчого провадження №62502837;

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 132,81 грн.

10.08.2020 позивач звертався до відповідача з заявою про закінчення виконавчого провадження №62502837 та скасувати постанови від 08.07.2020 про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки СБУ самостійно та добровільно виконало судове рішення.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. від -07.12.2022 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листі №2240/2664/18, виданого 02.01.2020 Хмельницьким окружним адміністративним судом на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання судового рішення боржником).

Одночасно, постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. прийнято 14.12.2022 постанови:

- про стягнення виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн;

- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 132,81 грн.

Вважаючи постанови державного виконавця від 08.07.2020 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; від 14.12.2022 про стягнення виконавчого збору, про стягнення з боржника з боржника витрат виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч. 2 та 4 ст. 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Нормами ч. 1 ст. 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Відповідно до ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 ст.14 Закону № 1404-VIII визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404- VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до частини 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За приписами пунктів 1-6 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що на момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Стаття 63 Закону №1404-VIII визначає порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Відповідно до ч. 1 вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

З доказів у справі встановлено, що Сьомим апеляційним адміністративним судом в резолютивній частині своєї постанови від 29.10.2029 у справі №2240/2664/18 зазначено спосіб його виконання: зобов`язати Службу безпеки України провести спеціальне розслідування нещасного випадку, що мав місце з ОСОБА_1 05 травня 2014 року відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12 грудня 2002 року №443 ( з наступними змінами та доповненнями).

Позивачем, у порядку добровільного виконання рішення суду, прийнято наказ СБУ №1854/ДСК від 30.11.2019 "Про призначення спеціального розслідування за фактом нещасного випадку", та розпочато спеціальне розслідування нещасного випадку.

За результатом проведеного розслідування, 30.12.2020 комісією складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.05.2014 із ОСОБА_1 , який затверджено начальником УСБУ в Запорізькій області.

Заявою від 20.08.2020 було повідомлено відповідача про здійснення добровільного виконання рішення суду.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою А.М. від 07.12.2022 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листі №2240/2664/18, виданого 02.01.2020 Хмельницьким окружним адміністративним судом на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання судового рішення боржником), тобто фактично на підставі обставин, які виникли ще до відкриття виконавчого провадження №62502837.

Таким чином, оскільки відповідачем фактично не було вжито заходів для примусового виконання виконавчого листа №2240/2664/18, виданого Хмельницьким окружним адміністративним судом, суд вважає, що правові підстави для стягнення з боржника виконавчого збору у визначеному державним виконавцем у постанові від 08.07.2020 ВП №62502837 розмірі відсутні.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що СБУ не здійснювалося добровільного виконання судового рішення, посилаючись на неналежний спосіб його виконання, оскільки призначення спеціального розслідування є необхідною передумовою проведення спеціального розслідування нещасного випадку.

Суд наголошує, що у п. 70 рішення ЄСПЛ у Справі «Рисовський проти України» зазначено про особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права: державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси; принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам; потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Слід відзначити, що у даному випадку відповідач не дотримався вимог принципу "належного урядування", оскільки не діяв вчасно і послідовно, безпідставно залишив без уваги повідомлення позивача про початок добровільного виконання рішення суду заздалегідь до відкриття виконавчого провадження.

Крім того, у продовження грубого порушення принципу "належного урядування", відповідач прийняв спірні постанови від 14.12.2022 про стягнення виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, суду відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №62502837 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу, органами державної виконавчої служби примусового виконання судового рішення фактично не відбулося, а тому правові підстави для справляння виконавчого збору у визначеному відповідачем розмірі відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення. Умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 16.04.2020 у справі № 640/8425/19, від 16.04.2020 у справі № 260/1261/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що постанова Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 640/8425/19 ухвалена після змін до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», внесених згідно із Законом України від 03.07.2018 № 2475-VIII.

Суд зазначає, що оскільки постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 08.07.2020 винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження №62502837, яка як встановлено судом під час розгляду справи прийнята неправомірно, то вказана постанова також підлягає скасуванню.

Також, підлягають скасуванню постанови від 14.12.2022 про стягнення виконавчого збору, та стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки вони прийняті також на підставі протиправних постанов відповідача від 08.07.2020.

Посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з позовом про оскарження постанов відповідача від 08.07.2020, суд не приймає до уваги та зазначає, що питання поновлення позивачеві строку звернення до суду вже вирішувалося судом при відкритті провадження у цій справі.

Також, за інформацією, отриманою позивачем 13.03.23 в Управлінні режиму документально забезпечення та контролю СБУ за обліками Системи електронного документообігу підрозділів ЦУ СБ України постанови державного виконавця від 08.07.2020 про відкриття виконавчого провадження 62502837 значиться, а надані відповідачем реєстри поштової кореспонденції не підтверджують фактичного вручення позивачеві спірних постанов.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, покладає саме на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, не надав доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа та наявності підстав для стягнення визначених сум виконавчого збору а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Виходячи з викладеного, оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти порушення відповідачем порядку проведення виконавчих дій, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Задовольнити адміністративний позов.

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни, прийнятих у межах виконавчого провадження №62502837: від 08.07.2020 про відкриття виконавчого провадження; від 08.07.2020 про стягнення виконавчого збору у сумі 18892,00 грн; від 08.07.2020 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 132,81 грн; від 14.12.2022 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження; від 14.12.2022 про стягнення виконавчого збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягомдесяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.