Рішення № 109716295, 21.03.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2023 р. Справа № 120/517/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

23.01.2023 через підсистему "Електронний суд" до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Меламеда В.Б., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не включення Позивача в коло осіб, яким він зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії та не здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2013 року, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж та з урахуванням автоматичної індексації пенсії;

- визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача №90533140417 про перерахунок пенсії позивача стосовно розрахунку поточної пенсії та розрахунку суми боргу за період з 01.07.2013 в порядку та способі не відповідному до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача включити позивача в коло осіб, яким він зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії, здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2013 року, відповідно до ч.2 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж та з урахуванням автоматичної індексації пенсії, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, на момент фактичної виплати, за винятком виплачених сум.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача вказав на протиправність прийнятого відповідачем рішення від 20 червня 2022 року №90533140417 про перерахунок пенсії ОСОБА_2 в сталому розмірі, а також дії та бездіяльність пенсійного органу щодо здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 липня 2013 року в спосіб, що не відповідає приписам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині неврахування надбавки за понаднормовий стаж та автоматичних масових перерахунків пенсії відповідно до статті 28 та частини 2 статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 30.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

08 лютого 2023 року на виконання вимог ухвали від 30 січня 2023 року представником ОСОБА_1 подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про сплату судового збору від 07 лютого 2023 року, якою підтверджується сплата такого в розмірі 858,88 гривень, а також клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, представником позивача подано уточнену позовну заяву, відповідно якої просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №90533140417 про перерахунок пенсії позивача та протокол Розрахунок № 905330140417 від 19.12.2022, дії відповідача стосовно виключення позивачки з кола осіб відповідно до яких відповідач зобов`язаний проводити масові перерахунки пенсії та стосовно розрахунку поточної пенсії та розрахунку суми боргу за період з 01.07.2013 в порядку та способі не відповідному до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме без урахування надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст. 28 Закону 1058-IV та без урахування автоматичних масових перерахунків пенсії відповідно до ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону 1058-IV на момент нарахування пенсії до виплати;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не включення позивача в коло осіб, яким він зобов`язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії та не здійснення ним розрахунку суми поточної пенсії ОСОБА_1 та суми боргу починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на момент нарахування пенсії до виплати;

- зобов`язати відповідача включити позивача в коло осіб, відповідно до яких відповідач зобов`язаний проводити масові перерахунки пенсії та здійснити розрахунок та виплату поточної пенсії ОСОБА_1 та суми боргу починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на момент фактичної виплати пенсії, з компенсацією втрати частини доходів, за винятком виплачених сум.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 12.06.2007, по досягненні пенсійного віку та наявності 30 років страхового стажу, ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком.

03.07.2013 позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю де з був прийнятий на консульському обліку в консульському відділі посольства України в Ізраїлі. В зв`язку з виїздом за кордон на постійне місце проживання до Ізраїлю позивачу припинено виплату пенсії керуючись чинними на той час положеннями п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/16848/21-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у поновленні виплати раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії, що викладена у листі від 26.07.2020 №0200-0307-8/45220. Зобов`язано Головне управління у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.07.2013, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у адміністративній справі №120/16848/21-а, позивачу було поновлено виплату пенсії за віком з 01.07.2013 відповідно до Закону №1058. Розмір пенсії обчислено із страхового стажу 30 років 0 місяців 27 днів згідно з поданими до заяви про поновлення пенсії документів. Розмір пенсійної виплати визначено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на час поновлення виплати пенсії, а саме у розмірі 994,00 грн, що, окрім іншого, підтверджується рішенням управління №90533140417 від 19.12.2022.

Не погоджуючись із здійсненням відповідачем розрахунку суми поточної пенсії позивачу у розмірі визначеному не на дату нарахування до виплати поновленої пенсії, а на дату припинення її виплати та здійснення розрахунку суми боргу за період з 01.07.2013 по дату поновлення виплати пенсії без урахуванням доплати за 5 років понаднормового стажу відповідно до ст.28 ч.1 абз.2 Закону №1058-IV та автоматичного перерахунку відповідно до ст.28 та ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на момент нарахування її пенсії до виплати, з компенсацією втрати частини доходів за винятком сплачених сум, представник позивача звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 51 Закону, під час перебування пенсіонера за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Зауважуємо, що договір між Україною та Ізраїлем в галузі пенсійного забезпечення не укладено.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону №1058-IV, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Як зазначено у ст.1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно із абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону №1058-IV, виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно із абзацами першим другим частини першої ст. 28 Закону №1058-IV, в редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії за віком (12.06.2007) Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Таким чином, за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років пенсія за віком позивача збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Відповідно до статті 27 Закону №1058 розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп*Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, страховий стаж позивача складає 30 років 00 місяців 27 днів, та відповідно до розрахунків пенсії позивача за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років позивачу призначена доплата за 5 років понаднормового страхового стажу.

При цьому слід зазначити, що з дня поновлення виплати пенсії (з 01.07.2013) позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.

Позаяк, Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв`язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків, а тому, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду про зобов`язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу є безпідставними.

Таким чином, з системного аналізу матеріалів по справі можна дійти висновку, що перерахунок пенсій здійснюватиметься автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Підвищення пенсій відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється на підставі ч. 2 або ч. 3 ст. 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017) встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 124 від 20.02.2019 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» від 01.04.2020 № 251 встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.

Згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" від 20.02.2019 № 124, установлено:

- у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією Постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 згідно з Постановою КМ № 127 від 22.02.2021.

- з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією Постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 згідно з Постановою КМ № 118 від 16.02.2022;

- з 1 березня 2023 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Як зазначалося вище, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі №120/16848/21-а зобов`язано Головне управління у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.07.2013, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідачем здійснено поновлення пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2013, що підтверджується долученим до справи протоколом про перерахунок пенсії від 19.12.2022. При цьому, у графі особливості зазначено наступне "не підлягають МП, признач.за рішенням суду в тверд.розм. з 01.07.2013 по довічно".

Однак, суд вважає, що така вказівка у протоколі про перерахунок пенсії позивача суперечить положенням чинного законодавства, оскільки судом у справі №120/16848/21-а не визначався ані розмір пенсії який підлягає поновленню та виплаті, ані встановлювалась заборона на здійснення масового перерахунку (МП) пенсії після її поновлення тощо. Також, положення чинного пенсійного законодавства не передбачають права та можливості пенсійний орган діяти саме таким чином. Зворотнього суду не доведено.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

На підставі наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем допущені протиправні діяння щодо невиплати позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Твердження відповідача, наведене у відзиві про те, що будь-які зобов`язання щодо проведення перерахунків пенсійної виплати на органами Пенсійного фонду судом не покладалося, є необґрунтованими і такими, що суперечать Конституції України та Закону №1058-IV, оскільки відповідач зобов`язаний проводити автоматичні перерахунки пенсії.

Отже, суд наголошує на неприпустимість тверджень суб`єкта владних повноважень про не зазначення у рішенні суду про поновлення пенсії, зобов`язання пенсійного органу провести перерахунок пенсії у разі збільшення розміру мінімальної пенсії, оскільки незалежно від того, на яких умовах призначена пенсія особі, останній має гарантоване державою законне право і сподівання на збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі Сук проти України від 10.03.2011, поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Відтак, право на пенсію включається в поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

На підставі зазначеного, суд погоджується з твердженнями представника позивача про те, що позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, і відповідач зобов`язаний це право реалізовувати, шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Відтак, дії відповідача щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком в сталому розмірі довічно, із вказівкою у графі "Особливості - не підлягають МП призначена за рішенням суду в твердому розмірі з 01.07.2013 по довічно" є протиправними.

За наведених обставин, також є протиправним рішення відповідача від 19.12.2022 №905330140417 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , адже останнє також у графі особливості містить наступну вказівку "не підлягають МП, признач.за рішенням суду в тверд.розм. з 01.07.2013 по довічно", суд звертає увагу на таке.

Щодо позовної вимоги про врахування під час перерахунку ч. 3 ст. 42 Закону №1058-IV, суд зазначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Згідно частини третьої вищезазначеної статті Закону №1058-IV тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії починаючи з 01.07.2013 в сталому розмірі та без врахування положень ч. 3 статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Як наслідок, на думку суду, наявні підстави для поновлення порушеного права позивача у спосіб зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2013 із врахуванням положень ст. 28 та ч.3 ст. 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, та з врахуванням надбавки за понаднормовий стаж, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням уже виплачених сум.

Що стосується позовної вимоги про нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу суд зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Кодексом закріплені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно частини другої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України №1404-VIII "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону №1404-VIII зазначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Аналіз вищезазначених законодавчих норм свідчить, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, від 22.12.2020 оку у справі №440/1810/19, тощо.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17 та від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а.

Як встановлю судом, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28.01.2022 у справі №120/16848/21-а, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління у Вінницькій області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 01.07.2013, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV із компенсацією втрати частини доходів на визначений ним банківський рахунок, з урахуванням виплачених сум.

Аналізуючи предмет спору в даній справі та зміст позовної заяви, суд дійшов висновку, що даний спір в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу фактично спрямований на виконання судового рішення по справі №120/16848/21-а, адже останнім вже вирішено питання щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за період з дати поновлення виплати пенсії.

При цьому, як свідчать матеріали справи, позивач, посилаючись на неправомірність дій відповідача при виконанні рішення суду, звертається до суду з новим адміністративним позовом, зокрема, щодо здійснення такої компенсації.

Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право, у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позову щодо належного виконання окремого судового рішення в іншій справі.

Суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового або приймати нове судове рішення щодо тих саме правовідносин, оскільки цим порушуються норми КАС України, якими передбачено вирішення цих питань шляхом винесення судом окремої ухвали.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача щодо зобов`язання ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити виплату суми боргу починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на момент фактичної виплати пенсії, то суд зазначає наступне.

Так, право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Із системного аналізу вказаних норм випливає, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

В даному ж випадку, в межах розгляду цієї справи суд не вбачає підстав для задоволення вимоги в частині зобов`язання здійснити виплату позивачу суми боргу починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на момент фактичної виплати пенсії, оскільки саме виконання даного рішення може мати вплив розмір боргу що утворився внаслідок виконання рішення ВОАС від 28.01.2022 по справі №120/16848/21-а

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Протоколу Розрахунку № 905330140417 від 19.12.2022, адже останній лише відображає результат проведеного перерахунку пенсії особи та сам по собі не створює для позивача негативних наслідків, адже не є рішенням в розумінні КАС України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 за віком починаючи з 01.07.2013 в сталому розмірі довічно, без обов`язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до ст. 28 та ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №905330140417 від 19.12.2022 про перерахунок пенсії позивача з 01.07.2013 в сталому розмірі довічно, без обов`язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до ст. 28 та ч. 3 ст. 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.07.2013, з урахуванням надбавки за понаднормовий стаж відповідно до ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням обов`язкових автоматичних масових перерахунків пенсії, відповідно до ст.28 та ч.3 ст.42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на момент фактичної виплати пенсії.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, РНОКПП 13322403)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна