Єдиний державний реєстр судових рішень
н\п 2/490/719/2023 Справа № 490/114/22
Центральний районний суд м. Миколаєва
___________
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 березня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Гуденко О.А.,
при секретарі Позднякову Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И В:
У січні 2022 року представник позивача, адвокатка Труба Клавдія Борисівна в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», третя особа- приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначено, що у грудні 2021 року (після відкриття виконавчого провадження) позивач дізнався про вчинений виконавчий напис. 19.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2168, на підставі якого державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)Лемещенко Анастасією Павлівною відкрито виконавче провадження №67618702 та проводяться виконавчі дії з примусової оцінки та реалізації майна позивача.
Як зазначає представник позивача, вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом було порушено вимоги Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, нотаріусом не було встановлено безспірності заборгованості, що стало підставою для звернення до суду із вказним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 року визначено головуючого по справі суддю Чулуп О.С.
Розпорядженням керівника апарату Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.01.2022 року призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі довідки помічника судді щодо перебування судді Чулуп О.С. на лікарняному.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.01.2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. Одночасно, витребувано у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. завіреної належним чином копії нотаріальної справи, яка була створена під час здійснення виконавчого напису від 19.07.2019 року, зареєстрованого під № 2168.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 11.01.2022 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.09.2022 року закрито підготовче провадження по справі.
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надавши заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а також просить розглядати справу у її відсутність.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Третя особа Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомляласяналежним чином, про причини неявки суд не повідомила, при цьому 04.02.2022 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, а також надано суду належним чином засвідчені копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його вчинено 19.07.2019 року за реєстровим № 2168, на майно ОСОБА_1 .
Судом ухвалено про заочний розгляд справи в порядкуст. 280-281 ЦПК України.
Враховуючи обставини справи та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 15.12.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та позивачем укладено кредитний договір № 85МК/2006, згідно якого ЗАТ КБ «Приват Банк» надало, а ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 69000 доларів США на термін до 15 грудня 2016 року зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно Графіку погашення кредиту, який є додатком до договору та невід`ємною його частиною.
Крім того, задля належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, між сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Сіряковою О.В., за реєстровим номером 4002, відповідно до якого в іпотеку передано майно: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У п.24 вказаного договору передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі виконавчого напису нотаріуса.
19.07.2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 2168 про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначено, що вказане майно, на підставі договору іпотеки посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Сіряковою О.В. за реєстровим номером 4002, передано в іпотеку АТ КБ «Приватбанк», яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк».
За рахунок коштів отриманих від реалізації отриманого майна пропонується задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» за період з 15.12.2006 по 16.04.2019 у розмірі:
- 28 453,02 доларів США -заборгованість за кредитом;
- 37 550,26 доларів США - заборгованість за відсотками;
- 4 486,62 доларів США -комісія;
- 74 694,53 доларів США -пеня, що становить загальну суму 145 184,43 доларів США, що за курсом НБУ станом на 16.04.2019 становить 3892 424,19 грн.,а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису, 3500 грн.
Строк, за який провадиться стягнення, - дванадцять років чотири місяці один день, а саме з 15.12.2006 року по 16.04.2019 року.
24.11.2021 року на підставі виконавчого напису №2168 від 19.07.2019 року державним виконацем Центрального відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лемещенко А.П. відкрито виконавче провадження № 67618702 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, в матеріалах справи містяться документи в яких зазначено, що у вересні 2018 року ОСОБА_1 звертався до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., 17.11.2017 року, зареєстрованого в реєстрі № 11955. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28.07.2021 року позов задоволений.
Також, з лютого 2020 року по листопад 2021 року в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом за кредитним договором № 86МК/2006 від 15.12.2006 року. Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 відсотки за користування кредитом в сумі 13016,55 доларів США., в іншій частині позовних вимог відмовлено. При цьому, предметом судового розгляду є один і той самий кредитний договір № 86МК/2006 від 15.12.2006 року.
Як свідчать наявні матеріали справи, у даному випадку нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та наявності у кредитора права на безспірне стягнення заборгованості.
За такого, наведене свідчить про те, що на час вчинення виконавчого напису № 2168 від 19.07.2019 року спір між сторонами щодо заборгованості за договором про іпотечний кредит не було остаточно вирішено. Відтак, на час вчинення виконавчого напису сума боргу не була безспірною, оскільки спір продовжував вирішуватись в судовому порядку, а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вказані доводи позивача не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує, що згідно зі ст. ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно достатті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюєтьсяЗаконом України «Про нотаріат`та іншими актами законодавства України (частина першастатті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженийнаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису регулюється главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зістаттею 87 Закону України «Про нотаріат`для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієїстатті Законунотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені вЗаконі України «Про нотаріат`та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, за змістом наведених норм вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.
Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчогонапису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу. Матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Можливість звернення стягнення на предмет іпотеки передбачена як загальним Законом України «Про нотаріат», так і спеціальнимЗаконом України «Про іпотеку».
Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частинами першою, другоюстатті 35 цього Закону визначено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону.
Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2020 року по справі № 645/1979/15-ц, наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 03 червня 2020 року у справі№ 363/568/18, від 03 червня 2020 року у справі № 359/8181/18, від 18 липня 2022 року у справі № 752/11645/19.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу ОСОБА_3 12.06.2019 року було направлено повідомлення про порушення основного зобов`язання з попередженням, що у випадку невиконання зобов`язання буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів вручення позивачу вищезазначеного повідомлення відповідно до статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Зазначене свідчить про порушення законодавчої вимоги щодо належного повідомлення іпотекодавця, що само по собі є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, позов необхідно задовольнити, визнавши виконавчий напис від 19 липня 2019 року приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований у реєстрі за № 2168, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 , таким, що не підлягає виконанню.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то, відповідно до ст.141 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87,88 ЗУ «Про нотаріат» ст.ст.12,13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 -задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 19 липня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за № 2168 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул. Грушевського, 1-Д, на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 березня 2023 року.
СуддяО.А. Гуденко
Судове рішення № 109712489, Центральний районний суд м. Миколаєва було прийнято 02.03.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 490/114/22. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: