Вирок № 109710543, 20.03.2023, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №№ 148/83/23

В И Р О К

Іменем України

20 березня 2023 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження № 12022020180000344 від 06.12.2022 відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженця м. Запоріжжя, жителя АДРЕСА_1 , освіта середня базова, не одружений, не судимий, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 ,06грудня 2022року близько05години 20хвилин, спільно з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителем с. Лукашівка, Гайсинського району Вінницької області, який керував автомобілем, перебували в салоні автомобіля марки «TOYOTA CAMRY» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у користуванні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_2 , де на вказаному автомобілі під`їхали до автостоянки біля площадки №5 ТОВ «Вінницька птахофабрика», що розташована на території Михайлівської сільської ради Тульчинського району. Зупинивши транспортний засіб та вимкнувши двигун, ОСОБА_7 вийшов з салону автомобіля, залишивши ключ запалювання від автомобіля в замку запалювання, де вцей час, ОСОБА_5 керуючись раптово виниклим злочинним умислом спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвого діяння,передбачаючи йогосуспільно небезпечнінаслідки ібажаючи їхнастання,не маючи ні дійсного ні гаданого права керувати чи володіти транспортним засобом, без дозволу водія автомобіля та всупереч його волі, попередньо переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та скориставшись цим,таємно, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з метою використати його для власних потреб, пересів з пасажирського сидіння автомобіля на водійське сидіння.

В подальшому ОСОБА_5 реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння автомобілем «TOYOTA CAMRY» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , скориставшись тим, що ключ запалювання від автомобіля знаходився в замку запалювання, провернувши ключ привів у дію двигун автомобіля та у рух транспортний засіб, тобто встановив фактичний контроль над ним та поїхав через поле від площадки №5 ТОВ «Вінницька птахофабрика» в напрямку с. Холодівка, Тульчинського району, чим здійснив його переміщення у просторі, тобто протиправно заволодів механічним транспортним засобом, а саме автомобілем «TOYOTA CAMRY» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , вартість якого відповідно до висновку експерта № СЕ-19/102-22/18208-АВ від 29.12.2022 становить 288 198 гривень 50 копійок. Переїхавши на вказаному транспортному засобі через поле, ОСОБА_5 під`їхав до автодороги сполученням Холодівка Михайлівка, Тульчинського району Вінницької області, де на узбіччі покинув вказаний транспортний засіб.

В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України визнав повністю та беззастережно, вказавши, що всі обставини викладенні в обвинувальному акті ним повністю визнаються та не оспорюються.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 повністю підтвердив обставини викладенні в обвинувальному акті.

До суду представлено угоду про визнання винуватості від 15.03.2023, укладену між стороною обвинувачення прокурором Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , відповідно до якої обвинувачений беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України. Сторони погодились на призначення покарання ОСОБА_5 за ст. 289 ч.2 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років та застосування ст. 75 цього ж Кодексу та звільненні засудженого від відбування покарання з встановленням іспитового строку на два роки, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 ч.1, п.п. 1, 2 КК України, а саме: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В судовому засіданні прокурор висловив позицію щодо затвердження угоди про визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_5 вказав, що він погоджується на затвердження угоди про визнання винуватості, яка укладена ним добровільно без будь-якого примусу, з усіма правами передбаченими ст. 474 КПК України та наслідками затвердження вказаної угоди він ознайомлений.

Захисник обвинуваченого підтримав позицію останнього щодо затвердження угоди.

Потерпілий ОСОБА_4 , в судовому засіданні зазначив, що ним надана письмова згода на укладення угоди про визнання винуватості, яку він також просить затвердити.

Суд, вивчивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого становить від ста до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в судовому засідання доведена в повному обсязі, а тому його дії вірно кваліфіковано за ст. 289 ч.2 КК України.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття в скоєному злочині, повідомлення про вчинений злочин та активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків.

Обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, в судовому засіданні не встановлено. Суд не визнає, як обтяжуючу обставину вчинення злочину в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, так як вказана обставина не вказана у формулюванні обвинувачення.

Вирішуючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості судом встановлено, що вона відповідає вимогам ст. ст. 468-472 КПК України, обвинувачений добровільно, без будь-якого примусу погодився на її укладання, ознайомлений та усвідомлює обмеження права на оскарження вироку, а також наслідки невиконання угоди.

За таких обставин, враховуючи позицію учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості та ухваленні вироку.

Разом зтим,враховуючи тіобставини,що відноснообвинуваченого застосованозапобіжний західу виглядітримання підвартою,при призначенніпокарання судомвраховано вимогист.72ч.5КК Українита останньомупідлягає зарахуваннюв строквідбування покарання,строк перебуванняпід вартоюв періодз 06.12.2022 по день проголошення вироку (20.03.2023), із розрахунку один день тримання під вартою (попереднього ув`язнення) за один день позбавлення волі.

Враховуючи ті обставини, що суд прийшов до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості та звільненні обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає зміні на особисте зобов`язання, а ОСОБА_5 звільненню з під варти із зали суду.

Вирішуючи питання процесуальних витрат в сумі 8419,38 грн., які понесенні на проведення криміналістичних експертиз, останні підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави в повному обсязі.

Питання речових доказів суд вирішив відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставівикладеного,керуючись ст.289ч.2КК України,ст.ст.368-371,373-377, 474-475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.03.2023, укладену між стороною обвинувачення прокурором Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_6 , в кримінальному провадженню № 12022020180000344 внесеному в ЄРДР від 06.12.2022, по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 289 ч.2 КК України і призначити йому узгоджену міру покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років, зарахувавши в строк відбування покарання строк перебування під вартою в період з 06.12.2022 по 20.03.2023 (включно) із розрахунку один день тримання під вартою (попереднього ув`язнення) за один день позбавлення волі.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на два роки.

На підставі ст. 76 ч.1 п.п. 1,2 КК України засудженого ОСОБА_5 зобов`язати періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу у вигляді тримання під вартою змінити на особисте зобов`язання, звільнивши ОСОБА_5 з під варти із зали суду.

Речові докази:

- автомобіль «TOYOTA CAMRY» сірого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , користувачем якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_2 повернути останньому;

- сліди пальців рук, запахові сліди вилученні під час огляду автомобіля знищити, скасувавши арешти накладений ухвалою слідчого судді Тульчинського районного суду від 08.12.2022, в кримінальному провадженню № 12022020180000344 внесеному в ЄРДР від 06.12.2022.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави процесуальні витрати в сумі 8419,38 грн. (вісім тисяч чотириста дев`ятнадцять гривень 38 коп.) за проведення криміналістичних експертиз.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга, з підстав передбачених ст. 374 КПК України, до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити сторонам.

Суддя