Рішення № 109704022, 25.01.2023, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/393/22

Провадження № 2/510/347/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.23 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» про часткове розірвання договору в частині сплаченої комісії та стягнення сплачених сум, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача АТ «ТАСКОМБАНК» -адвокат ЗапорожцевВ.В.в судове засідання не явився, надав відзив на позов (з урахуванням отриманих уточнених позовних вимог позивача), вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їхню безпідставність та необґрунтованість. Представник відповідача зазначив, що 15.12.2015р. між сторонами у справі було укладено Заяву договір про приєднання до публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК, даний договір було укладено між сторонами для надання ОСОБА_1 саме банківських послуг, позивач ознайомився та погодився зі змістом Тарифів Банку та лімітами на операції в інтернет-банкінгу «ТАС24», йому було відкрито особовий рахунок клієнта, на підставі чого оформлено банківську платіжну картку. Таким чином, між сторонами виникли кредитні відносини, сторони взяли на себе цівільно-договірну відповідальність з виконування ними прав та обов`язків за договором. Банк свої обов`язки повністю виконав, надав банківські послуги (кредитні кошти у розпорядження Клієнта), позивач (Клієнт) несвоєчасно та не в повному обсязі виконував кредитні зобов`язання внаслідок чого станом на 03.11.2022р. у нього склалася заборгованість перед АТ «ТАСКОМБАНК» в сумі 61900,19 грн. Отже, підстав для визнання правочину недійсним немає, крім того, як вважає представник відповідача, позивачем не обраний передбачений ст. 16 ЦК України спосіб захисту своїх прав та звертає увагу суду на те, що позов було подано поза межами строку позовної давності, у зв`язку із чим просить застосувати наслідки спливу позовної давності за заявою сторони у справі.

Представник позивача на задоволенні позову наполягав, надав суду уточнення позовних вимог, згідно яких просив суд зобов`язати АТ «ТАСКОМБАНК» здійснитиперерахунок платежів в розмірі18866,03грн.,здійснених ОСОБА_1 за заявою-договоромпро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб №303/21261183-СКвід 15.12.2015р.,з часуйого укладенняпо 02.11.2021р.,зарахувавши сплаченівже коштив рахунокпогашення основногоборгу по заяві-договорупро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р.

Сторони в судове засідання не явились. Представник позивача просив про розгляд справи без його участі. Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений, в судові засідання не являвся.

Відповідно до ч.2ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до вимогст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ходірозгляду справисудом булидослідженні наступнідокази: копіязаяви-про приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р.; копія Заяви договору №303/2126183-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки від 15.12.2015р.; копія виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 ; копія розрахунку заборгованості за кредитним договором №303/21261183-СК від 15.12.2015р., укладеним із позичальником ОСОБА_1 станом на 03.11.2022р.; копія заяви-анкети позичальника на отримання кредитного ліміту; копія заяви про відкриття поточного рахунку від 15.12.2015р.; копія заяви-договору №303/21261183-СК від 15.12.2015р. на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки Кредитна картка «Класична»; копія Умов надання та обслуговування Кредитної лінії; копія заяви-договору №398083 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до інтернет-банкінгу «ТАС24»; копія заяви договору №398083 від 15.12.2015р. на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки; копія розписки про отримання платіжної картки.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника адвоката Марусич М.С., звернувся із первинним позовом до суду до АТ«ТАСКОМБАНК», яким просив:

визнати недійсним заяву-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р., укладений між ОСОБА_1 та АТ«ТАСКОМБАНК» в частині нарахування комісійної винагороди;

стягнути з АТ«ТАСКОМБАНК» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18866,03 грн. 03 коп., сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості (комісії) по заяві-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р. за період з 15.01.2016р. по 02.11.2021р.

В ході розгляду справи представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив зобов`язати АТ «ТАСКОМБАНК» здійснитиперерахунок платежів в розмірі18866,03грн.,здійснених позивачемза заявою-договоромпро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб №303/21261183-СКвід 15.12.2015р.,з часуйого укладенняпо 02.11.2021р.,зарахувавши сплаченівже коштив рахунокпогашення основногоборгу по заяві-договорупро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р. (в розумінні суду представником позивача за суттю була уточнена позовна вимога первинного позову щодо стягнення комісії з відповідача на його користь).

На задоволенні уточнених позовних вимог представник позивача наполягав.

Представник позивача зазначив, що 15.12.2015р. між ОСОБА_1 та АТ«ТАСКОМБАНК» було укладено Заяву договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК. Рішенням Банку було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30000,00 грн., кредит був виданий на споживчі потреби. За користування кредитними коштами відповідно до законодавства України позивач повинен був сплачувати проценти, однак, як вказує позивач, за вищевказаною заявою-договором розмір процентної ставки не був встановлений, також не була передбачена комісійна винагорода. Позивач, вважаючи вищевказану заяву договір за своєю суттю кредитним договором, вважає, що Банк проводив йому нарахування комісій неправомірно, безпідставно, що порушує ст.ст. 11, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», стверджує, що взагалі йому не було надано паспорт споживчого кредиту, передбачений ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування». Як вважає позивач, все це призвело до несправедливих умов договору, які суперечать принципу добросовісності, призвело до істотного дисбалансу договірних прав і заподіяло шкоду споживачу. Позивач стверджує, що заявою договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК Банком не було надано жодної інформації про якість, кількість, обсяг, виконавця та зміст послуги «комісійна винагорода за обслуговування кредиту», у зв`язку із чим вважає, що з цих підстав вона не може вважатися такою, що надавалася, а отже сплачені позивачем 18866,03 грн. не є сплаченими коштами за надання комісійної винагороди. Виходячи з цього, позивач, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 215, ч. 2 ст. 651 ЦК України просить визнати недійсним правочин (Заявудоговір про приєднання до Публічної пропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК) в частині нарахування комісійної винагороди з підстав недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Також, з урахуванням надання заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить зобов`язати АТ «ТАСКОМБАНК» здійснитиперерахунок платежів в розмірі18866,03грн.,здійснених позивачемза заявою-договоромпро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб №303/21261183-СКвід 15.12.2015р.,з часуйого укладенняпо 02.11.2021р.,зарахувавши сплаченівже коштив рахунокпогашення основногоборгу по заяві-договорупро приєднаннядо Публічноїпропозиції АТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/21261183-СК від 15.12.2015р.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.

Так,судом буловстановлено,що 15.12.2015р.між сторонамиу справібуло укладеноЗаяву-договірпро приєднаннядопублічної пропозиціїАТ«ТАСКОМБАНК» на укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб №303/21261183-СК,згідно зякою Позивачпідписанням цієїЗаяви-Договорувідповідно доп.1акцептував Публічнупропозицію АТ«ТАСКОМБАНК»,яка буларозміщена навеб-сайтіБанку:www.tascombank.com.uaна укладенняДоговору прокомплексне банківськеобслуговування фізичнихосіб,надалі затекстом -«Договір»,що розміщенийна веб-сайтіБанку і беззастережно приєднався до умов цього Договору.

Пунктами 2 та 3 цієї Заяви -Договору зазначено, що Позивач просить банк відкрити йому поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних засобів, оформити платіжну картку та встановити на його рахунок кредитний ліміт в рамках кредитного продукту « кредитна карта «Класична» для здійснення операцій за рахунком, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку, в межах якого він має право здійснювати операції за рахунок наданого Банком кредиту та здійснювати у відповідності до ст. 1069 ЦК України кредитування рахунку в розмірі та на умовах згідно інформації, наведеній у цій Заяві-договорі, та на умовах, визначених Договором, при цьому зобов`язуючись повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, згідно умов Договору.

Відповідно до п. 4 цієї Заяви- Договору Позивач погодився, що дана Заява- Договір, а також тарифи Банку є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до п. 5 цієї Заяви-Договору Позивач підтвердив, що ознайомлений зі змістом цієї Заяви-Договору, Договору зі всіма додатками до нього та повністю з ними згодний, що їх умови є зрозумілими для нього, обов`язковими для виконання та заперечення щодо них відсутні.

Згідно з п. 3 частини 2 Заяви-Договору № 303/20126183-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту) кредитна карта «Класична» від 15.12.2016р., крім іншого вищезазначеного, також зазначено, що в усьому іншому, що не передбачено цією Заявою- Договором, Сторони керуються умовами Договору.

Таким чином, даний договір було укладено між сторонами для надання Клієнту саме банківських послуг, щодо відкриття банківського рахунку та встановлення кредитного ліміту на цьому рахунку, що й мало місце в даних правовідносинах в рамках цієї заяви-договору.

Також слід зазначити, що 15.12.2015р. між Сторонами було укладено Заяву-договір №398083 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до інтернет-банкінгу «ТАС24», в якій Позивак вкотре зазначив, що акцептує Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК»,яка була розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua, на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що розміщений на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua і беззастережно приєднавсядо умовцього Договору та підтвердив, що ознайомлений зі змістом Договору та всіма додатками до нього, вони йому зрозумілі та заперечень не має.

При цьому відповідно до п. 6 цієї заяви Позивач зазначив, що ознайомлений зі змістом Тарифів Банку та лімітами на операції в інтернет-банкінгу «ТАС24» та погоджується з ними.

Вивчивши правову природу документів, суд звертає увагу на те, що Заява-Договір № 303/20126183-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням кредитного ліміту) кредитна карта «Класична» від 15.12.2016р. та Заява-договір № 398083 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до інтернет-банкінгу «ТАС24» не являються Кредитним договором, як про це стверджує Позивач, а є лише документами,що підтверджуютьвідкриття поточногорахунку зспеціальним платіжнимзасобом,оформлення банківськоїплатіжноїкартки.

Відповідно до Заяви-Договору № 303/2126183-СК, Позивачу було відкрито особовий рахунок Клієнта № НОМЕР_1 .

На підставі цієї Заяви -Договору при відкритті поточного рахунку у гривні було оформлено банківську платіжну картку MasterCard для розпорядження рахунком та підключено до тарифного плану, однак ані Заява-договір № 398083 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та підключення до інтернет -банкінгу «ТАС24», ані Заява-договір № 303/2126183-СК на відкриття поточного рахунку з використанням електронних платіжних засобів та оформлення платіжної картки (з встановленням Кредитного ліміту Кредитна карта «Класична» не являються Кредитним договором, оскільки відповідно до змісту даних правочинів вони укладались з метою надання позивачу за його заявою банківських послуг, їх укладено та вони містять всі істотні умови, що передбачені законодавством, що було чинне на момент їх підписання, а отже доводи Позивача, наведені у позовній заяві щодо наявності підстав для визнання їх недійсними у зв`язку з недотримання вимог ЗУ «про захист прав споживачів» або ЗУ «Про споживче кредитування» є необґрунтованими в силу не перебування сторін оспорюваних договорів у кредитних правовідносинах.

Отже, з позовної заяви не підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем саме кредитного договору, доказів на підтвердження укладення договору споживчого кредиту між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 до позовної заяви не додано.

Той факт, що відповідно до цієї Заяви-Договору позивача було підключено до тарифного плану ЦФР-КРЕДИТ не свідчить про те, що між позивачем та відповідачем виникли кредитні правовідносини. Надання банківських послуг здійснювалось щодо відкриття поточних рахунків та надання платіжних карток, при цьому, як зазначив і сам Позивач в позовній заяві, Позивач з Відповідачем окремої кредитної угоду не укладали, отже, в супереч заяві Позивача, Банком не надавався Позивачу кредиту а натомість було встановлено на банківський рахунок, відкритий на ім`я Позивача, ліміт для здійснення операцій за рахунком та використання коштів та оплату платежів та послуг сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку Позивача, в межах якого він має право здійснювати операції за рахунок коштів Банку/Відповідача.

Отже Відповідач згідно з умовами Заяви-Договору, Договору та умовами Публічної пропозиції ДКБО, укладених з Позивачем, є лише надавачем банківських послуг. При цьому положення цих Заяв-Договору, Договору та Публічної пропозиції, які Позивач акцептував, розповсюджуються на нього не тільки в частині відкриття, використання поточного рахунку а і в частині зобов`язань щодо користування банківськими послугами, в тому числі обов`язок повернення Відповідачу коштів, використаних Позивачем в сумі, що перевищує залишок власних грошових коштів Позивача на рахунку, та сплати комісій за обслуговування рахунків та інших платежів відповідно до тарифів банку.

Станом на 03 листопада 2022 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ТАСКОМБАНК» становить 61 900,19 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до положення ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, однак оскільки між сторонами не укладався кредитний договір, отже позивач та відповідач не підпадають під регулювання цих норм права.

Зокрема, Позивач зазначає в своєму позові, що при укладенні вищевказаного Кредитного договору порушені його права як споживача, а саме вказує на порушення норм, встановлених ст. ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в т.ч. вказує на начебто недотримання Банком Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, вважає, що положення кредитного договору є несправедливими та вказує на порушення норм ЗУ «Про захист персональних даних».

Отже, між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, а зі змісту наданих заяв-договорів вбачається, що даний спір не стосується кредитних правовідносин.

Щодо доводів позивача з приводу недотримання Банком істотних умов договору суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення в ст. З, 6, 627 ЦК України.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Під час укладання та підписання спірних договорів, вимоги законодавства, що стосуються договорів даного типу було додержано та виконано, форма цих правочинів та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України, з огляду на наступне.

Сторонами при укладенні спірних договорів досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

При укладені Заяв-Договорів Позивач був ознайомлений з їх умовами, попереджений про відповідальність за невиконання або порушення його умов, та підтвердив згоду на їх укладення своїм підписом, що підтверджується:

- власноручним підписом позивача на обох Заявах -Договорах, заявах та інших документах, що додані до відзиву;

в п.2.4, 2.5. 2.6 Розділу 2 Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб зазначено, що:

(2.4.) Сторони домовились, що будь-який договір та/або будь-який інший документ, пов`язаний з укладенням та/або виконанням умов Договору, укладений/підписаний у спосіб, визначений п. 2.3. Договору, вважається укладенимз додержаннямписьмової Формив розумінніст.207Цивільного кодексуУкраїни. Такий порядок укладення/підписання Заяв- договорів/договорів/документів повністю зрозумілий Сторонам та вони з ним повністю погоджуються.

(2.5.) Посилання на пункти чи розділу додатку буде означати посилання саме на пункти чи розділи такого документу, а не будь-якого іншого документу. Посилання на Договір в цілому (без посилання на конкретний пункт чи розділ) буде означати посилання на Договір та всі додатки до нього.

(2.6.) Договір застосовується до всіх банківських послуг та пов`язаних з ними послуг, які пропонуються або надаються Банком Клієнтам в межах Договору, якщо інше не буде чітко в письмовій формі обумовлено між Банком та Клієнтом окремо або якщо інше не вимагається законодавством України. Порядок надання окремих банківських послуг в рамках Договору регламентовано в додатках до Договору.

Як було зазначено вище, Договори було укладено у належній (письмовій) формі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки Банком реально було надані послуги згідно з Заявою-договором, було реально відкрито поточний рахунок з спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку були зараховані кошти на картрахунок та в подальшому позивач користувалась платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку/картки, а отже не було допущено порушень вимог ст. 203 ЦК України, відповідно відсутні підстави для визнання правочинів недійсними.

Таким чином в момент укладення договорів, між Банком та Позивачем було досягнуто домовленості щодо Заяв-договорів, Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, додатків до нього, тарифів та комісій Банку в цілому, і щодо всіх його пунктів, якими передбачено умови його виконання, споживачу було надано інформацію про те, з- за яких умов відбувається банківське обслуговування. А отже, відповідно до ст. 628 ЦК України, Банк належним чином виконував умови Договору, визначені пунктами Заяв- договорів, які є обов`язковими у разі їх погодження Сторонами в момент підписання Договору.

Щодо доводів позивача з приводу порушення відповідачем вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про споживче кредитування», суд зазначає наступне:

Позивач вважає, що в порушення ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» Банком, перед укладанням договору про надання споживчого кредиту, не було повідомлено письмово про кредитні умови та всю необхідну інформацію.

Разом з тим претензія позивача про не ознайомлення його з графіком погашення кредиту, із супутніми послугами Банку та іншою необхідною інформацією щодо кредиту, що передбачено п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» безпідставна та необґрунтована, оскільки між Банком та позивачем споживчий кредит не укладався, а отже дана вимога є неправомірною.

Відповідач вважає, що позивач довільно тлумачить положення ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», адже ані даною нормою, ані іншим законодавчим документом не встановлено заборони підписання угод в день ознайомлення з їхніми умовами, про ознайомлення з якими свідчать підписи Позивача на Заяві-Договорі, та інших документах доданих до даного відзиву., а отже підстави стверджувати про порушення прав споживача або введення її в оману відсутні. Банк не змушував Клієнта/Позивача підписувати заяви в день ознайомлення із усіма умовами договорів-заяв, Договору, додатків до нього, тарифів Банку, що укладались із АТ «ТАСКОМБАНК», підписання Заяв-Договорів та інших документів Позивачем відбувалось не внаслідок тиску, а з його добровільної згоди. Отримавши платіжний інструмент, який було видано Банком, підписавши всі заяви/документи, Позивач отримав платіжний засіб банківську картку до власного відкритого банківського рахунку зі встановленим лімітом на цьому рахунку, та скористався ними на власний розсуд, а отже розумів та усвідомлював свої дії та їх наслідки.

Таким чином, не знаходить свого підтвердження обставини, що нібито Банк приховав від позичальника повну та об`єктивну інформацію щодо умов та сукупної вартості кредиту, оскільки з Банком кредитний договір не укладався.

Твердження Позивача про недоведеність Банком йому інформації, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки Позивач при підписанні вищезазначених документів усвідомлював, як особа, яка володіє повною цивільною дієздатністю, що Банком надаються послуги на відкриття рахунку з використанням платіжних засобів, тобто про те, що мало місце банківське обслуговування карткового рахунку, а не кредитні послуги, отже позивач усвідомлював всі наслідки укладання даних договорів та його положень.

Щодо доводів позивача про визнання несправедливими умов договору, слід зазначити, що за змістом ч. 2, 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Для кваліфікації умов договору несправедливими в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. З, ч. З ст. 509 ЦК); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по- третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Позивач, а ні в позовній заяві, а ні доданими до неї доказами, не довів наявність ознак порушення принципу добросовісності, наявність якого передбачає наявність істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, і, щонайважливіше, якої саме шкоди завдано Позивачу тим, що за. заявою Позивача йому було відкрито поточний рахунок з спеціальним платіжним засобом, оформлено банківську платіжну картку, на яку були зараховані кошти на картрахунок та в подальшому позивач користувався платіжною карткою шляхом зняття коштів з рахунку/картки на власні потреби.

Викладене свідчить, що умови оспорюваних заяв-договорів жодних прав Клієнта, який просив про надання йому послуг з банківського обслуговування його картки, не порушують та не обмежують.

Тобто, на момент укладання правочину усі пункти Заяв - Договорів, Публічної пропозиції, Договору, додатків до нього тарифів та комісій Банку, з якими він був ознайомлений, про що свідчить його підпис, позивач не вважав несправедливими, він свідомо підписав Заяви-договори та інші заяви та документи з метою в подальшому отримати банківську карту та кошти/встановлений ліміт на ній для власних цілей, сума яких попередньо ним була погоджена, а через сім років, не бажаючи повертати використані на власні потреби кошти Позивач вирішив що умови вищезазначених Заяв- Договорів та інших документів порушують та/або обмежують його права як споживача. Тоді як під час споживання послуг банка у нього таких питань не виникало.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 15 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав і цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов необхідних для чинності правочину (ст. 203 ЦК). Його застосування регулюється ст.ст. §15-236 ЦК.

При цьому, положеннями ч.ї ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.ч.І-З, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної ^дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У той же час, ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.5 постанови №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсними може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно роз`яснень, викладених в п. 11 постанови Пленуму Верховного України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року за №14, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод і інтересів, а також у разі звернення до суду органів чи осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Вимоги Позивача про визнання недійсними Заяви -договору в частині нарахування сплаченої Позивачем комісії є безпідставними, оскільки недоцільно вести мову про невизнане чи оспорюване цивільне право позивача на укладення /не укладення договорів з-за обставин, коли відповідно до умов та пунктів оспорюваних договорів банківські послуги за заявою позивача на відкриття поточного рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та оформлення платіжної картки були надані Відповідачем своєчасно та в повному розмірі а Позивач зняв/використав кошти з картки на власний розсуд. При цьому розмір комісії та строк їх нарахування залежить виключно від відповідального ставлення Позивача до своїх обов`язків, а саме від наявності заборгованості Позивача перед Відповідачем та потреби обслуговування цієї заборгованості на рахунку.

Отже, відсутність порушення права та охоронюваного законом інтересу у заявника або недоведеність факту його порушення є підставою для відмови у позові, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність його порушеного права внаслідок укладених з Банком оспорюваних Заяв- договорів.

У задоволенні позовних вимог позивачу слід також відмовити не тільки виходячи із необґрунтованих та непідтверджених заявлених ним вимог (тобто, за суттю спору), але й з причини пропущення строку позовної давності звернення до суду за вирішенням даного спору.

Так, згідно ч.1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Положенням ч.4, ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено - сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (а це відповідно дата укладення оспорюваних заяв- договорів - 15.12.2015 р.), то відповідно 15.12.2018 року сплинув строк, у межах якого позивач міг звернутися до Суду з даним позовом.

Таким чином, позовні вимоги позивача є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами, голослівними, такими, що мають ознаку недобросовісного учасника відносин у кредитному договорі, крім того, вони були заявлені поза межами загального строку позовної давності, - у зв`язку із чи в їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 215, 203, 256, 257, 526, 549, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 1054 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник