Ухвала суду № 109703081, 21.03.2023, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1012/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

вивчивши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Туристична компанія АНЕКС ТУР", ТОВ "На канукули Україна", ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває вказана вище цивільна справа.

13.03.2023 р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 75358,51 грн., які розміщені на розрахункових рахунках відповідачів.

Представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 обґрунтовує заяву тим, що звернення позивача з претензією-вимогою про повернення сплачених грошових коштів до відповідачів ніяких результатів не принесло, у позивача є всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, відповідачі матимуть потенційну можливість не виконуючи зобов`язання, знаючи про наявність судового спору змінити розрахункові рахунки, вивести з них кошти, погіршити матеріальний стан.

Суд, розглянувши в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, доходить наступних висновків.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд в судовомузасіданні (залежно від стадії розгляду справи).

У відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вищенаведена норма дає підстави для однозначного висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Одними із видів забезпечення позову, який визначений в п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, є, зокрема, накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову`судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

До зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 922/2163/17 у постанові від 13 січня 2020 року.

У свою чергу заявницею не було доведено існування обставин на підтвердження вчинення відповідачами дій, які можуть у майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Самі лише твердження про потенційну можливість ускладнення чи неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову без підтвердження належними та достатніми доказами не є самостійною підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищезазначеного, та керуючись ст. 149, 150-153, 157, 247, 260, 353 ЦПК України, роз`ясненнями, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Туристична компанія АНЕКС ТУР", ТОВ "На канукули Україна", ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживачів відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її вручення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Кочко В.К.