Рішення № 109695365, 20.03.2023, Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/4160/22

Номер провадження 2/462/413/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2023 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

з участю секретаря судового засідання Любінець В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю,

встановив:

Позовні вимоги.

Уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цап О. Р., 12.08.2022 року (вх. № 13446) звернулася до суду із позовом, у якому просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Також, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та на правничу допомогу у загальній сумі 5 992 грн. 40 коп.

Свою заяву обґрунтовує тим, що 06.05.2011 року між позивачем та відповідачем у справі було укладено шлюб. Від шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . 30.09.2021 року рішенням Залізничного районного суд м. Львова у справі № 462/4507/21 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. 02.11.2021 року зазначене рішення набрало законної сили. Також вказує на те, що згідно акту комісії у складі майстрів ЛКП «Сигнівка» від 22.09.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом із донькою ОСОБА_3 . Відповідач проживає окремо від доньки та позивача. Позивач, відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є фізичною особою-підприємцем та здійснює наступні види діяльності: 96.02 Надання послу перукарнями та салонами краси. Окремо зазначає, що вона та її донька часто їздять закордон, а тому необхідно отримувати дозвіл на виїзд доньки закордон від відповідач, який у свою чергу відмовляється надавати дозвіл, а інколи не виходить на зв`язок, таким чином унеможливлює виїзд доньки закордон разом із позивачем. Відтак, просить суд задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Рух справи в суді.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23.09.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження. З метою виконання вимог ч. 1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання (а.с. 29).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 15.02.2023 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 70).

Позиція сторін по справі.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Цап О. Р., у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, проте, 20.03.2023 року (вх. № 5440) від позивача надійшла письмова заява, у якій просить суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомив. Однак, 13.10.2022 року (вх. № 17343) від відповідача у справі надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю визнав, зазначив, що спір стосовно цього предмету позову у сторін відсутній, стосовно судових витрат, просив суд відмовити у таких або зменшити їх розмір до 100 грн.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення такого засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно рішенням Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/4507/21 від 30.09.2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено. Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 06.05.2011 року Рудненською селищною Радою Залізничного району м. Львова, про що зроблено актовий запис № 6 (а.с. 53-54).

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 07.05.2013 року, актовий запис № 14 стверджується, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 11).

Копією Договору оренди від 01.09.2021 року стверджується, що ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).

Копією Договору оренди від 01.09.2022 року стверджується, що ОСОБА_1 орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , договір діє до 01.09.2023 року (а.с. 55-56).

Судом також встановлено, що згідно копії Акту ЛКП «Сигнівка» від 22.09.2021 року стверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

Копією Характеристики виданою початковою школою «Світанок» ЛМР 01.08.2022 року учениці 4-В класу ОСОБА_3 , стверджується, зокрема те, що мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню та навчанню доньки, систематично відвідує батьківські збори (а.с. 12).

Згідно копії Виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснює наступні види економічної діяльності: 96.02 «Надання послу перукарнями та салонами краси» (а.с. 13).

Мотиви прийняття рішення судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до вимог ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Згідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради від 27.02.1991 року закріплено, що держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання й розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання й розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального й соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні й має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (ст. 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками.

Законодавчими положеннями ст. 171 СК України визначено, що місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Як вбачається із правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 29.11.2017 року справа № 344/17748/15-ц, у рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків.

Також, керівні принципи Комітету міністрів Ради Європи щодо правосуддя, дружнього до дітей прийняті Комітетом міністрів Ради Європи 17.11.2010 року (пояснювальна записка). Так, згідно п. 36 - у всіх справах, пов`язаних з дітьми, першочергова увага повинна надаватися найкращим інтересам дитини. Оцінка ситуації має бути зроблена точно. Ці керівні принципи сприяють розвитку міждисциплінарних методів оцінки кращих інтересів дитини, визнаючи, що це є складним процесом. Ця оцінка стає ще складнішою, якщо ці інтереси повинні бути збалансовані з інтересами інших зацікавлених сторін, таких як інші діти, батьки. Це має бути зроблено професійно, в кожному конкретному випадку на індивідуальній основі. Пункт 37 Найкращі інтереси дитини завжди повинні розглядатися в поєднанні з іншими правами дітей, наприклад, правом бути почутою, правом на захист від насильства, правом не бути розлученою з батьками. Комплексний підхід має бути правилом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13), суд зазначив, що при визначення найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04), зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору.

Висновки суду.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідач у справі позов визнав, а також те, що на даний час малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з матір`ю, де для її проживання створені належні умови, мати дитини має самостійний дохід та можливість утримувати дитину матеріально, позитивно характеризується за місцем навчання доньки, не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами чи азартними іграми, у судовому засіданні встановлено, що на даний час визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечить інтересам дитини, тому суд, з урахуванням окремого проживання батьків дитини, приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір`ю, що буде цілком відповідати інтересам дитини, забезпечить комфортні умови та сприятиме її здоровому розвитку.

Разом з цим, суд звертає увагу, що батьки мають рівні права і обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, незважаючи на те, що проживають окремо один від одного, і місце проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов`язків так і здійснення прав. Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я доньки, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Таким чином, визначаючи місце проживання доньки з матір`ю, суд не позбавляє батька його права та можливості особистого спілкування з дитиною, обов`язку брати участь у її вихованні.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1155114 виданого адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор» представництво інтересів ОСОБА_1 при розгляді справи здійснювала адвокат адвокатського об`єднанням «Лекс Вектор» Цап О. Р. (а.с. 5).

Згідно договору про надання правової допомоги № 186 від 01.08.2022 року (а.с. 19-20), рахунку № 1 від 02.08.2022 року (а.с. 21), акту про надання правової допомоги відповідно до договору про надання правової допомоги № 186 від 01.08.2022 року (а.с. 22) - долучених до матеріалів справи, стверджується, що позивач уклала з адвокатським об`єднанням «Лекс Вектор» договір про надання правової допомоги, у договорі сторонами погоджено гонорар у сумі 5 000 грн. 00 коп. та порядок оплати.

Так, згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

З урахуванням принципу співмірності, складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. 00 коп. є завищеним, а тому клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, підлягає до часткового задоволення у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Також, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем позов визнано до початку розгляду справи по суті, при поданні позову позивачем сплачено 992 грн. 40 коп. (а.с. 1), а тому ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 496 грн. 20 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з матір`ю - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання її матері ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. К. Левицького, 18) - повернути з державного бюджету ОСОБА_1 - 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 0.0.2636211745.1 від 10.08.2022 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 );

Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ: 04056084, місцезнаходження: 79021, м. Львів, вул. Виговського, 34).

Текст судового рішення складено 20.03.2023 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко