Ухвала суду № 10969489, 31.08.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц 16085 Головуючий у 1 інстанції Березкіна О.В.

Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Висоцької В.С.,

суддів Осипчук О.В., Біляєвої О.М.,

при секретарі Стіба Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської Ради про стягнення недоотриманої суми,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Єнакіївського міського суду від 24 червня 2010 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та відмовити позивачеві в позові.

Апелянт в обґрунтування скарги зазначив, що позивач отримує грошову допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням індексації. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів, які надаються з державного бюджету в межах асигнувань. Вважають стягнення на користь позивача судових витрат безпідставним з причин відсутності фінансування.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 сина; отримувала від відповідача допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, розмір якої менший прожиткового мінімуму, що суперечить вимогам ст. 43 Закону України “Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, ст. 15 Закону України “Про державну допомогу сімям з дітьми”.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновки суду ґрунтуються на законі.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України "Про державну допомогу сімям з дітьми" ( Закон № 2811).

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" передбачено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 13 цього Закону ( в редакції, яка діяла до 1.01.2008р.) право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має незастрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян у зв'язку з вагітністю та пологами визначає Закон України “Про загальнообовязкове державне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (Закон №2240).

Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника), а відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007р. № 32 “Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку” УПСЗН з 2 кварталу 2007р. зобовязані виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сімям з дітьми, малозабезпеченим сімям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-У допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Абзацом третім частини 1 вказаної статті розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлений у розмірі різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-У зупинена на 2007 рік дія статей 41, 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) тільки абзац третій частини 1 статті 56, стаття 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У і лише щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Отже, з 9 липня 2007 року відновлена дія статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ, за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", за якою розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не повинен бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" затверджений на 2007 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного правового висновку про те, що позовні вимоги є такими, що ґрунтуються на Законі щодо періоду з 09 липня 2007 року по 14 жовтня 2007 року.

Судом встановлено, що відповідачем сплачувалася спірна допомога позивачу в 2007 р. в меншому розмірі ніж зазначено законом , тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої допомоги з 9 липня 2007 року по 14 жовтня 2007 року у розмірі 1151 гр. 11 коп.

Наведені судом першої інстанції розрахунки перевірені апеляційним судом та визнані правильними.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до уваги не приймаються, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів управлінню для виконання покладених на нього обовязків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Безпідставними є також доводи апеляційної скарги відповідача на можливість нецільового використання коштів, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає постанову без змін.

Стягнення на користь позивача понесених судових витрат передбачено статтю 88 ЦПК України.

При подачі апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір 21 гр. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр., які підлягають стягненню з УПСЗН Єнакіївської міської ради при ухваленні рішення.

Діючим законодавством не передбачено залишення позову без розгляду за заявою відповідача, тому заява УПСЗН Єнакіївської міської ради не підлягає задоволенню.

Апелянт від апеляційної скарги, згідно зі статтею 300 ЦПК України, не відмовився.

Керуючись ст.ст. 304-1, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, повязаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 24 червня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з УПСЗН Єнакіївської міської ради на користь держави не сплачений при подачі апеляційної скарги судовий збір 25 гр. 50 коп. (розрахунок 31411537700004, отримувач місцевий бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр. (розрахунок 31213263700004, отримувач Державний бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ 34686537; МФО 834016, банк ГУ ДКУ в Донецькій області).

Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді