Рішення № 109685133, 21.03.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/308/23

21 березня 2023 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за №192550004417 від 08.09.2021 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області за тим же номером 192550004417 від 04.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності із 02.01.1989 по 21.03.1992, а також період роботи в Республіці Польща відповідно до даних закладу соціального страхування у Вроцлаві (із липня 2012 по квітень 2017, із лютого по листопад 2019), та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування» з дня виповнення пенсійного віку - 07.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, 02.09.2021, звернулася до відповідача із заявою, у якій, у зв`язку з досягненням 60-річного віку, просила призначити пенсію за віком згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак, позивачу двічі відмовлено у призначенні їй пенсії за віком з підстав недостатності страхового стажу.

При цьому, відповідачем зазначено, що ним не зараховано до страхового стажу позивача:

періоди догляду за двома дітьми до 3-х річного віку оскільки у одному свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту, а в іншому - наявне виправлення прізвища матері;

період з 02.01.1989 по 21.03.1992 через те що у архівній довідці №625 від 26.08.2021 ім`я та по - батькові позивачки не співпадає із паспортними даними;

не зараховано періоди роботи за кордоном, оскільки у перекладі з польської, ім`я позивачки не відповідає паспортним даним (Стефанія-Степанія).

Позивач зазначає, що основним документом для зарахування трудового стажу є трудова книжка, записами якої підтверджується кожен періоди його трудової діяльності, а тому неточні записи в архівних довідках не повинні впливати на зарахування страхового стажу.

Ухвалою суду від 08.02.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

15.02.2023, на адресу суду надійшов відзив відповідача 1 - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що позивачу пенсію не призначено з підстав недостатності необхідного страхового стажу (арк. справи 38-42).

23.02.2023, на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому відповідач 2 вказав, що його рішенням №192550004417 від 04.01.2023 позивачу, за принципом «екстериторіальності, відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки її страховий стаж роботи становить 23 років 1 місяців 21 днів (з необхідних 29 років), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 43-46).

22.02.2023, на адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив відповідача 1 (арк. справи 47-49).

27.02.2023, на адресу суду представником позивача подано відповідь на відзив відповідача 2 (арк. справи 50-51).

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паcпорта (арк. справи 6-7).

Як слідує з матеріалів справи, позивач 02.09.2021 звернулася вперше до відповідача 1 із заявою, про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За результатами розгляду заяви від 02.09.2021 відповідачем 1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №192550004417 від 08.09.2021 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (22 роки 02 місяці 18 днів при необхідному 28 років) та за доданими документами до страхового стансу не зараховано період роботи в колгоспі з 02.01.1989 по 21.03.1992 так як в архівній довідці № 625 від 26.08.2021 ім`я та по-батькові заявника не співпадає із даними паспорта (арк. справи 17 зворот).

Листом Головного управління фонду України в Тернопільській області за №595-346/М-02/8-1900/22 від 02.02.2022 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу та додатково вказано, що згідно долучених до заяви документів страховий стаж склав 22 роки 02 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Водночас, зазначено, що питання пенсійного забезпечення громадян України та Республіки Польщі регулюються Угодою між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012, яка ратифікована 05.09.2013. Відповідач зазначив, що Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу. Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу.

Відповідач вказав, що зарахування страхового стажу лише на підставі представлених особою документів про стаж, виданих установами, організаціями за місцем роботи на території іншої держави, не проводиться. Коли страхового стажу, набутого в Україні, не вистачає (відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), то відповідно до положень вищевказаної Угоди можна врахувати в необхідному обсязі страховий стаж набутий у Польщі. Для визначення права на пенсію буде підсумовано страховий стаж, набутий в обох державах. Однак при цьому буде нараховано пенсію тільки за український стаж і буде врахована лише заробітна плата, отримана в Україні (арк. справи 18-19).

28.12.2022 позивач вдруге звернулась до відповідача 1 із заявою призначити їй пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішенням відповідача 2 - Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 04.01.2023 №192550004417, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу (страховий стаж заявниці 23 роки 1 місяць 21 день при необхідному 28 років) та вказано про не зарахування до страхового стажу позивача:

період роботи в колгоспі з 02.01.1989 по 21.03.1992, оскільки в довідці №625 ім`я та по - батькові позивачки не відповідають паспортним даним;

періоди догляду до 3-ох річного віку за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 (відсутня відмітка про отримання паспорту), ІНФОРМАЦІЯ_3 (у свідоцтві про народження наявне виправлення у прізвищі матері);

не зараховано періоди роботи за кордоном (для визначення права), оскільки у перекладі з польської від 26.07.2021, ім`я позивачки не відповідає паспортним даним (Стефанія- Степанія) (арк. справи 20).

Листом Головного управління фонду України в Тернопільській області за №1900-0207-8/2188 від 17.01.2023 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного стажу (арк. справи 20 зворот).

Позивач вважає, що не зарахування спірних періодів до страхового стажу та відмова у призначенні пенсії за віком порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) "Про пенсійне забезпечення" та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло до 01.01.2004, зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктами 17-18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов`язаних з заявником спільною роботою.

Згідно записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27.04.1980 встановлено, що 01.08.1989 позивача прийнято на роботу у колгосп ім. Б. Хмельницького (запис №5); 22.03.1992 колгосп ім. Б. Хмельницького перейменовано в селянську спілку «Постолівська» (запис №6); 22.07.1997 селянську спілку «Постолівська» реорганізовано в сільськогосподарське ТзОВ «Постолівське» (запис №7); 01.03.2000 позивача переведено в ТзОВ «Агрофірма Постолівська» (арк. справи 8-9).

На час первинного заповнення трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.

Відповідно до пункту 1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

У даному випадку записи трудової книжки щодо спірного періоду містять повні відомості, засвідчені підписом посадової особи та відбитком печатки.

Як встановлено судом, спірним є період роботи позивача з в колгоспі ім. Б. Хмельницького, який згодом було перейменовано про що внесено відповідні записи у трудову книжку позивача серії НОМЕР_1 від 27.04.1980, при цьому суд розцінює як описку в оскаржуваних рішення дату прийняття позивача на роботу у цей колгосп, оскільки в трудовій книжці вчинено запис №5 про прийняття датою « 01.08.1989», а відповідачі у спірних рішеннях та відзивах вказують про дату прийняття « 02.01.1989».

Так, період роботи позивача в колгоспі (в частині по 21.03.1992) відповідач не зарахував, оскільки в доданій додатково архівній довідці №625 ім`я та по - батькові позивачки не відповідають паспортним даним.

Проте, суд зауважує, що записи про роботу позивача у колгоспі у трудовій книжці позивачки містить номер та дату наказу про прийняття її на роботу.

При цьому, суду не надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині зазначених періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.

З огляду на викладене, до страхового стажу позивача підлягає до зарахування період роботи в колгоспі ім. Б. Хмельницького з 01.08.1989 по 21.03.1992, а не з 02.01.1989.

Суд зазначає, що записи трудової книжки є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

При цьому наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.

Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17. Як зазначив Верховний Суд, наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку №22-1.

У свою чергу суд перевіряє, зокрема, чи діяв орган Пенсійного фонду добросовісно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи вищенаведене, відмова відповідача 1 у зарахуванні позивачу до страхового стажу періоду роботи в колгоспі ім. Б. Хмельницького є протиправною, оскільки стаж підтверджено основним документом трудовою книжкою працівника (позивача), недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Суд зазначає, що громадяни України, які працювали в інших країнах, можуть отримувати пенсію в Україні. Проте, в таких правовідносинах є особливості, правила та обмеження.

Призначення та виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне місце проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством нашої держави, яке регламентується: Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», іншими нормативно-правовими актами; міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

При цьому, міжнародні договори з питань пенсійного забезпечення розподіляються на два типи: за територіальним принципом та за пропорційним принципом. Договори, що базуються на територіальному принципі, передбачають здійснення витрат на виплату пенсій тією державою, на території якої проживає утримувач. Тобто, територіальний принцип передбачає зарахування закордонного стажу як стажу, здобутого в Україні. При цьому ПФУ бере до уваги як стаж, напрацьований за кордоном, так і заробітну плату, отриману в іншій країні.

Так, країни, з якими Україною укладено угоду про пенсійне забезпечення за «територіальним» принципом є: Білорусь, Вірменія, Казахстан, російська федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (учасники багатосторонньої Угоди про гарантії прав - громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992), Угорщина, Азербайджан, Грузія, Молдова, Монголія, Румунія.

Разом з тим, міжнародні договори, що базуються на пропорційному принципі, передбачають призначення та виплати пенсії договірною стороною за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий пенсіонером виключно на її території. Стаж, набутий на території іншої країни, враховується лише для визначення "права" на отримання пенсії та не впливає на її розмір.

Так, країни, з якими Україною укладено угоду про пенсійне забезпечення за «пропорційним» принципом є та стаж, набутий на території яких, враховується лише для визначення "права" на отримання пенсії є, - Болгарія, Естонія, Іспанія, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Словаччина та Чехія.

Як слідує з матеріалів судової справи, позивач, при подачі документів відповідачам для призначення пенсії за віком на загальних підставах, повідомила про те, що має намір зарахувати до свого страхового стажу період роботи в Польщі та надала, окрім іншого, дві довідки закладу соціального страхування у Вроцлаві Республіка Польща від 26.07.2021 «Підтвердження періоду страхування та розміру внесків» (арк. справи 12-3, 14-15), які перекладено з польської на українську мову перекладачем ОСОБА_2 , підпис на перекладі якої засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвієнко О.О. (зареєстровано в реєстрі за №4433).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем період роботи позивача в Республіці Польща не взято до уваги позаяк, відповідач при визначенні «права» на зарахування такого стажу, - не взяв до уваги надані переклади довідок через те, що у перекладі з польської від 26.07.2021, ім`я позивачки не відповідає паспортним даним (Стефанія-Степанія).

За приписами статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, та складається в тому числі з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже правове регулювання зазначених правовідносин здійснюється з врахуванням міжнародних договорів.

Так, з 01.01.2014 набула чинності Угода між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення від 18.05.2012 (далі Угода), ратифікована Законом № 458-VII від 05.09.2013.

Положення зазначеної Угоди базуються на "пропорційному принципі", за яким право на пенсію буде визначатися, виходячи із сумарного стажу, набутого на території України та Польщі, однак кожна держава призначатиме та виплачуватиме пенсію за страховий стаж, набутий на її території, період якого становитиме не менше ніж 12 місяців.

Угода застосовується стосовно України - до законодавства щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування, що стосується: 1) хвороби (тимчасової непрацездатності), вагітності та пологів (материнства); 2) нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та/або смерті з цих причин; 3) безробіття; 4) пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; 5) допомоги на поховання.

Так, 4-5 лютого 2014 року у м. Львові відбулася зустрічі представників Пенсійного фонду України та Установи соціального страхування Республіки Польща (ZUS) щодо узгодження процедур дій та бланків формулярів зв`язку, передбачених для застосування при реалізації Угоди між Україною та Республікою Польща про соціальне забезпечення, яка була підписана 18 травня 2012 року, які були оформлені відповідним Протоколом. Згідно вказаного Протоколу сторони, на виконання пункту 2 статі 2 Адміністративного договору щодо застосування Угоди було обговорено та погоджено двомовні формуляри стосовно пенсійного забезпечення для співпраці при реалізації положень Угоди:

для Української Сторони UA-PL 5, UA-PL 6, UA-PL 8, UA-PL 9, UA-PL 10 та UA-PL 12;

для Польської Сторони PL-UA 5, PL-UA 6, PL-UA 7, PL-UA 11, PL-UA 12 та PL-UA 13.

Зразки формулярів додано до Протоколу.

Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 врегульовано Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 1.1. Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший; заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання; заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Пункт 1.7. Порядку №22-1 визначає, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Відповідно до пункту 1.8. Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, а за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав-учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків;

3) для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01 липня 2000 року орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;

4) відомості про місце проживання особи;

5) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

6) документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком;

7) документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку;

8) документи, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону;

9) заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення російської федерації як одержувач пенсії.

Пунктом 4.7. Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

При цьому, частина третя статті 44 Закону №1058 встановлює, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Системний аналіз процитованих норм дає підстави для висновку, що для призначення пенсії за віком особа звертається до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою встановленого зразка та необхідним пакетом документів. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У випадку звернення до пенсійного органу із відповідною заявою поза межами вказаного строку, пенсія за віком призначається з дня звернення.

Також суд дійшов висновку, що для порушення питання про підтвердження страхового стажу, набутого на території Польщі, особі слід звернутися до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем проживання, яке, в разі потреби, в тому числі сумнівів щодо підтвердження заявленого особою страхового стажу, здобутого в Республіці Польща - має оформити потрібний запит для отримання формуляру від Польської сторони.

Так, судом встановлено, що позивач по досягненню 60-річного віку звернулась до відповідача 1 із заявою щодо ініціювання питання призначення їй пенсії за віком.

Як слідує з матеріалів судової справи, пенсійний орган повідомлено про бажання позивача зарахувати їй до страхового стажу період роботи в Республіка Польща, в підтвердження чого нею надано відповідні документи з вказаної країни, які, на думку відповідача, не підтверджують права особи на зарахування стажу через помилки в імені особи.

Разом з тим, всупереч встановленому Законом №1058 порядку зарахування стажу особи, та всупереч вимогам міжнародних актів по взаємовідносинах між Польщею та Україною, які регулюють спірні правовідносини та про які зазначено вище, - жодним з відповідачів (ні відповідачем 1 під час розгляду першої заяви позивача від 02.09.2021, ні відповідачем 2 під час розгляду другої заяви позивача від 28.12.2022) не здійснено заходів щодо направлення формулярів зв`язку до компетентних органів відповідної держави (в спірному випадку Республіки Польща) з метою отримання додаткових документів щодо заявленого стажу позивачем.

Натомість відповідач, покликаючись виключно на часткові формальні неточності перекладу долучених до заяви про призначення пенсії за віком документів щодо підтвердження стажу в іншій країні, а саме: у перекладі з польської, ім`я позивачки не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 " (хоча як слідує з тексту перекладу - ім`я позивачки вживається як і " ОСОБА_4 " так і "Стефанія"), - не взяв до уваги подані документи та не вжив жодних заходів для всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, що передбачено пунктом 4.7. Порядку №22-1

Суд вважає за необхідне наголосити, що за вимогами пункту 2.1 Порядку № 22-1 за періоди роботи після 01 січня 2004 року додатково надається інформація, отримана саме органами, що призначають пенсію, від відповідних фондів держав - учасниць міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення (в довільній формі) про сплату страхових внесків, а не особою, яка звернулася із заявою про призначення пенсії.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №192550004417 від 04.01.2023 про відмову в призначенні пенсії підлягає скасуванню як протиправне.

Водночас, щодо позовних вимог "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період роботи в Республіці Польща відповідно до даних закладу соціального страхування у Вроцлаві (із липня 2012 по квітень 2017, із лютого по листопад 2019), та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійні страхування» з дня виповнення пенсійного віку - 07.06.2021", то суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо зарахування страхового стажу/призначення та перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження ГУ ПФУ в Тернопільській області та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Однак, зважаючи на те, що в ході розгляду справи суд дійшов висновку щодо протиправності в частині оскаржуваного рішення, суд з метою повного та належного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

За наведених обставин, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

У свою чергу частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області за № 192550004417 від 08.09.2021 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №192550004417 від 04.01.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 березня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідачі: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження/місце проживання: площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88001, код ЄДРПОУ: 20453063);

Головуючий суддяМірінович У.А.