Рішення № 109683837, 20.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/609/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200406/2 від 21.12.2022, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001458 від 21.12.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до Одеської митниці подана митна декларація з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом 21.12.22 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200406/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500500/2022/001458. Позивач з даними рішеннями не погоджується та вважає їх протиправними та такими, що порушують його права та інтереси, оскільки документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими і підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність таких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою судді від 16.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.02.2023 до суду від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що під час митного контролю товарів за митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2015 № 22/10 ціна за товар включає упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у копії експортної декларації країни відправлення від 14.12.2022 №22220400EX00062011 є посилання на рахунки (KKX2022000002726- 27- 28- 29- 30- 31) які не надавалися до митного оформлення за МД від 21.12.2022 № UA500500/2022/046788 (але були наявні у графі 44 відкликаної декларантом МД від 20.12.2022 №UA 500500/2022/046584) також відсутнє посилання на інвойс №KKX2022000002726-30 від 13.12.2022. Також вартість вантажу у копії експортної декларації країни відправлення від 14.12.2022 №22220400EX00062011 є 18902,04 дол. США, але заявлено 18900,54 дол.США.; у наданому до митного оформлення прайс-листі від 21.11.2022 відсутня інформація щодо термінів дії комерційної пропозиції.

Таким чином, митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару. Зазначені обставини у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

09.02.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve ОСОБА_1 є крупним та відомим виробником будівельної хімії (лаків, фарб, декору та багато іншого). Позивач співпрацює з підприємством більше ніж 12 років. Систематично придбає продукцію та має відповідну ділову репутацію як надійний партнер, що згодом надало Позивачеві можливість отримати статус представника KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve TICARET A.Ю. у південному регіоні України. З урахуванням об`єму та змісту наданої до митного органу документації адміністрація Позивача вважає, що в даному випадку має місце упереджене та заздалегідь негативне ставлення з боку фіскального органу до ситуації, що склалась. На нашу думку, таке відношення до проблем вітчизняного підприємництва, при якому, Позивач, заздалегідь розглядається як порушник, що повинен довести свою абсолютну невинність саме такими доказами, що визначить Відповідач (у т.ч. нести додаткові Витрати на отримання вказаних доказів, а також, вимагати від постачальника виготовлення індивідуальних документів для української митниці та подальше складання листів на підтвердження дійсності вказаних документів) та небажання здійснити аналіз усіх документів і аргументів, що вже надані - впливає на негативне ставлення не тільки до Позивача, як ділового партнера, але і на відношення іноземних виробників до співпраці з Україною в цілому. При цьому, продукція KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve ОСОБА_1 використовувалась при створені та ремонті багатьох відомих споруд. Наприклад, «Стамбульського парку» у місті Одеса.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2015 року між Позивачем та KALEKIM KIMYEVI MADDELER SANAYI VE TICARET A.S. (Постачальник), резидент країни Туреччина, м. Стамбул, укладено контракт № 22/10.

Відповідно до умов Контракту упродовж 2015-2022 року згідно Додатків до нього KALEKIM KIMYEVI MADDELER SANAYI VE TICARET постачало, а Позивач отримував партії товару (будівельна хімія у асортименті).

21.11.2022 року між сторонами Контракту укладений Додаток №18 відповідно до якого 14.12.2022 року на умовах FCA Balikesir згідно правил «Інкотермс» в редакції 2000 року Постачальником здійснено відвантаження товару у асортименті (будівельна хімія). Коди товарів (крім рекламних матеріалів що пройшли процедуру митного оформлення за митною Декларацією 22UA500500046672U4) зазначені y митній декларації 22UA500500046923U2. Загальна вартість партії товару 18902,04 доларів США (18900,54 дол. вартість товару, 1,5 дол. вартість рекламних матеріалів)

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500500046923U2 декларант надав наступні документи:

- контракт № 22/20 від 01.10.2015;

- додаток № 18 від 21.11.2022 до контракту;

- міжнародна транспортна накладна (CMR);

- комерційний інвойс від 13.12.2022;

- експортна декларація № 22220400EX00062011 від 14.12.2022;

- сертифікат походження товару;

- платіжне доручення № 9 від 23.11.2022;

- платіжне доручення № 10 від 23.11.2022;

- вартісна калькуляція від 14.12.2022;

- прайс-лист постачальника від 21.11.2022;

- лист постачальника на підтвердження дійсності прайс-листа від 21.11.2022;

- переклад листа постачальника;

- договір № 21-10-2019 про транспортно-експедиторське обслуговування від 21.10.2019;

- довідка перевізника про транспортні витрати від 13.12.2022 № 397218;

- комерційна пропозиція Постачальника від 15.11.2022;

- переклад комерційної пропозиції Постачальника від 15.11.2022;

- лист-пояснення від 21.1.2022 № 125-1;

У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Додатково на підтвердження обґрунтованості цін KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve TICARET A.Ю. та підтвердження митної вартості декларантом надано до митного органу:

- лист Постачальника від 10.12.2022 року про уповноважене представництво Позивача у південному регіоні України;

- переклад листа Постачальника від 10.12.2022 року про уповноважене ексклюзивне представництво Позивача у південному регіоні України;

- рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/11623/20 від 30.12.2020 року, що набрало законної сили;

- видаткові накладні Позивача щодо вартості реалізації деяких позицій товару;

- додаток №17 від 25.11.2021 року (попередня поставка);

- митна декларація NUA500020/2021/222941 (попередня поставка);

- виписка по валютному рахунку від 06.12.2021 року. (попередня поставка);

- ордер по рахунку №632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за грудень 2021 року (попередня поставка).

Однак 21.12.2022 митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001458 від 21.12.2022 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200406/2 від 21.12.2022, яким митну вартість товару було скориговано до вищого рівня.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для коригування митної товару слугували наступні чинники:

1) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2015 № 22/10 ціна за товар включає упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) у копії експортної декларації країни відправлення від 14.12.2022 №22220400EX00062011 є посилання на рахунки (KKX2022000002726- 27- 28- 29- 30- 31) які не надавалися до митного оформлення за МД від 21.12.2022 № UA500500/2022/046788 (але були наявні у графі 44 відкликаної декларантом МД від 20.12.2022 №UA 500500/2022/046584) також відсутнє посилання на інвойс №KKX2022000002726-30 від 13.12.2022. Також вартість вантажу у копії експортної декларації країни відправлення від 14.12.2022 №22220400EX00062011 є 18902,04 дол. США, але заявлено 18900,54 дол.США.; у наданому до митного оформлення прайс-листі від 21.11.2022 відсутня інформація щодо термінів дії комерційної пропозиції.

Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.

Згідно частини 2 статті 58 МКУ метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при обчисленні.

Відповідно до частини 3 статті 58 МКУ у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Відповідно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

У митного органу відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, тому відповідно до статті 59 МКУ неможливо застосувати метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

В митному органі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) за резервним методом.

За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС та встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення даним СЗЕД є більшим та становить по товару 1 2,88 дол. США / кг нетто (МД від 31.10.2022 № UA100390/2022/407144), ніж заявлено декларантом 0,86 дол. США / кг нетто; по товар 2 - 2,27 дол. США / кг нетто (МД від 11.01.2022 № UA100380/2022/363459), ніж заявлено декларантом 1,77 дол. США / кг нетто; по товару 3 1,99 дол США / кг нетто (МД від 02.12.2022 № UA205140/2022/087051), ніж заявлено декларантом 0,93 дол США / кг нетто.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ. Роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Не погодившись із результатом розгляду порушеного перед відповідачем питання щодо митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає оспорювані рішення про коригування митної вартості та картку відмови необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 по справі № 826/18258/13-а.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

Так, декларантом наданий до митних органів контракт, в якому визначений порядок, умови і строки оплати товару, умови поставки товару, тощо, надані інвойс, який містять дані щодо найменування, кількості, ціни товару, умов поставки, що відповідає даним митної декларації та не суперечить умовам контракту, відомості прайс-листа, пакувального листа не суперечать один одному та відповідають даним інвойсу щодо ціни, кількості, умов поставки товару тощо.

При цьому суд критично оцінює зауваження митного органу про те, що «згідно п.6.2 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.10.2015 № 22/10 ціна за товар включає упаковки та маркування товару, проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Так, як з`ясовано судом, поставка товарів здійснювалася на підставі контракту № 22/10 від 01.10.2015, відповідно до п. 6.2 якого вартість упаковки включена в ціну на товар і додатковій сплаті покупцем не підлягає.

Оскільки за умовами Контракту ціна товару включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а отже посилання митного органу на необхідність відокремлення вартості пакування від вартості товару для правильного визначення митної вартості ввезеного позивачем товару, є безпідставним.

При цьому надано до митного органу вартісна калькуляція від 14.12.2022 не передбачає визначення витрат на пакування. Постачальником підтверджується, що виробничі витрати водять входять до розділу «Profit 15%» у калькуляції.

Відтак, у відповідності до вказаної інформації ціна включає в себе вартість пакування, то згідно з положеннями підпункту «в» пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не потребують окремого документального підтвердження, а тому посилання відповідача про відсутність відомостей про вартість пакування товару не є обґрунтованими.

Крім того, суд критично оцінює зауваження митного органу про те, що у копії експортної декларації країни відправлення від 14.12.2022 №22220400EX00062011 є посилання на рахунки (KKX2022000002726- 27- 28- 29- 30- 31) які не надавалися до митного оформлення за МД від 21.12.2022 № UA500500/2022/046788 (але були наявні у графі 44 відкликаної декларантом МД від 20.12.2022 №UA 500500/2022/046584) також відсутнє посилання на інвойс №KKX2022000002726-30 від 13.12.2022.

Так, різниця у 1,5 дол. США пояснюється тим, що у складі митної декларації країни відправлення зазначені рекламні матеріали KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve TЭCARET A.Ю., які оформлені позивачем за іншою декларацією : №22UA500500046672U4, та на яку оформлено окремий інвойс з номером KKX2022000002726-31.

Подана Позивачем до митного оформлення експортна декларація країни відправлення (Туреччини) містить інформацію про постачальника та покупця, назву, кількість та ціну товару, умови поставки, проте в принципі не містить номера саме комерційного інвойсу, а містить номер, який надано цьому документу в електронній митній базі Туреччини (e-Fatura).

При цьому, правила заповнення митної декларації Туреччини регулюються турецьким законодавством і позивач жодним чином на це впливати не може. Водночас, жодних розбіжностей у номенклатурі, ціні, об`ємі (масі), особі продавця товару, країни його походження митним органом виявлено не було.

Поряд із тим, позивач зазначає, що відповідні дані вносяться до програмного забезпечення виробника та враховуються при формуванні комерційного інвойсу. Вказані відомості є інвентарними номерами виробника та не мають значення для митного оформлення товару чи визначення його ціни. Так в інвойсі для попередньої декларації зазначені «inv no KКХ2022000002726 ККХ2022000002727 KKХ2022000002728 ККХ2022000002729 ККХ2022000002730», в експортній Декларації вказано «ККХ2022000002726-2727-2728-2729-2730-2731» (останній номер стосується рекламної продукції та зазначається у окремому інвойсі та окремі митній декларації на рекламну продукцію), в комерційному інвойсі, що наданий при митному оформлені зазначається «inv no ККХ2022000002726-30». Відтак, усі вказані визначення є ідентичними та стосуються виробничого обліку Постачальника. Зміст товару та цінові показники усіх наданих інвойсів є ідентичними. Отже зауваження відповідача в цьому аспекті є необґрунтованими.

Крім того, митним органом зауважено, що в наданому до митного оформлення прайс-листі від 21.11.2022 відсутня інформація щодо термінів дії комерційної пропозиції.

При цьому зі змісту комерційної пропозиції вбачається, що остання має відмітку про дату складання, а її дійсність на дату митного оформлення підтверджена листом постачальника KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve TЭCARET A.Є. (а.с. 30, 31).

Крім того, позивачем до суду надано копію висновку ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» № 11/16 від 14.02.2023, відповідно до якого аналіз наявної інформації щодо ринкового рівня цін на аналогічну продукцію та відповіді KALEKЭM KЭMYEVЭ MADDELER SANAYЭ ve TЭCARET A.Ю. свідчить, що ціни на лакофарбову продукцію, що постачається згідно з комерційним інвойсом № KKX2022000002726-30 від 13.12.2022 до контракту № 22/10 від 01.10.2015, відповідають цінам компанії-виробника при поставках в Україну на умовах FCA Balikesir.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).

При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно було прийнято спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, 26/2, а/с 129; ЄДРПОУ 31595602) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21А; ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2022/200406/2 від 21.12.2022, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2022/001458 від 21.12.2022.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна компанія» судові витрати в розмірі 4421,11 грн (чотири тисячі чотириста двадцять одну грн 11 коп. ).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

СуддяІ.В. Завальнюк