Рішення № 109683814, 21.03.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14405/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 період з 01 січня 2015 року по 01.02.2022;

2. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та доплату належної індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби за період з січня 2015 року по 01.02.2022 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Ухвалою від 14.10.2022 позов було залишено без руху та встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.10.2022 ухвалою суду продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою від 08.11.2022 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, де отримувала грошове забезпечення. Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 01.02.2021р. №25-ос, молодшого сержанта ОСОБА_1 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії-кухаря відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 1 категорії (тип Б) виключено зі списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення згідно підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в зв`язку із закінченням строку контракту. Вказує, що 08.07.2022 за вих.№11/2183-22Вих та 15.07.2022 за вих.№11/2299-22Вих. НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України у відповідях на адвокатські запити повідомив про те, що Позивач вже отримала в НОМЕР_1 прикордонному загоні Держприкордонслужби індексацію в розмірі 35 653,73 грн. за 2015-2018 роки за час служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні із розрахунку базовий місяць 2014 року, а також за час служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України в розмірі 1459 грн. із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Зазначає, що дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо невиплати індексацію з використанням базового місяця розрахунку січень 2008 року є протиправними.

Ухвалою суду від 08.11.2022 зупинено провадження по справі №420/14405/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

09.11.2022 до суду від відповідача за вх. №ЕС/5259/22 надійшов відзив на позов, в якому відповідачем зазначено, що позовні вимоги визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати нарахувати грошову індексації ОСОБА_1 з 01.01.2015 року по 01.02.2022 року та не визначення при таких розрахунках базового місяця січень 2008 року ніяким чином не стосуються НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_3 ) як відповідача по справі та не можуть бути задоволені в такій редакції. У період з 01 січня 2015 по 27 липня 2020 року ОСОБА_1 військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_3 ) не проходила, а служила у НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_4 ), місцезнаходження та юридична адреса якої АДРЕСА_1 . Вказано, що у відповідача ОСОБА_1 проходила військову службу у період лише з 28 липня 2020 року по 30 січня 2021 року, що підтверджується відповідними витягами з наказів начальника прикордонного загону по особовому складі.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року скасовано.

09.01.2023 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України та визначено розгляд справи №420/14405/22 розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалу від 09.01.2023 доставлено в особистий кабінет НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України 11.01.2023, однак відзив на позов до суду від такого відповідача станом на дату прийняття даного рішення не надійшов.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд дійшов до наступного.

Відповідно до витягів з наказів №179-ОС від 28.07.2020 (а.с.26 зворот), №322-ОС від 24.12.2020 (а.с.27 зворот) та №25-ОС від 01.02.2021 (а.с.27 позивач проходила військову службу у НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 28.07.2020, звільнена з неї та виключена зі списків особового складу загону з 30.01.2021.

При цьому, відповідно до довідки НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №48 від 08.07.2022, ОСОБА_1 індексація грошових доходів за період з 08.2020 по 01.2021 нараховувалась та виплачувалась з урахуванням березня 2018 року як базового (а.с.26 зворот).

Як зазначено відповідачем у відзиві на позов, не заперечується позивачем та вбачається з довідки військової частини НОМЕР_5 від 27.01.2021 №27 (а.с.26), ОСОБА_1 у період з липня 2015 року по липень 2020 року проходила військову службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.

Відповідно до довідки НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_5 ) від 27.01.2021 №27 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2015 року по лютий 2018 року з урахуванням листопада 2014 року як базового місяця.

Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Так, при розгляді даної адміністративної справи ключовим є питання щодо базового місяця при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по 01.02.2022, яким позивач вважає січень 2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регламентовано, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

В силу ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 цього індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Частинами 1 та 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, серед яких оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Приписами ч. 2 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 року статтю 5 доповнено частиною шостою, якою визначено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України № 2148-VIII від 03.10.2017 року чинній з 11.10.2017 року, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

За приписами статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом № 911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 15, ст. 111) цифри « 101» замінити цифрами « 103».

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції Закону № 911-VIII від 24.12.2015), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 року внесено зміни в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, та цифри « 101» замінено цифрами « 103».

Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016.

Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення.

Відповідно до п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Тобто, відповідно до положень п.5 Порядку № 1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015 року, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі постанова № 1013) були внесені зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 01 грудня 2015 року вступили в дію нові правила індексації заробітної плати.

Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Тобто з прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення.

Таким місяцем (базовим) є той, в якому відбулось 01.01.2016 по 28.02.2018, пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.

Відтак з викладеного вбачається, що із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення є не місяць зростання грошових доходів військовослужбовця (в тому числі у зв`язку із встановленням надбавок, виплати премії, тощо), а місяць, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Тобто, із прийняттям постанови від 09.12.2015 № 1013 місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації військовослужбовців є місяць наступний за місяцем, в якому відбулось підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовця прийнято на військову службу, коли його призначено на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.

Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Тобто, розміри грошового забезпечення військовослужбовців, зокрема розміри посадових окладів, визначаються виключно Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено позивачем, не спростовано відповідачами та встановлено судом, підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.

Наступне підвищення розміру тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, відбулось згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та якою затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Оскільки доказів підвищення у період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, до суду не надано та судом відповідні обставини не встановлено, суд дійшов висновку, що при нарахуванні позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, базовим місяцем повинен бути січень 2008 року.

Відтак, НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби протиправно здійснював обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період грудень 2015 лютий 2018 років з урахуванням січня 2014 року як базового.

Щодо вимог позивача про нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 30.01.2021 з урахуванням січня 2008 року як базового суд зазначає.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 було починаючи з березня 2018 року збільшено посадовий оклад позивача, а відтак і місяцем обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення подальшої індексації є березень 2018 року, а не січень 2008 року.

Відтак вимоги позивача в частині нарахування та виплати їй індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 31.01.2021 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частими 2197) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2014 року як базового місяця;

- зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частими 2197) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

При цьому, враховуючи те, що доказів проходження у період 31.01.2021 01.02.2022 військової служби у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби чи у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби позивачем до суду не надано, враховуючи наявність у матеріалах справи наказів НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частини НОМЕР_3 ) №322-ОС від 24.12.2020 про звільнення позивача з військової служби та №25-ОС від 01.02.2021 про виключення позивача зі списків особового складу загону, вимоги позивача в цій частині задоволенню також не підлягають.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст.7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби (військової частими 2197) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2014 року як базового місяця.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військової частими 2197) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ).

Відповідачі:

- НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (вул. Армійська, 21, м.Подільськ, Одеська обл, 66300, код ЄДРПОУ 14321825);

- НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (вул. Військової слави, 14, м. Білгород-Дністровський, Одеська обл., 67707, код ЄДРПОУ 14321831).

Суддя О.А. Вовченко