Рішення № 109679557, 15.03.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1717/23

провадження № 2/753/2950/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Трусова Т. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 р. акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - АТ КБ «Приватбанк», банк, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач 1, боржник), ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач 2, боржник) відповідачі, боржники) про стягнення боргу за зобов`язаннями спадкодавця ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , спадкодавець) у розмірі 6 768,10 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 28.05.2013 ОСОБА_3 отримала кредит у подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 10 000 грн. Вона підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на сайті www.privatbank, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, та надала згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. На дату смерті ОСОБА_3 мала заборгованість перед банком за тілом кредиту в сумі 6 768,10 грн. Відповідно до положень ЦК України кредитні зобов`язання ОСОБА_3 перейшли до її спадкоємців. 28.07.2021 позивач як кредитор направив до Восьмої київської державної нотаріальної контори претензію, з відповіді на яку дізнався, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведено спадкову справу і свідоцтва про право на спадщину не видавалось. Проте на час відкриття спадщини за однією адресою зі спадкодавцем проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Таким чином відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять кредитні зобов`язання спадкодавця. 20.07.2022 до відповідачам було направлено лист-претензію з вимогою про повернення суми боргу, проте ця вимога залишилась невиконаною.

Ухвалою від 09.02.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, а також відмовив у відкритті провадження у справі в частині вимог до відповідачки ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю.

22.02.2023 відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками, однак у встановлений судом строк відзиву на позов не подав, у зв`язку з чим суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до положень частини 8 статті 178 ЦПК України.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

28.05.2013 між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК»шляхом акцептування банком пропозиції клієнта було укладено договір, предметом якого є видача банком клієнту кредитної картки у національній валюті України і нею був збільшений розмір кредитного ліміту до 10 000 грн.

Підписанням вказаної заяви ОСОБА_3 підтвердила факт отримання повної інформації про умови кредитування та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також з Тарифами банку.

Враховуючи загальні ознаки зобов`язань, зафіксовані у вищевказаному договорі, суд дійшов висновку, що позивач та ОСОБА_3 уклали договір кредитування рахунку, який за своєю юридичною природою є договором приєднання, який може бути укладений лише шляхом приєднання клієнта до запропонованого договору в цілому (частина 1 статті 634 ЦК України).

Щодо зміни кредитного ліміту діє правило, встановлене пунктом 2.1.2.3 Умов і Правил надання банківських послуг, а саме: клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік (пункт 2.1.12.6. Умов і Правил надання банківських послуг).

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до пункту 1.1.52 договору - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Пунктом 1.3.2.3 договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору, при цьому у сторін договору виникають обов`язки: у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в пункті 1.3.1.9 договору; у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.2.3. договору).

На підставі пункту 1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

Згідно пунктів 1.6.1, 1.6.2 договору зміни в "Умови та правила надання банківських послуг" вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, в у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливе, банк повідомляє клієнтів про внесенні зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку, sms-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнські виписки, інші канали інформування.

У разі незгоди зі змінами "Умов та правил надання банківських послуг" або "Тарифів" клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови пункту 2.1.5.4 договору.

Судом встановлено, що банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме згідно до пункту 2.1.12.3 погашення кредиту -поповнення картрахунку держателя, здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Таким чином, позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та відсотків внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу.

Згідно пункту 2.1.12.7.2 договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійсненні трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки у розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на сайті позивача.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_3 користувався кредитними коштами і періодично вносив платежі на погашення заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.04.2021.

Судом встановлено, що позивач, дізнавшись про смерть ОСОБА_3 , 28.07.2021 направив до Восьмої київської державної нотаріальної контори претензію кредитора, а 20.07.2022 звернувся до відповідача з листом-претензією про повернення боргу, проте ця вимога залишилась невиконаною.

З відповіді Восьмої київської державної нотаріальної контори, яка надійшла на адресу суду 28.02.2023 встановлено, що до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заведено спадкової справи і свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до положень статті 1069 ЦК України права і обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику і кредит (параграфи 1, 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до розрахунку на момент подання позову за укладеним з ОСОБА_3 кредитним договором існує заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредита в сумі 6 768,10 грн. Доказів, які б підтверджували протилежне, суду не надано.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

За змістом положень цивільного законодавства у спадщину переходять усі цивільні права та обов`язки спадкодавця за винятком тих з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов`язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб`єктам.

Кредитні зобов`язання не є зобов`язаннями, які нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, а отже вони входять до складу спадщини на загальних підставах.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак строк, впродовж якого спадкоємець зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, законом не встановлений, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у справі № 489/2924/16-ц (постанова від 15.03.2018).

З позовної заяви вбачається, що на час відкриття спадщини за однією з ОСОБА_3 адресою був зареєстрований відповідач ОСОБА_1 .

Померла ОСОБА_3 була дружиною відповідача ОСОБА_1 .

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця та той з подружжя, який його пережив (стаття 1261 ЦК України).

Доказів прийняття спадщини спадкоємцями першої черги та іншими спадкоємцями другої черги суду не надано.

За приписом статті1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з приписами статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Отже, зважаючи на встановлені обставини та вищенаведені законодавчі норми та ураховуючи, що жодних заперечень проти позову та доказів, які б спростовували вимоги позивача, відповідач не надав, суд вбачає підстави для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк» шляхом стягнення боргу спадкодавця зі спадкоємця ОСОБА_1 .

З огляду на результат розгляду справи, суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.05.2013 у сумі 6 768,10 грн та судовий збір в сумі 2 684 грн, а всього стягнути 9 452 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривні 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: