Рішення № 109675695, 21.03.2023, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/381/22

Провадження № 2/317/80/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Сидоренка І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця за кредитним договором № б/н від 05.10.2007 у розмірі 8577,33 грн. та судових витрат.

З урахуванням уточнень від 30.06.2022 (а.с. 117-119) позивач просить солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 8073,60 грн., а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.10.2007 ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла. Спадкоємцями, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Станом на дату смерті ОСОБА_3 мала заборгованість за кредитним договором б/н від 05.10.2007 у сумі 8073,60 грн., яка складається з наступного: 7569,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 503,73 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. Дану заборгованість позивач просить стягнути з відповідачів як спадкоємців позичальника.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У заяві від 21.03.2023 представник позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_1 до суду не з`явились, причини неявки суду не повідомили, відзиву на позов не подали.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до умов укладеного кредитного договору № б/н від 05.10.2007 ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 92).

АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків ЗАТ КБ «Приватбанк».

За змістом свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Комунарським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 10.06.2019, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 1981 року та до дня смерті ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями із копії її паспорта громадянина України.

Відповідачка ОСОБА_2 була зареєстрована за цією ж адресою з 2006 року, а відповідач ОСОБА_1 з 1995 року, що підтверджується відомостями, що містяться у копіях їх паспортів громадян України.

З копії спадкової справи видно, що заповіту ОСОБА_3 не залишила.

Із заявою про прийняття спадщини за законом чи із заявою про відмову від спадщини жодна особа не зверталась, а спадкова справа заведена на підставі претензії кредитора - АТ КБ «Приватбанк».

АТ КБ «Приватбанк» листами-претензіями від 08.08.2021 повідомило відповідачів про наявну заборгованість, але ніяких дій ними не було вчинено для погашення боргу.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218, 1231 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов`язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми статті 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Положеннями ст. 1281 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За змістом ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги, що передбачено ч. 3 ст. 1281 ЦК України.

Положеннями ч. 4 ст. 1281 ЦК України визначено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст. 1296 ЦК України є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Під час вирішення питання хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти, як: родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця.

У позові АТ КБ «Приватбанк» не зазначає до якої саме черги, на його думку, належать відповідачі, водночас мотивує позов лише спільним проживанням спадкоємців та спадкодавця.

Згідно довідки Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області № 01-45/1826 від 10.08.2021, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 22.10.2011, а ОСОБА_2 - з 22.07.2006.

Згідно довідки Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області № 01-45/1159 від 19.07.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 07.06.2019 були зареєстровані такі громадяни:

- ОСОБА_4 - помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , знятий з реєстрації 11.03.2021;

- ОСОБА_3 ;

- ОСОБА_1 ;

- ОСОБА_2 .

Суд констатує, що спільність реєстрації місць проживання відповідачів та ОСОБА_3 не є беззаперечним доказом їх постійного проживання однією сім`єю та сама по собі не може свідчити про прийняття відповідачами спадщини після смерті ОСОБА_3 .

При цьому суд враховує, що відомостей про наявність кровної спорідненості, шлюбних відносин (проживання однією сім`єю) або інших обставин, які мають значення для з`ясування кола спадкоємців, у матеріалах справи немає.

Отже, позивачем не доведено приналежність відповідачів до певної черги спадкування за законом.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 306056939 від 28.07.2022 відомості щодо нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 306057241 від 28.07.2022 відомості щодо ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у вказаних реєстрах відсутні.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання у спадщину відповідачами принаймні якого-небудь майна після смерті ОСОБА_3 . Наявність спадкової маси як такої судом також не встановлена.

Крім цього, суд не може погодитись з розрахунком боргу.

Звертаючись до суду, позивач послався на те, що ОСОБА_3 на час смерті мала заборгованість за кредитним договором б/н від 05.10.2007 у сумі 8073,60 грн., яка складається з наступного: 7569,87 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 503,73 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

На підтвердження означеної заборгованості банк додав до позову розрахунки заборгованості та виписку по рахунку позичальника.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Умови та правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Матеріали справи не містять підтвердження, що саме з доданими банком до позовної заяви Витягом з Тарифів та Умовами та правилами надання банківських послуг ознайомився та погодився відповідач, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, що саме зазначені документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.

Із виписки по особовому рахунку видно, що ОСОБА_5 користувалась кредитними грошовими коштами, в тому числі здійснювала платежі на повернення кредитних коштів.

Із наданих банком розрахунків та виписки по особовому рахунку ОСОБА_5 вбачається, що банк нараховував та автоматично списував з рахунку відсотки за користування кредитом. Грошові кошти, які вносились позичальником на рахунок, зараховувались банком на погашення відсотків. Крім того, із виписки по особовому рахунку вбачається, що банк списував відсотки також після її смерті.

Разом з тим, у анкеті-заяві позичальника відсутні умови щодо порядку нарахування та погашення заборгованості за простроченим тілом кредитом.

Суд враховує, що сума заборгованості у розмірі 503,73 грн., яку позивач визначає у позові як заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, розраховувалась позивачем за ставкою 86,40 % річних, що відображено у поданому позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 20). При цьому матеріали справи не містять відомостей про погодження сторонами такого розміру відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Більше того, як видно із цього ж розрахунку, дана заборгованість виникла у період після 01.02.2020, тобто після смерті ОСОБА_5 . Таким чином, відсутні підстави стягувати дану суму із відповідачів.

Щодо тіла кредиту суд виходить із наступного.

На час смерті ОСОБА_5 згідно виписки за нею рахувалась загальна заборгованість у розмірі 6356,39 грн.

До 01.04.2015 позивач розраховував заборгованість ОСОБА_5 за відсотковою ставкою, яка не перевищувала договірну - 36 % річних.

З 01.04.2015 розрахунок заборгованості здійснено за відсотковою ставкою 43,2 %, тобто за відсотковою ставкою, яка не була узгоджена кредитором та позичальником. З 01.01.2016 розрахунок заборгованості здійснено за відсотковими ставками 2,9 та 3,6 на місяць.

Також суд враховує, що з 01.02.2016 позивачем систематично здійснювалось автоматичне погашення відсотків за рахунок кредиту, що не передбачено умовами укладеного договору.

Так, з 01.02.2016 позивачем здійснено автоматичне погашення відсотків за рахунок кредиту на загальну суму: 210,29 + 195,45 + 353,40 + 206,92 + 429,84 + 216,12 + 225,76 + 218,68 + 215,80 + 221,07 + 218,99 + 219,86 + 218,34 + 197,26 + 211,09 + 218,74 + 218,68 + 205,37 + 228,62 + 224,41 + 218,69 + 236,20 + 221,97 + 328,37 + 362,02 + 208,03 + 227,80 + 224,16 + 222,96 + 306,05 + 204,36 + 195,18 + 188,80 + 198,67 + 191,52 + 196,09 + 188,91 + 168,22 + 189,81 + 207,92 + 217,92 = 9358,34 грн.

Таким чином, з 01.02.2016 до дня смерті ОСОБА_5 банком штучно утримувався розмір тіла кредиту за рахунок автоматичного погашення відсотків за рахунок тіла кредиту. Фактично цих коштів позичальник не отримував і не мав змоги розпорядитись ними на власний розсуд. Вищевказана сума перевищує нараховану банком у позові заборгованість ОСОБА_5 з тіла кредиту.

Крім того, вже після смерті ОСОБА_5 відбулось погашення заборгованості на наступні суми 33,11 грн. (автоматичне погашення простроченої заборгованості з іншої картки), 1018,18 грн. (поповнення карткового рахунку), 2431,65 грн. (поповнення карткового рахунку).

Таким чином, на теперішній час немає підстав вважати, що у ОСОБА_5 є принаймні яка-небудь заборгованість за тими кредитними зобов`язаннями, які наразі заявлені у позовних вимогах.

Виходячи із наведеного, відсутні підстави для задоволення позову АТ КБ «Приватбанк».

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код у ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-д) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця - відмовити у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.І. Сакоян