Рішення № 109672896, 17.03.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (638/11908/21)Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Хотенець П.В. , Яризько В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до 1. Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області (61200, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( 61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд.1, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41433726) 2. Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, ДП «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання та часткової втрати працездатності у розмірі 220000,00 грн.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.10.2021 до Дзержинського районного суду м. Харкова від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив ( вх.№52039), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з останнього.

Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач-2 зазначає, що останнім було виконано всі вимоги чинного законодавства щодо забезпечення інформованості позивача про умови праці і надання їй пільг і компенсацій. Крім того, відповідач-2 зазначає, що право на відшкодування моральної шкоди у позивачки у зв`язку з встановленням факту професійного захворювання настало у 2003 р., а тому, на думку відповідача-2, суб`єктом, за рахунок коштів якого повинно здійснюватись відшкодування моральної є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області .

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2022 року у задоволенні клопотання представника Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» - Луценко Ольги Іванівни про закриття провадження у справі відмовлено. Цивільну справу № 638/11908/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про відшкодування моральної шкоди передано до Господарського суду Харківської області, в провадженні якого перебуває справа № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева».

11.07.2022 справа №638/11908/21 надійшла до господарського суду Харківської області.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. №1025/22 від 11.07.2022) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 14.07.2022 прийнято позовну заяву фізичної особи ОСОБА_1 (вх. №1025/22 від 11.07.2022) до розгляду в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Розгляд справи № 638/11908/21 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу надати суду правове обґрунтування позовної заяви в контексті норм Господарського процесуального кодексу України. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідачі мають надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідачі мають надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов. В разі подання відповіді, надати суду докази її направлення іншим учасникам справи. Встановлено відповідачам строк для подання заперечень із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. В разі подання заперечень, надати суду докази їх направлення іншим учасникам справи. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподанням відповідачами відзиву та/або клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, а також не поданням позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами після спливу строку встановленого для подання відповідачем клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та в межах строків встановлених статтею 248 ГПК України.

05.09.2022 до суду від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області надійшов відзив (вх.№9112), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви в частині стягнення моральної шкоди з останнього. Обґрунтовуючи заперечення, відповідач-1 вказує, що довідка МСЕК від 19.03.2003 серії 2-18 МАЖ №024466 не містить даних про встановлення факту моральної шкоди, за таких обставин, на думку Фонду, підстав для призначення соціальної страхової виплати за моральну шкоду у Фонду немає у зв`язку з відсутністю факту її наявності. Крім того, відповідач-1 зазначає, що позивач звернулась до суду у 2021 році з позовом про відшкодування моральної шкоди у зв`язку із професійним захворюванням, а тому на правовідносини, що виникли, на думку відповідача-1 , поширює свою дію Закон № 1105-ХІV в редакції, яка чинна з 01 січня 2015 року, та яким не передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим. Крім того, відповідач-1 зазначає , що Фонд не є особою, яка завдала моральної шкоди позивачу, а тому саме відповідач-2 повинен бути належним відповідачем по справі.

Судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від позивача відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 не надійшло, а відтак позивач не скористався наданим процесуальним правом.

В той же час, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа №5023/10655/11 (638/11908/21) розглядається судом за наявними у ній документами.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Так, відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 (із змінами) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій, прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого статтею 248 ГПК України.

Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що в періоди з 20.05.1980 року по 31.12.1991 року ОСОБА_1 працювала на Державному підприємстві «Завод імені В.О. Малишева» на посаді землероба цеху 530, з 01.01.1992 по 02.11.2003 на посаді прибиральника в ливарному цеху, зайнятим прибиранням відпрацьованої землі в бункерах (тунелях) гарячого шлаку в цеху 530, з 03.11.2003 по 04.02.2013 на посаді транспортувальника в ливарному виробництві, зайнятою на обрубній, формувальній, стержневій дільниці. Звільнена 04.02.2013 з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» за п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату, що підтверджується відомостями з трудової книжки позивача (а.с. 8).

07.02.2003 комісія провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання працівника ОСОБА_1 , про що було складено Акт розслідування професійного хронічного захворювання по формі П-4, з якого вбачається, що професійне захворювання - бронхіт виникло внаслідок недосконалості технологічних процесів, тривалої роботи в умовах дії несприятливих виробничих факторів (шум, хімічні речовини), зокрема :

- в 1981 році - пил на землеробці 8,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3; при завантаженні глини та сушка в барабані 12,5 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3;

- 1992 році - землеробка у бігуна 4,1 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3;

- В 2000 році - пил 12,12 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3;

- виробничий шум 94 дБА при ГДК 80 дБА за декілька років (а.с.9-10).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності з 19.03.2003 по 01.04.2004, згідно довідки МСЕК від 19.03.2003 серії 2-18 МАЖ №024466, визначена потреба позивача у медикаментозному лікуванні ( а.с. 16).

Під час повторних переоглядів встановлено:

- 30% втрати професійної працездатності з 01.04.2004 по 01.04.2005, згідно довідки МСЕК від 24.03.2004 серії 2-18 МАЖ № 024985, визначена потреба позивача у медикаментозному лікуванні ( а.с. 16);

- 30% втрати професійної працездатності з 01.04.2005 по 01.04.2006, згідно довідки МСЕК від 30.03.2005 серії ХАР-4 № 002368, визначена потреба позивача у медикаментозному лікуванні (а.с. 17) ;

- 30% втрати професійної працездатності з 01.04.2006 по 01.04.2007, згідно довідки МСЕК від 12.04.2006 серії ХАР-05 № 000592 , визначена потреба позивача у медикаментозному лікуванні ( а.с. 17);

- 30% втрати професійної працездатності з 01.04.2007 по 01.04.2008, згідно довідки МСЕК від 21.03.2007 серії ХАР-05 № 004125, визначена потреба позивача у медикаментозному лікуванні ( а.с. 18) ;

- 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку з професійним захворюванням (30 % по бронхіту, 20 % по силікозу, 10 % туговухість) з 14.05.2008 по безстроково та 3 група інвалідності, згідно довідки МСЕК від 14.05.2008 серії XАР-06 № 000701, визначена потреба позивача у санаторно-курортному лікуванні, лікування за висновком лікарсько-консультаційної комісії ( а.с. 18).

Суд встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини та відносини страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, оскільки професійні захворювання пов`язані з умовами праці позивача, і наявності у зв`язку з цим підстав, згідно норм діючого законодавства, для відшкодування моральної шкоди.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (постанова Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21).

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України, у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач (пункт 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц).

У відповідності до статті 4 Закону України "Про охорону праці" державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Суд не може погодитись із запереченнями відповідача-1, який вважає не доведеним факт заподіяння моральної шкоди позивачу, у зв`язку з відсутністю у довідках МСЕК інформації про заподіяння моральної шкоди, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійних захворювань.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1-14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. N6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999р. N1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992р. N2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 статті 1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (частина третя статті 34).

З огляду на положення статей 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Тобто, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Частинами першою, третьою статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК від 2003 року стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до статті 13 зазначеного Закону, страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абзацу 4 статті1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV, яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України у рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99,від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року та до 01 січня 2006 року, оскільки з цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.

Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).

В даному випадку позивачу первинно висновком МСЕК (довідка МСЕК від 19.03.2003 серії 2-18 МАЖ №024466) встановлено стійку втрату професійної працездатності 19.03.2003 за професійним захворюванням - бронхітом та 14.05.2008 висновком МСЕК (довідка МСЕК від 14.05.2008 серії XАР-06 № 000701) , окрім бронхіту, первинно за силікозом та за глухуватістю.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право на відшкодування моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 відповідачем-1 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області позивачу ОСОБА_1 виникає з дня встановлення висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 19.03.2003 року у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, зокрема хронічного бронхіту, та право на відшкодування моральної шкоди відповідачем-2 Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» позивачу ОСОБА_1 виникає з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 14.05.2008, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, а саме силікозу та глухуватості.

Доводи відповідача-1 в частині того, що останній не є особою, яка завдала моральної шкоди позивачу, а тому належним відповідачем у даній справі є ДП «Завод імені В.О. Малишева» не заслуговують на увагу, оскільки право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов`язував з настанням страхового випадку, так як право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із втратою професійної працездатності у розмірі 25% у зв`язку із хронічним бронхітом, отриманим позивачем у зв`язку з виконанням трудових обов`язків, виникло вперше у 2003 році, тому саме Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області має відшкодовувати завдану позивачу шкоду на підставі вищезазначеного закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин в частині стягнення моральної шкоди за професійним захворюванням - бронхітом , встановленим висновком МСЕК від 19.03.2003 серії 2-18 МАЖ №024466.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійних захворювань та встановленням стійкої втрати працездатності та ІІІ групи інвалідності безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Позивач постійно відчуває брак повітря, постійно турбує порушення серцевого ритму, болі в області серця ниючого і стискаючого характеру, відчуття тяжкості в правому підребер`ї, турбує виражена загальна слабкість, відчуття постійної втоми, підвищена пітливість. У зв`язку із отриманням професійного захворювання, позивач не має змоги вести звичне життя, відчуває фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчутті, емоційного стану.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України ''Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах, характер отриманих професійних захворювань, відсотки втрати позивачем професійної працездатності у відповідні періоди, встановлену групу інвалідності 14.05.2008, стан здоров`я потерпілого, тяжкість та невідворотність вимушених змін в її житті, стаж роботи позивача, і вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 80000,00 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Такого висновку з приводу визначення розміру компенсації в аналогічній справі дійшов Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 185/10125/21 (провадження 61-10399св22).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача-1 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на користь позивача відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання у розмірі 20 000,00 грн. та стягнення з відповідача-2 Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь позивача, з урахуванням п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання у розмірі 60 000,00 грн. без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

В решті задоволення позовних вимог, суд відмовляє.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях ГПК України.

Згідно статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

За частиною 2 статті 74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

З урахуванням викладеного суд задовольняє позовні вимоги частково.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: із позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; із позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2021 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статтею 7 якого встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2270,00грн.

Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч. 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 206,36 грн. покладається на відповідача-1- Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі відокремленого підрозділу Харківського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та у сумі 619,09 грн. покладається на відповідача-2 Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» .

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області (61200, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( 61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд.1, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41433726) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 20000, 00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 60 000,00 грн.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області (61200, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( 61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд.1, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41433726) на користь держави судовий збір в розмірі 206,36 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629) на користь держави судовий збір в розмірі 619,09 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) .

Відповідач-1: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківської області (61200, м. Харків, м-н Конституції, буд. 1, Палац праці, 3 під`їзд, 4 поверх, код ЄДРПОУ 41313928) в особі Харківського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області ( 61001, м.Харків, пр-т Гагаріна, буд.1, 3 поверх, код ЄДРПОУ 41433726).

Відповідач-2: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева», (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько