Ухвала суду № 109672496, 16.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"16" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1670/22

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В., суддя Літвінов С.В.,

за участю секретаря судового засідання Ліннік І.А.

за участю представників:

від прокуратури: Ейсмонт І.С. посвідчення

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: адвокат Фомічова А.О.

від відповідача 2: адвокат Швець Е.О.

розглядаючи справу № 916/1670/22

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, № 3, м. Одеса, 65026) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, № 9, м. Київ, 01010)

до відповідачів: 1) Державного підприємства «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» (вул. Свободи, № 15, с. Прямобалка, Болградський р-н, Одеська обл., 68440)

2) Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба народів» (с. Нестоїта, Подільський р-н, Одеська обл., 66332)

про визнання недійсним форвардного контракту

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (надалі - НААН України) до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 1732/22 від 21.07.2022) до Державного підприємства "Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України" (надалі ДП Дослідне господарство ім. М.І. Кутузова) та Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" (надалі СВК "Дружба народів"), в якому просить суд визнати недійсним форвардний контракт № 12/8-2018 від 03.08.2018, укладений між відповідачами.

08.08.2022 року ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 1732/22) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1670/22. Справу № 916/1670/22 постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на "01" вересня 2022 року о 12:00 год.

01.09.2022 року судом у підготовчому засіданні по справі № 916/1670/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до 22.09.2022 року об 11:40 год.

22.09.2022 у підготовчому засіданні судом проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та проголошено протокольну ухвалу про перерву в підготовчому засіданні до 06.10.2022 о 10:40 год.

06.10.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1670/22 проголошено протокольну ухвалу про перерву до"18" жовтня 2022 року о 14:20 год.

18.10.2022 у підготовчому засіданні по справі № 916/1670/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "01" листопада 2022 року о 14:20 год.

01.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області задоволено клопотання Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба народів» (вх. № 23016/22 від 18.10.2022) про витребування доказів у справі № 916/1670/22. Постановлено витребувати у Головного управління ДПС в Одеській області та у Державного підприємства «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» належним чином засвідчені копії річної фінансової звітності ДП «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» за 2017 рік та належним чином засвідчені копії квартальних та річної фінансової звітності за 2018 рік.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2022 призначено справу №916/1670/22 до колегіального розгляду.

За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів (протокол автоматичного визначення складу колегії суддів від 04.11.2022) визначено наступний склад колегії по розгляду справи №916/1670/21: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Малярчук І.А., суддя Мостепаненко Ю.І.

У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Малярчук І.А. у відпустці з 07.11.2022 по 20.11.2022, з метою дотримання процесуальних строків розгляду даної справи, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 121 від 07.11.2022, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1670/22 для внесення змін до складу колегії суддів.

За результатами повторного автоматизованого визначення складу колегії суддів (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2022) визначено наступний склад колегії для розгляду справи №916/1670/22: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Літвінов С.В., суддя - Мостепаненко Ю.І.

09.11.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу № 916/1670/22 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Літвінов С.В., суддя Мостепаненко Ю.І. Постановлено розгляд справи почати спочатку та призначити підготовче засідання у справі на "22" листопада 2022 року о 12:00 год.

Підготовче засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2022 у справі № 916/1670/22 на 22.11.2022 о 12:00 год., не відбулося у зв`язку з аварійним відключенням енергопостачання у м. Одесі та відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду, що унеможливило проведення судових засідань.

12.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/1670/22 призначено на "13" грудня 2022 року о 12:00 год.

13.12.2022 ухвалою Господарського суду Одеської області продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 916/1670/22 за ініціативою суду на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 916/1670/22 на "10" січня 2023 року об 11:00 год.

У зв`язку з перебуванням члена колегії судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці з 09.01.2023 по 13.01.2023, з метою дотримання процесуальних строків розгляду даної справи, на підставі розпорядженням керівника апарату суду Вінцевської О.О. № 4 від 10.01.2023 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/1670/22 для внесення змін до складу колегії.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2023 визначено склад колегії: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В. та суддя Літвінов С.В.

16.01.2023 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято справу № 916/1670/22 до колегіального розгляду у складі суддів: головуючий суддя Цісельський О.В., суддя Лічман Л.В., суддя Літвінов С.В. та призначено підготовче засідання по справі № 916/1670/22 на "26" січня 2023 року о 12:00 год.

26.01.2023 у підготовчому засіданні по справі № 916/1670/22, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/1670/22 до судового розгляду по суті на "14" лютого 2023 року о 14:00 год.

14.02.2023 у судовому засіданні по справі № 916/1670/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до "09" березня 2023 р. о 12:00 год.

09.03.2023 у судовому засіданні по справі № 916/1670/22 судом проголошено протокольну ухвалу про перерву до"16" березня 2023 року о 12:40 год.

Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

Між ДП «ДГ ім. І.М. Кутузова НААН України», як продавцем, та СВК «Дружба народів», як покупцем, укладено форвардний контракт № 12/8-2018 від 03.08.2018, за умовами якого продавець зобов`язується передати покупцю у власність базовий актив, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його у кількості, строки та за ціною, передбаченою цим контрактом, а саме соняшник (товар) у кількості 300т на суму 3 000 000,00 грн, у т.ч. ПДВ 500000,00 грн. Оплата вартості товару проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати до 15.08.2018. Поставка товару за цим контрактом здійснюється на умовах Інкотермс 2010 EXW (франко-склад) зерноток продавця (вагова). Кінцевий строк поставки за цим контрактом встановлюється сторонами до 01.10.2018 (п.п. 1.1., 1.2., 3.1., 4.3., 5.1. контракту).

Прокурор вказує, що згідно вимог закону форвардний контракт № 12/8-2018 від 03.08.2018 із вартістю 3 000 000,00 грн є значним господарським зобов`язанням державного унітарного підприємства, оскільки його вартість перевищує 10% вартості активів, а отже має укладатись із дотриманням вимог ст. 73-2 ГК України, тобто після отримання згоди на його вчинення в НААН України, як органу управління державним майном

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба народів» про визнання недійсним форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018, укладеного між відповідачами.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, звертаючись із позовом наголошував, що підставою для звернення до суду стало порушення інтересів держави, зокрема в особі Національної академії аграрних наук України, пов`язаних із забезпеченням законного та ефективного управління об`єктами державної власності, в тому числі шляхом правомірного укладання правочинів державними підприємствами, як суб`єктами державного сектору, що впливають на дотримання економічних та майнових інтересів держави.

Прокурор зазначає, що НААН України наділена повноваженнями щодо управління об`єктами державної власності, що належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства здійснює владні управлінські функції, а отже є суб`єктом владних повноважень, оскільки приймаючи рішення про погодження (непогодження) значного господарського зобов`язання в порядку вимог ст. 73-2 ГК України НААН України виступає суб`єктом владних повноважень.

При цьому, прокурор робить висновок, що об`єкти майнового комплексу, які закріплені державою за ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова НААН України», а також набуті державним підприємством активи за рахунок коштів від фінансово-господарської діяльності, зокрема від форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018, є об`єктами управління державної власності.

Водночас, за ствердженням прокурора, за своїми зобов`язаннями ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова НААН України» відповідає в межах відокремленого державного майна. Порушення державним підприємством вимог закону при укладанні оскаржуваного правочину, неузгодженості його вчинення із НААН України, створює загрозу завдання шкоди безпосередньо інтересам держави, що виражається у надмірному, неефективному управлінні об`єктами майнового комплексу держави, створює загрозу його витрачання у випадку неможливості виконати взяті на себе зобов`язання згідно правочину.

В той же час, на думку прокурора, вчинення всупереч вимогам законодавства форвардного контракту державним підприємством, за умовами якого суб`єкт управління державним майном відповідає усіма об`єктами майнового комплексу, що є майном держави, не відповідає ні інтересам держави, ні інтересам суспільства, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Окрім того, прокурором наголошено, що НААН України, маючи повноваження порушувати питання щодо визнання недійсним форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018, укладеного між ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова НААН України» та СВК «Дружба народів» з порушенням законодавства, всупереч інтересам держави за їх захистом до суду не звернулося.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді Одеською обласною прокуратурою направлено лист НААН України від 25.05.2022 № 15/2/1-285вих-22, яким повідомила про порушення інтересів держави та необхідність захисту цих інтересів.

Національна академія аграрних наук України листом від 16.06.2022 № 10.2-12/311 сповістила обласну прокуратуру про відсутність видатків для оплати судового збору за подачу відповідного позову та про відсутність заперечення щодо представництва прокурором інтересів в суді у разі виявлення порушень.

Позивач на позов не відреагував. Про порушення свого права не заявляв.

Відповідач-1 позовні вимоги прокурора визнав повністю та не заперечив проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Відповідач-2 вимоги заперечив та порушення інтересу позивача чи держави не вбачає.

Також, СВК «Дружба народів» звертав увагу на відсутність виключних підстав у прокуратури для представництва інтересів держави саме в особі НААН України, оскільки грошові кошти та фінансові активи, набуті від господарської діяльності підприємства, є прибутком ДП «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України», яким він розпоряджається самостійно.

Що стосується захисту прокуратурою інтересів держави від неефективного управління, відповідач-2 зазначив, що орган, на який закон прямо покладає обов`язок захищати інтереси держави в сфері здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів, є Державна аудиторська служба України.

Відтак, на переконання відповідача-2, НААН України, в особі якої прокуратура звернулась до суду в інтересах держави, не наділена повноваженнями державного фінансового контролю, а прокуратура, в свою чергу, звертаючись до суду з позовом про визнання форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018 недійсним, фактично захищає інтереси державного підприємства, що прямо заборонено законом.

При цьому, відповідач-2 наголошує, що ДП «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України», хоча і перебуває у віданні НААН України України, однак є самостійним суб`єктом господарювання, який самостійно розпоряджається майном та коштами, отриманими від своєї господарської діяльності та самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями, а кошти, отримані від господарської діяльності підприємства, йдуть на реалізацію статутних завдань ДП та не можуть бути вилучені в дохід держави.

З огляду на це, відповідач-2 вважає, що інтереси держави в особі НААН України в рамках даних спірних договірних правовідносин жодним чином не порушуються, і у разі визнання форвардного контракту недійсним, наслідки такого визнання вплинуть лише на майновий статус і права ДП.

Отже, як зауважує відповідач-2, позовні вимоги прокурора у даній справі спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а фактично державного підприємства, а тому відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Національної академії аграрних наук України та позов підлягає залишенню без розгляду.

Дослідивши матеріали справи та докази, які надано прокурором та учасниками справи, враховуючи пояснення, що були подані прокурором та учасниками справи до матеріалів даної господарської справи за час її розгляду, а також з метою дотримання єдності судової практики, визначеного у висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів, господарський суд дійшов до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право також звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону, щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.

Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13.07.2005, у Висновку № 3 (2008) Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов`язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов`язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.

Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19.09.2012, обов`язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов`язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Європейський суд з прав людини у низці справ роз`яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції»).

Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції»). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі «Івон проти Франції», рішення у справі «Нідерест-Хубер проти Швейцарії»).

Також, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.12.2018 р. у справі № 923/129/17.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).

Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У статті 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 зазначеного Кодексу прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах.

Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанову від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Питання щодо представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Абзац 3 частини 3 цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові ж від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та додатково зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 констатувала, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу 1 частини 3 цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини 2 статті 19 Конституції України відсутність у законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Вказаний висновок було підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц. Водночас Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові також зазначила, що міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень. Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18).

Наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду знайшли своє відображення і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 914/2656/21.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» Національна академія наук України є вищою державною науковою організацією України, яка організовує і здійснює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також координує проведення фундаментальних досліджень у наукових установах та організаціях України. Національні галузеві академії наук є державними науковими організаціями України, які здійснюють фундаментальні дослідження, організовують, проводять та координують прикладні дослідження у відповідних галузях науки.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З метою визначення належної особи, в інтересах якої прокурор повинен звернутися до суду судом проаналізовано статутні документи Національної академії аграрних наук України, які наявні в матеріалах справи та розміщено у відкритому доступі: http://naas.gov.ua/content/statut-naan/.

Згідно із статутом Національної академії аграрних наук України, зареєстрованого 20.08.2021 року Міністерством Юстиції України, НААН - це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Самостійність НААН полягає, зокрема у самостійному вирішенні господарських питань; здійсненні загальними зборами НААН функцій найвищого органу управління.

Згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зазначений позивач є державною організацією (установа, заклад), основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук, біотехнологій.

У позовній заяві, як на підставу представництва інтересів держави в особі Національної академії аграрних наук України, прокурор посилається на підпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» позивачу.

Підприємство безпосередньо підпорядковане Одеській державній сільськогосподарській дослідній станції Національної академії аграрних наук України (далі Наукова установа) (пункт 1.5. Статуту).

Підприємство має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, в разі потреби рахунки у відділеннях Державного казначейства, діє за принципом повного господарського розрахунку, тощо. У відповідності з чинним законодавством і в межах цього Статуту підприємство з урахуванням завдань Наукової установи, якій воно підпорядковане, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі визначає структуру управління, розробляє штатний розпис, вступає в договірні відносини з іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов`язки, може бути позивачем та відповідачем в судах (п.п. 3.4., 3.10. Статуту).

Згідно Статуту державного підприємства господарство є державним комерційним унітарним підприємством, що діє на основі державної форми власності, як самостійний суб`єкт господарювання, здійснює комерційну, господарську діяльність з метою організаційно-господарського забезпечення Науковій установі умов для своєчасного та високоякісного проведення наукових досліджень та їх апробації, тощо. Крім того, підприємство може здійснювати іншу господарську діяльність, відповідно до законодавства та цього Статуту (п. п. 2.1., 3.1. Статуту).

На переконання суду, прокурор помилково вважає учасником публічно-правових відносин Національну академію аграрних наук України лише за критерієм управління та розпорядження державним майном.

Так, визначальним для віднесення НААН до суб`єкта владних повноважень є лише її місце в структурі НААН, основною ланкою якої є наукові установи, функціональним призначенням яких є наукова та науково-технічна діяльність, зокрема, проведення фундаментальних досліджень, прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, надання науково-технічних послуг, проведення наукової і науково-технічної експертизи, підготовка наукових кадрів, розвиток і збереження наукової інфраструктури. Таким чином, функції НААН пов`язані не із здійсненням публічного адміністрування, як носієм публічних повноважень, а виключно науковим забезпеченням розвитку галузей агропромислового комплексу, шляхом внутрішніх правовідносин з підпорядкованими юридичними особами.

Таким чином, подавши позов в інтересах держави та визначивши позивачем Національну академію аграрних наук України прокурор звернувся з метою представництва інтересів неприбуткової державної бюджетної установи. Отже, вказана юридична особа, не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Однак, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила висновки про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20; п. 85 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

З урахуванням наведених висновків та предмету спірних правовідносин суд констатує, що у прокурора відсутні повноваження на звернення до суду в інтересах державних установ, закладів, організацій.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги прокурора у цій справі, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, то такі вимоги не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах Національної академії аграрних наук України, однак прокурор не має повноважень на здійснення представництва у справах за такими вимогами, враховуючи статус Національної академії аграрних наук України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.12.2022 по справі № 927/682/20, де підтримав висновок апеляційної інстанції, що згідно із статутом НААН України та витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, НААН України є науковою, неприбутковою, державною організацією (установою, закладом), основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур, дослідження, експериментальні розробки у сферах інших природних і технічних наук, біотехнологій. При цьому, НААН України не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, бездіяльність якого могла би бути підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відтак, з приводу визначення належного позивача у даній справі суд враховує саме останні правові висновки Верховного Суду у зазначених вище справах.

Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України - залишення позову без розгляду.

З огляду на відповідні законодавчі положення, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, оскільки Національна академія наук України в особі якої прокурором подано позов в інтересах держави не є органом державної влади чи місцевого самоврядування і не є суб`єктом владних повноважень, як юридична особа спроможна самостійно захистити в суді свої права та/або законні інтереси в разі їх порушення, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі Національної академії наук України, у зв`язку з чим судом встановлено наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, п. 2 ч.1 ст. 226, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України до Державного підприємства «Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України» та Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба народів» визнання недійсним форвардного контракту № 12/8-2018 від 03.08.2018 - залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 16.03.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 21.03.2023.

Головуючий суддя О.В. Цісельський

Суддя Л.В. Лічман

Суддя С.В. Літвінов