Рішення № 109672491, 20.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/295/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г., при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши справу № 916/295/23 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпропетровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код ЄДРПОУ 38833613)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД (67830, Одеська область, Овідіопольський район, село Новоградківка, комплекс будівель і споруд № 6, будинок 2, код ЄДРПОУ 42399880)

про стягнення 389 236,30грн.

Представники:

Від позивача - В.В.Бонтлаб, за довіреністю (в режимі відеоконференції);

Від відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД про стягнення 389 236,30грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 56/2020-В від 04.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.01.2023р. було відкрито провадження по справі № 916/295/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 01.02.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

04.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД (Виконавець) було укладено договір № 56/2020-В.

Відповідно п.2.1.,п. 2.2, Договору Замовник зобов`язується поставити Вихідне насіння, а Виконавець приймає, оплачує його вартість згідно умов договору. Виконавець здійснює висів на ділянках розмноження загальною площею 80 га, дотримуючись погодженої Замовником технології вирощування сировини для виробництва насіння, збирання, доробки, зберігання та пакування, і поставляє в повному обсязі отримане внаслідок цього Кондиційне насіння, а Замовник приймає Кондиційне насіння і оплачує його вартість.

Згідно п. 1.1 Договору Вихідне насіння - Добазове. Базове насіння озимих зернових культур, що є основною (сировиною) виробництва Базового та Сертифікованого насіння, отриманого від послідовного розмноження насіння в елітно-насінницьких й інших господарствах, Кондиційне насіння насіння отримане з Базового, Сертифікованого насіння (результат робіт). Базове насіння насіння, з якого здійснюється вирощування Сертифікованого насіння (РН-1).

За змістом пунктів 3.1., 3.2. договору, в порядку та на умовах визначеним цим договором, Замовник зобов`язується поставити Виконавцю Вихідне насіння, а Виконавець зобов`язується прийняти та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених договором. Загальна кількість реалізованого Вихідного насіння підтверджується видатковими накладними. Право власності на Вихідне насіння переходить до Виконавця на підставі належним чином оформленої видаткової накладної. Передача Вихідного насіння повинна бути виконана в повному об`ємі в відповідності до строків посіву культур, але не пізніше 20 березня 2020 року.

Згідно п. 4.1.4 Договору вартість Товару повинна бути сплачена Покупцем у строк, встановлений в умовах до цього договору.

Відповідно до пунктів 9.1.,9.2.,9.3., 9.10. договору, приймання-передача Кондиційного насіння здійснюється сторонами шляхом підписання видаткової накладної уповноваженим представником Замовника та отримання відповідних сортових документів та сертифікатів якості насіння, але не пізніше 25 лютого 2021 року. Датою поставки Кондиційного насіння є дата підписання видаткової накладної. Місце передачі Кондиційного насіння склад Виконавця.

Згідно до розділу 5 договору, Виконавцем було взято на себе зобов`язання перед Замовником щодо проведення розрахунків за Вихідне насіння, котре було отримано відповідно до видаткової накладної №55 від 05 березня 2020 року та видаткової накладної № 56 від 05 березня 2020 року.

Вартість тари та пакування входить до ціни Товару (п. 4.1.5 Договору).

Згідно п. 10.1 Договору за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки протягом 10 банківських днів з дати обгрунтованого листа вимоги про відшкодування.

У разі ухилення від оплати вартості Товару понад 15 календарних днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцю штраф в розмірі 20% від загальної вартості неоплаченого Товару (п. 11.4 Договору).

Відповідно до п.11.7 договору нарахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором припиняється через 3 (три) роки від дня, коли зобов`язання мало бути виконане. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим Договором становить 3 (три) роки.

Позивач вказує що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 276 919,20 грн., а саме: на суму 199 381,82 грн, що підтверджується видатковою накладною № 55 від 05.03.2020р.; на суму 77 537,38 грн., що підтверджується видатковою накладною № 56 від 05.03.2020р.

Зазначені накладні підписані та скріплені печаткою відповідача. У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв`язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.

Проте, Відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 276 919,20 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 14 875,05 грн. 3 % річних та 97 442,05 грн. інфляційних витрат.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 56/2020-В від 04.03.2020р. щодо належної оплати вартості отриманого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, на виконання умов договору на вирощування насіння ярих культур № 56/2020-В від 04.03.2020р. Товариством з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА було здійснено поставку товарів відповідачу на суму 276 919,20грн., що підтверджується відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

При цьому поставлений позивачем товар було отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить печатка та підпис особи на видаткових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, суд доходить до висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки продукції згідно вищевказаної накладної.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чинному та в повному обсязі не здійснив внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 276 919,20грн.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних в розмірі 14 875,05грн., судом встановлено, що розрахунок 3% річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 14 875,05 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленого товару за спірний період, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано інфляційні витрати. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми інфляційних витрат в розмірі 97 442,05грн., судом встановлено, що розрахунок інфляційних витрат річних було здійснено позивачем вірно. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційних витрат в розмірі 97 442,05грн.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Господарським судом при вирішення даної справи враховано висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпропетровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код ЄДРПОУ 38833613) до Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД (67830, Одеська область, Овідіопольський район, село Новоградківка, комплекс будівель і споруд № 6, будинок 2, код ЄДРПОУ 42399880) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВДЕННИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД (67830, Одеська область, Овідіопольський район, село Новоградківка, комплекс будівель і споруд № 6, будинок 2, код ЄДРПОУ 42399880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗААТБАУ УКРАЇНА (02132, м. Київ, Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 29, код ЄДРПОУ 38833613) основний борг у розмірі 276 919 ( Двісті сімдесят шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 20 коп., інфляційні збитки у розмірі 97 442 (Дев`яносто сім тисяч чотириста сорок дві) грн. 05 коп., 3% річних у розмірі 14 875 (Чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят п`ять) грн. 05 коп. та судовий збір 5 839 (П`ять тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21 березня 2023 р.

Суддя Т.Г. Пінтеліна