Рішення № 109672253, 01.03.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 Справа № 914/2493/22

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

до відповідача: Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», м.Львів

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 1 729 559,03 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Сосницька А.А.

Представники сторін:

від позивача: Міненко В.М. адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Кобрин Л.О. - адвокат;

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про стягнення заборгованості у розмірі 1 729 559,03 грн.

Ухвалою суду від 20.04.2022 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 07.12.2022.

Ухвалою суду від 07.12.2022 відкладено підготовче засідання на 12.12.2022.

12.12.2022, за вх.№25510/22, від позивача поступило клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що сторони мають намір укласти мирову угоду щодо погашення заборгованості, яка є предметом розгляду у цій справі.

Ухвалою суду від 12.12.2022 продовжено строки підготовчого провадження та відкладено підготовче провадження на 28.12.2022.

Ухвалою суду від 28.12.2022 підготовче засідання відкладено на 11.01.2023р.

Ухвалою 04.01.2023 суд постановив: заяву позивача (вх.№101/23 від 02.01.2023р.) про участь в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів задовольнити, забезпечити представнику позивача, адвокату Міненко В.М., можливість участі в підготовчому засіданні у справі 914/2493/22, яке призначене на 11.01.2023 р. о 09:45 год. в режимі відеоконференції.

В підготовчому засіданні 11.01.2023 представники сторін підтвердили, що сторонами не досягнуто згоди по питанню врегулювання спору у позасудовому порядку.

Ухвалою суду від 11.01.2023 закрито підготовче провадження у справі №914/2493/22 та призначено справу до судового розгляду по суті. на 08.02.2023.

24.01.2023, за вх.№1746/23, на адресу суду надійшла заява представника позивача, адвоката Міненко В.М., про участь у судовому засіданні 08.02.2023 о 10:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 25.01.2023 заяву позивача задоволено.

В судовому засіданні 08.02.2023 оголошено перерву до 01.03.2023 о 16:00 год.

22.02.2023, за вх.№4669/23, на адресу суду надійшла заява представника позивача, адвоката Міненко В.М.., про участь у судовому засіданні 01.03.2023 о 16:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням програмного забезпечення «Easy Con». Ухвалою суду від 23.02.2023 заяву позивача задоволено.

Позивач явку представника в судове засідання в режимі відеоконференції забезпечив, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Відповідач явку представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги в усній формі визнав, просив суд задоволити клопотання про зменшення розміру пені на 50%.

Позиція позивача

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 1 листопада 2021 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Позивач вказує, що протягом січня-квітня 2022 року ним поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1411027,78 грн, в той час як відповідачем, оплату вартості спожитого газу не здійснено.

Зазначене зумовило звернення до суду з позовною заявою де окрім суми основного боргу в розмірі 1411027,78 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 161009,41 грн пені, 13887,63 грн 3% річних та 143634,21 грн індексу інфляції.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив. В усній формі в судовому засіданні 08.02.2023 позові вимоги визнав.

Поряд з цим, з підстав, викладених у клопотанні від 06.02.2023, вх.№2977/23, просив суд зменшити розмір пені на 50 % до 80504,70 грн.

Обставини справи.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 № 880 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (позивач по справі) здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника «останньої надії» обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником;

Львівське комунальне підприємство «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (відповідач по справі) було включено до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії».

Позивач вказує, що факт включення Львівське комунальне підприємство «Агенція ресурсів Львівської міської ради» до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу спожитого відповідачем до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується листом оператора ГТС з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом.

З матеріалів справи вбачається, що ЕІС-код споживача природного газу Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» є 56XT0000UMVBI00N.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Відтак між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Львівським комунальним підприємством «Агенція ресурсів Львівської міської ради» укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов`язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 4.2. Договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Згідно п. 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

Пунктом 4.4. Договору встановлено, що Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3. цього Договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. Договору).

Відповідно до п. п. 1 п. 5.2. Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.

Згідно з п. п. 1 п. 6.1. Договору постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 8.1. Договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього Договору не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим Договором (п. 11.1. Договору).

Пунктом 11.5. Договору передбачено, що усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача.

Позивач вказує, що нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу проводиться виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

З 1 жовтня 2021 р. ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії» щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою КМУ від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції Постанови КМУ № 1102.

Цією ж Постановою КМУ № 1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021р. встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу(з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням http://gas.ua/uk//business/ews/pon-archive-price. Зазначене також підтверджується довідкою ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 07.02.2022 року.

Також до матеріалів справи долучено Адвокатський запит яким адвокат ТОВ «ГК «Нафтогаз України» просив ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надати інформацію у вигляді витягу(-ів) з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачів, зазначених у запиті, за період з 01.10.2021 року по 21.07.2022 року або підтверджуючого листа в тому числі щодо Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (56XT0000UMVBI00N).

У відповідь на вказаний запит ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» Листом №ТОВВИХ-22-8255 від 05.08.2022 року щодо споживача з ЕІС-кодом 56XT0000UMVBI00N повідомлено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XT0000UMVBI00N був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 01.01.2022 по 08.06.2022. Також проінформовано, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XT0000UMVBI00N у вказаний період та внесений в алокацію постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить : з 01.01.2022 по 31.01.2022 12144,70 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 8593,62 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 7463,81 м3; з 01.04.2022 по 06.04.2022 1057,94 м3; з 05.06.2022 по 08.06.2022 0,00 м3.

Крім того матеріали справи містять Довідку про об`єми поставленого ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу та Витяг з ІП ОГТСУ з ЕЦП ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» відповідно до яких обсяги споживання Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (56XT0000UMVBI00N) з 01.01.2022 по 31.01.2022 становлять 12144,70 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 8593,62 м3; з 01.03.2022 по 31.03.2022 7463,81 м3; з 01.04.2022 по 06.04.2022 1057,94 м3.

Позивач вказує, що протягом період з 01.01.2022 06.04.2022 поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1411027,78 грн, в той час як відповідачем, оплату вартості спожитого газу в розмірі не здійснено.

Матеріали справи містять:

копію Акту №1890 приймання-передачі природного газу за січень 2022 на загальну суму 514422,56 грн, копію Рахунку на оплату (природний газ) №6267 за розрахунковий період з 01-31.01.2022 на суму 514422,56 грн.;

копію Акту №4019 приймання-передачі природного газу за лютий 2022 на загальну суму 354607,36 грн, копію Рахунку на оплату (природний газ) №9953 за розрахунковий період з 01-28.02.2022 на суму 869029,92 грн.;

копію Акту №5792 приймання-передачі природного газу за березень 2022 на загальну суму 480537,78 грн, копію Рахунку на оплату (природний газ) №13062 за розрахунковий період з 01-31.03.2022 на суму 1349567,70 грн.;

копію Акту №7393 приймання-передачі природного газу за квітень 2022 на загальну суму 61460,08 грн, копію Рахунку на оплату (природний газ) №15768 за розрахунковий період з 01-30.04.2022 на суму 1411027,78 грн.;

На підтвердження надсилання відповідачу вказаних Актів та Рахунку на оплату позивачем долучено роздруківку з офіційного сайту АТ «Укрпошта», копії списків згрупованих відправлень та копії фіскальних чеків АТ «Укрпошта». З вказаних документів вбачається, що зазначені відправлення вручено відповідачу.

Відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості у Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» перед ТОВ «ГК «Нафтогаз України» по договору постачання природного газу ПОН від 01.01.2022 р. заборгованість складає 1411027,78 грн.

Також до позовної заяви долучено Лист АТ «Державний ощадний банк України» №16/2-09/1106 від 24.06.2022 року, відповідно до якого на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (код ЄДРПОУ 40121452) за період з 01.10.2021 по 20.06.2022 в тому числі від Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (30823414) надходження відсутні.

13.05.2022 року позивач звертався до відповідача з Вимогою про сплату заборгованості за спожитий газ не побутовим споживачам постачальнику «останньої надії» №119/4.3-6013-2022 якою вимагав сплатити заборгованість за природний газ (основний борг) в сумі 1411027,78 грн. до 27.05.2022 на поточний рахунок ТОВ «ГК «Нафтогаз України». У вказаній вимозі також зазначено, що у разі несплати заборгованості у визначений вище строк, Товариство буде вимушене звернутися з позовом до суду для захисту своїх інтересів, внаслідок чого, окрім заборгованості, додатково буде стягнено пеню, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу. На підтвердження надсилання вказаної вимоги позивачем долучено копію Списку згрупованих відправлень від 13.05.2022, копію фіскального чеку АТ «Укрпошта» та копію опису вкладення у цінний лист.

Відповіді на вказану Вимогу матеріали справи не містять.

Зазначене вище зумовило звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про стягнення 1729559,03 грн, з яких 1411027,78 грн сума основного боргу, 161009,41 грн пені, 13887,63 грн 3% річних та 143634,21 грн індексу інфляції.

Оцінка суду.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Судом перевірена нарахована позивачем у рахунках сума заборгованості відповідача станом на дати їх складання. Разом з тим, судом враховано інформацію, надану ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», що відображає об`єми поставленого природного газу відповідачу.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором також свідчить відсутність з боку відповідача в матеріалах справи письмових претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.

Враховуючи вищевказане, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про стягнення заборгованості за період з січня квітень 2022 року в сумі 1411027,78 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання, відповідно до ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 13887,63 грн та індекс інфляції в розмірі 143634,21 грн.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність розрахунку суд встановив, що такий проведено вірно, позивачем враховано час виникнення заборгованості та період її існування, відтак вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 13887,63 грн та індекс інфляції в розмірі 143634,21 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 161009,41 грн пені суд вказує, що згідно з ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені, штрафу). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень п. 4.5. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність розрахунку пені за заявлений позивачем період суд встановив, що сума належної до стягнення з відповідача на пені за порушення порядку і строку оплати поставленого за Договором природного газу становить 161009,41 грн.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, суд виходить з наступного.

За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд виходить із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, суд враховує те, що позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ.

Суд також враховує, що відповідач є комунальним підприємством і станом на момент звернення позивача з позовом до суду майновий стан підприємства є збитковим. Балансом станом на 30.09.2022 підтверджується, що збитки підприємства складають 3 826 100,00 грн.; постановою від 24.06.2022 (ВП №69295041) Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в межах примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 11.11.2021 №914/3080/20 накладено арешти на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містять на рахунках накладення арешту та /або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику (ЛКП «Агенція ресурсів Львівської міської ради») - у межах суми 36 019 446,23 грн.

Суд вважає, що зазначені обставини заслуговують на увагу і мотивують причини неналежного виконання відповідачем зобов`язань з оплати отриманого газу.

Суд також враховує, що крім стягнення пені позивач також заявив до стягнення 3% річних та інфляційні, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку використати своє право, надане йому ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 30% та, відповідно, задоволити позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 112706,59 грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача: 1411027,78 грн. основного боргу, 112706,59 грн. пені, 13887,63 грн. 3% річних, 143 634,21 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Окрім того, в частині зменшення пені витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Отже, оскільки часткове задоволення позову обумовлено зменшенням пені, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача повністю в сумі 25943,39 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 46, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» (79008, м.Львів, пл.Галицька, 15, ідентифікаційний код 40121452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116; м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452) 1411027,78 грн. основного боргу, 112706,59 грн. пені, 13887,63 грн. 3% річних, 143 634,21 грн. інфляційних втрат, 25943,39 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2023.

Суддя Кітаєва С.Б.