Рішення № 10965366, 25.08.2010, Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 2-481/

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 року Совєтський районний суд

Автономної Республіки Крим

в складі: головуючого судді Петрової Ю.В.

при секретарі Тріфоновій С.О.

за участю: прокурора Бочарової О.С.

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Совєтського району АР Крим в порядку ст. 45 ЦПК України звернувся до суду з позовом на захист інтересів ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Совєтському районі Автономної Республіки Крим про зобовязання провести донарахування та виплату, призначеної пенсії за рахунок Державного бюджету відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 15 липня 2007 року по теперішній час з урахуванням фактично здійснених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є особою, яка має статус дитини війни та має право на одержання державної соціальної підтримки відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем розмір вказаної допомоги виплачується не в повному обсязі, що є неправомірним обмеженням її прав, у звязку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач УПФУ в Совєтському районі явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив на адресу суду письмові заперечення проти позову, з яких вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_2 вважають необґрунтованими та просять у їх задоволенні відмовити, оскільки відповідно до Закону України «Про державний бюджет України» у 2007 році не було визначено механізму практичної реалізації державної соціальної допомоги дітям війни відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не передбачено за рахунок яких коштів та із яких джерел, здійснюється призначення та виплата підвищення пенсії, в тому числі причиною несплати була відсутність фінансування, положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мала дію за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена на 2007 рік, визнано неконституційною, у 2008 році виплата соціальної пільги позивачу проводилася відповідно до п. 41 Розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік і внесення змін у деякі законодавчі акти України» у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме, з 01 січня в розмірі 47 гривень, з 01 квітня 48,1 гривень, а після визнання даної норми неконституційною (рішення КСУ від 22 травня 2008 року), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року у наступних розмірах: з 22 травня 2008 року 48,1 гривень, з 01 липня 2008 року 48,2 гривень, з 01 жовтня 2008 року 49,8 гривень. Також зазначає, що управління ПФУ в Совєтському районі АР Крим не є належним відповідачем у справі, оскільки воно не має право проводити виплати за рахунок лише Державного бюджету у межах наданих асигнувань. Крім того, наполягав на застосуванні позовної давності У наданих запереченнях також просили розглянути справу за відсутністю їх представника.

За таких обставин, суд з урахуванням думки прокурора і позивача, вважає за можливе відповідно до положень ст.ст. 158, 169 ЦПК України розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Прокурор Бочарова О.С. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі, послалася на обставини, викладені у позовній заяві.

Позивач ОСОБА_2 підтримала доводи прокурора.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни України мають пра

во на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, частко

вої або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалеж

них від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули

правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціаль

ної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпле

ні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджено довідкою № 433, яка видана Управлінням соціального захисту населення Совєтської РДА в АР Крим від 03 серпня 2007 року, і не спростовується у письмових запереченнях відповідачем.

При таких обставинах, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV).

Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору.

Так, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2008 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, у 2007 році були внесені зміни, відповідно до яких підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону від 19 грудня 2006 року № 489-V, дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік зупинена.

Положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, а також зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, положення п. 12 статті 71, а також ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Як зазначив Конституційний Суд України в п. 5 резолютивної частини Рішення від 09 липня 2007 року N 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Пунктом 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, згідно з якою «Дітям війни» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте згідно з п. 2 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, положення пункту 41 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).

Згідно з п. 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Крім того, як зазначив Конституційний Суд України в п. 6 резолютивної частини Рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За таких обставин, суд доходить висновку, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

При цьому, як вбачається з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-VI, зміни та доповнення в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не вносилися.

Відповідно до частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сімям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

При цьому, враховуючі положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру місячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Частиною 3 статті 62 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком з 01 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 рік становив 410,06 гривень; з 01 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 рік становив 415,11 гривень.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2007 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з липня по вересень 2007 року 410,06 гривень, з жовтня по грудень 2007 року 415,11 гривень.

Судом встановлено, що позивач щомісячну державну соціальну допомогу як дитина війни у 2007 році не отримувала.

Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем з 2008 року позивачу виплачується щомісячна соціальна державна допомога як особі, яка має статус «Дитина війни» частково відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року.

Розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008, 2009, 2010 роки, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року та проведених відповідачем виплат необхідно здійснювати за наступною формулою:

(розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений на певний період х 30 %) фактично сплачена відповідачем сума державної соціальної допомоги за один місяць = розмір щомісячної державної соціальної допомоги недоплаченої позивачу.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2008 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з травня по червень 481 гривня, з липня по вересень 482 гривні, з жовтня по грудень 498 гривень, з врахуванням вищезазначеної формули.

Відповідно до статті 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про Держаний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році діє прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. При цьому, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, який набрав чинності 04 листопада 2009 року, та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» № 1715-VI від 06 листопада 2009 року, який набрав чинності 18 листопада 2009 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада встановлений у розмірі 573 гривні.

Тобто, у 2009 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність за період з січня по жовтень становить 498 гривень, з листопада по грудень 573 гривні.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2009 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по жовтень 498 гривень, з листопада по грудень 573 гривні, з врахуванням вищезазначеної формули.

При цьому для вираховування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік слід враховувати наступні положення законів, якими встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, якими забезпечено належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, та Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, який набрав чинності 30 квітня 2010 року, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлено у наступних розмірах: з листопада 2009 року 573 гривні, з січня 2010 року 695 гривень, з квітня 706 гривень, з липня 709 гривень.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за 2010 рік, у тому числі позивачу, має вираховуватися з застосуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з січня по березень 695 гривень, з квітня по червень 706 гривень, з липня 709 гривень, з врахуванням вищезазначеної формули.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором заявлені вимоги про зобовязання відповідача провести донарахування та виплату призначеної ОСОБА_2 пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 15 липня 2007 року по теперішній час, тобто на день вирішення справи, суд вважає за можливе зобовязати відповідача нарахувати та виплатити позивачу вищевказану допомогу у тому числі за серпень 2010 року.

В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцево

го самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повнова

жень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для осіб, які мають статус «Дитина війни» є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «дітьми війни». Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист з боку держави.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13 березня 2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обовязки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищені до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобовязаний відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі АР Крим.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007, 2008 роки, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, яким саме органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

Згідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Наслідки спливу позовної давності встановлені у тому числі частинами 3 і 4 ст. 267 ЦК України, згідно яких позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2007 року, № 52, 27 липня 2007 року.

Крім того, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року «У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народного депутата України відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)», офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2008 року, № 38, 06 червня 2008 року.

Таким чином, позивач повинна була дізнатися, що її право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік та 2008 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень Конституційного Суду України.

Позов поданий прокурором на захист інтересів ОСОБА_2 до суду 27 липня 2010 року згідно відбитку штампу суду.

Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до адміністративного суду.

Однак, право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2007, 2008 роки позивач має, з дня визнання Конституційним судом України неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, тобто, починаючи з 09 липня 2007 року, при цьому, оскільки позивач могла дізнатися про порушення права з моменту оприлюднення, як було зазначено судом вище, тобто з 27 липня 2007 року, а значить з урахуванням положень ст.ст. 253, 254 ЦК України строк позовної давності за вказаним позовом не сплив.

З вищезазначених підстав є неспроможним заперечення відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме донарахуванню та виплаті позивачу підлягає щомісячна державна соціальна допомога у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи положення п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», ч. 5 ст. 81 ЦПК України судові витрати по справі слід віднести на рахунок держави.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено у судовому засіданні 25 серпня 2010 року.

У повному обсязі постанову складено 27 серпня 2010 року.

На підставі викладеного, ст. 1, 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18.11.2004 року № 2195-1У), п. 12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», ст. 58, п. 41 р. 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 (р.6 Особливих положень) ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20.10.2009 року, ст.ст. 28, 58 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», рішеннями Конституційного суду України від 9.07.2007 року № 6-рн/2007 і від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст. 113 Конституції України, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Совєтського району Автономної Республіки Крим на захист інтересів ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (АР Крим, Совєтський район, смт. Совєтський, вул. 50 років СРСР, 4, ЄДРПОУ 22300323) провести донарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначеної пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV), якою передбачено підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 54 (р.6 Особливих положень) Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VI від 20 жовтня 2009 року, Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» № 2154-VI від 27 квітня 2010 року, за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова