Рішення № 109650983, 09.03.2023, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/765/23

2-а/405/9/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2023 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді: Шевченко І. М.

за участю секретаря: Мишевець Т.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Кропивницький впорядку спрощеногопровадження справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокатське об`єднання «Астра Ліберта» адвокат Курлейко Олена Сергіївна, до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення АА № 00003913 від 17.01.2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00003913від 17.01.2023року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за те, що він 29.11.2022 року на а/д М-04 км 186+337 допустив рух транспортного засобу MAN TGX 26.400, номерний знак НОМЕР_1 , з перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 20,263 % (8,105 т). В обґрунтування позову вказав, що оскаржувана постанова винесена з порушеннями вимог ст. 283 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та Порядку фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі. Посадовою особою відповідача не доведено та не встановлено фактичну масу транспортного засобу, а тому не доведено склад адміністративного правопорушення. Більш того, даний транспортний засіб є контейнеровозом, для якого гранична маса становить 44 т, а не 40 т, як вважає відповідач. Також згідно товарно-транспортної накладної транспортний засіб здійснював перевезення пшениці та його загальна маса становила 39860 кг, що не перевищує дозволену вагу для такого транспортного засобу, а тому позивач не допускав перевищення вагових параметрів транспортного засобу. За таких обставин, просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову та справу про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.02.2023 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

28.02.2023 року представник відповідача подала до суду відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнала та вказала, що позивач здійснив перевезення вантажу автопоїздом, а не контейнеровозом, а тому його гранична маса становить 44 т, а не 40 т. В оскаржуваній постанові вказано фактичні показники маси даного транспортного засобу вже з урахуванням похибки вимірювального приладу. Вважає, що оскаржувана постанова містить необхідну інформацію, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін не надходили.

За такихобставин,суд вирішуєсправу безповідомлення (виклику)учасників справи(уписьмовому провадженні)за наявнимиу справіматеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00003913 від 17.01.2023 року, винесеної старшим державним інспектором відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту реалізації державної політики та нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Семенченко Л.М., транспортний засіб MAN TGX 26.400, номерний знак НОМЕР_1 , 29.11.2022 року о 11 год. 22 хв. на а/д М-04 км 186+337, Дніпропетровська область, здійснив рух із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 20,263 % (8,105 т), за що передбачено адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та на відповідальну особу ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. Дана постанова підписана кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_2 .

При цьому, з даної постанови вбачається, що вимірювання ваги транспортного засобу здійснювалося технічним засобом WIM 20 WAGA-WIM35, № 7.

Згідно Експертного висновку ТОВ «Телеком Украина» від 29.12.2020 року № 1211, дійсного до 29.12.2023 року, пункт вагового-габаритного контролю у русі WAGA відповідає вимогам нормативних документів.

Також автоматичний прилад для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WAGA-WIM35 у складі Автоматичного пункту вагового-габаритного контролю у русі WAGA має сертифікати відповідності № UA.TR/113-0619/05F-21 від 23.07.2021 року та перевірки типу № UA.TR.113-0619-21 від 13.04.2021 року.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 року № 412 «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану» установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

Згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 є власником транспортного засобу (спеціалізованого вантажного контейнеровозу) MAN TGX 26.400, номерний знак НОМЕР_1 , та спеціалізованого причепу-контейнеровозу KRONE AZ, номерний знак НОМЕР_2 .

Відповідно до товарно-транспортноїнакладної від28.11.2022року №000106,транспортний засібMANTGX26.400,номерний знак НОМЕР_1 ,зі спеціалізованимпричепом-контейнеровозомKRONEAZ,номерний знак НОМЕР_2 здійснював перевезення сипучого вантажу пшениці масою 24 740 кг (24,74 т) із м. Миколаїв до с. Визирка, Лиманського району Одеської області, що було завантажене вантажовідправником ТОВ «Вітязь-М» шляхом насипу, загальна маса транспортного засобу з вантажем 39 860 кг (39,86 т).

Відповідно дост.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідност.55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Постановою КМУ від 11.02.2015 №103затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним з завдань Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно пп.15, 27, 29 п.5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобіву зонах габаритно-вагового контролю, здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2ст.29 Закону України «Про дорожній рух»передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:

-здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567);

-фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідні машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженогоПостановою КМУ №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних дорогами загального користування», вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п.21 Порядку №879, У разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом другимПорядку фіксаціїадміністративних правопорушеньу сферібезпеки наавтомобільному транспортів автоматичномурежимі,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, визначено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначенихпунктом 12цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних аварійних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

Крім того, так, як зважування проводилося всього транспортного засобу, а не роздільно по осям, переміщення вантажу всередині кузова не впливає на загальну вагу такого транспортного засобу.

Також згідно з п.12.5 Правил перевезень вантажів автомобільний транспортом України, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен змішуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно зп.2Порядку фіксаціїадміністративних правопорушеньу сферібезпеки наавтомобільному транспортів автоматичномурежимі,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначенихпунктом 12цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Згідно абз.8ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженихпостановою кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5Правил дорожнього рухуна 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Аналізуючи вищенаведені норми, можливо дійти висновку, що у разі якщо автомобільне перевезення здійснюється із допомогою напівпричепа-контейнеровоза (про що повинно бути вказано у свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) загальна фактична маса не повинна перевищувати 44,880 тон (44 т контейнеровоз +/- 2%).

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Суд враховує, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу причіп марки Krone AZ, державний номерний знак номерний знак НОМЕР_2 , що належать ТОВ «ДІП-транс», є спеціалізованим контейнеровозом, а відтак, враховуючи положення п.22.5ПДР, у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогими дозволяється рух транспортних засобів та їх составів фактичною масою до 44 т включно (+величина похибки).

Єдиним доказом, наявним в матеріалам справи, з якого суд може встановити наявність чи відсутність перевищення допустимих вагових норм при перевезенні вантажу, є саме товаро-транспортна накладна № 000106 від 28.11.2022 року.

Водночас, відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином,суд доходитьвисновку,що позивачпід часперевезення вантажупо маршрутуз м.Миколаїв дос.Визирка,Лиманського районуОдеської області порушення щодо перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм не вчиняв.

Підсумовуючи вищенаведене та з урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про не обґрунтованість постанови АА № 00003913 від 17.01.2023 року

про застосування до позивача штрафу.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно дост.9 КАС Українирозгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1ст.77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2ст.77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідност.90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується наїх безпосередньому, всебічному, повномута об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими уст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Загальне правило розподілу судових витрат полягає в тому, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Частина 1 ст. 132 КАС України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється в порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Пунктами 4, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат. Зокрема, згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3536,80 грн. Як слідує з матеріалів справи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги від 26.01.2023 року, копію рахунку № 8 від 26.01.2023 року, копію акту наданих послуг № 8 від 30.01.2023 року, копію платіжної інструкції № 187753853 від 30.01.2023 року на суму 3000 грн., детальний опис виконаних робіт.

Зазначено, що сумарна вартість фактично наданих послуг становить 3 000 грн., яка сплачена замовником.

Враховуючи зазначені обставини справи та перелік, наданих адвокатом для позивача послуг, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження на користь позивача судових витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., що відповідає складності справи та обсягу наданих позивачу послуг.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно вимог ст.139КАС України та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17, з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст.ст.9,73,77,90,139,241-246,255 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокатське об`єднання «Астра Ліберта» адвокат Курлейко Олена Сергіївна, до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення АА № 00003913 від 17.01.2023 року задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА № 00003913 від 17.01.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 3536,80 грн.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом десятиднів здня йогопідписання до Третього апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, місце знаходження: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко