Ухвала суду № 109647195, 17.03.2023, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2736/23

провадження № 2/753/3210/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2023 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Сирбул О.Ф., розглянувши матеріали заяви представника позивача Ліндаєва Олександра Сергійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням "БУДКЕПІТАЛ", третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням "БУДКЕПІТАЛ", третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності.

Ухвалою суду выд 01 берзня 2023 року выдкрито провадження по справы за правилами загального позовного провадження.

16 березня 2023 року представник позивача Ліндаєв О.С. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майнові права на квартиру АДРЕСА_1 будівництва), будівництво якого здійснюється за адресою: просп. М.Бажана, 151-Б у Дарницькому районі міста Києва, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:009:0019" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі; заборонити ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "ЛІНТЕР" в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управлінням "БУДКЕПІТАЛ" та іншим будь-яким особам здійснювати будь-які дії, направлені на зміну Сторони-3 у Договорі відступлення до Попереднього договору № 12103/СО27/120 купівлі-продажу квартири, посвідченого 09.03.2021 Іванчик І.І. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 718, з ОСОБА_3 на будь-яку іншу особу, до набрання законної сили рішення у даній справі; заборонити всім суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати реєстраційні дії, в тому числі нотаріусам, державним реєстраторам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії, вчинення будь-яких реєстраційних дій в тому числі в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та інших, щодо квартири АДРЕСА_1 будівництва), будівництво якого здійснюється за адресою: просп. М.Бажана, 151-Б у Дарницькому районі міста Києва, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:90:009:0019" до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, оцінивши наведені представником позивача підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ст.2 Цивільного процесуального кодексу Україна).

Відповідно до ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

У постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року за № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

Необхідність застосування заходів забезпечення має визначатися фактичними обставинами справи, які свідчитимуть про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Така правова позиція щодо вирішення питання про співмірність забезпечення позову викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № (провадження № 14-729цс19).

Згідно ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За змістом ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Враховуючи висновки Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи №6-29429св09, 6-52295св10, 6-32594св10), вбачається, що майнові права разом з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами є об`єктами цивільного обороту.

Відповідно до ст. 876 Цивільного кодексу України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже питання можливості вжиття заходів забезпечення позову відносно об`єкту нерухомого майна- житлової квартири, може мати місце у випадку державної реєстрації прав на цей саме об`єкт нерухомого майна.

Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову повинен пересвідчитись в належності відповідачеві спірного об`єкту, або об`єкт є предметом спору.

Відповідно до п. 1.1 Порядку ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно, визначає процедуру внесення інформації до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а також пошуку та надання інформації з нього.

Тобто, відсутність витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно не дозволяє суду пересвідчитись в тому, що об`єкт належить відповідачеві і не належить іншій (третій) особі, права якої можуть бути порушені прийнятим рішенням суду.

Також, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації прав, які пов`язані з реєстрацією права власності, оскільки вони спрямовані на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб, що може призвести до порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Виходячи з оцінки доводів представника позивача - адвоката Ліндаєва Олександра Сергійовича щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості та співмірності вимог позивачів щодо забезпечення позову та доказів, наданих в обґрунтування таких доводів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 149-150, 260, 261,354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача Ліндаєва Олександра Сергійовича про забезпечення позову.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції може бути подано протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: