Рішення № 109646442, 28.02.2023, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/577/22

Провадження № 2/362/402/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.02.23 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Берковської Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивувала тим, що позивачка є бабусею малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьками малолітньої дитини є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та невістка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідачі ніяким чином не піклуються про дитину, не проявляють зацікавленості в її подальшій долі, не цікавляться станом здоров`я, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовкою до життя, зокрема - не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до суспільно-необхідних цінностей, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Створились умови, які шкодять інтересам дитини.

Відповідачі, покладених законом на батьків обов`язків, не виконують, не беруть педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку Відповідачів. Дитина знаходиться на повному утриманні позивачки.

Відповідачі, як би це не було сумно, самоусунулися від виконання батьківських обов`язків, зловживають спиртними напоями, ведуть антисоціальний спосіб життя.

Відповідач 1 вихованням та утриманням дитини не займається, періодично, по кілька днів, не приходить додому, а коли з`являється, влаштовує сварки, байдуже поводиться з дитиною, висловлюється нецензурною лайкою.

Відповідач 2, хоч і являється матір`ю малолітньої дитини, полишила грудну дитину у шестимісячному віці і з того часу за місцем проживання дитини не з`являлася, також своєю бездіяльністю ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідачі матеріально дитину не забезпечують, не беруть участі у її вихованні, не провідують, не цікавляться здоров`ям дитини.

Вихованням та матеріальним забезпеченням дитини майже з самого її народження займається позивачка. Також 21.07.2021 року, нею було ініційовано та підписано Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині з лікарем загальної практики - сімейним лікарем ОСОБА_5 у КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги». Нею було ініційовано та зроблено всі необхідні щеплення для дитини у медичному закладі.

З самого народження дитина проживає з позивачем. Умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Умови виховання та розвитку дитини створені. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками, засобами гігієни та іншими необхідними речами для дитини відповідного віку.

Вважає, що вищевказані обставини свідчать про невиконання відповідачами своїх батьківських обов`язків, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом у тому числі для позбавлення батьківських прав щодо їх дітей.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Враховуючи вищевказані обставини, позивачка звернулася із заявою до служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради з проханням позбавити відповідачів батьківських прав.

Станом на день подання цієї позовної заяви, відповідачі не забезпечують дитину харчуванням, одягом, не приймають участі у медичному догляді та лікуванні, не піклуються про фізичний та духовний розвиток малолітньої дитини, свідомо ухиляються від спілкування з дитиною. Свою поведінку по відношенню до дитини взагалі не обґрунтовують взагалі жодним чином поясненнями та аргументами. При зверненні позивача до Відповідача 1 з приводу виховання та забезпечення його ж дитини ОСОБА_4 , відповів, що не має ні бажання, ні матеріального достатку. Відповідач 2 вже більше ніж пів року взагалі не з`являється за адресою реєстрації місця проживання, не кажучи про догляд та піклування за малолітнім сином. На телефонні дзвінки не відповідає. Тому вважає, що є всі підстави для позбавлення відповідачів батьківських прав щодо малолітнього сина.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 квітня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 32).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2022 року закрито підготовче провадження у справі (а.с. 46).

ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про слухання справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, також просила дитину не допитувати, оскільки хлопчику 2 роки 4 місяці (а.с. 70).

Відповідачі, які належним чином повідомлялися про розгляд справи, але повертаєються конверти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами (а.с. 62-63, 65-66).

Представник Служби у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради, в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлена належним чином, направив до суду заяву про слухання справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог позивача не заперечує (а.с. 71).

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідачів, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьками якого записані ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання Данилівської селищної ради ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

Відповідно до Акту обстеження №20 від 12.01.2022 року ОСОБА_1 разом із онуком ОСОБА_4 та сином ОСОБА_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Батько хлопчика у вихованні та утримання сина участі не бере, ніде не працює. Мати хлопчика з червня місяця 2021 року і по даний час з дитиною не проживає, утриманням та вихованням сина ОСОБА_4 не займається. ОСОБА_1 утримує та виховує онука, працює в ТОВ «Марта», пакувальником, за вищевказаною адресою має власне житло (а.с. 19).

Згідно характеристики виданої Депутатом Калинівської селищної ради від 13.01.2022 року №64/02-20 ОСОБА_1 по місцю проживання характеризується посередньо. Працює пакувальницею в ТОВ «Марта». На даний час утримує та виховує онука ОСОБА_4 , спокійна, добра, ввічлива. Скарг від сусідів та жителів села не поступало. В даний час компрометуючих матеріалів на ОСОБА_1 немає (а.с. 20).

Відповідно до довідки виданої директором ТОВ «Марта» ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ «Марта» на посаді укладальник-пакувальник з посадовим окладом 6500 грн. з 01.09.2021 року згідно наказу №3-ос від 31.08.2021 року по теперішній час (а.с. 25).

Згідно характеристики виданої директором ТОВ «Марта» ОСОБА_1 - розлучена, має сина ОСОБА_2 , 2000 року народження. Працюючи в ТОВ «Марта» на посаді укладальник-пакувальник, якісно та старанно виконує свої посадові обов`язки, відповідально підходить до виконання завдань, дотримується травнів виконання. Не порушує правил внутрішнього трудового розпорядку та умов трудового договору. Відповідає займаній посаді (а.с. 26).

Рішенням виконавчого комітету Калинівської селищної ради від 21.10.2021 року №162-14 затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.22-24).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд має підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

З огляду на зазначене, та встановлено в ході розгляду справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо ухиляються від виконання батьківських обов`язків щодо свого сина, а саме: не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до внутрішнього світу дитини; не створюють умов для отримання дитиною освіти, а також враховуючи вік дитини, суд позбавлений можливості врахувати думку дитини, а також вважає вимоги позивача в частині позбавлення батьківських прав доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону, а тому є законні підстави для їх задоволення.

Згідно ст. 169 СК України суд роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Щодо вимог про призначення позивача опікуном малолітнього ОСОБА_4 , 08.10 2020 року, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав, регламентовано ст. 167 СК України, за змістом якої переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Відповідно до Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.1999 року, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування.

З огляду на викладене, оскільки при розгляді справи встановлено, що у матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном малолітнього ОСОБА_4 , 08.10 2020 року його бабусі ОСОБА_1 , а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині призначення опікуна.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, суд покладаються на відповідачів.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 150, 152, 155, 164, 166, 167, 171, 180, 182, 183 СК України, статтями 4, 12, 13, 23, 76-83, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 271, 273, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно їхнього малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2023 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко