Рішення № 109645542, 27.02.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Черкаси Справа № 925/1282/22

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Сторчак М.В., за участі представників сторін:

від позивача: Поліщук Н.Г. - адвокат за довіреністю;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (м. Київ) до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" (м. Умань, Черкаська область) про стягнення 410 009,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 410 009,95 грн., з яких: 358 242,66 грн. сума основної заборгованості за послугу відповідального зберігання та 51 767,29 грн. пені на підставі договору відповідального зберігання № 2002000147 від 01.01.2020, укладеного між сторонами у справі.

Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження, явка представників не визнана обов`язковою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву (а.с. 108) проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки майно позивача належить до державної власності, платне надання послуг зі зберігання майна повинно було оформлятися за процедурою, передбаченою Законом України "Про публічні закупівлі" та вважає, що договір відповідального зберігання № 2002000147 від 01.01.2020 та додаткова угода б/н від 01.01.2021 до вказаного договору є нікчемними в силу Закону. До вимог про стягнення пені просить застосувати строк позовної давності.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши доводи представника позивача та дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

Матеріалами справи підтверджується, що 01.01.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Зберігач, позивач по справі) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Уманський тепличний комбінат" (далі - Поклажодавець, відповідач по справі) було укладено договір відповідального зберігання № 2002000147 (а.с. 16-18).

За умовами Договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання з 01.01.2020 до 31.12.2020 включно - змонтоване та розташоване на території Зберігача обладнання: тепло - утилізаційну установку на базі теплоутилізатора ТУВ-16 (далі - Майно - комплект законсервованого обладнання), а Зберігач, в свою чергу, зобов`язується повернути Поклажодавцеві у схоронності дане майно ( п. 1.1. договору).

Право власності на Майно до Зберігача не переходить ( п. 1.2. договору).

Місце зберігання майна за договором є: компресорна станція КС-17 Тальне, Барського ЛВУМГ ТОВ "Оператор газотранспортної системи", Черкаська область Тальнівський район, с. Білашки ( п. 1.3. договору).

Передача - приймання майна від Поклажодавця до Зберігача здійснюється шляхом підписання Акту приймання на зберігання обладнання системи утилізації тепла (додаток 1 до Договору), передача - приймання від Зберігача до Поклажодавця здійснюється шляхом підписання сторонами акту повернення майна зі зберігання ( п. 1.5 договору).

На виконання умов Договору 01.01.2020 між сторонами підписано акт приймання на зберігання обладнання системи утилізації тепла на базі теплоутилізатора ТУВ-16 з повним описом його складових частин (а.с. 19-20).

Вартість послуг зберігання вказана в Плановій Калькуляції ( додаток № 2 до Договору), є його невід`ємною частиною та становить 192 281,04 грн., в тому числі ПДВ 32 046,84 грн. ( п. 2.1 договору).

Додатковою угодою від 01.01.2021 (а.с. 18) сторонами змінено вартість послуг, яка вказана в Плановій Калькуляції ( додаток № 2 до Договору), та є його невід`ємною частиною, що становить 268 682,02 грн., в тому числі ПДВ 44 780,34 грн.

Строк оплати наданих послуг зберігання для Відповідача встановлено щомісячно, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати підписання Сторонами Акту наданих послуг та надання рахунку - фактури до сплати ( п. 2.3., 2.4. договору).

Фактичні обсяги наданих послуг оформлюються щомісячно актом наданих послуг, який складається та подається Зберігачем на розгляд Поклажодавця у двох примірниках. Поклажодавець зобов`язується протягом 5 днів від дати передачі актів наданих послуг підписати їх та повернути один примірник кожного акту Зберігачу або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акту. У випадку не повернення Поклажодавцем акту наданих послуг та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк цей акт вважається погодженим Поклажодавцем в редакції Зберігача ( п. 2.5 договору).

Розділом 6 Договору сторонами передбачено, що він набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2020. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії договору жодна із сторін не заявляє про припинення його дії, цей договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Доказів розірвання сторонами Договору у спірний період суду не надано.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором зберігання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ч. 1, 2 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Частинами 1, 2 ст. 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За доводами позивача, Договір сторонами виконувався, однак за період травня 2021 -серпня 2022 Відповідач припинив сплачувати кошти за послуги зберігання.

Додатковою угодою до Договору від 01.01.2021 сторони змінили п. 1.6. Договору та поклали виконання зобов`язань Зберігача на структурний підрозділ ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" - Кременчуцьке ЛВУМГ (а.с. 18).

На виконання договору (п. 2.5) Кременчуцьким ЛВУМГ складено акти наданих послуг зберігання за період з травня 2021 року по серпень 2022 року (а.с. 21-39) та рахунки -фактури ( а.с 42,43,53, 54, 59, 60, 65, 66, 72, 77, 82, 83, 88, 89), які були направлені відповідачу, копії описів вкладення є в матеріалах справи.

За твердженням позивача, відповідачем підписаними ці акти наданих послуг не повернуті, заборгованість за послуги зберігання він не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи та доводить позивач, у відповідача за період з травня 2021 року по серпень 2022 року утворилась заборгованість в розмірі 358 242,66 грн. (по 22 390,16 грн. щомісячно).

Відповідач не заперечував доводи позивача про безперервність договірних відносин між сторонами зі зберігання майна по Договору.

Однак відповідач вважає (відзив на позов (а.с. 108-115), що мала відбутися процедура публічної закупівлі послуг зберігання з таким суб`єктом як ТОВ "Оператор ГТС України" і вартість наданих Позивачем послуг зберігання перевищує 200 000,00 грн. З цих підстав Договір між сторонами слід вважати нікчемним і тому ніякі зобов`язання з нього для відповідача не виникають.

З даного приводу судом встановлено наступне:

З умов Договору між сторонами вбачається, що за його предметом позивач надає відповідачу послуги зберігання майна.

Згідно п. 6.1. Договору його було укладено з 01.01.2020 по 31.12.2020.

Річна плата за зберігання майна для Відповідача становила 192 281,04 грн. з ПДВ (а.с. 2.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 (у редакції на момент укладення Договору) цей Закон застосовується:

до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень;

до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавала послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Із аналізу вказаного Закону вбачається, що він підлягає застосуванню у випадку проведення закупівель товарів або послуг замовниками.

При цьому, відповідно до пункту 9) ч. 1 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників віднесено :

- органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

До замовників також належать юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання та відповідають хоча б одній з таких ознак:

органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у статутному капіталі суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради суб`єкта господарювання;

наявність спеціальних або ексклюзивних прав.

За умовами Договору між сторонами від 01.01.2020 № 2002000147, будучи Поклажодавцем, саме Відповідач може вважатися Замовником послуг зі зберігання майна.

Тому Позивач є Виконавцем послуг зберігання, а не їх замовником.

За наданими Позивачем відомостями з Опендатабот єдиним засновником і власником підприємства-Відповідача є ОСОБА_1 (100% частки) - а.с. 98 і цю інформацію Відповідачем не було спростовано чи заперечено.

Ця ж інформація підтверджується і наданим Відповідачем Статутом ПОСП "Уманський тепличний комбінат" (а.с. 116).

Відповідач не вказав суду, під яку категорію замовників із Закону України «Про публічні закупівлі» його віднесено як суб`єкта закупівель, який безумовно повинен укладати договір із позивачем у процедурі публічних закупівель.

Тому суду не надано належних і допустимих доказів того, що до Договору між сторонами слід застосовувати вимоги вказаного Закону «Про публічні закупівлі» , зокрема і щодо нікчемності правочинів.

При тому що Відповідач вважає зобов`язання сторін за Договором нікчемними, Відповідачем не було забрано майно зі зберігання у Позивача. Тобто Відповідач послуги Позивача зі зберігання майна споживає як належні, вводить позивача у витрати на зберігання власного майна, але таку свою поведінку не пояснив.

Відповідач також не заперечує проти неякісності наданих йому Позивачем послуг зі зберігання його майна. Отже слід вважати, що Відповідач, як Поклажодавець, погодився із наданими йому послугами зберігання теплоутилізаційної установки за спірний період з травня 2021 року по серпень 2022 року з боку позивача вартістю 358 242,66 грн.

Розрахунок основного боргу з боку Позивача зроблено вірно :

22390,16 грн. Х 16 місяців (а.с. 96-97).

Правомірних підстав бути звільненим від обов`язку відшкодувати вартість спожитих послуг зі зберігання майна Відповідачем суду не подано. Розрахунок із Позивачем не проведено.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 358 242,66 грн. основного боргу за послугу відповідального зберігання, на підставі договору відповідального зберігання № 2002000147 від 01.01.2020 між сторонами за період з травня 2021 року по серпень 2022 року.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 51 767,29 грн. за прострочення розрахунків по платі за послуги зберігання майна за період з 21.01.2022 по 19.10.2022 (а.с. 96-97).

Дані вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що позов подано для пересилання до суду 25.11.2022 (а.с. 100). Зареєстровано в суді 01.12.2022.

Пункт 5.2. Договору передбачає, що за несвоєчасну оплату послуг Зберігача Поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, за кожен день прострочення.

Дана умова Договору відповідає змісту ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", якими передбачено, що пеня встановлюється у погодженому сторонами розмірі, однак при її сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла при її нарахуванні.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заперечено нарахування пені за період з 21.01.2022 по 22.07.2022, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності та допущено невірності в розрахунках. Власний контрозрахунок пені відповідач суду не надав.

Позивачем дотримано розрахунок пені в строк тривалістю шість місяців на її нарахування (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Позивачем у відповіді на відзив вказано, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається із розрахунку суми пені, нарахування пені здійснено за прострочення розрахунків, що виникли з травня 2021 року.

При цьому 15 березня 2022 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-ІХ), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України були доповнені пунктом 19.

Так, згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, строки ( в т.ч. і позовна давність), визначені у статтях 257, 258, 259, 362, 559, 681, 728, 786,1293 Цивільного Кодексу України, продовжуються на строк його дії.

Оскільки воєнний стан в Україні введений з 24.02.2022 указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» і безперервно продовжено указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 ще на 90 діб, то строк позовної давності передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом не сплинув.

Здійснений позивачем розрахунок пені є вірним, відповідає обставинам справи, пеня відповідачем не сплачена, а тому вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, підстав для висновку про відсутність у відповідача зобов`язань перед позивачем з матеріалів справи не вбачається, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 358 242,66 грн. основного боргу за послугу відповідального зберігання та 51 767,29 грн. пені на підставі договору відповідального зберігання № 2002000147 від 01.01.2020 за період травня 2021 року - серпня 2022 року.

На підставі ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено повністю, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 6150,15 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Уманський тепличний комбінат" (ідентифікаційний код 02779234, м. Умань, Черкаська область, вул. Дерев`янка, 26) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (ідентифікаційний код 42795490, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44) - 358242,66 грн. основного боргу за послугу відповідального зберігання, 51767,29 грн. пені на підставі договору відповідального зберігання № 2002000147 від 01.01.2020 та 6150,15 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 17 березня 2023 року

Суддя Н.М. Спаських