Рішення № 109645225, 20.03.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/128/23

За позовом: Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ - 39816845, електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua)

До відповідача: Приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд.103, код ЄДРПОУ - 35359142)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства (далі - ПП) «СТОЛЕС-ТРАНС» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 9 120 грн 16 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи ухвалено здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Позивач - Укртрансбезпека, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ПП «СТОЛЕС-ТРАНС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала суду від 11.01.2023р., направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду не врученою з приміткою пошти: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

У відповідності до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній документами в порядку ч.9 ст.165 ГПК України.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 02.06.2021р.,на підставі направлення на рейдову перевірку № 006904 від 27.05.2021р., на 124 км а/д М-01 «Київ-Чернігів-Нові Яриловичі» була проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON NS34P, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , який є власністю ПП «СТОЛЕС-ТРАНС».

Згідно транспортної накладної СМR, наданої водієм під час проведення перевірки, автомобільним перевізником є ПП «СТОЛЕС-ТРАНС».

В рамках перевірки було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON NS34P, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті якого було виявлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме : фактичне навантаження по загальній масі становило 45,07 тон при нормативно допустимих 44 тонах, що підтверджується копією талона про зважування №955 від 02.09.2021р.

Позивач зазначає, що зважування проводилось на пересувному габаритно - ваговому комплексі, за допомогою вагів автомобільних для зважування в русі, заводський/серійний номер 20ВА-Д-2-1WWS-0,9 зав №2124, який утримується в робочому стані та відповідає законодавству в сфері стандартизації, метрології та сертифікації.

За результатами перевірки було складено довідку №0054126 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.06.2021р.: акт №033778 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.06.2021р.; акт №279545 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.06.2021р., яким зафіксоване порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень, чим порушено норми, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

У зв`язку з виявленим порушенням, ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» нараховано плату за проїзд великовагового транспортного засобу у розмірі 272 євро, що еквівалентно 9120 грн 16 коп. (курс НБУ станом на 02.06.2021р. за 1 євро = 33,53), про що складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 02.06.2021 р.

Відповідно до п. 311 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879 (чинного станом на 02.09.2021р.), перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Позивач зазначає, що листом від 08.07.2021р. вих.№53449/3.1/24-21 ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» було повідомлено про необхідність сплатити плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортного засобу RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 272 євро, що еквівалентно 9120 грн 16 коп., але оплату проведено не було.

Позивач зауважує на тому, що дії працівника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо проведення габаритно-вагового контролю та складання розрахункової плати за проїзд ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» не оскаржувались.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на положення ст.ст. 6, 48, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», п.22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують габарити, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. № 879 (чинного станом на 02.09.2021р.).

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Відповідно до п.1 зазначеного Положення Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п/п 15, 27 п.5 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 5 Положення передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Частиною 12 ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

За змістом ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (в редакції станом на 02.06.2021р.) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до ч.2 ст.29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Процедуру здійснення державного контролю визначено Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» №1567 від 08.11.2006р. (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно з п.12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Пунктом 13 Порядку №1567 визначено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Матеріали справи містять щотижневий графік проведення рейдових перевірок Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки у період з 31.05.2021р. по 06.06.2021р., направлення на рейдову перевірку №006904 від 27.05.2021р., графік роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю на червень 2021р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007р. затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За умовами п.п. 37, 41 Порядку №879 (в редакції чинній станом на 02.06.2021р.) учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством. Дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Відповідно до матеріалів справи, посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 02.06.2021р. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки WIELTON NS34P, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ПП «СТОЛЕС-ТРАНС».

За результатами габаритно-вагового контролю вказаного вантажного автомобіля було виявлено, що перевищення нормативних вагових параметрів, а саме фактичне навантаження по загальній масі становило 45,07 тон при нормативно допустимих 44 тонах, що підтверджується копією талона про зважування № 955 від 02.06.2021р.

На підставі вищенаведеного, уповноваженою особою Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №033778 від 02.06.2021р., Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0054126 від 02.06.2021р. та розрахунок №033778 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акта №033778 від 02.06.2021р.

Згідно з п/п 3 п.2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі - Правила №1306). При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху (у редакції чинній станом на 02.06.2021р.) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно з п. 21 Порядку № 879 (в редакції чинній станом на 02.06.2021р.) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

За змістом п.п. 26, 27 Порядку № 879 (в редакції чинній станом на 02.06.2021р.) кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті.

Відповідно до п. 28 Порядку № 879 (в редакції чинній станом на 02.06.2021р.) плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Методику розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту визначено п.30 Порядку № 879, відповідно до якого плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду; Рнв -розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду; В - відстань перевезення, км.

Відповідно до п.311 Порядку № 879 (в редакції чинній станом на 02.06.2021р.) якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

На підставі акта №033778 від 02.06.2021р. позивач здійснив розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування відповідно до вказаної вище формули.

Так, за підрахунком позивача плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування становить 272 євро, що за перерахунком згідно офіційного курсу валют євро до гривні Національного банку України станом на 02.06.2021р. еквівалентно 9 120 грн 16 коп. (на день проведення розрахунку, а саме на 02.06.2021р. курс гривні до 1 євро становив 33,5335 грн).

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, суд дійшов висновку про його правильність.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 311 Порядку№ 879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до відміток на акті №033778 від 02.06.2021р., довідці №0054126 від 02.06.2021р., розрахунку від 02.06.2021р., акті №279545 від 02.06.2021р. водій автомобільного засобу, що проходив перевірку, отримав зазначені документи.

У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Втім, поняття перевізника із фактичним користувачем транспортного засобу - водієм, який керує ним на час перевірки за трудовою або іншою угодою не ототожнюються, виходячи зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно зі ст.49 Закону водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що листом від 08.07.2021р. вих.№53449/3.1/24-21 ПП «СТОЛЕС-ТРАНС» повідомлено про необхідність сплати плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортного засобу RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 у розмірі 272 євро, що еквівалентно 9120 грн 16 коп.

Суд також приймає до уваги, що матеріали справи не містять доказів оскарження дій посадових осіб позивача при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу RENAULT MAGNUM 520 DXI, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 02.06.2021р.

Однак, у визначений Порядком №879 строк відповідач не сплатив плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування становить 272 євро, що еквівалентно 9 120 грн 16 коп., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

19 жовтня 2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача в порядку ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Державної служби України з безпеки на транспорті до Приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у розмірі 9 120 грн 16 коп. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд.103, код ЄДРПОУ - 35359142) в дохід Державного бюджету України (УК у м.Чернігові/м. Чернігів/22160100, код ЄДРПОУ - 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA188999980313181216000025739) плату за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 9 120 грн 16 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «СТОЛЕС-ТРАНС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, буд.103, код ЄДРПОУ - 35359142) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ - 39816845, електронна адреса: contact@dsbt.gov.ua) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті 20 березня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога