Рішення № 109644739, 02.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/11970/22

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Токарєвої К.К., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Укренерго"

третя особа -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 1 221 657,83 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Войтюк Д.В.;

від відповідача: Коваль О.С.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 1 221 657,83 грн., у тому числі 1 046 813,36 грн. основного боргу, 101 567,53 грн. пені, 73 276,94 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 06-ГП/21/1747/01/21 від 28.05.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/11970/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 01.12.2022.

25.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про застосування строків позовної давності, клопотання про зменшення неустойки. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що до матеріалів справи надано лише внутрішній реєстр отриманих платежів, який не може вважатися належним та допустимим документом, який підтверджує розмір суми, на які здійснюється нарахування неустойки. Крім того, відповідач посилається на відсутність своєї вини у неотриманні позивачем своєчасної оплати за електричну енергію, а також вжиття ним всіх можливих заходів щодо належного виконання зобов`язань перед позивачем.

28.11.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

29.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про залучення Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

30.11.2022 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів направлення відзиву сторонам.

У судовому засіданні 01.12.2022 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Кабінету Міністрів України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у зв`язку з його необґрунтованістю.

У судовому засіданні 01.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 02.02.2023.

06.12.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях зазначено, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діяльністю Приватного акціонерного товариства "Укренерго" і невиконанням зобов`язань відповідача перед позивачем.

09.12.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що при поданні позовної заяви до суду ним було надано всі необхідні докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Крім того, позивач посилається на безпідставність доводів відповідача щодо звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії.

14.12.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи-1 надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях зазначено, що виникнення заборгованості Державного підприємства "Гарантований покупець" за куповану електричну енергію у Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" у червні 2021 року спричинена низкою чинників, що не залежать від дій Державного підприємства "Гарантований покупець".

20.12.2022 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

02.02.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. У поданому клопотання представник відповідача зазначив, що відповідачем було частково погашено суму заборгованості у розмірі 725 085, 14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 523 від 06.12.2022.

02.02.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі. У поданій заяві представник позивача зазначив, що відповідачем було частково погашено суму заборгованості у розмірі 725 085, 14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 523 від 06.12.2022.

Розгляд справи у судовому засіданні 02.02.2023 відкладено на 02.03.2023.

У судовому засіданні 02.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.05.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго" (далі - позивач, продавець) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - відповідач, покупець) укладено Договір купівлі-продажу електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів № 06-ГП/21/1747/01/21, за умовами якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію гарантованому покупцю, а гарантований покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2 Договору сторони погодили, що обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо відпуску продавцем та відбору гарантованим покупцем електричної енергії.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору передбачено, що періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 год першого календарного дня по 24:00 год останнього календарного дня такого періоду.

Період постачання може визначатися кількістю календарних діб постачання, календарними датами початку і закінчення календарного тижня/місяця/кварталу тощо.

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим Договором, у періоді постачання визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання.

Відповідно до п. 3.3 Договору відпуск/відбір купленої електричної енергії у періоді постачання здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що зазначається у Додатковій угоді для періоду постачання.

За умовами пункту 3.7 Договору право власності та ризик втрати електричної енергії переходить від продавця до гарантованого покупця у точках комерційного обліку на відпуск, що розташовані на межі балансової належності електричних мереж продавця.

Купівля-продаж електричної енергії здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у додатковій угоді для періоду постачання. Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється з нарахуванням податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства України (пункт 4.1 Договору).

За умовами п. 4.3 Договору гарантований покупець здійснює оплату продавцю за електричну енергію, купівля-продаж якої здійснена у розрахунковому місяці, наступним чином:

- не пізніше 01 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 30% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 11 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 40% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - остаточний платіж у розмірі 30% від вартості електричної енергії купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці.

Згідно з п. 4.4 Договору сума гарантійного внеску, внесена гарантованим покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від організатора аукціону на банківський рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у п. 4.3 цього Договору.

Гарантований покупець не пізніше двох робочих днів з дати отримання продавцем гарантійного внеску додатково забезпечує перерахування продавцю суми податку на додану вартість за ставкою 20% від вартості електричної енергії, яка дорівнює сплаченому гарантійному внеску. Зарахуванням суми податку на додану вартість здійснюється продавцем з урахуванням порядку оплати, визначеного у п. 4.3 цього Договору.

Пунктом 4.5 Договору узгоджено, що якщо граничний строк оплати припадає на святковий, вихідний чи інший неробочий день, то днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п. 4.7 Договору оплату за куплену електричну енергію гарантований покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті, що перераховуються на банківський рахунок продавця, вказаний у розділі 13 цього Договору, або на інший банківський рахунок продавця, про реквізити якого продавець повідомив електронним листом з накладенням КЕП керівника (уповноваженої особи) не менш ніж як за 2 календарні дні до дати платежу з подальшим підтвердженням цього у письмовому вигляді.

Оплата за цим Договором вважається належним чином здійсненою за умови оплати Гарантованим покупцем за електричну енергію на банківський рахунок продавця, що вказаний продавцем останнім. Датою отримання оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок продавця.

Цей Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 20.07.2021. В частині виконання фінансових зобов`язань Договір діє до їх повного виконання (п. 11.1 Договору).

28.05.2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1/1748/01/21 до Договору, за умовами якої відповідно до результатів електронного аукціону № ЕР-280521-GB, що відбувся 28.05.2021, аукціонного свідоцтва № 03-EP-280521-GB та Договору гарантований покупець купує у продавця електричну енергію для загальносуспільних інтересів, на таких умовах:

- періодом постачання електричної енергії є календарні дати з 00:00 годин 01 червня 2021 року по 24:00 годин 30 червня 2021 року (далі - період постачання);

- обсяг електричної енергії, що купується та продається у періоді постачання відповідно до умов цієї Додаткової угоди становить 228 240 МВт год.;

- ціна електричної енергії становить 10,00 грн. за 1 МВт год, крім того ПДВ - 2,00 грн., разом 12,00 грн.;

- вартість електричної енергії становить 2 282 400,00 грн., крім того ПДВ - 456 480,00 грн., разом - 2 738 880,00 грн.;

- гарантований покупець зобов`язується оплатити продавцю вартість електричної енергії відповідно до умов Договору;

- продавець продає, а гарантований покупець купує електричну енергію за графіком, що додається до цієї Додаткової угоди до цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, 30.06.2021 сторонами підписано без заперечень та зауважень Акт купівлі-продажу електричної енергії № 06 за червень 2021 року, за яким позивач продав відповідачу електричну енергію обсягом 228 240 МВт/год загальною вартістю 2 738 880,00 грн.

Водночас, відповідач взятих на себе за Договором зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленої йому в червні 2021 року електричної енергії виконав неналежним чином, допустивши прострочення оплати, в зв`язку з чим, Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 1 046 813,36 грн. основного боргу, 101 567,53 грн. пені, 73 276,94 грн. штрафу

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору, 30.06.2021 сторонами підписано без заперечень та зауважень Акт купівлі-продажу електричної енергії № 06 за червень 2021 року, за яким позивач продав відповідачу електричну енергію обсягом 228 240 МВт/год загальною вартістю 2 738 880,00 грн.

За умовами п. 4.3 Договору гарантований покупець здійснює оплату продавцю за електричну енергію, купівля-продаж якої здійснена у розрахунковому місяці, наступним чином:

- не пізніше 01 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 30% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 11 числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - у розмірі 40% вартості електричної енергії, купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці;

- не пізніше 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем - остаточний платіж у розмірі 30% від вартості електричної енергії купівля-продаж якої здійснена у такому розрахунковому місяці.

Відповідачем здійснено часткову оплату поставленої електричної енергії у розмірі 1 692 066,64 грн., внаслідок чого за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 1 046 813,36 грн.

Водночас, матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення основної заборгованості сплачено 725 085, 14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 523 від 06.12.2022.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково сплачено на користь позивача суму основної заборгованості.

Стаття 231 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд закриває провадження у справі.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення з відповідача 725 085,14 грн. основного боргу припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 725 085,14 грн.

Частиною 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв`язку з чим і результат вирішення спору відсутній, то при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору в даному випадку підлягає застосуванню положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Матеріали справи не містять клопотання позивача про повернення судового збору у розмірі 10 876,28 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 321 728,22 грн. на підставі Договору за поставлену електричну енергію.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 101 567,53 грн. пені та 73 276,94 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 Господарського кодексу України).

Визначення поняття "пеня" міститься у частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до зазначеної норми, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

В силу приписів статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

За умовами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку незабезпечення гарантованим покупцем повної оплати за електричну енергію до 20-го числа місяця, що слідує за розрахунковим місяцем, гарантований покупець сплачує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діє на день прострочення) від простроченої суми вказаного платежу, без врахування дня фактичної оплати.

Згідно з п. 6.3 Договору за прострочення оплати гарантованим покупцем остаточного платежу, що передбачений п. 4.3 цього Договору, на строк понад 30 календарних днів, гарантований покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від простроченої суми вказаного платежу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у розмірі 101 567,53 грн. пені та 73 276,94 грн. штрафу за розрахунком позивача.

Відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення неустойки.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В свою чергу статтею 258 Цивільного кодексу України, визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ.

Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2021 карантин продовжено до 31.12.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" від 19.08.2022 № 928 було продовжено до 31.12.2022 на всій території України карантин через COVID-19 та режим надзвичайного стану.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду із позовом 04.11.2022, враховуючи строки початку перебігу позовної давності та продовження законом строків позовної давності на строк дії карантину, суд дійшов до висновку, що звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача пені та штрафу (неустойки) відбулось в межах строку позовної давності та відповідно про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки в повному обсязі.

Крім того, відповідачем заявлене клопотання про зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру неустойки не надав суду достатніх доказів та не навів обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені), наслідкам порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягають задоволенню у розмірі 321 728,22 грн. основного боргу, 101 567,53 грн. пені, 73 276,94 грн. штрафу.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи -2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 1 221 657,83 грн. - задовольнити частково.

2.Закрити провадження у справі № 910/11970/22 в частині стягнення 725 085,14 грн. основного боргу.

3.Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська область, м. Вишгород; ідентифікаційний код: 20588716) 321 728 (триста двадцять одну тисячу сімсот двадцять вісім) грн. 22 коп. основного боргу, 101 567 (сто одну тисячу п`ятсот шістдесят сім) грн. 53 коп. пені, 73 276 (сімдесят три тисячі двісті сімдесят шість) грн. 94 коп. штрафу, 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 20.03.2023.

Суддя С. В. Стасюк