Рішення № 109644552, 13.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.03.2023Справа № 910/11237/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума» (вул. С. Хороброго, буд. 18, корп. Б, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 33233796)

про стягнення 116 414 грн,

Представник сторін:

від позивача: Конончук Зоряна

від відповідача: Некрасов Олексій

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни (далі за текстом - ФОП Дмитрієва Т.М., Позивач, Орендодавець) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума» (далі за текстом - ТОВ «Інтергума», Відповідач, Орендар) про стягнення 116 414 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 1-22 від 01.01.2022 (далі за текстом - Договір №1-22), яка складається із заборгованості з орендної плати - 113 350 грн, нарахованих 3% річних - 1 015,49 та інфляційних втрат - 2 049,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що у серпні 2022 вказаний вище договір розірвано, а між сторонами підписано Акт приймання-передачі/повернення із користування від 29.08.2022.

Так, Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовом неоплаченою залишається орендна плата за липень 2022, при тому що заборгованість з орендної плати за період з березня по червень 2022 стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі № 910/4458/22.

При цьому, орендна плата за серпень 2022 Відповідачем оплачена належним чином.

В досудовому порядку Позивач звертався до Відповідача з вимогою погасити існуючу заборгованість з орендної плати за липень 2022 в розмірі 113 350 грн, однак Відповідач відмовив та зазначив, що заборгованості за Договором № 1-22 не існує.

З огляду на прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання Позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за період липень-серпень 2022, а також заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Зазначені обставити стали підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

З поданої відповіді на відзив на позовну заяву вбачається, що згідно доводів Позивача відзив на позовну заяву подано з пропуском процесуального строку, що виключає можливість долучення відзиву на позовну заяву до матеріалів справи.

Позивач стверджує, що лист Відповідача № 2 від 14.01.2022 ним не отримано, а зарахування коштів, сплачених 20.12.2021 здійснено в погашення заборгованості за серпень 2022 року згідно повідомлення від 02.08.2022.

При цьому Позивач вказує, що зарахування оплати за серпень 2022 у якості оплати за липень не вбачається за можливе, оскільки Відповідач користувався приміщенням в серпні місяці 2022 не повний місяць.

Також Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідач залишив орендоване приміщення в жахливому стані, забрав рухоме майно Позивача, тим самим фактично унеможливив використання приміщення в зимовий період.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із наданого Відповідачем Відзиву вбачається, що сторона заперечує щодо задоволення позову з огляду на відсутність заявленої до стягнення суми боргу за Договором №1-22.

Так, Відповідач вказує, що у нього існувала передоплата перед Позивачем в розмірі 113 350 грн, яка здійснена Відповідачем 20.12.2021 за попереднім договором оренди нежитлового приміщення № 3 від 09.02.2021 та яку Відповідач вважав як оплату за січень 2022 за Договором № 1-22, про що також просив Позивача листом № 2 від 14.01.2022.

Оплата за оренду за серпень 2022 за Договором № 1-22 згідно доводів Відповідача здійснено 22.08.2022 згідно платіжного доручення № 116 від 22.08.2022 на суму 106 037 грн.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивач підписуючи Акт приймання-передачі/повернення із користування від 29.08.2022 фактично визнав відсутність заборгованості за спірним договором, що свідчить про незаконність заявлених вимог.

Відповідачем звертається увагу суду на встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі № 910/4458/22 обставини та зазначається про недобросовісність Позивача, оскільки останнім здійснюється зарахування платежів на власний розсуд та всупереч листа № 2 від 14.01.2022.

Відповідач також заперечує щодо стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу оскільки як така заборгованість відсутня.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

22.11.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

28.11.2022 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.01.2023.

Також даною ухвалою суду зобов`язано сторін надати суду оригінали документів для огляду безпосередньо у судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 30.01.2023 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 27.02.2023.

У судовому засіданні 27.02.2023 судом оголошено перерву до 13.03.2023.

У судовому засіданні 13.03.2023 представник Позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову, просив суд відмовити.

Таким чином, заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 13.03.2023 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.01.2022 між ФОП Дмитрієва Т.М. та ТОВ «Інтергума» укладено Договір № 1-22, відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у Орендодавця в оренду нерухоме майно, а саме: складські приміщення площею 123,9 кв.м, а також офісні приміщення площею 117,2 кв.м, загальна площа приміщень становить 241,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м Київ, вул. В. Брожка, 64 (об`єкт оренди).

Факт передачі об`єкта оренди оформляється двостороннім актом приймання-передачі, який складається і підписується одночасно з підписанням Договору (пункт 1.3 Договору № 1-22).

Положенням пункту 2.1 Договору № 1-22 закріплено, що за користування об`єктом оренди встановлюється місячна орендна плата в розмірі 650,00 грн без ПДВ за 1 кв.м офісних приміщень, а також 300 грн без ПДВ за 1 кв.м складських приміщень. Орендна плата нараховується і сплачується орендарем починаючи з моменту підписання сторонами цього договору.

Згідно з пунктом 2.6 Договору № 1-22 орендна плата перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на наступний місяць.

Строк оренди за цим договором встановлюється з моменту підписання Договору оренди та акту приймання-передачі об`єкта оренди та діє до 31 грудня 2022 року. Якщо до 20.12.2022 жодна із сторін не направить іншій стороні письмове повідомлення про припинення дії даного договору, він вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (пункт 7.1 Договору № 1-22).

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами на виконання Договору № 1-22 підписано акт приймання-передачі в користування від 01.01.2022, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування визначене Договором нерухоме майно, визначене пунктом 1.1. Договору № 1-22.

29.08.2022 між сторонами підписано Акт приймання-передачі/повернення із користування, відповідно до якого Орендарем передано, а Орендодавцем прийнято нерухоме орендоване приміщення.

Також у вказаному акті зазначено: Орендар передав, а Орендодавець прийняв Об`єкт оренди в технічному стані, що відповідає умовам Договору оренди; Орендарем належним чином виконано договірні зобов`язання; у Орендодавця немає жодних претензій.

Як вбачається з доводів Позивача, що не заперечується Відповідачем, у січні 2022 Відповідач сплатив за січень 2022, а у лютому 2022 за лютий 2022, при тому що заборгованість за березень-червень 2022 стягнуто з Відповідача рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 у справі № 910/4458/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 та яке набрало законної сили 12.12.2022.

Відтак, позовні вимоги фактично полягають у стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плати за липень 2022.

В обґрунтування заявлених вимог за спірним періодом та власних доводів Позивач надає суду два платіжних доручення, а саме:

- № 1 від 21.02.2022 на суму 113 350 грн із зазначенням призначення платежу «оплата за послуги оренди нерух. майна згідно договору оренди № 1-22 від 01.01.2022.без ПДВ»;

- № 16 від 22.08.2022 на суму 106 037 грн, із зазначенням призначення платежу «оплата за послуги оренди нерух.майна за період 01-29 серпня 2022р згідно договору оренди № 1-22 від 01.01.2022.без ПДВ».

Також Позивачем до матеріалів справи додано власноруч написаний Додаток до Акту № 1 від 29.08.2022, в якому Позивачем закріплено перелік зафіксованих пошкоджень орендованого приміщення.

Згідно доводів Позивача, останній звертався до Відповідача із претензією щодо сплати суми заборгованості за липень 2022 в розмірі 113 350 грн.

Як вбачається з листа Відповідача № 15 від 11.10.2022 у задоволенні претензії відмовлено з огляду на наступне.

09.02.2021 між ФОП Дмитрієва Т.М. та ТОВ «Інтергума» укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3 (далі за текстом - Договір № 3), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у Орендодавця в оренду нерухоме майно, а саме: складські приміщення площею 123,9 кв.м, а також офісні приміщення площею 117,2 кв.м, загальна площа приміщень становить 241,1 кв.м, що знаходяться за адресою: м Київ, вул. В. Брожка, 64 (об`єкт оренди).

Судом встановлено, що розмір орендної плати та порядок її сплати є аналогічними до визначених умовами Договору № 1-22.

Пунктом 7 Договору № 3 визначено строк дії - до 31.12.2021.

Так на підставі Акту приймання - передачі в користування до Договору № 3 від 10.02.2021 Позивачем передано Відповідачу об`єкт оренди для подальшого користування.

Зазначені обставини, в тому числі обставини укладання між сторонами Договору № 3 сторонами не спростовуються та не заперечується, а відтак визнаються належним чином встановленими.

Згідно аргументів Відповідача, оскільки умовами Договору № 3, а саме пунктом 2.6. передбачено попередню оплату за наступний орендний місяць, Відповідачем здійснено 20.12.2021 перерахування коштів в розмірі 113 350 грн згідно платіжного доручення № 2390 із зазначенням призначення платежу «Оплата за оренду нерух.майна згідно Договору № 3 від 09.02.2021. без ПДВ», що вбачається із наданої Відповідачем банківської виписки.

Однак, надалі Позивач відмовився продовжувати строк дії Договору № 3 та наполіг на укладенні нового - Договору № 1-22.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач звертався до Позивача з листом № 2 від 14.01.2022, в якому просив вважати правильне наступне призначення платежу у платіжному дорученні № 2390 від 20.12.2021 на суму 113 350 грн: «Оплата за оренду нерухомого майна за січень 2022 згідно договору № 1-22 від 01.01.2022, без ПДВ».

Згідно доводів Відповідача лист № 2 від 14.01.2022 особисто було вручено Позивачу, при тому що відповідні докази до матеріалів справи не надано, а Позивачем заперечується факт отримання такого листа.

Водночас, враховуючи неврахування Позивачем листа № 2 від 14.01.2022 при зверненні до суду з позовом у справі № 910/4458/22, Відповідач вказаний лист направив засобами поштового зв`язку 11.07.2022 поштовим повідомленням № 0306901421406, а відповідні докази додано до відзиву.

Водночас, Відповідачем до матеріалів справи надано повідомлення Позивача про зарахування надмірно сплаченої орендної плати від 02.08.2022, з якої вбачається, що здійснена Відповідачем оплата 20.12.2021 за Договором № 3 зараховується Позивачем у якості орендної плати за серпень 2022 за Договором № 1-22, у зв`язку з чим Відповідач звільняється від оплати за вказаний місяць.

Доказів направлення чи то вручення вказаного повідомлення Відповідачу матеріали справи не містять, однак Відповідач у своєму листі № 15 від 11.10.2022 визнає факт отримання такого повідомлення Позивача (абзац 10).

Суд зазначає, що надані Позивачем до матеріалів справи докази пошкодження орендованого майна начебто Відповідачем не входять до предмету доказування по справі, а тому не оцінюються судом та не беруться до розгляду, оскільки предметом розгляду даної справи є встановлення факту існування чи відсутності боргу у Відповідача з орендної плати за липень 2022 за Договором № 1-22.

Також суд вважає за доцільне звернути увагу на наданий сторонами Акт від 29.08.2022 приймання - передачі/повернення із користування за Договором № 1-22.

Так, на наданому Позивачем примірнику Акту вбачається здійснений від руки напис «не оплачено березень-липень», а на примірнику Відповідача «оренда не оплачена з березня по червень 2022. Недоліки у додатку № 1».

Відтак, судом встановлено, що даний Акт від 29.08.2022 згідно пункту 4 складено у двох примірниках, однак містить різні відмітки, що відповідно викликає у суду сумніви щодо добросовісності сторін в частині вчинення сторонами написів на власний розсуд та на власну користь.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами спірного Договору № 1-22 та укладеного раніше Договору № 3, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами оренди.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами частини 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1 та 4 статті 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом вище, Відповідач користувався об`єктом оренди спочатку на підставі укладеного Договору № 3, дія якого закінчилась 31.12.2021, а потім на підставі Договору № 1-22, дія якого припинена у зв`язку з розірванням, а відповідно орендоване майно Відповідачем повернуто Позивачу 29.08.2022 згідно Акту приймання - передачі/повернення із користування за Договором № 1-22.

Суд вказує, що як зазначалося вище, надані сторонами Акти приймання - передачі/повернення із користування від 29.08.2022 відрізняються в частині дописаних власноруч до них відміток, однак суд дійшов висновку, що із таких доказів вбачається за можливе встановити факт повернення Відповідачем Позивачу орендованого майна 29.08.2022, дата якого не заперечується сторонами.

Зазначення сторонами на таких Актах відміток про період існування заборгованості наразі не впливає на суть спору та покладається виключно на добросовісність сторін, оскільки факт відсутності у Відповідача заборгованості вбачається за можливе встановити на підставі наступних доказів.

Як вбачається з відмітки канцелярії Господарського суду міста Києва, Позивач звернувся до суду з даним позовом 18.10.2022 (згідно відмітки відділення поштового зв`язку).

Лист № 2 від 14.01.2022 Відповідачем направлено Позивачу 11.07.2022 поштовим повідомленням № 0306901421406 на належну та офіційну адресу, відтак Відповідачем вчинено всі залежні від нього дії в частині повідомлення про необхідність зарахування платежу за 20.12.2021 в рахунок платежу за січень 2022.

При цьому суд вказує, що неотримання Позивачем поштової кореспонденції є його суб`єктивної поведінкою та не визнається судом поважною причиною.

Однак, згідно Повідомлення Позивача від 02.08.2022 вказаний платіж зараховано за орендну плату за серпень 2022.

Проаналізувавши пояснення Відповідача по суті спору, судом не вбачається заперечень Відповідача щодо зарахування платежу від 20.12.2021 в рахунок оплати оренди за серпень 2022, яку ним оплачено окремо згідно платіжного доручення № 16 від 22.08.2022 на суму 106 037 грн., при цьому Відповідачем заперечується існування заборгованості в цілому та зазначається, що фактично оплата за серпень 2022 здійснена ним двічі (враховуючи проведені Позивачем зарахування платежів).

Як вбачається з доводів Відповідача та що також встановлено судом, Відповідач користувався орендованим приміщенням за Договором № 1-22 29 календарних днів (Акт про повернення майна з оренди Позивачу підписано 29.08.2022).

Відтак, враховуючи розмір щомісячної плати, встановлений пунктом 2.1. Договору № 1-22, що становить 113 350 грн, вартість користування 29 календарних днів за орендоване майно за серпень місяць становить 106 037 грн (113 350 грн / 31 календарний день у серпні 2022 = 3 656, 44 грн * 29 днів).

Позивачем не заперечуються зазначені вище обставини.

Таким чином, враховуючи доводи сторін, здійснений Відповідачем платіж 20.12.2021 в розмірі 113 350 грн зараховано у якості оплати за оренду за серпень місяць 2022 в розмірі 106 037 грн, у зв`язку з чим залишковою (депозитною) залишається сума в розмірі 7 313 грн.

Також Відповідачем згідно платіжного доручення № 16 від 22.08.2022 сплачено кошти в розмірі 106 037 грн, які разом із залишковою сумою в розмірі 7 313 грн повністю покривають заборгованість Відповідача за липень 2022, що відповідно свідчить про відсутність існуючої заборгованості станом на дату звернення до суду з даним позовом.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Підсумовуючи викладене, враховуючи доводи Позивача, викладені у позовній заяві (абзац 2, 3 аркуш 2 позовної заяви) Відповідачем здійснено оплату за січень в січні, а за лютий в лютому, заборгованість за березень-червень 2022 стягнуто на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 № 910/4458/22, а в подальшому Відповідачем здійснено платіж за серпень 2022 - 22.08.2022 при тому що до 02.08.2022 Позивачем не було вирішено питання зарахування коштів сплачених Відповідачем 20.12.2021, а відтак до 01.08.2022 за Відповідачем рахувалася вказана оплата, що відповідно виключає можливість нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з огляду відсутність прострочення Відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Суд вказує, що з огляду на межі заявлених позовних вимог в частинні існування заборгованості за липень 2022 за Договором № 1-22 суд дійшов висновку, що даний позов фактично став наслідком дій Позивача в частині вибіркового порядку зарахування платежів Відповідача.

Враховуючи заперечення Позивача додатково суд звертає увагу на те, що ухвалу про відкриття провадження у справі, якою встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву, Відповідач отримав 03.11.2022 згідно рекомендованого повідомлення про вручення № 0105493020893, а відтак Відповідач мав право подати відзив у строк до 18.11.2022.

Згідно поштового конверта відзив на позовну заяву Відповідачем здано до відділення поштового зв`язку 16.11.2022, що відповідно свідчить про дотримання Відповідачем процесуальних строків та відсутність підстав для залишення відзиву на позову заяву без розгляду, про що просить Позивач у відповіді на відзив.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем не доведено факту існування у Відповідача заборгованості за липень 2022 за Договором № 1-22, а відтак суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судові витрат у вигляді витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на Позивача та не відшкодовуються останньому.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця Дмитрієвої Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтергума» (вул. С. Хороброго, буд. 18, корп. Б, м. Київ, 03151; ідентифікаційний код 33233796) про стягнення 116 414 грн - відмовити.

2. Судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу Позивачу не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 17.03.2023

Суддя Антон ПУКАС